Ухвала суду № 57191993, 13.04.2016, Апеляційний суд Херсонської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №666/6330/15-ц Головуючий в І інстанції Полив'яний В.М.

Провадження №22-ц/791/1199/16 Доповідач: Прокопчук Л.П.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 квітня 2016 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Херсонської області в складі:

головуючогоПрокопчук Л.П.,суддівБугрика В.В., Полікарпової О.М.,секретар Прушинська О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Херсоні цивільну справу за апеляційною скаргою публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» на рішення Дніпровського районного суду м. Херсона від 10 березня 2016 року у справі за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_5 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И Л А:

17 листопада 2015 року публічне акціонерне товариство КБ «Приватбанк» звернулося до суду з позовом, який уточнило 01 лютого 2016 року.

Позивач посилався на те, що 26.04.2008 року між ПАТ КБ «Приватбанк» і ОСОБА_5 був укладений договір, за яким відповідач отримав кредитну карту зі строком дії до 04.09р. зі встановленим початковим кредитним лімітом на суму 3 000грн.

Позичальник зобов'язувався здійснювати повернення кредиту частинами (щомісячними платежами) в розмірі та в строки, визначені тарифами та щомісячно сплачувати проценти за користування кредитом.

Відповідач не виконував взятих на себе зобов'язань і до закінчення строку дії договору з банком не розрахувався.

Позивач вважає, що розрахунок відсотків має здійснюватися до повного погашення заборгованості за кредитом, на суму залишку заборгованості за кредитом за весь час фактичного користування коштами та щомісячно.

Банк просив стягнути на його користь з відповідача заборгованість по відсоткам, нарахованих на прострочену заборгованість по кредиту за період з 25.02.2014 року по 15.11.2015 року у розмірі 2 682,44грн., а також витрати по сплаті судового збору.

Рішенням Дніпровського районного суду м. Херсона від 10 березня 2016 року у задоволенні позову публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду, публічне акціонерне товариство подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, на невідповідність висновків суду обставинам справи, на порушення норм матеріального і процесуального права, просило його скасувати і ухвалити нове, яким позов банку задовольнити повністю.

В судовому засіданні апеляційної інстанції представник ПАТ КБ «Приватбанк» апеляційну скаргу підтримала з підстав, викладених у ній.

Вважаючи рішення суду законним і обґрунтованим, ОСОБА_5 просив залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Із матеріалів справи вбачається і це встановлено судом, що 25 квітня 2008 року між банком і ОСОБА_5 був укладений договір, за яким позичальник отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 24% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом.

Відповідач підтвердив, що підписана ним заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою, тарифами банку складає між ним і банком договір.

Із заяви позичальника вбачається, що ОСОБА_5 зобов'язався погашати кредит щомісячними платежами у розмірі 420грн.

Згідно довідки про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки строк дій кредитної картки, виданої відповідачу, встановлений до кінця жовтня 2009 року /а.с. 11/.

Свої зобов'язання позичальник належним чином не виконував, однак рішенням апеляційного суду Херсонської області від 14 жовтня 2014 року у задоволенні позову банку про стягнення заборгованості відмовлено з тих підстав, що ПАТ КБ «Приватбанк» звернулося до суду із позовом за межами трирічного строку позовної давності, про застосування якої до постановлення рішення було заявлено ОСОБА_5 /а.с. 33-34/.

При цьому у рішенні апеляційного суду також встановлено факт відсутності доказів про продовження строку дії кредитного договору, а також того, що після закінчення строку дії платіжної картки відповідач продовжував нею користуватися або отримав у публічному акціонерному товаристві КБ «Приватбанк» нову кредитну картку.

Згідно зі статями 526,530,610 ЦК, ч.1 ст.612 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином у встановлений термін відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).

Якщо в зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).

Одним із видів порушення зобов'язання є прострочення - невиконання зобов'язання в обумовлений сторонами строк.

При цьому перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила /ч.1 ст.261 ЦК України/.

Відповідно до ч.5 ст.261 ЦК України за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Разом з тим, за змістом частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст.599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Якщо кошти за кредитним договором в належному розмірі повернуто не було, проценти за кредитом та пеня за процентами підлягає стягненню з відповідача у межах строку позовної давності.

Така правова позиція висловлена Верховним Судом України у справі №6-249цс15, постанова від 02 грудня 2015 року.

Оскільки останній платіж відповідач мав здійснити у жовтні 2009 року (строк дії платіжної картки), а з позовом до суду позивач звернувся лише 17 листопада 2015 року, то підстав для стягнення процентів за користування кредитними коштами у період з 25 лютого 2014 року по 15 листопада 2015 року /а.с. 41-43/ у розмірі 2 682,44грн. немає.

Отже, відмовляючи публічному акціонерному товариству комерційний банк «Приватбанк» у задоволенні його позову, суд першої інстанції постановив законне і обґрунтоване рішення, висновки якого не спростовані доводами апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 303,307,308 ЦПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» відхилити.

Рішення Дніпровського районного суду м. Херсона від 10 березня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і з цього ж часу може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий: (підпис) Л.П.Прокопчук

Судді: (підпис) В.В.Бугрик

(підпис) О.М.Полікарпова

З оригіналом згідно:

Суддя: Л.П.Прокопчук