Рішення № 57191076, 13.04.2016, Апеляційний суд Сумської області

Справа №591/83/15-ц Головуючий у суді у 1 інстанції - Шелєхова Г. В.Номер провадження 22-ц/788/512/16 Суддя-доповідач - Дубровна В. В. Категорія - 46

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 квітня 2016 року м.Суми

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого-судді - Дубровної В. В.,

суддів - Криворотенка В. І. , Лузан Л. В.

за участю секретаря судового засідання - Назарової О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_3, ОСОБА_4 - ОСОБА_5

на рішення Зарічного районного суду м.Суми від 15 грудня 2015 року

у цивільній справі за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, малолітнього ОСОБА_7, третя особа - Зарічний районний відділ м.Суми Управління міграційної служби України в Сумській області,

про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням,

та за зустрічним позовом представників ОСОБА_3, ОСОБА_4 - ОСОБА_8 та ОСОБА_5 до ОСОБА_6, третя особа - Служба у справах дітей Сумської міської ради,

про усунення перешкод в користуванні житловим приміщенням шляхом вселення,

В С Т А Н О В И Л А:

У січні 2015 року ОСОБА_6 звернулася і зазначеним позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4 та неповнолітнього ОСОБА_7, у якому просила суд визнати відповідачів такими, що втратили право користування квартирою за адресою: АДРЕСА_1. Свої вимоги мотивувала тим, що вона є наймачем вищевказаної квартири, у якій зареєстровані 4 особи, в тому числі відповідачі, які залишили квартиру ще в 2009 році та не проживають до нинішнього часу. Через вказані обставини вона змушена нести зайві витрати по утриманню власності. В добровільному порядку відповідачі з реєстрації не знімаються.

Не погоджуючись із заявленим позовом ОСОБА_3 та ОСОБА_4 через своїх представників ОСОБА_8 та ОСОБА_5 звернулися із зустрічним позовом до ОСОБА_6 про усунення перешкод в користуванні житловим приміщенням шляхом вселення, у якому просили вселити їх у квартиру АДРЕСА_1. Свої вимоги мотивували тим, що іншого житла доньки не мають, а ОСОБА_6, яка є їх матір'ю, перешкоджає їм у реалізації права користування житлом, оскільки обманним шляхом відібрала ключ від вхідних дверей та не впускає до квартири.

Рішенням Зарічного районного суду м.Суми від 15 грудня 2015 року позов ОСОБА_6 задоволений.

Визнано ОСОБА_3, ОСОБА_4, малолітнього ОСОБА_7 такими, що втратили право користування квартирою АДРЕСА_1.

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3, ОСОБА_4 відмовлено за необґрунтованістю.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_3, ОСОБА_4 - ОСОБА_5 просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні первісного позову та задовольнити зустрічний позов, а також стягнути з ОСОБА_6 судові витрати у справі.

При цьому зазначає, що довірительки інтересу до спірного житла не втрачали, оскільки сплачували за комунальні послуги. Не мають змоги проживати у спірному житлі, оскільки їх мати (позивач за первісним позовом) спочатку створювала конфліктні ситуації у сім'ї, після чого його довірительки були змушені виїхати у наймане житло. У подальшому ОСОБА_6 за відсутності батьків обманним шляхом забрала ключ від спірної квартири у малолітнього ОСОБА_7 Обидві довірительки зі своїми сім'ями мають намір вселитися до даної квартири та проживати з нею разом з ОСОБА_6, вони вважають, що мають на це законне право, оскільки ордер на квартиру був виданий на ім'я ОСОБА_6 та довірителів і раніше вони в квартирі проживали та користувалися нею на законних підставах. Крім того, після народження онука ОСОБА_6 та сина ОСОБА_4 - ОСОБА_7, останній був також зареєстрований у даній квартирі. Вважають, що ухваленим у справі рішенням передусім порушуються права малолітнього ОСОБА_7 на житло. Вважає, що таким чином мати позбавила своїх рідних дітей та онука, а разом з ними інших членів їх нових сімей права на житло.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення ОСОБА_3, ОСОБА_4, їх представника ОСОБА_5, які апеляційну скаргу підтримують з мотивів у ній викладених, пояснення ОСОБА_6, яка проти скарги заперечує, вважає рішення суду законним та обґрунтованим, дослідивши матеріали справи та перевіривши законність та обгрунтованість рішення суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду - скасуванню.

Вирішуючи спір та задовольняючи позов ОСОБА_6, суд дійшов до висновку, що у судовому засіданні знайшов своє підтвердження факт відсутності ОСОБА_3, ОСОБА_4 та малолітнього ОСОБА_7 у спірному житлі без поважних причин понад шість місяців.

Відмовляючи у задоволенні зустрічного позову, суд виходив з того, що є недоведеним позивачами факт учинення ОСОБА_6 перешкод у користуванні спірною квартирою. Крім того, позивачі, знаючи про порушення своїх прав, тривалий час не зверталися за їх захистом, а звернулися лише тоді, коли позов ініціювала їх мати.

Однак з таким висновком погодитись неможливо з огляду на наступне.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно вимог ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема питання про те, які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин та яка правова норма підлягає застосуванню до спірних правовідносин.

Зазначених вимог закону суд не дотримався.

Відповідно до ч. 1 ст. 47 Конституції України кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду.

Відповідно до ч. 4 ст. 9 ЖК України ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і порядку, передбачених законом.

Відповідно до ст. 65 ЖК України особи, що вселилися в жиле приміщення як члени сім'ї наймача, набувають рівного з іншими членами сім'ї права користування жилим приміщенням, якщо при вселенні між цими особами, наймачем та членами його сім'ї, які проживають з ним, не було іншої угоди про порядок користування жилим приміщенням.

За змістом статей 71, 72 ЖК УРСР при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім'ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців. Якщо наймач або члени його сім'ї були відсутні з поважних причин понад шість місяців, цей строк за заявою відсутнього може бути продовжено наймодавцем, а в разі спору - судом. Визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.

Виходячи зі змісту норм ст. ст. 71, 72 ЖК УРСР відповідно до вимог ст. 214 ЦПК України та роз'яснень, викладених у п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду УРСР від 12 квітня 1985 року № 2 «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України», при вирішенні спору про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням, суди повинні встановити факт відсутності особи у жилому приміщення понад шість місяців та поважність причин такої відсутності..

Статтею 29 ЦК України встановлено, що місцем проживання фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово.

Відповідно до вимог ч. ч. 2, 3 ст. 18 Закону України "Про охорону дитинства" діти - члени сім'ї наймача або власника житлового приміщення мають право користування займаним приміщенням на рівні з власником або наймачем.

Статтею 3 Конвенції ООН «Про права дитини» передбачено: «В усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється найкращому забезпеченню інтересів дитини».

З матеріалів справи вбачається, що у 1988 році позивач за первісним позовом ОСОБА_6 отримала ордер на заселення спірної двокімнатної квартири АДРЕСА_1 та була зареєстрована зі своїми двома доньками ОСОБА_3 та ОСОБА_4 - відповідачами у справі.

Згідно довідки КП «Сумижитло» станом на 04 березня 2015 року в квартирі зареєстровані: ОСОБА_6 - наймач, мати, ОСОБА_3, ОСОБА_4 - доньки, ОСОБА_7 - онук, син ОСОБА_14. (а. с. 43,т.1).

Будь-якого іншого житла, крім спірного, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 не мають.

26 жовтня 2013 року ОСОБА_3 зареєструвала шлюб з ОСОБА_10, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб, актовий запис № 1333, змінивши прізвище на ОСОБА_3 (т.1, а. с. 87, звор. стор.)

На весіллі у доньки була мати-ОСОБА_6., що визнала остання і підтверджується фотознімком (а.с.88,т.1)

05 вересня 2014 року ОСОБА_4 зареєструвала шлюб з ОСОБА_12, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб, актовий запис № 1619, змінивши прізвище на ОСОБА_4 (а. с. 89). Від шлюбу мають доньку ОСОБА_12, ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується копією свідоцтва про народження (а. с. 90, т.1).

Крім цього, ОСОБА_4 має сина від першого шлюбу - ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2, що підтверджується відміткою в паспорті (а. с. 85,т.1).

Як вбачається з довідки Сумського дошкільного навчального закладу № 17 «Радість» ОСОБА_7 відвідував даний навчальний заклад з 11 квітня 2008 року по 27 травня 2009 року (т.1, а. с. 86, зворотня сторона), а з 01 вересня 2009 року по 29 грудня 2014 року навчався в КУ Сумська загальноосвітня школа I-III ступенів № 23, документи були видані його матері ОСОБА_4 у зв'язку з переходом до Чернігівського колегіуму № 11, що підтверджується відповідною довідкою від 22 травня 2015 року ( а. с. 87, 213, т.1).

Згідно довідки (а.с.86,т.1), ОСОБА_4 працює в Головному управлінні Держземагенства у Сумській області на посаді завідувача сектору кадрової політики та з 30 січня 2015 року перебуває на лікарняному у зв'язку з вагітністю та пологами.

В спірній квартирі за тривалий період виникла заборгованість по оплаті комунальних послуг (а.с.120 т.1, а.с.16 т. 2).

11 вересня 2014 року ОСОБА_4 було сплачено 500 грн. ТОВ «Житло -Сервіс - Інвест» (а.с.89).

У суді першої інстанції доньки не були присутні, особисті пояснення не давали.

З пояснень у суді апеляційної інстанції ОСОБА_4, ОСОБА_3 вбачається, що під час спільного проживання між ними і матірю часто виникали конфлікти з різних питань, а саме: спільного проживання, ведення домашнього господарства, виховання неповнолітнього ОСОБА_7 - сина ОСОБА_4 Мати проживає з новим чоловіком, виганяла їх з дому, ображала, обзиваючи непристойними словами, а тому, вони вимушені були з дитячих років періодично проживати спочатку у бабусі, а потім - у подруг, на винайманих квартирах. Вони не втрачали інтерес до квартири, але постійно не могли проживати всі разом в квартирі, оскільки постійні сварки унеможливлювали проживання як їх, так і майбутніх чоловіків. Після реєстрації шлюбу спочатку їх чоловіки, а слідом за ними і вони вимушені були виїхати на проживання до м. Чернігова, де працюють і знімають житло. Протягом всього часу відсутності в м. Суми вони підтримували стосунки з матір'ю, дзвонили по телефону, навіть тоді, коли у суд нею уже був поданий позов про визнання їх такими, що втратили право користування житловим приміщенням, про що мати замовчувала. Ні в них, ні в їх чоловіків немає житла, яке б належало їм на праві власності. З пояснень ОСОБА_3 вбачається, що до Чернігова вона виїхала в кінці 2013 року, але в середньому кожні два місяці вона приїздила до квартири, давала гроші матері для сплати квартирної плати та комунальних послуг. 31 березня 2014 року вона приїжджала на день народження матері, між ними і матір'ю знову виник конфлікт. У цей приїзд вона допомагала робити ремонт у квартирі, зокрема, клеїли шпалери та білили стелю в кухні. З пояснень ОСОБА_4 у судовому засіданні вбачається, що в кінці листопада 2014 року вона затрималась на роботі, повернулась пізно додому, у зв'язку з чим мати влаштувала сварку в присутності малолітнього сина, обізвала її жінкою легкої поведінки, яка в той час же була вагітною другою дитиною, у зв'язку з чим вона вимушена була піти з квартири та винаймати житло. Після оформлення відпустки у зв'язку з вагітністю та пологами у січні 2015 року вона виїхала на проживання до чоловіка у м. Чернігів. Там ІНФОРМАЦІЯ_1 народила доньку ОСОБА_12.

У судовому засіданні ОСОБА_6 фактично підтвердила пояснення доньок, зокрема, наявність серйозних конфліктів між ними, виїзд до м. Чернігова, проведення ремонту в кухні квартири в 2014 році, спілкування в телефонному режимі з доньками.

Приховуючи всі викладені фактичні обставини та відносини у сім'ї, ОСОБА_6, звертаючись до суду у січні 2015 року, зазначала у позовній заяві, що з 2009 року доньки в квартирі не проживають, намірів проживати не мають, фактичне місце проживання доньок їй не відомо, що зв'язок з ними вона не підтримує. Водночас, у судовому засіданні нею не тільки не спростовані пояснення дочок про їх спілкування телефоном протягом всього часу відсутності, а й те, що, спілкуючись у 2015 році, вона змовчала про подачу позову. У зв'язку з неявкою доньок у судове засідання у рамках цієї справи 03 березня 2015 року було ухвалене заочне рішення про визнання ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_7 такими, що втратили право користування квартирою АДРЕСА_1 (а.с.48,49 том 1).

На виконання даного рішення ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_7 зняті з реєстрації в спірній квартирі (а.с.215,т.1).

Квартира приватизована одноособово ОСОБА_6 ( а.с. 215).

За заявою ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ухвалою суду від 08 липня 2015 року заочне рішення було скасоване, а справа призначена до розгляду в загальному порядку.

Будь-якої домовленості щодо вирішення житлового спору сторонами не досягнуто.

З урахуванням викладеного, колегія суддів не може погодитись з висновками суду першої інстанції, які не відповідають фактичним обставинам справи та суперечать вимогам закону.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивачкою ОСОБА_6, не доведена відсутність доньок у спірній квартирі понад шість місяців без поважних причин.

З урахуванням викладеного, рішення суду підлягає скасуванню, з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_6, про задоволення зустрічних позовних вимог про усунення перешкод шляхом вселення.

У відповідності до п.2 ч.1 ст.307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення по суті позовних вимог.

Згідно з ч. 1,2 ст.309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є:

1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими;

3) невідповідність висновків суду обставинам справи;

4) порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Норми матеріального права вважаються порушеними або неправильно застосованими, якщо застосовано закон, який не поширюється на ці правовідносини, або не застосовано закон, який підлягав застосуванню.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України у зв'язку з повним задоволенням позовних вимог та апеляційної скарги ОСОБА_3, ОСОБА_4, підлягають стягненню на їх користь з ОСОБА_6 понесені у справі судові витрати у розмірі 1559 грн. 04 коп., по 779 грн. 52 коп. кожній з них.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 307 ч.1 п.2, 309 ч.1 п.1,2,3,4, ч.2, ч.3, 313, 314 ч.2, 316 ЦПК України, колегія суддів

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_3, ОСОБА_4 - ОСОБА_5 задовольнити.

Скасувати рішення Зарічного районного суду м.Суми від 15 грудня 2015 року.

Ухвалити нове рішення.

Відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_6 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, малолітнього ОСОБА_7, третя особа - Зарічний районний відділ м.Суми Управління міграційної служби України в Сумській області про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням.

Задовольнити зустрічні позовні вимоги ОСОБА_3, ОСОБА_4.

Усунути перешкоди ОСОБА_3, ОСОБА_4 в користуванні житловим приміщенням - квартирою, розташованою за адресою АДРЕСА_1 шляхом вселення.

Стягнути із ОСОБА_6, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, на користь ОСОБА_3, ОСОБА_4, кожній, по 779 грн. 52 коп. судових витрат.

Рішення набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий -

Судді -