Ухвала суду № 57188182, 12.04.2016, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 455/1958/13-к Головуючий у 1 інстанції: Ніточко Л.Й.

Провадження № 11-кп/783/352/16 Доповідач: Волинець М. М.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 квітня 2016 року м.Львів

Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючого-судді Волинця М.М.

суддів Валько Н.М., Тенюха В.П.

при секретарях Щербай В.П., Мазур-Іванько Ж.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 12013150010000695 про обвинувачення

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1,

уродженця та жителя ІНФОРМАЦІЯ_2

Львівської області, раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України,

з участю прокурора Тимо А.С.

обвинуваченого ОСОБА_1

захисника ОСОБА_2

потерпілих: ОСОБА_3, ОСОБА_4

представника потерпілого ОСОБА_3 - ОСОБА_5

представника цивільного відповідача - ОСОБА_6

за апеляційними скаргами обвинуваченого ОСОБА_1 та в його інтересах захисника ОСОБА_2, представника ОСОБА_7 в інтересах потерпілої ОСОБА_4 та представника ОСОБА_5 в інтересах потерпілого ОСОБА_3 на вирок Старосамбірського районного суду Львівської області від 26 січня 2016 року,

в с т а н о в и л а :

Цим вироком ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, та призначено покарання 6 років 6 місяців позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на 3 роки.

Запобіжний захід до вступу вироку в законну силу залишено попередній заставу.

Вирішено питання з речовими доказами.

Стягнуто з ОСОБА_1 в користь держави процесуальні витрати, пов»язані із залученням експертів в розмірі 10208 грн. 40 коп.

Цивільний позов ОСОБА_4 до ОСОБА_1 та ВАТ Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 в користь ОСОБА_4 витрати на поховання в сумі 22171 грн. та моральну шкоду в сумі 236236 грн., на користь держави судовий збір в розмірі 1102 грн. 40 коп.

Цивільний позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1 та ВАТ Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 в користь ОСОБА_4 моральну шкоду в сумі 142 806 грн., на користь держави судовий збір в розмірі 551 грн. 20 коп.

На вирок суду обвинувачений ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу в якій покликається на те, що вирок є необгрунтованим через невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості злочину та особі засудженого, оскільки за своїм розміром є явно несправедливим внаслідок суворості. При призначенні йому покарання судом не враховано, що він вперше вчинив злочин, сімейний стан, наявність на утриманні трьох малолітніх дітей та хворої пристарілої матері, виключно позитивні характеристики. У вироку суду невірно зазначено, що він зайняв позицію невинуватості у скоєнні злочину, хоча він лише зазначав, що не пам»ятає всіх обставин справи, тому й погодився на проведення експертизи із застосуванням поліграфа для з»ясування всіх обставин справи. Вважає, що його виправлення можливе без реального відбування покарання із застосуванням ст.75 КК України. Щодо розміру відшкодування моральної шкоди, то вважає, що його майновий стан не відповідає засадам розумності, виваженості та справедливості та є завищеним.

Просить змінити вирок суду та призначити покарання у виді 5-ти років позбавленні волі із застосуванням ст.75 КК України з іспитовим строком 2 роки. Стягнути з нього в користь ОСОБА_4 витрати на поховання 22171 грн. та моральну шкоду в сумі 100000 грн. Стягнути в користь ОСОБА_3 моральну шкоду в сумі 60000 грн.

На вирок суду захисник ОСОБА_2 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу з аналогічних мотивів.

На вирок суду представник ОСОБА_7 в інтересах потерпілої ОСОБА_4 подав апеляційну скаргу в якій покликається на те, що судом не враховано того, що хоча в результаті ДТП ОСОБА_8 померла, а потерпілий ОСОБА_3 отримав тяжкі тілесні ушкодження, однак ОСОБА_1 вини в скоєному не визнав, в момент наїзду перебував в стані алкогольного сп»яніння, не сприяв об»єктивному з»ясуванню та дослідженню обставин справи, а навпаки замовчував такі, завданої потерпілим шкоди не відшкодував. Представник не погоджується з визначеною мірою покарання ОСОБА_1, оскільки санкція статті передбачає 8 років позбавлення волі, а зменшення міри покарання не сприятиме попередженню вчинення подібних злочинів іншими особами. Судом не вірно враховано при призначенні покарання пом»якшуючі покарання обставини, оскільки ОСОБА_1 вчинив злочин в стані алкогольного сп»ягніння, не розкаявся у вчиненому, намагався ввести в оману суд і перекласти кримінальну відповідальність на невинну особу, не враховано і того, що після вчинення злочину намагався втекти з місця події, однак в цьому йому перешкодили працівники міліції.

Представник потерпілого не погоджується з підставами наведеними судом щодо відмови в задоволенні цивільного позову до ПАТ НАСК «Оранта», оскільки такі зводяться до свідомого способу уникнення відповідальності щодо відшкодування страхової виплати.

Просить вирок суду першої інстанції змінити в частині призначення ОСОБА_1 покарання та призначити йому покарання за ч.2 ст.286 КК України у виді 8-ми років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на 3 роки. Вирок в частині відмови в задоволенні позову ОСОБА_4 до ПАТ НАСК «Оранта» скасувати та ухвалити в цій частині новий вирок про задоволення цивільного позову виходячи з заявлених вимог.

На вирок суду представник ОСОБА_5 в інтересах потерпілого ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу в якій покликається на те, що вирок є частково незаконним та необґрунтованим з підстав невідповідності призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого. Судом не враховано, що злочин, який вчинено ОСОБА_1 є тяжким, в момент наїзду на пішоходів обвинувачений перебував в стані алкогольного сп»яніння, не сприяв з»ясуванню всіх обставин справи, відшкодував за весь час з моменту настання ДТП потерпілому ОСОБА_3 моральну шкоду лише в розмірі 7200 грн. Вважає, те що ОСОБА_1 не визнав вини та намагався перекласти відповідальність на іншу особу підкреслює його негативну поведінку та недбале ставлення до наслідків спричинених злочином, а тому призначене покарання є явно несправедливим через м»якість.

Представник потерпілого не погоджується з рішенням суду в частині відмови в задоволенні цивільного позову до ПАТ НАСК «Оранта», оскільки судом не застосовано норму закону для обґрунтування такого рішення.

Щодо часткового задоволення вимог про стягнення з ОСОБА_1 на користь потерпілого 142806 грн., то судом не повно взято до уваги, що потерпілому нанесено неоціненну моральну шкоду, яка полягає у фізичних та душевних стражданнях у зв»язку із завданими обвинуваченим тяжкими тілесними ушкодженнями за ознакою небезпеки для життя в момент утворення. Потерпілий ОСОБА_3 вважає достатнім визначити загальний розмір завданої моральної шкоди, яку належить стягнути з обвинуваченого в розмірі 500000 грн.

Просить вирок суду змінити в частині призначеного покарання та призначити йому покарання за ч.2 ст.286 КК України у виді 8-ми років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на 3 роки. Вирок в частині відмови в задоволенні позову ОСОБА_3 до ПАТ НАСК «Оранта» скасувати та ухвалити в цій частині новий вирок про задоволення цивільного позову виходячи з заявлених вимог. Вирок в частині часткового задоволення позовних вимог про стягнення компенсації за завдану моральну шкоду потерпілому ОСОБА_3 змінити та стягнути з обвинуваченого 500000 грн. моральної шкоди.

Згідно із вироком суду ОСОБА_1 08 вересня 2013 року, приблизно о 03 годині 30 хвилин, керуючи автомобілем марки «Фольксваген Гольф», реєстраційний номер НОМЕР_1, та рухаючись ним у с.м.т. Нижанковичі Старосамбірського району Львівської області в районі 00 км + 800 м автодороги Нижанковичі-Самбір-Дрогобич-Стрий у напрямку до м. Добромиль Старосамбірського району Львівської області, при проїзді її ділянки в районі будинку №94 по вулиці Міцкевича, грубо порушив вимоги пунктів 1.5 та 1.10 в частині визначення терміну «дорожня обстановка», підпунктів «б» і «д» п.2.3, підпункт «а» п.2.9, пунктів 12.1, 12.4, підпункт «б» п. 12.9, пунктів 13.1, 13.3, підпункту «б» пункту 31.4.3, підпункту «г» пункту 31.4.7 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року № 1306, які виразилися в тому, що він, керуючи технічно-несправним автомобілем (з не відрегульованими відповідно до інструкції з експлуатації транспортного засобу світлом фар та з непрацюючим спідометром), перебуваючи в стані алкогольного сп»яніння, проявив неуважність до дорожньої обстановки та її змін, під час вибору в установлених межах безпечної швидкості не врахував дорожню обстановку і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним, перевищуючи максимально дозволену у населеному пункті швидкість, маючи об'єктивну можливість заздалегідь виявити пішоходів ОСОБА_8 та ОСОБА_3, які рухалися по правому узбіччі у попутному з автомобілем напрямку, проявив неуважність до дорожньої обстановки та її змін, відволікся від керування транспортним засобом, маючи технічну можливість уникнути наїзду на вказаних пішоходів шляхом застосування своєчасного екстреного гальмування, своєчасно не вжив заходів до зменшення швидкості аж до зупинки керованого ним транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об'їзду перешкоди з дотриманням безпечного бокового інтервалу до правого узбіччя, своєчасно не вжив заходів до зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу з моменту виникнення небезпеки для руху, такими своїми діями створив аварійну обстановку, що призвело до виїзду на праве, по напрямку його руху, узбіччя та наїзду на пішоходів ОСОБА_8 та на ОСОБА_3

Порушення водієм ОСОБА_1 вищезазначених вимог Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року № 1306, знаходяться у прямому причинному зв'язку з виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди та її наслідків.

В результаті даної дорожньо-транспортної пригоди пішоходи:

ОСОБА_8 згідно висновку експерта № 59 судово-медичної експертизи від 8 жовтня 2013 року отримала тілесні ушкодження у вигляді садна в ділянці нижньої щелепи справа, перелому кута тіла нижньої щелепи справа, скальпованої рани лобної ділянки голови зліва, обширної, опоясуючої гематоми шийно-грудної ділянки, двох саден правої гомілки ззаду, крововиливу та саден лівої ступні, травматичного розриву шийного відділу стравоходу та трахеї, травматичного розміжчування шийного відділу хребта в ділянці п'ятого та шостого шийних хребців, травматичного розриву м'язів шиї, від яких померла на місці пригоди;

ОСОБА_3 згідно висновку експерта №288/13 судово-медичної експертизи від 28 жовтня 2013 року отримав тілесні ушкодження у вигляді забою головного мозку легкого ступеню, закритого перелому діалізів обох гомілкових кісток правої гомілки зі зміщенням кісткових відламків, відкритого перелому діафізу лівої великогомілкової кістки зі зміщенням кісткових відламків під кутом, багатоуламкового перелому лівої малогомілкової кістки зі зміщенням кісткових уламків, горизонтальної рани на передній поверхні лівої гомілки в нижній третині, довжиною 1,5 см, закритого перелому кісток носа та правої гайморової пазухи без зміщення, забійної рани на верхній повіці лівого ока над внутрішнім кутом очної щілини, забійних саден обличчя, синця в правій привушній ділянці, яскраво-червоного крововиливу в білковій оболонці правого ока в ділянці зовнішнього кута очної щілини, ідентичного крововиливу в білковій оболонці лівого ока біля зовнішнього кута очної щілини, синця на боковій поверхні шиї справа, горизонтального садна в ділянці верхівки лопатки на задній поверхні грудної клітки справа, синця в ділянці лівого стегна, синця в ділянці основи першого пальця лівої стопи, які відносяться до тяжких тілесних ушкоджень по ознаці небезпеки для життя в момент утворення.

В результаті даної дорожньо-транспортної пригоди пішохід ОСОБА_8 від отриманих тілесних ушкоджень померла на місці пригоди, а пішохід ОСОБА_3 отримав тяжкі тілесні ушкодження.

Заслухавши доповідача, обвинуваченого ОСОБА_1 та його захисника ОСОБА_2, які підтримали подані ними апеляційні скарги та заперечили апеляційні скарги представників потерпілих, потерпілу ОСОБА_4, яка підтримала подану в її інтересах апеляційну скаргу та апеляційну скаргу представника ОСОБА_5Б, а апеляційні скарги обвинуваченого та його захисника заперечила; потерпілого ОСОБА_3 та в його інтересах представника ОСОБА_5, які підтримали подану ними та представником ОСОБА_7 апеляційні скарги, а апеляційні скарги обвинуваченого та його захисника заперечили; думку прокурора у справі ОСОБА_9, який підтримав апеляційні скарги представників потерпілих ОСОБА_7 та ОСОБА_5 в частині цивільного позову до ПАТ НАСК «Оранта», а врешті апеляційні скарги заперечив, представника цивільного відповідача ОСОБА_6, яка заперечила апеляційні скарги представників потерпілих в частині заявленого цивільного позову до ПАТ НАСК «Оранта», перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що такі не підлягають до задоволення, виходячи з наступного.

Висновок суду про доведеність винності ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України відповідає фактичним обставинам справи, підтверджується зібраними у справі та перевіреними в судовому засіданні доказами і є обґрунтованим.

Кваліфікація дій обвинуваченого в апеляційних скаргах не оспорюється.

Мотиви поданих обвинуваченим ОСОБА_1 та в його інтересах захисником ОСОБА_2, представником ОСОБА_7 в інтересах потерпілої ОСОБА_4 та представником ОСОБА_5 в інтересах потерпілого ОСОБА_3 апеляційних скарг про те, що вирок суду є незаконним у зв»язку із невідповідністю призначеного покарання тяжкості вчиненого злочину та особі обвинуваченого, визнаються колегією суддів безпідставними.

Згідно ст. 65 КК України, суд призначає покарання враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що помякшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Призначаючи покарання ОСОБА_1, місцевий суд вірно врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, який є тяжким злочином, необережну форму вини та наслідки вчиненого діяння, дані про його особу, те, що він раніше не судимий, позитивно характеризується, має на утриманні троє малолітніх дітей та з ним проживає хвора мати, на обліку в психіатра та нарколога не перебуває, а також позицію потерпілих щодо призначення покарання у максимальних межах. Місцевим судом враховано також обставини, що пом»якшують покарання, а саме: вчинення злочину вперше, позитивні характеристики, часткове добровільне відшкодував потерпілому ОСОБА_3 шкоди, а також наявність обтяжуючої покарання обставини вчинення злочину в стані алкогольного сп»яніння, та прийшов до вірного висновку про те, що виправлення обвинуваченого не можливе без реального відбування покарання та призначив покарання в межах санкції ч.2 ст.286 КК України.

Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що покарання ОСОБА_1 призначено у відповідності до вимог ст.65 КК України, яке є необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження нових злочинів.

Покликання в апеляційній скарзі представників потерпілих на те, що місцевим судом відмовлено в задоволенні цивільних позовів до ПАТ НАСК «Оранта», оскільки не застосовано норму закону для обґрунтування такого рішення, визнаються колегією суддів безпідставними, виходячи з наступного.

Відповідно до п.22.1 ОСОБА_10 України «Про обов»язкове стархування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 01.07.2004 року, при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим ОСОБА_10 порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров»ю, майну третьої особи.

ОСОБА_10 передбачено порядок та процедуру звернення до страховика з приводу здійснення страхового відшкодування шкоди, заподіяної третій особі.

Так відповідно до ст.ст.35, 36 цього ОСОБА_10 для отримання страхового відшкодування особа, яка має право на відшкодування, подає страховику відповідну заяву визначеного зразка з долученням довідок про ДТП, довідки закладів охорони здоров»я щодо втрати працездатності та інші необхідні документи, що стосуються ДТП. Після розгляду страховиком зазначених документів, він приймає рішення про відшкодування або відмову у виплаті страхового відшкодування.

Під час апеляційного розгляду справи представник ПАТ НАСК «Оранта» ОСОБА_6 пояснила, що оскільки процедура звернення до страхової компанії потерпілими дотримана не була, тому не можливо встановити розмір заподіяної шкоди, проте, це не виключає можливості потерпілих звернутися з відповідними заявами до страховика.

Враховуючи наведене, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про відмову в задоволенні позовних вимог потерпілих до ПАТ НАСК «Оранта» та роз»яснив їм право заявити позов в порядку цивільного судочинства після дотримання процедури на звернення до страхової компанії, відмови страхувальника в виплаті чи з інших підстав.

Покликання представника ОСОБА_5 в інтересах потерпілого ОСОБА_3 з приводу необхідності стягнення з обвинуваченого розміру завданої моральної шкоди - 500000 грн., то такі визнаються колегією суддів необґрунтованими.

Допитані в суді судові експерти-психологи ОСОБА_11 та ОСОБА_12 не змогли пояснити та обґрунтувати рекомендовані ними в актах № 259 та № 260 від 24.03.2014 року грошові компенсації за завдані страждання.

Місцевий суд вірно визначив розмір відшкодування моральної шкоди потерпілому ОСОБА_3 142806 грн. виходячи з тяжкості та глибини страждань потерпілого, особи обвинуваченого, який має на утриманні троє малолітніх дітей, який має заробітну плату в розмірі 1500 грн., непрацюючу дружину та хвору матір.

Крім того, враховано, що ОСОБА_1 добровільно відшкодовано потерпілому 7194 грн., що не заперечив в судовому засіданні ОСОБА_3

Враховуючи наведене, апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_1 та в його інтересах захисника ОСОБА_2, представника ОСОБА_7 в інтересах потерпілої ОСОБА_4 та представника ОСОБА_5 в інтересах потерпілого ОСОБА_3 до задоволення не підлягають.

Будь-яких істотних порушень вимог кримінального процесуального закону при розслідуванні та розгляді кримінального провадження в суді першої інстанції, які б вплинули на правильність прийнятого судового рішення, колегією суддів не встановлено.

Вирок суду постановлений з дотриманням вимог КПК України, є законним, обґрунтованим та вмотивованим, підстав для його зміни чи скасування колегією суддів не вбачається.

Керуючись ст.ст. 376, 404, 405, 407, 418, 419 КПК України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Вирок Старосамбірського районного суду Львівської області від 26 січня 2016 року щодо ОСОБА_1 залишити без змін, а апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_1 та в його інтересах захисника ОСОБА_2, представника ОСОБА_7 в інтересах потерпілої ОСОБА_4 та представника ОСОБА_5 в інтересах потерпілого ОСОБА_3 без задоволення.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня її проголошення.

Головуючий-суддя

Судді: