Ухвала суду № 57181941, 13.04.2016, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

Провадження № 22-ц/790/2712/16 Головуючий 1 інст. Гаврилюк С.М.

Справа № 639/9049/15-ц Доповідач Кружиліна О.А.

Категорія: договірні

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 квітня 2016 року м. Харків

Апеляційний суд Харківської області у складі:

головуючого Кружиліної О.А.,

суддів Кіся П.В., Шаповал Н.М.

за участю секретаря Шалімової Ю.О.

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові цивільну справу

за апеляційною скаргою представника Приватного акціонерного товариства «Українська охоронно-страхова компанія» Товариства з обмеженою відповідальністю «Юридична компанія «ПРАВОВА РАДА»

на рішення Жовтневого районного суду м.Харкова від 25 лютого 2016 року

за позовом Приватного акціонерного товариства «Українська охоронно-страхова компанія» до ОСОБА_1 про стягнення коштів в порядку регресу, -

в с т а н о в и в:

19 жовтня 2015 року Приватне акціонерне товариство «Українська охоронно-страхова компанія» (далі ПрАТ «УОСК») звернулось до суду з позовом, в якому просило стягнути на користь ПрАТ «УОСК» з ОСОБА_1 кошти в порядку регресу в розмірі 11738,32 грн. та суму сплаченого судового збору у розмірі 1218,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог посилалось на те, що 18 квітня 2013 року між ПрАТ «УОСК» та ОСОБА_2 укладено договір обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів АС/0628246, відповідно до якого в період з 19.04.2013 року по 18.04.2014 року забезпечувалася цивільно-правова відповідальність водія, який керував автомобілем «Ford», державний номер НОМЕР_1.

21 березня 2014 року по пр. 50 років СРСР в районі перехрестя з пр.Московським в м.Харкові відбулася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобілів «Ford», державний номер НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_1 та «КІА», державний номер НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_3

Постановою Червонозаводського районного суду м. Харкова від 14.05.2014 року ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП та призначено адміністративне стягнення.

В результаті протиправних дій відповідача автомобіль «КІА» отримав пошкодження, чим було заподіяно матеріальні збитки ОСОБА_4

На підставі заяви на виплату страхового відшкодування, довідки ВДАІ, звіту №102/2014, страхового акту №16087 від 30.01.2015 року, позивачем було виплачено на користь потерпілої особи страхове відшкодування в сумі 11425, 36 грн., витрати на проведення автотоварознавчого дослідження становили 312,96 грн.

Таким чином, страхова компанія понесла витрати по відшкодуванню страхових витрат в сумі 11425,36 грн. та витрати на проведення автотоварознавчого дослідження у розмірі 312, 96 грн.

Оскільки відповідач не повідомив позивача про дорожньо-транспортну пригоду протягом трьох робочих днів, то позивач вважає, що після виплати страхового відшкодування до позивача перейшло право регресної вимоги до відповідача, як до особи, відповідальної за завдані збитки.

Відповідачу було направлено претензію № 3286 від 03.04.2015 року про відшкодування за регресною вимогою на користь ПрАТ «УОСК» суми в розмірі 11738, 32 грн., але станом на дату звернення до суду з позовом відповідач відшкодування не сплатив.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Харкова від 25 лютого 2016 року у задоволенні позову ПрАТ «УОСК» до ОСОБА_1 про стягнення коштів в порядку регресу відмовлено.

Не погодившись з вказаним рішенням суду, представник ПрАТ «УОСК» Товариство з обмеженою відповідальністю «Юридична компанія «ПРАВОВА РАДА» (далі ТОВ «ЮК «ПРАВОВА РАДА») подало апеляційну скаргу, в якій просило рішення скасувати, прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі, вирішити питання щодо розподілу сплаченого судового збору між сторонами.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги посилалось на необєктивність та необґрунтованість рішення суду першої інстанції, неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, неповне дослідження обставин справи.

Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, відповідно до статті 303 ЦПК України перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Перевіряючи доводи сторін, суд першої інстанції забезпечив сторонам рівні можливості щодо надання доказів, їх дослідження та доведеності перед судом їх переконливості, сприяв всебічному і повному зясуванню обставин справи і вирішив справу на засадах змагальності.

Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні дані та відповідні їм правовідносини, розглянув справу в межах заявлених позовних вимог і ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ПрАТ «УОСК», суд першої інстанції виходив з положень статей 15, 16, 979 ЦК України, статей 8,16 Закону України «Про страхування», статей 22,33, 38 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», з урахуванням правових висновків, що містяться в постанові Верховного Суду України від 16.09.2015 № 6-284цс15 та тих обставин, що факт настання страхового висновку ніким не оспорюється. Він зафіксований правоохоронними органами, відповідач, як особа, винна в ДТП, притягнутий до адміністративної відповідальності та сплатив штраф. Позивач визнав факт настання страхового випадку, добровільно сплативши страхове відшкодування. Тому сам по собі факт неповідомлення відповідачем страховику про настання страхового випадку не може бути покладений в основу ухвалення рішення, яке в своїй основі мусить базуватись на загальних положеннях про відшкодування збитків у позадоговірних зобовязаннях , адже регресні зобовязання входять до групи позадоговірних, тому спори з них мають вирішуватись у загальному порядку відшкодування збитків. Суд прийшов до висновку про наявність правових підстав для відмови у задоволенні необґрунтованого позову.

З таким висновком суду першої інстанції, апеляційний суд погоджується, вважає його правильним, обґрунтованим, та таким, що ґрунтується на достатньо повно встановлених обставинах справи, доказах, які містяться в матеріалах справи та відповідає вимогам статті 213 ЦПК України.

Судом встановлено, що 18 квітня 2013 року між позивачем та ОСОБА_2 був укладений договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів АС/0628246, оформлений полісом АС/0628246, відповідно до якого, в період з 19.04.2013 року по 18.04.2014 року забезпечувалася цивільно-правова відповідальність водія, який керував автомобілем «Ford», державний номер НОМЕР_1 (а.с.7).

21 березня 2014 року в м. Харкові по пр. 50 років СРСР в районі перехрестя з пр. Московським мала місце дорожньо-транспортна пригода, в якій сталося зіткнення автомобіля «Ford», державний номер НОМЕР_1, під керуванням відповідача ОСОБА_1 та автомобіля «КІА», державний номер НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_3

Постановою Червонозаводського районного суду м. Харкова від 14 травня 2014 року винним у даній дорожньо-транспортній пригоді визнано відповідача ОСОБА_1 та призначено адміністративне стягнення у виді штрафу в прибуток держави 340 грн. (а.с.16).

Згідно полісу № АС/0628246 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів від18.04.2013 року ПАТ «УОСК»,на підставі заяви на виплату страхового відшкодування , довідки ВДАІ, страхового акту № 16087 від 30.0.2015 року добровільно виплатило ОСОБА_3 страхове відшкодування у розмірі 11425,36 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 832 від 19.02.2015 року на суму 1000 грн. та № 890 від 20.02.2015 року на суму 10425,36 грн. При цьому також сплачені послуги за експертну оцінку пошкодженого автомобіля у розмірі 312,96 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 5689 від 14.08.2014 року (а.с. 8-11, 15, 17-19).

ОСОБА_1 з повідомленням про настання страхового випадку до страховика не звертався.

Отже, судовим розглядом встановлено, що факт настання страхового випадку ніким не оспорюється; він зафіксований правоохоронними органами; відповідач, як особа, винна в ДТП, притягнутий до адміністративної відповідальності; сам позивач його визнав, добровільно сплативши страхове відшкодування, тому сам по собі факт неповідомлення відповідачем страховику про настання страхового випадку не може бути покладений в основу ухвалення рішення, яке в своїй основі повинно базуватись на загальних положеннях про відшкодування збитків у позадоговірних зобов'язаннях, адже регресні зобов'язання входять до групи позадоговірних, тому спори з них мають вирішуватись у загальному порядку відшкодування збитків.

З огляду на викладене, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Згідно з частиною 1 статті 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 308, 313, п.1 ч.1 ст. 314, 315, 317, 319, ЦПК України,-

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу представника Приватного акціонерного товариства «Українська охоронно-страхова компанія» Товариства з обмеженою відповідальністю «Юридична компанія «ПРАВОВА РАДА» відхилити.

Рішення Жовтневого районного суду м.Харкова від 25 лютого 2016 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення.

Касаційна скарга на ухвалу апеляційного суду може бути подана безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий О.А. Кружиліна

Судді П.В. Кісь

ОСОБА_5