Рішення № 57190155, 07.04.2016, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/1617/16

Головуючий у першій інстанції Малиновський О.М.

Доповідач Калараш А. А.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.04.2016 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого - Калараш А.А.

суддів - Заїкіна А.П.,Гірняк Л.А.

з участю секретаря - Полякової В.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Північтранс», треті особи ОСОБА_3, Автотранспортне підприємство «Інтурист», Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Статус», Товариство з обмеженою відповідальністю «Швидкі автобусні маршрути» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди заподіяної в наслідок дорожньо-транспортної пригоди, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 20 травня 2015 року, -

встановила:

У червні 2014 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом про відшкодування матеріальної та моральної шкоди заподіяної в наслідок дорожньо-транспортної пригодиі в обґрунтування позовних вимог посилався на те, що 13.01.2014р. він, перебуваючи в якості пасажиру у маршрутному автобусі «Мерседес-Бенц», р/н НОМЕР_1, під керуванням водія ОСОБА_3, який рухався по вулиці Балківській в м. Одесі перетинаючи перехрестя з вул. Маловського та з вини водія , який перед початком руху невпевнився у закритті задніх дверей автобусу , випав на проїздну частину з салону вказаного автобусу, отримавши тілесні ушкодження у вигляді переломів та забиття, були пошкодженні належні йому на праві власності речі.

Позивач посилався на те , що у зв'язку із завданою шкодою позивач витратив 3289,48 гривень на придбання ліків, та у зв'язку з тим, що до ДТП він працював поваром та отримував заробітну платню 6000 гривень на місяць, а завдані тілесні ушкодження позбавили його заробітку, позивач вважає, що на його користь слід стягнути за чотири місяця 24 000 гривень. Оскільки дві руки позивача були у гіпсі він був вимушений наймати робітницю для приготування йому їжі та прибирання вдома за 85 днів ним було витрачено 5100 гривень. Вартість пошкоджених речей позивач оцінив на суму 9120,00 гривень.

Посилаючись на те,що оскільки водій ОСОБА_3, який є винним у завданні йому шкоди, під час ДТП перебував з ПАТ «Північтранс» у трудових відносинах, а транспортний засіб перебував у останнього на правовій підставі, то завдану матеріальну та моральну шкоду повинно відшкодувати ПАТ «Північтранс».

Крім того позивач посилався на те,що йому спричинена моральна шкода через завдання шкоди здоров'ю, зміною звичайного образу свого життя та прикладанням додаткових зусиль для його відновлення.

Позивач просив суд :

-стягнути з ПАТ «Північтранс» на користь позивача 41509 грн. матеріальної шкоди;

- 50000 грн. компенсації моральної шкоди;

- 12000 грн. витрат на правову допомогу.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав просив задовольнити.

Представник відповідача ПАТ «Північтранс» позов не визнав , просив відмовити у задоволенні позову.

Третя особа ОСОБА_3 у судовому засіданні вважав що позов підлягає частковому задоволенню.

Рішення ухвалено у відсутність третіх осіб МП АТП «Інтурист», ПрАТ «Страхова компанія «Статус», ТОВ «Швидкі автобусні маршрути».

Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 20 травня 2015 року у задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши докази у справі в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_2 підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції.

Суд першої інстанції відмовляючи у задоволенні позову виходив з того,що позов пред'явлений позивачем до неналежного відповідача , оскільки автомобіль Мерседес д.н. НОМЕР_1 ,яким керував ОСОБА_3 , на час скоєння ДТП належав на праві власності ОСОБА_4, та згідно тимчасового талону на право керування ,яке було дійсне до 25.05.2014 року перебував у юридичної особи МП «Швидкі автобусні маршрути».

Проте з такими висновками суду першої інстанції погодитися не можна з наступного.

З матеріалів справи вбачається , що 13.01.2014 р. о 12-15 г. водій ОСОБА_3, здійснюючи перевезення пасажирів по маршруту № 215 та керуючи пасажирським автобусом «Мерседес», р/н НОМЕР_1, який мав технічну несправність запірного пристрою правої задньої двері, порушуючи правила експлуатації транспортного засобу, не врахувавши технічну несправність правої задньої двері автобусу, рухаючись по узвозу С. Олійник, перетинаючи перехрест вул. Балківська та вул. Маловського в м. Одесі через трамвайні колії на перехресті, внаслідок чого на нерівностях дорожнього покриття задні двері автобуса самовільно відчинилися і із салону випав пасажир позивач ОСОБА_2, який сидів на останньому рядку сидінь автобуса. Внаслідок чого, ОСОБА_2 отримав ушкодження здоров'я а саме: перелом вінцевого відростку правої ліктьової кістки, човноподібної кістки лівої кісті, садна, забиття та на протязі трьох місяців знаходився на лікуванні.

Вироком Суворовського районного суду м. Одеси від 11.04.2014 р. ОСОБА_3 був визнаний винним у скоєні кримінального правопорушення передбаченого ст. 286 ч.1 КК України (а.с.9-11) .

ОСОБА_3 з 28.11.2013 р. за наказом № 197/к ПАТ «Північтранс» був прийнятий на посаду водія автотранспортних засобів 1-го класу марки «Мерседес», 7-ої автоколони (бригада №76). Згідно наказу по підприємству за ОСОБА_3 був закріплений транспортний засіб марки «Мерседес», р/н НОМЕР_3 (а.с.4,58,59).

Автомобіль марки Мерседес, р/н НОМЕР_1, яким керував ОСОБА_3 на час скоєння ДТП, тобто станом на 13.01.2014р., згідно відповіді відділу ОРЕР ГУ УМВС України в Одеській області, належав на праві власності ОСОБА_4 та згідно тимчасового талону на право керування, яке було дійсне до 25.05.2014р. перебував у юридичній особі - малого підприємства «Швидкі автобусні маршрути» у формі товариства з обмеженою відповідальністю (а.с.97).

З пояснень наданих ОСОБА_3 в судовому засіданні суду першої інстанції та колегії суддів вбачається, що хоча при прийнятті на роботу за ним був закріплений автобус Мерседес НОМЕР_3. проте він працював на тих автобусах ,на які йому вранці вказував бригадир, оскільки автобуси незавжди були у всправному стані . На автобусі «Мерседес», р/н НОМЕР_1 , він працював не менш трьох днів до скоєння ДТП , кому саме належав автобус він не знав , оскільки йому було достатньо мати при собі реєстраційний талон на автобус, страховий поліс , маршрутний лист та посвідчення водія. Маршрутні листи ПАТ «Північтранс» видавалися щодня та за якими ввечері після закінчення роботи він звітував та сплачував кошти. 13.01.2014 року прийшовши на територію МП АТП «Інтурист» де гаражувалися автобуси ПАТ «Північтранс» , він отримав від бригадира ПАТ «Північтранс» маршрутний лист на маршрут № 215, реєстраційний талон на автобус , пройшовши мед.огляд та техогляд автобусу він виїхав на маршрут. Після скоєння ДТП маршутний лист ПАТ «Північтранс» у нього відібрали працівники ПАТ «Північтрансу» та повідомили що він звільнений..

Відповідно до договору № 2602-1/13 від 26.01.2013 року укладеного між ПАТ «Північтранс» та ТДВ АТП «Інтурист» про надання послуг , ТДВ АТП «Інтурист» зобов'язалася надати послуги з стоянки транспортних засобів,перевірці їх технічного стану та медичного огляду водіїв транспортних засобів ПАТ «Північтранс» на території ,що належить ТДВ АТП «Інтурист» .

Відповідно до додаткової угоди № 1 від 02.01.2014 року до договору про надання послуг № 2602-1\13 до переліку транспортних засобів ПАТ «Північтранс» , що забезпечуються послугами ТДВ АТП «Інтурист» був включений автобус «Мерседес», р/н НОМЕР_1. .

В судовому засіданні колегії суддів представник відповідача ПАТ «Північтранс», не спростувала те,що водій ПАТ «Північтранс» ОСОБА_3 дійсно останні три дні до вчинення ДТП та в день ДТП працював на автобусі Мерседес НОМЕР_1 та здійснював перевезення пасажирів на маршруті 215, який обслуговує ПАТ «Північтранс». Представник відповідача не спростувала те,що автобус Мерседес НОМЕР_1 з 2013 році за договором про надання послуг № 2602-1\13 від 26.01.2013 року знаходився на території МП АТП «Інтурист» ,яке надавало послуги ПАТ «Північтранс» з стоянки транспортних засобів,перевірці їх технічного стану та медичного огляду водіїв транспортних засобів ПАТ «Північтранс» .

Матеріали справи не містять докази того, що автобус «Мерседес», р/н НОМЕР_1. на час скоєння ОСОБА_3 дорожньо-транспортної пригоди використовувався МП «Швидкі автобусні маршрути».

Наявність отримання 25.05.2011 року тимчасового талону на право керування автобусом «Мерседес», р/н НОМЕР_1 МП «Швидкі автобусні маршрути» не спростовують те, що в день ДТП автобус «Мерседес», р/н НОМЕР_1 перебував у користуванні та на правовій підставі ПАТ «Північтранс» .

13.01.2014 року водій ОСОБА_3 в момент ДТП мав при собі свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу на автобус «Мерседес», р/н НОМЕР_1 , посвідчення водія ,поліс № АС 4473861 від 10.08.2013 року обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів СК ПАТ «Статус» , протокол перевірки технічного стану транспортного засобу № 00278-32204-13 від 21.06.2013 року за підписом керівника ПАТ «Північтранс» ,що свідчить про керування автобусом на законній підставі.

Відповідно до п.6.2 роз'яснень постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 4 від 01.03.2013 року «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди ,завданної джерелом підвищенної небезпеки» роз'яснено , що якщо особа під час керування транспортним засобом має посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії і реєстраційний документ на транспортний засіб ,переданий їй власником або іншою особою,яка на законній підставі використовує такий транспортний засіб, то саме ця особа буде нести відповідальність за завдання шкоди ( п.3.3. ПДР України).

Згідно із ч.2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки,

відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом, механізмом,іншим об'єктом,використання,зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідальність за шкоду ,завдану фізичній чи юридичній особі рішенням,діями або бездіяльністю працівника під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків згідно ст.1172 ЦК України покладається на юридичну особу ,з якою цей працівник перебуває у трудових правовідносинах.

Маршрут № 215 по перевезенню пасажирів в м.Одесі перебуває в обслуговуванні ПАТ «Північтранс» .

Водій ОСОБА_3 перебував на час скоєння ДТП з ПАТ «Північтранс» в трудових відносинах та керував автобусом Мерседес», р/н НОМЕР_1 на правовій підставі , а тому ПАТ «Північтранс» має нести відповідальність.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 ЦПК України.

Звертаючись до суду з позовом про стягнення майнової шкоди , позивач ОСОБА_2 посилався на те, що внаслідок отримання тілесних ушкоджень та перебування на лікарняному ним було витрачені кошти на придбання ліків на загальну суму 3400 грн.

З наявних в матеріалах справи квітанцій підтверджується сплата коштів на придбання ліків на суму 829 грн. 06 коп. (а.с.21,22),які підлягають стягненню з відповідача на користь ОСОБА_2

Колегія суддів критично ставиться до розписки ОСОБА_7 , як доказу понесених позивачем витрат на суму 5100 грн. , оскільки матеріали справи не містять докази укладення між позивачем та ОСОБА_7 договору по наданню послуг на обслуговуання та докази сплати позивачем ОСОБА_7 коштів у розмірі 5100 грн..

Матеріали справи не містять,а позивачем всупереч до вимог ст. 60 ЦПК України не надані докази пошкодження речей , годинику їх вартості та понесених витрат на загальну суму 9120 грн.

В судовому засіданні колегії суддів позивач ОСОБА_2 пояснив,що він на посаді повара працював неофіційно ,надати докази отримання заробітної плати не може. Послуги по обслуговуванню ОСОБА_8 надавалися йому за усною домовленістю ,оскільки ОСОБА_8 є його сусідкою, надати докази сплати ОСОБА_8 5100 грн. не може. Крім копій квітанцій ,про придбання ліків,які наявні в матеріалах цивільної справи надати більше не може. В кримінальному провадженні та по цивільній справі ,його права та інтереси представляв адвокат ,проте надати докази сплати витрат на правову допомогу на суму 12000 грн. не може. Пошкоджені речі знаходяться у нього дома проте письмових доказів про пошкодження цих речей та їх вартості надати не може.

Матеріали справи не містять докази працевлаштування позивача поваром та отримання ним заробітної плати у розмірі 6000 грн. в місяць та у зв'язку з ДТП втратою прибутку на суму 24000 грн.

Матеріали справи не містять докази сплати позивачем 12000 грн. правової допомоги.

Наданий представником позивача ОСОБА_9 додаток до договору про надання послуг правової допомоги від 20.01.2014 року не є підтвердженням сплати позивачем 12000 грн., а тому колегія суддів ставиться до нього критично.

Позовні вимоги ОСОБА_2 про стягнення шкоди пошкоджених речей , правової допомоги ,зарабітної плати та витрат на допомогу по догляду не підлягають задоволенню з підстав недоведеності таких вимог.

Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди ,завданої внаслідок порушення її прав .

Відповідно до ст. 1167 ЦК України моральна шкода,завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями , діями чи бездіяльністю,відшкодовується особою,яка її завдала ,за наявності її вини ,крім випадків ,встановлених частиною другою цієї статті.

ОСОБА_2 внаслідок ДТП отримав тілесні ушкодження , проходив курс лікування , переніс незручності ,біль та був порушений звичайний стан життя позивача ,що є підставою для стягнення з відповідача на користь ОСОБА_2 компенсації моральної шкоди.

При визначені розміру компенсації моральної шкоди колегія суддів виходить з рекомендацій п.9 постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 р. «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди і вважає ,що позовні вимоги позивача в частині стягнення компенсації моральної шкоди підлягають частковому задоволенню в розмірі 7000 грн.

Суд першої інстанції ,відмовляючи у задоволенні позову додатково посилався на те,що на час ДТП транспортний засіб марки «Мерседес», р/н НОМЕР_1 , був застрахований та позивач мав звернутися з позовом до страхової компанії ,проте суд першої інстанції не звернув уваги на те,що потерпілий вільно, на власний розсуд обирає спосіб здійснення свого права шляхом звернення вимоги виключно до особи, яка завдала шкоди, про відшкодування цієї шкоди, або шляхом звернення до страховика, у якого особа, яка завдала шкоди, застрахувала свою цивільну відповідальність, із вимогою про виплату страхового відшкодування, або шляхом звернення до страховика та в подальшому до особи, яка завдала шкоди, за наявності передбачених статтею 1194 ЦК України підстав.

Потерпілий вправі відмовитися від свого права вимоги до страховика та одержати повне відшкодування шкоди від особи, яка її завдала, в рамках деліктного зобов'язання, не залежно від того, чи застрахована цивільно-правова відповідальність особи, яка завдала шкоди. В такому випадку особа, яка завдала шкоди і цивільно-правова відповідальність якої застрахована, після задоволення вимоги потерпілого не позбавлена права захистити свій майновий інтерес за договором страхування та звернутися до свого страховика за договором із відповідною вимогою про відшкодування коштів, виплачених потерпілому, в розмірах та обсязі згідно з обов'язками страховика як сторони договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

Вищезаначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України № 6-2808 цс15 від 20.01.2016 року , яка відповідно до ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для застосування.

Суд першої інстанції не звернув уваги на вищенаведене та помилково відмовив у задоволені позову.

За таких підстав, відповідно до п.4 ч.1 ст. 309 ЦПК України, апеляційна скарга ОСОБА_2 підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову .

Відповідно до ст. 88 ЦПК України пропорційно до задоволенних позовних вимог з ПАТ «Північтранс» на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 127 грн., від сплати якого звільнений позивач при зверненні до суду та принесенні апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 303, п.4 ч.1 ст.309, 316, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

вирішила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 20 травня 2015 року скасувати.

Позов ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Північтранс», про відшкодування матеріальної та моральної шкоди заподіяної в наслідок дорожньо-транспортної пригоди задовольнити частково.

Стягнути на користь ОСОБА_2 з Публічного акціонерного товариства «Північтранс» в рахунок відшкодування матеріальної шкоди 829,06 грн. та 7000 грн. компенсації моральної шкоди

В решті позову відмовити.

Стягнути з ПАТ «Північтранс» на користь держави судовий збір у розмірі 127 грн.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржено у касаційному порядку безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Судді апеляційного суду

Одеської області А.А. Калараш

А.П.Заїкін

Л.А.Гірняк