Ухвала суду № 57190917, 14.04.2016, Апеляційний суд Сумської області

Справа №583/3460/15 Головуючий у суді у 1 інстанції - Номер провадження 22-ц/788/568/16 Суддя-доповідач - Семеній Л. І. Категорія - 59

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 квітня 2016 року м.Суми

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого-судді - Семеній Л. І.,

суддів - Кононенко О. Ю. , Бойка В. Б.

за участю секретаря судового засідання - Кияненко Н.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2

на рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 16 лютого 2016 року

у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, треті особи: орган опіки та піклування виконавчого комітету Охтирської міської ради Сумської області, орган опіки та піклування виконавчого комітету Височанської сільської ради Охтирського району Сумської області, Служба у справах дітей Охтирської районної державної адміністрації,

про визначення місця проживання дитини

та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, треті особи: орган опіки та піклування виконавчого комітету Охтирської міської ради Сумської області, орган опіки та піклування виконавчого комітету Височанської сільської ради Охтирського району Сумської області, Служба у справах дітей Охтирської районної державної адміністрації,

про визначення місця проживання дитини,

в с т а н о в и л а:

Рішенням Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 16 лютого 2016 року позов ОСОБА_3 задоволено.

Визначено місцем проживання малолітнього ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, свідоцтво про народження НОМЕР_1 від 22 вересня 2009 року, видане виконавчим комітетом Височанської сільської ради Охтирського району Сумської області, місце проживання його матері ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1.

У задоволенні зустрічного позову відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 понесені нею судові витрати у сумі 487,20 грн.

ОСОБА_2 з рішенням суду не погодився і оскаржив його в апеляційному порядку. Посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить рішення скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову ОСОБА_3 та задоволення його позовних вимог.

Зазначає, що суд дійшов помилкового висновку про відмову малолітнього ОСОБА_4 від спілкування з його матір'ю внаслідок стороннього впливу та не взяв до уваги пояснення дитини про фізичне насильство зі сторони матері і баби. Суд також проігнорував, що дитина є більш прихильна до батька, що за рівних матеріально-побутових умов сторін сопору є вирішальною обставиною. Не є доведеними обставини ізоляції дитини від матері, яка у свою чергу не виявляла бажання спілкуватися з сином за час його проживання з батьком.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення відповідача ОСОБА_2, його представника ОСОБА_5, третьої особи ОСОБА_6, які підтримали доводи апеляційної скарги, заперечення на апеляційну скаргу позивачки ОСОБА_3 та її представника ОСОБА_7, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Згідно з ч. 1 ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Задовольняючи позов матері дитини та відмовляючи у задоволенні позовних вимог батька, суд першої інстанції дійшов висновку, що існуюча конфліктна ситуація між батьками дитини порушує розпорядок її життя, що може призвести до негативного впливу на розвиток дитини. При цьому висловлене малолітнім небажання жити зі своїми матір'ю і сестрою обумовлене відповідними мотивами поведінки батька, є наслідком стороннього впливу на дитину, що є неприпустимим з огляду на вік і розвиток дитини. Так суд врахував вік та інтереси дитини, виходив з того, що син сторін потребує тісного зв'язку з матір'ю, що їх спільне проживання не призведе до негативних наслідків, а доводи відповідача не вказують на виняткові обставини, достатні для визначення місця проживання з ним.

Вказані висновки місцевого суду відповідають обставинам справи та вимогам закону.

Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що з 05 червня 2010 року ОСОБА_3 і ОСОБА_2 перебувають у зареєстрованому шлюбі (а.с. 14).

До шлюбу, ІНФОРМАЦІЯ_1, у сторін народився син ОСОБА_4, батьком якого є ОСОБА_2 (а.с. 13).

Крім того, позивачка має старшу доньку ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_2, батьком якої є ОСОБА_10 (а.с. 12).

З 01 вересня 2015 року позивачка разом зі своїми дітьми виїхала з будинку АДРЕСА_2, в якому проживали однією сім'єю з відповідачем, та стала проживати у своєї матері - ОСОБА_11 в АДРЕСА_1 (а.с. 17, 55).

У зв'язку з переїздом ОСОБА_4 був переведений з Височанського навчально-виховного комплексу (в подальшому НВК) до загальноосвітньої школи І-ІІ ступеня № 9 у м. Охтирка.

З 13 жовтня 2015 року відповідач ОСОБА_2 забрав сина до себе і з цього часу малолітній ОСОБА_4 проживає окремо від матері та сестри разом із батьком.

З 02_листопада 2015 року дитина переведена знову до Височанського НВК, де і продовжує навчання (а.с. 82, 131).

Судом також встановлено, що ОСОБА_2 мешкає у будинку його померлої матері, спадщину на який не оформляв. З 18 листопада 2015 року працює на посаді кочегара у Височанському сільському Будинку культури, за місцем проживання та роботи характеризується позитивно, на обліку у наркологічному диспансері не перебуває, має погашені у встановленому законом порядку судимості (а.с. 71-80, 87. 102, 158, 192).

ОСОБА_3 з 01 грудня 2015 року зареєстрована як безробітна, отримує матеріальну допомогу як одинока матір, за місцем попередньої роботи характеризується позитивно, до кримінальної відповідальності не притягувалась, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває (а.с. 56, 58-61).

Позивачка і відповідач активно брали участь у вихованні сина під час його навчання в загальноосвітній школі, за місцем навчання у Височанському НВК після переїзду до батька малолітній відвідує шкільну бібліотеку, є активним читачем, відвідує групу продовженого дня, де займається вишиванням стрічками, відвідує хореографічний гурток (а.с. 57, 81, 85. 132).

З висновків органів опіки та піклування Охтирської міської ради від 11 січня 2016 року № 01-13/36 та Охтирської районної державної адміністрації від 21 січня 2016 року № 02- 24/11/167 вбачається, що при вирішенні питання місця проживання дитини слід заслухати у присутності психолога малолітнього ОСОБА_4, врахувати думку дитини і надати відповідну оцінку його поясненням (а.с. 116, 130).

З відповідного акту обстеження житлово-побутових умов проживання обох сторін від 02 грудня 2015 року, а також із зазначених вище висновків органу опіки та піклування вбачається, що умови за місцем проживання як позивачки, так і відповідача є належними для утримання та розвитку малолітнього ОСОБА_4 (а.с. 129).

Зазначені обставини вірно встановлені місцевим судом та підтверджуються письмовими доказами.

Крім того, під час розгляду справи судом першої інстанції у судовому засіданні в присутності психолога - педагога малолітній ОСОБА_4 виявив небажання спілкуватись із матір'ю та старшою сестрою, сказав, що бажає жити із татом.

Відповідно до ст.161 СК України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення.

У свою чергу, частиною 2 цієї статті чітко визначено, що орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини.

Декларацією прав дитини, прийнятою Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, зокрема у принципі 6, проголошено, що малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, бути розлучена зі своєю матір'ю.

Колегія суддів вважає, що вирішуючи спір, суд першої інстанції у повній мірі врахував положення вищезазначеного закону, принципу 6 Декларації прав дитини, а також роз'яснення, які містяться в п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 1998 року № 16 «Про застосування судами деяких норм Кодексу про шлюб та сім'ю України», відповідно до яких, вирішуючи спори між батьками, які проживають окремо, про те, з ким із них і хто саме з дітей залишиться, суд, виходячи із рівності прав та обов'язків батька й матері щодо своїх дітей, повинен постановити рішення, яке відповідало б інтересам неповнолітніх. При цьому суд враховує, хто з батьків виявляє більшу увагу до дітей і турботу про них, їхній вік і прихильність до кожного з батьків, особисті якості батьків, можливість створення належних умов для виховання, маючи на увазі, що перевага в матеріально-побутовому стані одного з батьків сама по собі не є вирішальною умовою для передачі йому дітей.

Під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції за клопотанням представників сторін, яке обґрунтовувалося тим, що наявні в матеріалах справи висновки (а.с. 116, 130), хоча і складені компетентними органами, але повністю вимогам чинного законодавства не відповідають та є неналежними, судом були витребувані з органів опіки та піклування відповідні письмові висновки.

Так, з уточнених висновків органів опіки і піклування виконавчого комітету Охтирської міської ради від 11 квітня 2016 року № 01-13/956 та Охтирської районної державної адміністрації від 13 квітня 2016 року № 01-20/11/839 вбачається доцільним та таким, що відповідатиме найкращим інтересам малолітнього ОСОБА_4 визначення його місця проживання разом з батьком ОСОБА_2 в АДРЕСА_2. При цьому ураховано думку самого малолітнього, з яким були проведені бесіди за відсутності батьків та встановлено його бажання жити саме з батьком.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками та вважає, що вони підлягають відхиленню, оскільки органи опіки та піклування виходили з побажань дитини, при цьому не врахували її вік, період окремого проживання, який є незначним та не навели виняткових обставин, за яких малолітня дитина має бути розлучена зі своєю матір'ю.

За таких обставин та з урахуванням віку та інтересів малолітньої дитини, суд першої інстанції правильно визначив місце її проживання з матір'ю.

Доводи відповідача про те, що місцевий суд не врахував думку дитини щодо бажання проживати з батьком є безпідставними, оскільки малолітній ОСОБА_4 був вислуханий судом та з'ясована його думка, якій надана належна оцінка, проте вона не є вирішальною у цьому спорі, оскільки бажання дитини з урахуванням її віку, рівня розвитку, обставин у справі та існування можливих факторів стороннього впливу на думку дитини має співвідноситися з головною метою - якнайкращого забезпечення інтересів дитини, яка може бути забезпечена шляхом визначення місця проживання дитини з її матір'ю.

Посилання ОСОБА_2 на ті обставини, що дитина з огляду на її вік, стать та інтереси є більш прихильною до батька, як до чоловіка, фактично проживає разом з ним, не є тими винятковими обставинами, які б давали можливість розлучити малолітню дитину з її матір'ю, обмежити у спілкуванні та підтриманні родинних дружніх відносин з сестрою.

З огляду на викладене, доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 висновків суду не спростовують і не є підставою для скасування ухваленого у справі рішення.

Проте, сторони не позбавлені права звернутись до суду з новим позовом у будь-який час після досягнення сином 10-річного віку, коли спір щодо визначення місця проживання дитини, яка досягла десяти років, вирішується з урахуванням думки самої дитини.

За таких обставин, оскаржуване рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим, відповідає нормам матеріального та процесуального права, підстави для його зміни чи скасування відсутні.

Керуючись ст. 303, п. 1 ч. 1 ст. 307, ст. 308, 313, п. 1 ч. 1 ст. 314, ст.ст. 315, 319 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 16 лютого 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий -

Судді: