Ухвала суду № 57192349, 05.04.2016, Апеляційний суд Хмельницької області

КОПІЯ

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

______________

Справа № 676/227/16-ц

Провадження № 22-ц/792/656/16

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 квітня 2016 року м. Хмельницький

Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Апеляційного суду Хмельницької області

в складі :головуючої - судді Карпусь С.А.

суддів : Федорової Н.О., Фанди В.П.

секретар Бондар О.В.

з участю: представника ОСОБА_1 ОСОБА_2

розглянула у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «ВАШ АВТО» на рішення Кам'янець-Подільського міськрайонного суду від 26 січня 2016 року по справі за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «ВАШ АВТО» про визнання недійсним договору.

Заслухавши доповідача, пояснення учасника процесу, дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів

в с т а н о в и л а :

В січні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «ВАШ АВТО» (далі ТОВ «Лізингова компанія «ВАШ АВТО») про визнання недійсним договору. Свої вимоги мотивував тим, що 12.12.2015 року він уклав з ТОВ «Лізингова компанія «ВАШ АВТО» договір фінансового лізингу №002480 з додатками до договору №1 та №2, які були підписані сторонами цього ж дня. Предметом договору було придбання автомобіля «Geele CK», комплектації basic, об'ємом бензинового двигуна 1,5 л., з механічною коробкою передач, приводом 4х2 за вартістю 6917 доларів США. Відповідно до умов договору відповідач прийняв на себе зобов'язання придбати автомобіль марки «Geele CK» у власність та передати йому в користування за плату в строк та на умовах, передбачених договором. На виконання умов договору в цей же день він сплатив на рахунок відповідача 45 000 грн. та 450 грн. комісії банку. Вважає, що договір є недійсним, його зміст не відповідає та суперечить діючому законодавству. Так, за умовами договору ТОВ повинно передати йому в користування транспортний засіб без визначення його індивідуальних ознак: року випуску, кольору та виробника. Усупереч положенням ст. 18 ЗУ «Про захист прав споживачів» умови договору є несправедливими, порушують принцип добросовісності. Його позбавлено прав вимагати від лізингодавця передачі обумовленого предмету лізингу, повернення 40% сплаченого авансового платежу таправа на повернення адміністративного платежу. У випадку

_______________

Головуючий у першій інстанції - Бондар О.О. Провадження № 22-ц/792/656/16

Доповідач - Карпусь С.А. Категорія № 19,24

розірвання договору з його ініціативи відповідачу надано право повернути йому лише 60% сплаченого авансового платежу за предмет лізингу, а 40% авансового платежу утримувати в якості штрафу. Разом з тим не встановлено майнового обов'язку відповідача за неможливість придбати та передати йому предмет лізингу. Договором його зобов'язано перед отриманням предмету лізингу в користування після сплати 50% вартості транспортного засобу та адміністративного платежу підписати Додаток №3, з яким він не мав можливості ознайомитися перед його укладенням, але який містить обов'язкові платежі: сплати комісії, сплати суми обсягу фінансування та нарахованих відсотків, сплати планових платежів. Він повинен сплатити адміністративний платіж в розмірі 10% від вартості предмета лізингу за перевірку, розгляд та підготовку документів для укладення договору, який не є платою за фінансову послугу та не підлягає поверненню ТОВ за будь-яких умов. На його думку, оскільки виконання зобов'язання ТОВ ставиться в залежність від факту повної та безумовної першочергової сплати адміністративного платежу, а у випадку невиконання ТОВ зобов'язання із придбання йому предмету лізингу такий адмінплатіж не підлягає поверненню, тому наявні підстави для визнання договору недійсним в цілому.

ТОВ здійснювалась нечесна підприємницька практика, пропонуючи йому взяти у фінансовий лізинг товар, істотні характеристики якого не вказані в умовах договору ( виробник, колір, рік випуску).

Укладений між ними договір в порушення вимог ст. 799 ЦК України нотаріально не був посвідчений.

Посилаючись на те, що змістом укладеного договору його поставлено в нерівні умови з лізингодавцем з підстав, передбачених ст.ст. 203, 215, 216, 220 ЦК України просив суд визнати недійсним договір фінансового лізингу №002480, укладений 12.12.2015 року між ними, застосувати наслідки недійсного правочину та стягнути з ТОВ «Лізингова компанія «ВАШ АВТО» на його користь сплачених ним коштів в сумі 45000 грн., 450 грн. збитків завданих сплатою комісії Банку, 2 тис. грн. на відшкодування моральної шкоди та 5 тис. грн. витрат на правову допомогу.

Рішенням Кам'янець-Подільського міськрайонного суду від 26 січня 2016 року позов задоволено частково. Визнано недійсним договір фінансового лізингу №002480 від 12 грудня 2015 року укладений між ОСОБА_1 та товариством з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «ВАШ АВТО». Стягнуто з ТОВ «Лізингова компанія «ВАШ АВТО» на користь ОСОБА_1 45000 грн. та 550 грн. витрат на оплату юридичних послуг. В стягненні на користь ОСОБА_1 матеріальних збитків в сумі 450 грн., моральної шкоди в сумі 2 000 грн. відмовлено. Вирішено питання про судові витрати.

В апеляційній скарзі ТОВ «Лізингова компанія «ВАШ АВТО» вважає рішення суду незаконним та необґрунтованим, просить його скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 в повному обсязі. Посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, зокрема положень ЦК України, ЗУ «Про фінансовий лізинг» та п.2 ст. 17 Модульного Закону «Про лізинг». Зазначає, що суд першої інстанції дійшов передчасного висновку про те, що умови договору лізингу «Адміністративний платіж» не відповідають умовам Закону України «Про захист прав споживачів». Розглядаючи спір, суд не врахував, що сторони погодили між собою усі істотні умови договору, порядок розрахунку та визначення лізингових платежів, їх розмір у відсотковому співвідношенні, формули щодо їх розрахунків та розмір щомісячного лізингового платежу, який розрахований на момент укладення договору виходячи з ціни товару, остаточний розмір якого погоджений сторонами в Додатку №3 до договору. Вважає, що у суду не було підстав для визнання договору фінансового лізингу недійсним та стягнення на користь ОСОБА_1 коштів, сплачених останнім згідно підписаних ним умов договору.

В запереченні на апеляційну скаргу ОСОБА_1, посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду, просив відхилити її доводи.

Представник ТОВ «Лізингова компанія «ВАШ АВТО» та ОСОБА_1 в судове засідання не з'явилися, будучи належне повідомленими про розгляд справи, про що свідчать поштові повідомлення.

Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.

Відповідно до ч.1 ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Згідно ст. 806 ЦК України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом. Особливості окремих видів і форм лізингу встановлюються законом.

12 грудня 2015 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Лізингова компанія «ВАШ АВТО» було укладено договір фінансового лізингу №002480 з додатками до договору №1 та №2, які були підписані сторонами цього ж дня. Предметом договору було придбання автомобіля «Geele CK», комплектації basic, об'ємом бензинового двигуна 1,5 л., з механічною коробкою передач, приводом 4х2 за вартістю 6917 доларів США. Відповідно до умов договору відповідач прийняв на себе зобов'язання придбати автомобіль марки «Geele CK» у власність та передати його в користування позивача в строк та на умовах, передбачених договором. Останній у свою чергу зобов'язувався сплачувати за користування транспортним засобом періодичні лізингові платежі щомісячно.

На виконання умов договору в цей же день ОСОБА_1 сплатив на рахунок відповідача 45 000 грн. коштів за товари/послуги та 450 грн. комісії банку.

Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції правильно виходив із того, що умови договору фінансового лізингу, укладеного між сторонами, є несправедливими та непрозорими, порушують принцип добросовісності, внаслідок чого утворився дисбаланс договірних прав і обов'язків на шкоду споживача, що не відповідає вимогам Закону України «Про захист прав споживачів» та Закону України «Про фінансовий лізинг», а відтак, пославшись на приписи ч. 1 ст. 203, ст. 215, ст. 216 ЦК України та ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для визнання недійсним договір фінансового лізингу та повернення сплачених позивачем платежів в розмірі 45000 грн.

Такі висновки суду першої інстанції підтверджуються матеріалами справи та відповідають закону.

Відповідно до частин першої, другої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відносини, що виникають у зв'язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями ЦК України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, Законом України «Про фінансовий лізинг».

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Стаття 18 Закону України «Про захист прав споживачів» містить самостійні підстави визнання угоди (чи її умов) недійсною. Так, за змістом частини п'ятої цієї норми у разі визнання окремого положення договору, включаючи ціну договору, несправедливим може бути визнано недійсним або змінено саме це положення, а не сам договір. Тільки у разі, коли зміна окремих положень або визнання їх недійсними зумовлює зміну інших положень договору, на вимогу споживача такі положення підлягають зміні або договір може бути визнаний недійсним у цілому (частина шоста статті 18 Закону).

Визначення поняття "несправедливі умови договору" закріплено в частині другій статті 18 цього Закону - умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживачу.

Аналіз статті 18 Закону України "Про захист прав споживачів" свідчить про те, що для кваліфікації умов договору несправедливими необхідна наявність одночасно таких ознак: по-перше, умови договору порушують принцип добросовісності (пункт 6 частини першої статті 3, частина третя статті 509 ЦК України); по-друге, умови договору призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обов'язків сторін; по-третє, умови договору завдають шкоди споживачеві.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що несправедливими є, зокрема, умови договору про: вимоги сплати адміністративного платежу (п.4.1 Договору, Додаток №1 до договору); зміну вартості предмета лізингу в залежності від зміни обмінного курсу долара США до української гривні або у разі зміни відпускної ціни транспортного засобу у продавця (п.8.3 Договору); встановлення жорстких обов'язків споживача, тоді як надання послуги обумовлене лише власним розсудом виконавця - положення щодо неможливості лізингоодержувача вплинути на вибір продавця та підбір товару за вигідною для нього ціною (п. 1.4 , п. 3.4.6 Договору); право лізингодавця в односторонньому порядку розірвати договір у випадку неможливості придбання предмету лізингу або відмови продавця здійснити продаж або поставку предмета лізингу та у разі не обрання предмета лізингу лізингоодержувачем протягом року; його право повернути в такому випадку лізингоодержувачу кошти на умовах п.12.1 ст. 12 Договору та не повертати 40% сплаченого авансу та повністю адміністративний платіж (п.3.2.7 Договору); невизначеність загального обсягу фінансування (п.10.1; Додаток №3).

Такі висновки суду узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, висловленою в постанові №6-2766цс15 від 16 грудня 2015 року.

Доводи апеляційної скарги не містять посилань на докази, які б спростовували наведені висновки суду першої інстанції.

Аналіз змісту спірного договору фінансового лізингу від 12 грудня 2015 року, укладеного між сторонами, дав суду першої інстанції підстави прийти до висновку, що в договорі виключені та обмежені права лізингоодержувача як споживача стосовно лізингодавця у разі неналежного виконання ним обов'язків, передбачених договором та законом, звужені обов'язки лізингодавця, які передбачені в Законі України «Про фінансовий лізинг», положеннях ЦК України, повністю виключена відповідальність лізингодавця за невиконання або неналежне виконання обов'язків щодо передачі предмета лізингу та передачі цієї речі належної якості, одночасно значно розширені права лізингодавця, які суперечать вимогам чинного законодавства.

Згідно додатку №2 (специфікація) до договору предмет лізингу не визначений: відсутні технічні та індивідуальні характеристики транспортного засобу, рік його випуску, продавець (постачальник), ціна у грошовій одиниці України, тощо. Наведене спростовує доводи апеляційної скарги відповідача.

За вимогами статті 799 ЦК України договір найму транспортного засобу укладається у письмовій формі; договір найму транспортного засобу за участю фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню.

Відповідно до частини першої статті 220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

З матеріалів справи вбачається, що договір фінансового лізингу від 21 серпня 2015 року, укладений між сторонами, нотаріально посвідчено не було.

Суд першої інстанції обґрунтував рішення про часткове задоволення позову в зв'язку з несправедливими умовами договору і порушенням прав позивача та не взяв до уваги необхідність нотаріального посвідчення спірного договору. Оскільки суд вірно вирішив справу по суті і внаслідок винесення колегією суддів апеляційного суду власного рішення результат по суті не зміниться, тому рішення суду першої інстанції слід залишити без змін.

Рішення суду ґрунтується на повно, всебічно досліджених матеріалах справи, постановлено з дотриманням вимог матеріального та процесуального права і підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги не вбачається.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 313, 315, 319, 324 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «ВАШ АВТО» відхилити.

Рішення Кам'янець-Подільського міськрайонного суду від 26 січня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуюча /підпис/ С.А. Карпусь

Суддя /підпис/ Н.О.Федорова

Суддя /підпис/ В.П. Фанда

Згідно оригіналу: суддя апеляційного суду С.А. Карпусь