Ухвала суду № 57191200, 14.04.2016, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

У Х В А Л А

14.04.2016 Справа №607/12224/15-к

Слідчий суддя Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області Дзюбановський Ю.І., при секретарі судового засідання - Борисевич І.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання старшого слідчого в ОВС СУ ГУНП в Тернопільській області Гончарука С.М. про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваної

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки м.Тернополя, громадянки України, не працюючої, не заміжньої, жительки АДРЕСА_1, раніше не судимої,

-- у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України,

за участю: прокурора - Маслюка О.П., захисника - ОСОБА_3, підозрюваної - ОСОБА_2

ВСТАНОВИВ:

Старший слідчий в ОВС СУ ГУНП в Тернопільській області Гончарук С.М., в межах кримінального провадження №12015210010001287, внесеного до ЄРДР від 19.05.2015р., звернувся із клопотанням, погодженим прокурором відділу нагляду за додержанням законів органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю прокуратури Тернопільської області Маслюком О.П., про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваної ОСОБА_2, якій 14.04.2016р. повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України, яке мотивуються наступним.

Так, органом досудового розслідування ОСОБА_2 підозрюється в тому, що в жовтні 2014 року вона за попередньою змовою із ОСОБА_5, ОСОБА_6 та іншими особами, з метою заволодіння грошовими коштами громадян, які останні мали перераховувати на надані їм рахунки як умову отримання у лізинг нових легкових автомобілів, вартість яких була меншою від середньої ринкової для аналогічної моделі на момент оформлення договору фінансового лізингу, створили товариство з обмеженою відповідальності «Лізингову компанію «Делюкс-Авто».

В подальшому, задля забезпечення діяльності створеного ТОВ «ЛК «Делюкс-Авто», 09 грудня 2014 року у відділенні ПАТ «КБ «Приватбанк» відкрито банківський рахунок №НОМЕР_1, а 24 березня 2015 року у відділенні №501 АТ «УкрСиббанку» відкрито поточний банківський рахунок №НОМЕР_2, на які за попереднім спільним умислом членів злочинної групи потерпілі повинні були вносити власні грошові кошти за придбання автомобілів.

Також з метою забезпечення злочинної діяльності групи ОСОБА_6 в січні 2015 року підшукане та взяте в оренду нежитлове офісне приміщення по АДРЕСА_2, а пізніше з 14 лютого 2015 року ОСОБА_6 через підставну особу взято в оренду нежитлове офісне приміщення №19 по АДРЕСА_3, яке до квітня 2015 використовувалося ОСОБА_6, ОСОБА_5 та ОСОБА_2 для обману потерпілих та укладення договорів фінансового лізингу.

З метою збільшення надходжень грошових коштів на банківські рахунки ТОВ «ЛК «Делюкс-Авто», учасниками злочинної групи в мережі «Інтернет» розміщено оголошення про реалізацію легкових автомобілів у лізинг, вказавши контактний телефон, яким користувалась ОСОБА_2 Остання під час спілкування по телефону із потенційними потерпілими, вводила їх в оману, обіцяючи доставку автомобіля по місцю проживання в найкоротший термін у випадку оплати частини його вартості, свідомо не повідомляючи істотних умов договору фінансового лізингу, що мали суттєве значення для осіб у прийнятті рішення щодо укладання угод. Крім того, ОСОБА_6 та ОСОБА_5 проект договору фінансового лізингу був розроблений таким чином, щоб його текст для юридично недосвідченої особи був занадто складним для розуміння та усвідомлення його основних положень і у подальшому до висвітлення його змісту уповноваженою особою ТОВ в іншому значенні.

Отже, вказане вище ТОВ «Лізингова компанія «Делюкс-Авто» використовувалося в шахрайській схемі із заволодіння грошовими коштами громадян, а саме на рахунках товариства акумулювалися грошові кошти потерпілих осіб. Громадяни під впливом обману та надання їм неправдивої інформації щодо істотних умов договору, добровільно вносили на рахунки зазначеного ТОВ власні кошти, будучи запевненими ОСОБА_2 та вважаючи, що переказують їх в рахунок оплати частини вартості автомобіля, який кожен потерпілий мав намір придбати у власність, будучи переконаними, що в іншому випадку автомобіль вони не отримають.

Після внесення певної суми грошових коштів на рахунок ТОВ «ЛК «Делюкс-Авто» із ошуканим громадянином, ОСОБА_2, яка була уповноваженою особою товариства, укладала договір фінансового лізингу, копію якого разом із додатками передавала останньому, повідомляючи недостовірну інформацію, що замовлений автомобіль буде доставлений по місцю проживання клієнта протягом 3-5 днів, а по закінченню вказаного часу, повідомляла різні вигадані причини про те, чому автомобіль не надійшов, таким чином відтерміновуючи отримання автомобіля.

Водночас, ОСОБА_6 та ОСОБА_5, які мали фактичний доступ до рахунків товариства, після поступлення грошових коштів за допомогою банківських карток зняли їх готівкою, не маючи жодного наміру виконувати умови укладених договорів.

В результаті злочинних дій ОСОБА_6, ОСОБА_5 та ОСОБА_2 замовленого легкового автомобіля від ТОВ «ЛК «Делюкс-Авто» ніхто із громадян не отримав через повідомлення потерпілим недостовірної інформації про умови надання майна в лізинг та яка суттєво відрізнялась від положень договору.

Таким чином, протягом лютого - квітня 2015 років члени злочинної групи ОСОБА_6, ОСОБА_5 та ОСОБА_2 шляхом обману заволоділи грошовими коштами ОСОБА_7 на суму 54560 гривень, ОСОБА_8 на суму 13860 гривень, ОСОБА_9 на суму 35600 гривень, ОСОБА_10 на суму 58080 гривень, ОСОБА_11 на суму 26400 гривень, ОСОБА_12 на суму 34800 гривень, ОСОБА_13 на суму 28000 гривень, ОСОБА_14 на суму 56000 гривень, ОСОБА_15 на суму 31160 гривень, ОСОБА_16 на суму 32760 гривень, ОСОБА_17 на суму 35200 гривень, а всього на загальну суму 406 420 гривень, що в шістсот і більше разів перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян на момент вчинення злочину та вважається шкодою в особливо великих розмірах.

Грошові кошти, перераховані зазначеними вище особами на розрахунковий рахунок ТОВ «ЛК «Делюкс-Авто» №НОМЕР_1, відкритий у ПАТ «КБ «Приватбанк», за період з 04.02.2015 року до 06.03.2015 року ОСОБА_6 та ОСОБА_5 були зняті готівкою з банкоматів, встановлених в м. Тернополі за допомогою картки вказаного банку №НОМЕР_3 та привласнені вказаними особами і ОСОБА_2

Грошові кошти в сумі 90 000 гривень, в тому числі перераховані ОСОБА_10 і ОСОБА_17 на розрахунковий рахунок ТОВ «ЛК «Делюкс-Авто» №НОМЕР_2, відкритий у АТ «УкрСиббанку» 08.04.2015 року та 15.04.2015 року зняті із вказаного рахунку за допомогою грошових чеків №ЛИ 1056016 та №ЛИ 1056028 відповідно. Вказані грошові кошти в подальшому привласнені ОСОБА_2, ОСОБА_6 та ОСОБА_5, які переслідували корисливі мотиви незаконного збагачення.

Таким чином, ОСОБА_2 підозрюється у тому, що вона своїми діями вчинила кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 190 КК України, тобто, заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство), вчинене за попередньою змовою групою осіб, в особливо великих розмірах.

У клопотання зазначено, що наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_2 інкримінованого їй кримінального правопорушення повністю підтверджується зібраними у кримінальному провадження доказами, а саме: заявами та показаннями потерпілих ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17 про заволодіння їхніми грошовими коштами шляхом шахрайства на загальну суму 406 420 гривень; копіями договорів фінансового лізингу, укладених потерпілими ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17; Копіями квитанцій про оплату потерпілими грошових коштів на рахунки ТОВ «Лізингова компанія «Делюкс-Авто» №НОМЕР_1, №НОМЕР_2; Показаннями свідків ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23; Документами юридичних справ ТОВ «Лізингова компанія «Делюкс-Авто», щодо відкриття та обслуговування рахунків в ПАТ «КБ «Приватбанк» та АТ «УкрСиббанк»; Виписками за особовими рахунками №НОМЕР_1, №НОМЕР_2 та картковому рахунку НОМЕР_3 ТОВ «Лізингова компанія «Делюкс-Авто»; Документами реєстраційної справи ТОВ «Лізингова компанія «Делюкс-Авто».

Старший слідчий у клопотанні також зазначає, що з урахуванням того, що ОСОБА_2 підозрюється у вчиненні особливого тяжкого злочину, якому притаманний надзвичайно високий ступінь суспільної небезпеки та за який законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 5 до 12 років з конфіскацією майна, що свідчить про те, що перебуваючи на волі, вона може продовжувати свою злочинну діяльність, а тому це вказує про підвищену її суспільну небезпеку як особи, а також того, що вона може вчинити й інше кримінальне правопорушення. Зважаючи на санкцію статті, з метою уникнення від кримінальної відповідальності, може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків (понятих), а також перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, а застосування менш суворого запобіжного заходу не буде достатнім для запобігання вищевказаним ризикам.

Перевіривши надані матеріали клопотання, дослідивши докази по даних матеріалах, заслухавши думку прокурора, який підтримав клопотання, з наведених у ньому підстав та просив його задовольнити, підозрювану та захисника, які заперечили у задоволенні наведеного клопотання та просили застосувати до ОСОБА_2 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, обґрунтувавши його тим, що ОСОБА_2 не має мети ухилятись від слідства та суду, буде сприяти в досудовому розслідуванні, надавати показання, має постійне місце проживання в АДРЕСА_1, не має на меті покинути місце проживання, у неї відсутні кошти для внесення застави, а також заявивши про недозволені методи ведення досудового розслідування, приходжу до висновку, що клопотання старшого слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваної ОСОБА_2 необхідно задовольнити, відмовивши у задоволенні клопотання підозрюваної та захисника про застосування до ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, доручивши прокуратурі Тернопільської області перевірити наведені захисником та підозрюваною обставини щодо можливих незаконних дій органу досудового розслідування, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосовано, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.

Згідно ст. 178 КПК України обставиною, яка враховується при обранні запобіжного заходу, крім ризиків, зазначених у ст. 177 цього Кодексу, які зобов'язаний слідчий суддя оцінити при постановленні ухвали є тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винним у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується.

Вивченням матеріалів клопотання встановлено, що ОСОБА_2 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України, санкція якого передбачає покарання від п'яти до дванадцяти років позбавлення волі з конфіскацією майна.

При цьому, підозра у вчиненні ОСОБА_2 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України підтверджується оголошеними та дослідженими у судовому засіданні доказами.

Водночас, вивченням особи ОСОБА_2 встановлено, що вона не працює, не має стабільного заробітку, на даний час обґрунтовано підозрюється у вчиненні особливого тяжкого злочину, що пов'язаний з незаконним заволодінням грошовими коштами великої кількості потерпілих за попередньою змовою групою осіб, учиненого протягом значного проміжку часу і якому притаманна висока ступінь суспільної небезпеки.

Вищевказані обставини дають підстави вважати, що з урахуванням особи ОСОБА_2 та її поведінки, у випадку незастосування до останньої запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та обрання підозрюваній іншого, більш м'якого, запобіжного заходу, як про це клопочуть захисник та підозрювана, існують ризики, що підозрювана, зважаючи на санкцію кримінального правопорушення, у якому остання підозрюється, зможе переховуватися від органів досудового розслідування або суду, впливати на потерпілих та свідків, іншого підозрюваного, може знищити, сховати або спотворити будь-які речі або документи, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, а також перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

Крім цього, згідно ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається слідчим суддею, з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, інших даних про його особу та ризиків, передбачених ст. 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Враховуючи обставини кримінального правопорушення, особу ОСОБА_2, яка підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України, її вік, сімейний та майновий стан, приходить до висновку про необхідність визначення розміру застави в межах, встановлених законом у даному випадку та який достатньою мірою гарантуватиме виконання підозрюваною покладених на неї обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.

Крім цього, відповідно до ч.6 ст.206 КПК України якщо під час будь-якого судового засідання особа заявляє про застосування до неї насильства під час затримання або тримання в уповноваженому органі державної влади, державній установі (орган державної влади, державна установа, яким законом надано право здійснювати тримання під вартою осіб), слідчий суддя зобов'язаний зафіксувати таку заяву або прийняти від особи письмову заяву та доручити відповідному органу досудового розслідування провести дослідження фактів, викладених в заяві особи.

Згідно ч. 7 ст. 206 КПК України слідчий суддя зобов'язаний діяти в порядку, передбаченому частиною шостою цієї статті, незалежно від наявності заяви особи, якщо її зовнішній вигляд, стан чи інші відомі слідчому судді обставини дають підстави для обґрунтованої підозри порушення вимог законодавства під час затримання або тримання в уповноваженому органі державної влади, державній установі.

Оскільки ОСОБА_2 у порядку, передбаченому ст. 208 КПК України не затримувалась, однак повідомила про факти, що, з її слів, можуть свідчити про порушення прав останньої, вважаю за необхідне дати доручення прокуратурі Тернопільської області перевірити наведені підозрюваною ОСОБА_2 обставини щодо можливих незаконних дій органу досудового розслідування, направивши копію скарги останньої.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 182, 183, 184, 193, 194, 196, 206 КПК України,

УХВАЛИВ:

У задоволенні клопотань захисника та підозрюваної про застосування до підозрюваної ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту - відмовити.

Клопотання старшого слідчого в ОВС СУ ГУНП в Тернопільській області Гончарука С.М. про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до підозрюваної ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, - задовольнити.

Застосувати щодо підозрюваної ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, взявши останню негайно під варту із зали суду.

Датою закінчення строку дії ухвали вважати 21 год. 12 червня 2016 року.

Визначити ОСОБА_2розмір застави у сумі 200 000 грн. (двісті тисяч гривень) для внесення на депозитний рахунок ТУ ДСА України у Тернопільській області (р/р 37319038003454, МФО 820172, ідентифікаційний код 26198838, Банк Одержувача: Державна казначейська служба, призначення платежу - застава за «Бич Наталію Василівну» у кримінальному провадженні №12015210010001287 за ухвалоюТернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 14 квітня 2016 року).

У випадку внесення застави, покласти на ОСОБА_2строком до 12 червня 2016 року наступні обов'язки: з'являтися за першою вимогою до слідчого, прокурора чи суду залежно від стадії кримінального провадження; не відлучатися із АДРЕСА_1, де вона проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи.

Роз'яснити ОСОБА_2, що якщо вона, будучи належним чином повідомленою, не з'явиться за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомить про причини своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на неї при застосуванні запобіжного заходу обов'язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.

Доручити прокуратурі Тернопільської області перевірити наведені підозрюваною ОСОБА_2 та її захисником обставини щодо можливих незаконних дій органу досудового розслідування, направивши копію скарги ОСОБА_2 про це.

Ухвала слідчого судді щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Апеляційна скарга на ухвалу слідчого судді може бути подана безпосередньо до апеляційного суду Тернопільської області протягом п'яти днів з дня її оголошення, а для особи, яка перебува є під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.

Слідчий суддя

Тернопільського міськрайонного суду

Тернопільської області Дзюбановський Ю.І.