Ухвала суду № 57181959, 07.04.2016, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________

Провадження №11кп/790/668/16 Головуючий 1 інстанції: Попрас В.О.

Справа №640/15178/15-к Доповідач: Протасов В.І.

Категорія: ч.1 ст.286 КК України

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 квітня 2016 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого судді - Протасова В.І.,

суддів - Глініна Б.В., Шляхова М.І.,

при секретарі - Дякової О.В.,

за участю прокурора - Пресс Г.С.,

обвинуваченого - ОСОБА_1,

потерпілого - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Харкові кримінальне провадження за апеляційною скаргою цивільного відповідача на вирок Київського районного суду м.Харкова від 17 грудня 2015 року стосовно ОСОБА_1, обвинуваченого за ч.1 ст.286 КК України, -

В С Т А Н О В И Л А:

Зазначеним вироком,

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1,

уродженець ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянин України, одружений,

працюючий водієм ТОВ «АВТО ОВІ», проживаючий за

адресою: АДРЕСА_1, раніше

не судимий, -

засуджений за ч.1 ст.286 КК України до 2 (двох) років обмеження волі без позбавлення права керувати транспортними засобами.

На підставі ст.75 КК України ОСОБА_1 звільнений від відбування покарання з іспитовим строком 2 (два) роки з покладенням на нього обовязків, передбачених ст.76 КК України.

Постановлено стягнути з ПАТ «Страхова Компанія «Провідна» на користь ОСОБА_2 витрати на відшкодування майнової шкоди в сумі 15176 (пятнадцять тисяч сто сімдесят шість) гривен 97 (девяносто сім) копійок; стягнути з ТОВ «АВТО-ОВІ» на користь ОСОБА_2 10000 (десять тисяч) гривень витрати на відшкодування моральної шкоди; стягнути з ОСОБА_1 на користь держави процесуальні витрати за проведення експертиз в сумі 4971 (чотири тисячі девятсот сімдесят одна) гривня 78 (сімдесят вісім) копійок.

Вироком встановлено, що 27 липня 2015 року, близько 07 години 10 хвилин, ОСОБА_1, перебуваючи за кермом технічно справного автобусу «РУТА-20», р/н НОМЕР_1, який згідно тимчасового реєстраційного талону ДАР №401387 зареєстрований за ТОВ «АВТО-ОВІ», стояв у правого краю проїжджої частини біля будинку №82 по вул.Пушкінській у м.Харкові в напрямку вул.Петровського.

Не переконавшись у безпеці, ОСОБА_1 почав рух та став виконувати маневр розвороту вліво через проїжджу частину вул.Пушкінської, чим грубо порушив вимоги п.п.10.1 та 10.4 Правил дорожнього руху України, перед початком руху і маневром розвороту ліворуч не з крайнього лівого положення, проявив неуважність, не врахував дорожню обстановку, не переконався в тому, що це буде безпечно и не створить небезпеки іншим учасникам руху, не надав дорогу мотоциклу, який в цей час рухався у зустрічному йому напрямку, та допустив зіткнення з мотоциклом «Днепр МТ-10», р/н 57-65 ХАР, під керуванням ОСОБА_2, який в цей час рухався в зустрічному йому напрямку зі сторони вул.Петровського у напрямку вул.Весніна.

Внаслідок чого ОСОБА_2 були спричинені тілесні ушкодження середнього ступеню важкості по критерію тривалості розладу здоров'я у вигляді саден нижніх кінцівок, забійної рани лівої нижньої кінцівки, закритого перелому лівого стегна у нижній третині зі зсувом.

В апеляційній скарзі цивільний відповідач просить скасувати вирок суду першої інстанції в частині стягнення з ТОВ «АВТО-ОВІ» на користь ОСОБА_2 витрати на відшкодування моральної шкоди в сумі 10000 гривень та відмовити в задоволенні цивільного позову щодо стягнення моральної шкоди з ТОВ «АВТО-ОВІ». В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що суд задовольняючи частково цивільний позов не врахував, що дорожньо-транспортна пригода є страховим випадком, тому завдана шкода повинна бути відшкодована страховою компанією.

Заслухавши доповідача, думки обвинуваченого, потерпілого та прокурора, які вважали, що відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи, наведені в апеляційній скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що вона задоволенню не підлягає виходячи з наступного.

Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні злочину та правова кваліфікація його дій ґрунтуються на доказах, які були належним чином досліджені під час судового розгляду, і їм дана оцінка відповідно до вимог кримінально-процесуального закону. Його дії правильно кваліфіковані за ч.1 ст.286 КК України.

Згідно з вимогами ч.1 ст.404 КПК України, вирок суду першої інстанції перевіряється апеляційним судом в межах апеляційної скарги.

Відповідно до вимог ч.2 ст.1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим обєктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно вимог ч.1 ст.1172 Цивільного кодексу України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обовязків.

Як вбачається із матеріалів справи, згідно тимчасового реєстраційного талону ДАР №401387 (т.1 а.с.29-30), власником автобусу «РУТА-20», р/н НОМЕР_1, є ТОВ «АВТО-ОВІ», з яким ОСОБА_1 перебуває у трудових відносинах.

Згідно вимог п.1 ч.2 ст.1167 Цивільного кодексу України моральна шкода відшкодовується незалежно від вини юридичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

Визнавши ОСОБА_1 винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.286 КК України, суд обґрунтовано частково задовольнив позовні вимоги потерпілого, стягнувши на його користь витрати на відшкодування моральної шкоди в сумі 10000 (десять тисяч) гривень.

При цьому, задовольняючи позов в частині відшкодування моральної шкоди, суд виходив із доказів, наданих потерпілим під час судового розгляду. Що ж стосується розміру моральної шкоди, заподіяної злочином, то суд врахував завданні йому тілесні ушкодження, нервовий струс у звязку з фізичним болем, проведеною операцією, тривалість лікування , неможливість самостійного пересування та відсутність можливості забезпечувати сімю, своєчасно сплачувати комунальні послуги, тривалість та глибину страждань потерпілого, матеріальний стан обвинуваченого, форму вини, час знаходження на лікуванні, а тому розмір відшкодування моральної шкоди у грошовому виразі, суд першої інстанції визначив відповідно до вимог ст.1167 ЦК України.

Що ж стосується доводів апелянта про те, що заподіяна шкода є страховим випадком, а тому повинна бути відшкодована страховою компанією, а не власником джерела підвищеної небезпеки, то колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до вимог ч.1 ст.128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду предявити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.

До того ж ч.5 зазначеної норми процесуального закону встановлено, що цивільний позов у кримінальному проваджені розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у звязку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми ЦПК України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Як убачається із матеріалів провадження, потерпілий заявив цивільний позов про відшкодування моральної шкоди до ТОВ «АВТО-ОВІ».

Право визначення відповідача належить виключно потерпілому (позивачу).

Відповідно до положень ст.33 ЦПК України, суд виключно за клопотанням позивача має право замінити відповідача, або залучити до участі у справі іншу особу як співвідповідача.

Таке клопотання потерпілий не заявляв, а тому суд обґрунтовано вирішив цивільний позов в межах позовної заяви ОСОБА_2

За таких обставин, зобовязання страховика перед володільцем джерела підвищеної небезпеки мають бути вирішені в порядку цивільного судочинства.

Таким чином, доводи апеляційної скарги цивільного відповідача про неправильності вирішення цивільного позову є необґрунтованими та безпідставними.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.405, 407, 419 КПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Вирок Київського районного суду м.Харкова від 17 грудня 2015 року стосовно ОСОБА_1 залишити без змін, а апеляційну скаргу цивільного відповідача ТОВ «АВТО-ОВІ» - без задоволення.

Ухвала набирає чинності з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом трьох місяців з дня проголошення, а засудженим, що тримається під вартою, - в той самий строк з дня вручення йому копії ухвали.

Головуючий

Судді: