Рішення № 57185592, 24.02.2016, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/4208/15-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 лютого 2016 року місто Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в особі:

головуючої-судді - ОСОБА_1

при секретарі - Турецька Я.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ужгород цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_2в особі представника позивача - ОСОБА_3 до ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про стягнення у солідарному порядку суми інфляційних нарахувань за прострочення грошового зобовязання, трьох процентів річних та процентів від суми позики, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 в особі представника позивача - ОСОБА_3 звернувся до Ужгородського міськрайонного суду з позовною заявою до ОСОБА_4 про стягнення суми інфляційних нарахувань за прострочення грошового зобовязання за період з травня 2014 року по березень 2015 року в розмірі 246 867,00 грн., трьох процентів річних від простроченої суми позики за час прострочення виконання грошового зобовязання , розраховані за період з 17 травня 2014 р. по 14 квітня 2015 р. в розмірі 16 421,91 грн. та процентів від суми позики на рівні облікової ставки Національного банку України в розмірі 133 084,89 грн. розраховані за період з 05 березня 2013 р. по 14 квітня 2015р.

Мотивуючи позовні вимоги, уповноважений представник позивача вказує на те , що 07.11.2008 р., 03.12.2008 р., 09.01.2009 р., 09.02.2009 р., 03.03.2009 р. та 06.10.2009 р. між ОСОБА_2 та відповідачем ОСОБА_4 було укладено договори позики, відповідно до умов кожного з яких, позивач надав відповідачу ОСОБА_4 , а останній отримав суму позики у розмірі 100 000, 00 гривень за кожним договором , в загальній сумі позики у розмірі 600 000,00 грн., на строк до одного року за кожним договором без сплати відсотків за користування грошовими коштами, однак, взяті на себе зобовязання, щодо повернення грошових коштів у порядку та умовах передбачених договорами відповідач ОСОБА_4 не виконав. Представник позивача зазначив, що відповідно до рішення Ужгородського міськрайонного суду від 22.12.2011р., яке набуло законної сили, стягнуто з

ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 суму боргу за договорами позики, суму інфляційних нарахувань та трьох процентів річних від простроченої суми позики за час прострочення виконання грошового зобовязання , розраховані за період до 14.03.2011 року. Оскільки вказане рішення суду відповідачем не виконано, відповідач ОСОБА_4 досі не повернув суму позики за укладеними договорами, а отже не виконав грошове зобовязання, представник позивача вважає, що позивач вправі звернутися до суду за захистом порушеного майнового права шляхом стягнення з відповідача ОСОБА_4 на свою користь, з врахуванням приписів ч.2 ст.625 ЦК України суми інфляційних нарахувань за період з травня 2014 року по березень 2015 року в розмірі 246 867,00 грн., трьох процентів річних від простроченої суми позики за час прострочення виконання грошового зобовязання , розраховані за період з 17 травня 2014 р. по 14 квітня 2015 р. в розмірі 16 421,91 грн. Крім того, представник позивача просив стягнути з відповідача на користь позивача проценти від суми позики на рівні облікової ставки Національного банку України, на підставі ст.1048 ЦК України , в розмірі 133 084,89 грн. розраховані за період з 05 березня 2013 р. по 14 квітня 2015р., обгрунтовуючи тим, що розмір та порядок отримання процентів за договорами позик не були встановлені договорами, то позивач визначив розмір процентів на рівні облікової ставки Національного банку України.

В ході судового розгляду справи представник позивача неодноразово збільшував , зменшував позовні вимоги, та остаточно просив суд ухвалити рішення, яким стягнути з відповідачів ОСОБА_4 та ОСОБА_5 у солідарному порядку на користь позивача ОСОБА_2 : суму інфляційних нарахувань за прострочення грошового зобовязання за період з травня 2014 року по березень 2015 року в розмірі 246 840,00 грн., трьох процентів річних від простроченої суми позики за час прострочення виконання грошового зобовязання , розраховані за період з 17 травня 2014 р. по 14 квітня 2015 р. в розмірі 16 421,91 грн. та процентів від суми позики на рівні облікової ставки Національного банку України, на підставі ст.1048 ЦК України , в розмірі 133 084,89 грн. розраховані за період з 05 березня 2013 р. по 14 квітня 2015р. Мотивуючи збільшені позовні вимоги , представник позивача вказує на те, що на його думку договори позики укладені між ОСОБА_2 та відповідачем ОСОБА_4 , укладені останнім в інтересах сімї, оскільки кошти в такомурозмірі не могли бути використаними виключно на задоволення потреб однієї особи. Крім того зазначає, що дружина відповідача ОСОБА_4 - ОСОБА_5 надавала згоду своєму чоловікові ОСОБА_4 на укладення договорів позики, що стверджується її заявами нотаріально посвідченими. На думку представника позивача дані договори позики укладені ОСОБА_4 в інтересах сімї, а отже у відповідності до норм СК України створюють обовязки для другого з подружжя. Представник позивача вважає, що ОСОБА_4 та ОСОБА_5 повинні нести солідарну відповідальність перед позивачем за неналежне виконання умов укладених договорів позики. Згодом, в ході судового розгляду справи, представник позивача зменшив позовні вимоги в частині суми інфляційних нарахувань за період з травня 2014 року по березень 2015 року , просив стягнути в розмірі 246 840,00 грн.

В судове засідання позивач не зявився, про час та місце розгляду справи повідомлявся своєчасно та належним чином.

Представник позивача ОСОБА_3 в судовому засіданні уточнені ним в ході судового розгляду справи позовні вимоги підтримав з підстав та мотивів викладених у позові та заявах про збільшення та зменшення позовних вимог, остаточно просив суд ухвалити рішення, яким стягнути з відповідачів ОСОБА_4 та ОСОБА_5 у солідарному порядку на користь позивача ОСОБА_2 : суму інфляційних нарахувань за період з травня 2014 року по березень 2015 року в розмірі 246 840,00 грн., трьох процентів річних від простроченої суми позики за час прострочення виконання грошового зобовязання , розраховані за період з 17 травня 2014 р. по 14 квітня 2015 р. в розмірі 16 421,91 грн. та процентів від суми позики на рівні облікової ставки Національного банку України, на підставі ст.1048 ЦК України , в розмірі 133 084,89 грн. розраховані за період з 05 березня 2013 р. по 14 квітня 2015р. Всвоїхпоясненнях посилався наобставини,щовикладенівпозові та заявах про збільшення та зменшення позовних вимог .

Звернув увагу суду на те, що при здійснені розрахунку суми інфляційних нарахувань за період з травня 2014 року по березень 2015 року в розмірі 246 840,00 грн. керувались рекомендаціями Верховного Суду України відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, що викладені у листі № 62-97р від 03.04.1997 року. При цьому наголосив на тому, що відповідач ОСОБА_4 досі не виконав грошове зобовязання з повернення суми позики, а тому вважає, що позивач має право на отримання суми інфляційних витрат за період з травня 2014 року по березень 2015 року та трьох процентів річних від простроченої суми позики за час прострочення виконання грошового зобовязання , розраховані за період з 17 травня 2014 р. по 14 квітня 2015 р. Крім того звернув увагу суду на те, що оскільки розмір та порядок отримання процентів за договорами позик не були встановлені договорами, то позивач визначив розмір процентів на рівні облікової ставки Національного банку України, які просив стягнути в солідарному порядку з віповідачів на користь позивача у порядку ст. 1048 ЦК України. Крім того вказава, що наденьукладеннядоговорупозикивідповідач ОСОБА_4 перебувавушлюбіз відповідачем ОСОБА_5,якадалаувстановленомузакономпорядкунотаріальнопосвідченузгодунаукладеннядоговорівпозики,тому,відповіднодовимогст.65СКУкраїниуостанньої такожприукладенні договорів позикивиниклизобовязанняпередпозивачем.

В судове засідання після оголошеної перерви в судовому розгляді представник позивача не зявився, в матеріалах справи наявна заява у якій зазначає про розгляд справи у його відсутності та відсутності позивача.

Відповідачі ОСОБА_4 та ОСОБА_5 в судове засідання не зявилися, про час та місце розгляду справи були повідомлені у встановленому законом порядку, про причини неявки суд не повідомляли.

10.06.2015 року на адресу суду від відповідача по справі ОСОБА_5 надійшли письмові заперечення, з яких вбачається, що відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог щодо неї, зокрема заперечила, що гроші які були передані за договорами позик використовувались на потреби сімї. Надання нотаріально засвідченої згоди при передачі коштів за кожним договором позики було умовою позикодавця ОСОБА_2 З умов договорів позики та нотаріально посвідчених заяв про надання згоди чоловіку на отримання позики не вбачається, що кошти використовувались для потреб сім'ї. Вважає, що кошти отримані одним із подружжя в борг не породжують спільну сумісну власність подружжя окільки умовами договору передбачено їх повернення. Крім того, заначила, що з вимогами щодо стягнення основної суми заборгованості позивач до відповідача ОСОБА_5 не звертався. Вважає, позовні вимоги щодо неї є недоведеними. Крім вимог щодо недоведеності до відповідача ОСОБА_5 остання вважає, що закінчився строк позовної давності для захисту цивільного права позивача у судовому порядку.

Представник відповідача ОСОБА_4 - ОСОБА_6 в судовому засіданні уточнені в ході судового розгляду справи позовні вимоги визнав частково, а саме визнає позовні вимоги в частині стягнення з відповідача ОСОБА_4 на користь позивача - трьох процентів річних від простроченої суми позики за час прострочення виконання грошового зобовязання , розраховані за період з 17 травня 2014 р. по 14 квітня 2015 р. в розмірі 16 421,91 грн. , а також частково визнав вимоги позивача , щодо стягнення з відповідача ОСОБА_4 на користь позивача суми інфляційних втрат за період з травня 2014 року по березень 2015 року проте в розмірі 165 464, 00 грн. та надав суду розрахунок. Заперечив проти позовних вимог в частині стягнення з відповідача процентів від суми позики на рівні облікової ставки Національного банку України, вважає що відсутні правові підстави для стягнення процентів від суми позики.Крім того вказав, що відповідно до рішення апеляційного суду Закарпатської області від 07.08.2013р. термін договорів позики припинив свою дію та стягнуто відсотки за період користування позикою, інфляційні та три проценти річних. Наголосив, що рішення апеляційного суду Закарпатської області від 07.08.2013р. має преюдиційне значення і факти встановлені рішенням не підлягають доказуванню.

Крім того вважає, що відсутні правові підстави для солідарного стягнення грошових коштів з відповідачів, оскільки факт перебування відповідачів між собою у шлюбі не доводить факт витрачання коштів в інересах сімї.

Надіслав на адресу суду письмові заперечення від 20.05.2015 року та доповнення до заперечення від 22.07.2015 року, в яких вказав, що з вимогами про стягнення інфляційних витрат у період до 16 травня 2015 р. звертався позивач у 2014 р. і в межах розгляду справи № 308/17144/13-ц рішенням суду від 03 липня 2014 р. сума за 16 днів травня 2014 р. була включена. Таким чином нарахування суми інфляційних витрат за цей період є незаконним, а вимога позивача в сумі 81 403.00 грн. не доведена і до задоволення не підлягає.

В судове засідання після оголошеної перерви в судовому розгляді представник відповідача ОСОБА_4 - ОСОБА_6 не зявився, надіслав на адресу суду заяву у якій просив проводити розгляд справи у його відсутності.

Заслухавши пояснення представника позивача, заперечення представника відповідача, вивчивши та перевіривши в судовому засіданні матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті суд приходить до наступного.

Згідно ст. ст. 11, 60 ЦПК України суд розглядає справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Судом встановлено, що 07.11.2008 р., 03.12.2008 р., 09.01.2009 р., 09.02.2009 р., 03.03.2009 р. та 06.10.2009 р. між ОСОБА_2 та відповідачем ОСОБА_4 було укладено договори позики, відповідно до умов кожного з яких, позивач надав відповідачу ОСОБА_4 , а останній отримав суму позики у розмірі 100 000, 00 гривень за кожним договором , в загальній сумі позики у розмірі 600 000,00 грн., на строк до одного року за кожним договором без сплати відсотків за користування грошовими коштами, однак, взяті на себе зобовязання, щодо повернення грошових коштів у порядку та умовах передбачених договорами відповідач ОСОБА_4 не виконав, вказані факти доведені судовим рішенням від 22.12.2011 року і в силу ст. 61 ЦПК України доведення не потребують /а.с. 13 -14./

Судом встановлено, що рішенням Ужгородського міськрайонного суду від 26.04.2013 року ухваленому у справі № 308/3589/13 ц з ОСОБА_4 стягнуто на користь ОСОБА_2 : 17335,00 грн. -інфляційних втрат, 35506,84 грн. - 3% річних за несвоєчасне виконання грошового зобовязання та 211445,85 грн. - процентів від суми позики./а.с.51/

Рішенням колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області від 07.08.2013 року рішення Ужгородського міськрайонного суду від 26.04.2013 року змінено в частині стягнення процентів за договорами позики, та стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 63774,62 грн. процентів за договорами позики. Вказане рішення суду набуло законної сили/а.с.52-54/

Зокрема, колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області у своєму рішенні від 07.08.2013 року зазначила, що сторони визначили строк дії кожного з договорів позики, тому, виходячи зі змісту положень ч.1 ст.1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання процентів від суми позики лише протягом строку дії договору, а після його закінчення застосовуються положення ст. 625 ЦК України як відповідальність за прострочення виконання грошового зобовязання, а також зазначила, що нарахування процентів можливе лише протягом дії цих договорів до 07.11.09, до 03.12.09, до 09.01.10, до 09.02.10, до 03.03.10, до 06.10.10.

Відповіднодо вимогч.3ст.61ЦПКУкраїниобставини, встановленісудовимрішенням у цивільній,господарськійабоадміністративнійсправі,щонабрало законноїсили,недоказуються при розглядііншихсправ,уякихберутьучастьтісамі особиабоособа,щодо якоївстановленоці обставини.

Слідзазначити,щопреюдиційніфакти-цефакти,встановленірішенням чивироком суду, щонабрализаконноїсили.Преюдиційність грунтуєтьсяна правовійвластивостізаконної сили судовогорішенняівизначаєтьсяйогосуб"єктивнимиіоб"єктивнимимежами,заякими сторонита іншіособи,якібралиучастьусправі,атакожїхправонаступникине можутьзнову оспорюватив іншомупроцесівстановленісудовимрішеннямутакійсправіправовідносини. Суб"єктивними межами єте,щоудвохсправахберуть участьоднійтісаміособичиїх правонаступники, чи хоча б однаособа,щодо якоївстановленоці обставини.Об"єктивні межістосуютьсяобставин, встановленихрішеннямчивирокомсуду.

Отже, факти,встановленіуіншійсправі,тависновки, якихколегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області дійшлапід часїїрозгляду ,викладені у рішенні від 07.08.2013 року,маютьпреюдиційнезначеннядляцієїсудовоїсправи.

Зважаючи на викладене, суд приходить до висновку, що рішення колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області від 07.08.2013 року, яке набуло законної сили, має преюдиційне значення для цієї справи, а відтак у задоволенні позовних вимог в частині стягнення процентів від суми позики на рівні облікової ставки Національного банку України, на підставі ст.1048 ЦК України , в розмірі 133 084,89 грн. розраховані за період з 05 березня 2013 р. по 14 квітня 2015р. слід відмовити, оскільки ранішеколегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області вжевисловила своюправову позиціюз приводу правовідносин, щовиниклиміжучасниками йцьогоспору, далаоцінку рішенням тадоказам, щомаютьправовезначеннядлявирішенняцієїсправипосуті.

До цього також зводяться правові висновки викладені у постанові Верховного Суду України у справі № 6-2017цс15 від 03.02.2016 року.

З огляду на визначений статтею 129 Конституції України принцип обов'язковості рішення після вирішення судом справи та набрання рішенням суду законної сили сторони та треті особи із самостійними вимогами, а також їх правонаступники, не можуть заявляти в суді тотожний позов. Установлені судовим рішенням, що набрало законної сили, обставини, зокрема й у цивільній справі, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті ж особи або особа, щодо якої або яких встановлено ці обставини.

Вирішуючи позовні вимоги про стягнення з відповідачів ОСОБА_4 та ОСОБА_5 у солідарному порядку на користь позивача ОСОБА_2 : суму інфляційних нарахувань за прострочення грошового зобовязання за період з травня 2014 року по березень 2015 року в розмірі 246 840,00 грн., трьох процентів річних від простроченої суми позики за час прострочення виконання грошового зобовязання , розраховані за період з 17 травня 2014 р. по 14 квітня 2015 р. в розмірі 16 421,91 грн. суд виходить з наступного.

Як встановлено судом, наданийчасзобовязання задоговорами позикиз бокувідповідача ОСОБА_4 (позичальника)невиконані. Рішення Ужгородського міськрайонного суду від 22.12.2011р., яке набуло законної сили, та яким стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 суму боргу за договорами позики, суму інфляційних нарахувань та трьох процентів річних від простроченої суми позики за час прострочення виконання грошового зобовязання , розраховані за період до 14.03.2011 року, відповідачем не виконано, відповідач ОСОБА_4 досі не повернув суму позики за укладеними договорами, а отже не виконав грошове зобовязання.

Згідност.526ЦКУкраїнизобовязаннямаєвиконуватисяналежнимчиномвідповіднодоумовдоговорутавимогцьогоКодексу,іншихактівцивільногозаконодавства,азавідсутностітаких умов тавимогвідповіднодозвичаївділовогооборотуабоіншихвимог,щозвичайноставляться.

Пунктом1частини1статтіст.1049ЦКУкраїнивизначено,що позичальник зобов`язаний повернутипозикодавцевіпозику(грошовікоштиутакійсамійсуміаборечі, визначені родовими ознаками,утакійсамійкількості,такогосамогородутатакоїсамої якості,щобулипередані йому позикодавцем)устроктавпорядку,щовстановленідоговором.

Статтею610ЦКУкраїнивизначено,щопорушеннямзобовязанняєйогоненалежневиконанняабовиконаннязпорушеннямумов,визначенихзмістомзобовязання(неналежневиконання).

Статтею611ЦКУкраїнивизначено,щоуразіпорушеннязобовязання настають правові наслідки,встановленідоговоромабозаконом,зокрема: 1)припиненнязобовязання внаслідок односторонньоївідмовивідзобовязання,якщоцевстановленодоговоромабозаконом,аборозірваннядоговору;2)змінаумовзобовязання;3)сплатанеустойки;4)відшкодування збитків таморальної шкоди.

Зач.1ст.612ЦКУкраїниборжниквважаєтьсятаким,щопрострочив,якщовіннеприступивдовиконаннязобовязанняабоневиконавйогоустроку,встановленийдоговоромабозаконом.

За змістом ч.2ст.625ЦКУкраїниборжник, якийпрострочиввиконання грошового зобовязання,навимогукредиторазобовязанийсплатитисумуборгуз урахуванням встановленого індексуінфляціїзавесьчаспрострочення,атакожтрипроцентирічнихвідпростроченоїсуми, якщо іншийрозмірпроцентівневстановленийдоговоромабозаконом.

Згідно рішення Ужгородського міськрайонного суду від 03.07.2014 року , з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 стягнуто: трипроцентирічнихвідпростроченоїсуми за період з 05.03.2013 року по 16.05.2014 року в сумі 21 600,00 грн. та суму інфляційних втрат розраховану за період з лютого 2013 року по квітень 2014 року в розмірі 48 493,00грн. Дане рішення суду в цій частині залишено без змін рішенням колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області від 14.08.2014 року. ( а.с.55-59)

Таким чином, з 17.05.2014 року по 14.04.2015 року у ОСОБА_4 має місце прострочення 600000,00 грн., що складає 333 днів. А отже три проценти річних від простроченої суми становить 16 421, 91 грн. ( 600000, 00 (сума прострочення) х 333 (кількість прострочених днів) х 3%) : 365 днів у році).

Разом з тим представник відповідача ОСОБА_4 в судовому засіданні визнав позовні вимоги в частині стягнення з відповідачаОСОБА_4 накористьпозивача суму 3% річних в розмірі 16 421, 91 грн.

Відповідно до ч.4 ст.174 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову, суд, за наявності для того законних підстав, ухвалює рішення про задоволення позову.

Крім того, у період з травня 2014 року по березень 2015 року має місце прострочення грошового зобовязання в сумі 600000,00 грн. Оже, сума інфляційних втрат розрахована за період з травня 2014 року по березень 2015 року становить 246 840,00 грн. Розрахунок позивача щодо розміру інфляційних нарахувань, що міститься в матеріалах справи ( а.с.120) суд вважає обгрунтованим, такий відповідає обставинам справи і діючим розмірам індексів інфляції та сума інфляційних втрат розрахована у відповідності до рекомендацій Верховного Суду України відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, що викладені у листі № 62-97р від 03.04.1997 року.

Що стосується вимог представника позивачащодосолідарногостягнення з відповідачів ОСОБА_4 та ОСОБА_5 грошових коштів, а саме суми інфляційних втрат та три проценти річних від простроченої суми, суд виходить з наступного.

Зокрема,вимогапредставника позивачащодосолідарногостягнення коштів ґрунтується нач.4ст.65СКУкраїни,згідноякоїдоговір,укладенийоднимізподружжявінтересахсім'ї,створює обовязкидлядругогозподружжя,якщомайно,одержанезадоговором,використаневінтересахсім'ї.

Як встановлено судом, договірні відносини виникли між ОСОБА_2 та ОСОБА_4, що стверджується укладеними між ними договорами позик у 2008 2009 роках ( а.с. 7-12).

Так,відповідачОСОБА_5 надалазгодусвоєму чоловікові ОСОБА_4 наукладання договорівпозики,прощовласноручпідписалавідповіднізаяви, якінотаріально посвідченіі зареєстрованавреєстріза відповідними номерами ( а.с. 65-67)

Яквбачаєтьсязізмістуч.4ст.65СКУкраїни,умовоюстворенняобовязків дляіншого з подружжя приукладеннідоговоруоднимзних,євикористанняпридбаногозадоговороммайнасамевінтересахсім'ї.

Отже,длявиникненнявобохізподружжяцивільнихобовязків,які випливаютьз договору позики,вимагаєтьсявикористанняпридбаногозацимдоговороммайнавінтересахсім'ї.

Відповіднодост.60ЦПКУкраїни кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилаєтьсяякнапідставусвоїхвимогізаперечень. Докази подаютьсясторонамитаіншимиособами,які

берутьучастьусправі.Доказуваннюпідлягаютьобставини,якімають значеннядля ухвалення рішенняусправііщодоякихусторінтаіншихосіб,якіберутьучастьусправі,виникаєспір.

Відповідно до ч.1ст.11ЦПКУкраїни суд розглядає цивільні справи неінакшеякзазверненням

фізичнихчиюридичнихосіб,поданимвідповіднодоцьогоКодексу,вмежахзаявленихнимивимогінапідставідоказівсторінтаіншихосіб,якіберутьучастьусправі.

Оскількисудуненаданодоказіввикористаннянаданихвідповідачеві ОСОБА_4 коштів задоговоромпозикисамевінтересахсім'ї,укладенідоговоранестосуютьсяспільнонабутого майна ОСОБА_4таОСОБА_5, також у договорах позики не зазначено цільове призначення грошовихкоштів,наданихвідповідачуОСОБА_4 заданимидоговорами, а відтак відповідачОСОБА_5 неможенести солідарну відповідальність якдружинавідповідачаОСОБА_4 за зобовязанням по поверненню грошових коштів,томувимогапредставника позивача щодосолідарногостягнення боргузвідповідачів є безпідставною,авідтак,задоволеннюнепідлягає участинісолідарної відповідальності відповідачів передпозивачем.

Крім того, суд не погоджується з вимогами представника позивача про солідарнестягненнязвідповідачівукористьпозивачапонесенихнимсудовихвитратпо сплаті судовогозбору,оскількипроцесуальнимзакономневстановленосолідарногообовязкувідповідачіву справіпосплатісудовихвитрат.

Отже,зважаючинате,щовідповідачОСОБА_4 удобровільномупорядку невиконав своїх зобовязань,зазначених у договорахпозики, не виконав рішення суду, а отже не виконав грошове зобовязання, приймаючи доувагирозрахунок3%річних від простроченої суми грошового зобовязання та інфляційних втратза прострочення грошового зобовязання, судприходитьдовисновкупро обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення з відповідачаОСОБА_4 накористьпозивача суму 3% річних в розмірі 16 421, 91 грн. та суму інфляційних втрат за прострочення грошового зобовязання в розмірі 246 840,00 грн.

З урахуванням всіх обставин справи, враховуючи висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 355 цього Кодексу, вимоги ст. 60 ЦПК України - кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, користуючись рівними правами, на засадах змагальності згідно вимог ст. 10 ЦПК України, виходячи із принципів розумності та справедливості, враховуючи, що визнання представником відповідача ОСОБА_4 позовних вимог в частині стягнення з відповідачаОСОБА_4 накористьпозивача суму 3% річних в розмірі 16 421, 91 грн. не суперечить закону та не порушує права та інтереси інших осіб, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення з підстав та мотивів викладених вище.

Відповідно до ч.1 ст.88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Відповідач ОСОБА_4 є інвалідом ІІ групи, в силу вимог п.9 ч.1 ст. 5 ЗУ Про судовий збір він звільнений від сплати судового збору. Оскільки позов задоволено на суму 263 261, 91 грн., розмір судового збору становить 2 632,62 грн., які слід віднести на рахунок держави.

Керуючись ст.ст. 625, 1049 ЦК України, ст. 65 СК України , ст.ст. 10, 11, 60, 88, 169, 212-215, 294 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Змінену позовну заяву ОСОБА_2в особі представника позивача - ОСОБА_3 до ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про стягнення у солідарному порядку суми інфляційних нарахувань за прострочення грошового зобовязання, трьох процентів річних та процентів від суми позики задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_4, (ідентифікаційний номер НОМЕР_1), на користь ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер - НОМЕР_2), суму інфляційних нарахувань за прострочення грошового зобовязання за період з травня 2014 року по березень 2015 року в розмірі 246 840,00 (двісті сорок шість тисяч вісімсот сорок гривень, 00 копійок) грн. та три проценти річних від простроченої суми заборгованості за період прострочення з 17 травня 2014 р. по 14 квітня 2015 р. в розмірі 16 421,91 (шістнадцять тисяч чотириста двадцять одна гривня, 91 копійка) грн.

В решті позовних вимог відмовити.

Судовий збір в розмірі 2 632,62 (дві тисячі шістсот тридцять дві гривня, 62 копійки) грн., віднести на рахунок держави.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення. Апеляційна скарга подається до апеляційного суду Закарпатської області через Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області.

Суддя Ужгородського

міськрайонного суду ОСОБА_1