Ухвала суду № 57192377, 14.04.2016, Апеляційний суд Хмельницької області

КОПІЯ

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

______________

Справа № 674/1397/15-ц

Провадження № 22-ц/792/543/16

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 квітня 2016 року м. Хмельницький

Колегія суддів судової палати у цивільних справах

апеляційного суду Хмельницької області

в складі: головуючого - судді Юзюка О.М.,

суддів: Ярмолюка О.І., Власенка О.В.,

секретар: Шевчук Ю.Г.,

з участю: сторін,

розглянула у відкритому судовому засіданні цивільну справу №22-ц/792/543/16 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дунаєвецького районного суду Хмельницької області від 21 січня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою.

Заслухавши доповідача, осіб, які з'явились у судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги,

в с т а н о в и л а :

У вересні 2015 року ОСОБА_1 звернувшись до суду з означеним позовом посилалась на те, що вона є власником земельної ділянки розміром 0,14 га по АДРЕСА_1 і ця її ділянка межує з земельною ділянкою домоволодіння відповідачки ОСОБА_2 На земельній ділянці відповідачки ростуть плодові дерева, а саме: два горіха на відстані 2,8 і 2,0 м відповідно, та вишня 1,3 м від межі. Гілки цих дерев проникають на її ділянку та не дають можливості для заїзду техніки для обробітку ґрунту, а також створюють затінення, що приводить до втрат урожаю. Протягом трьох років вона пропонувала відповідачці відрізати гілки дерев, що проникали на її земельну ділянку, однак така пропозиція була проігнорована. Зазначала, що вимогами державних будівельних норм 79-92 „Житлові будинки для індивідуальних забудовників України" встановлено, що відстань зелених насаджень від межі сусідньої земельної ділянки до осі дерев повинна становити 3 м, а до кущів 1 м. Уточнивши свої позовні вимоги, позивач вказувала, що зелені насадження відповідачки ростуть з порушенням ДБН і негативно впливають на стан її земельної ділянки, тому просила усунути перешкоди в користуванні належною їй земельною ділянкою та зобов'язати ОСОБА_2

________________

Головуючий у першій інстанції - Артемчук В.М. Категорія № 2

Доповідач - Юзюк О.М.

видалити горіх висотою 8 м, розташований на відстані 1,4 м від межі, горіх висотою 7 м на відстані 2,05 м, вишню висотою 7 м на відстані 2,0 м від межі.

Рішенням Дунаєвецького районного суду від 21 січня 2016 року в позові відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 не погоджуючись з рішенням просила його скасувати і задовольнити її позов, стверджуючи, що суд неправильно врахував приписи ДБН, не роз'яснив їй право на залучення відповідачем також співвласника частки будинку.

Апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних мотивів.

Апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення з одних лише формальних міркувань.

В силу ст. ст. 10, 60 цього Кодексу кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

У відповідності до вимог ч. 4 ст. 10 ЦПК, апеляційним судом позивачу і відповідачу неодноразово роз'яснювалось право на подання доказів, які б свідчили про затінення деревами земельної ділянки, розмір затінення, його тривалість та вчинення ними іншого негативного впливу на вирощування сільськогосподарських культур на городі.

Однак такі докази, у тому рахунку висновки спеціалістів, експертизи надані не були, клопотань про призначення судової експертизи не надійшло.

Між тим, з акта комісії Великопобіянської сільської ради від 13.10.2015 року видно, що ОСОБА_2 виконала вимоги і пропозиції які були прописані в акті цієї ж комісії від 28.08.2015 року, обрізала гілки дерев які перетинали межу і затіняли город ОСОБА_1

В актах комісії названої сільради від 28.03.2015 року та від 10.05.2015 року про затінення города ОСОБА_1 не вказано.

Тобто судом першої інстанції правильно відображено в рішенні, що відповідачка добровільно зрізала гілки на деревах, які були перешкодою для користування земельною ділянкою та що суду не надано доказів що дерева після цього затіняють город позивачки чи створюють інші незручності.

Про те, що відповідач дійсно зрізала гілки дерев, що затіняли город визнав представник позивача а вимоги про те, щоб зрізати ще і всі три дерева повністю, пояснив суду тим, що через декілька років гілки знову виростуть і проблема повториться. Відповідачка ж апеляційному суду пояснила, що її дерева не затіняли земельну ділянку позивачки і не створювали перешкод, що врожай не може бути добрим у ОСОБА_1, так як ґрунт земельної ділянки глинистий і не удобрений.

Згідно ч. 4 ст. 60 ЦПК, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Позивачка не надала суду належних і допустимих доказів підтверджуючих необхідність такого крайнього заходу як зобов'язання до повного зрізання дерев, оскільки її доводи зводяться до припущень.

Згідно з п. „г" ч. 1 ст. 91 ЗК України власники земельних ділянок зобов'язані не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів.

Відповідно до ч. 1 ст. 103, ст. 105 даного Кодексу власники та землекористувачі земельних ділянок повинні обирати такі способи використання земельних ділянок відповідно до їх цільового призначення, при яких власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок завдається найменше незручностей (затінення, задимлення, неприємні запахи, шумове забруднення тощо).

У випадку проникнення коренів і гілок дерев з однієї земельної ділянки на іншу власники та землекористувачі земельних ділянок мають право відрізати корені дерев і кущів, які проникають із сусідньої земельної ділянки, якщо таке проникнення є перепоною у використанні земельної ділянки за цільовим призначенням.

Разом з тим, колегія суддів вважає помилковим обґрунтування в мотивувальній частині рішення райсуду про те, що ДБН 360-92* до даних правовідносин застосовуватись не можуть, оскільки відстань тут встановлена не тільки до зовнішніх стін будівель, але й до меж сусідніх земельних ділянок.

Саме ж рішення є правильним по суті і справедливим, тому з урахуванням ч. 2 ст. 308 ЦПК, підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 313, 314 ЦПК України, колегія суддів

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Дунаєвецького районного суду від 21 січня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий /підпис/

Судді: /підписи/

З оригіналом згідно: суддя апеляційного суду О.М. Юзюк