Ухвала суду № 57181924, 12.04.2016, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

Провадження № 22ц/790/1234/16 Головуючий 1 інст. - Овдієнко В.В.

Справа № 621/2320/15-ц Доповідач - Бурлака І.В.

Категорія: договірні

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

«12» квітня 2016 року м. Харків

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Харківської області в складі:

Головуючого судді: Бурлака І.В.,

Суддів: Карімової Л.В., Яцини В.Б.,

за участю секретаря: Кривошеіної О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації на рішення Зміївського районного суду Харківської області від 18 грудня 2015 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк» до ОСОБА_2 про стягнення суми,

в с т а н о в и л а:

У вересні 2015 року Публічне акціонерне товариство «Всеукраїнський Акціонерний Банк» звернувся до суду з зазначеним позовом до ОСОБА_2.

В обґрунтування свого позову посилався на те, що 06 вересня 2011 року між ПАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк» та ОСОБА_2 укладено кредитний договір №ВLаЖГА00070631, відповідно до якого банк надав ОСОБА_2 кредит на поточні потреби в розмірі 11500,00 грн. зі строком повернення до 06 вересня 2014 року, а ОСОБА_2 зобов'язався сплачувати проценти та комісію за управління кредитом, процентна ставка за договором встановлена на рівні 15% річних, щомісячна плата у вигляді комісії за управління кредитом встановлена у розмірі 1,75% від суми кредиту.

Зазначив, що банк свої зобов'язання виконав, а відповідач порушив свої зобов'язання щодо повернення кредитних коштів, сплати процентів за користування кредитом, а також плати за управління кредитом.

У зв'язку з чим, станом на 07 серпня 2015 року заборгованість ОСОБА_2 перед банком становила 78411,41 грн., яка складалася з простроченої до повернення суми кредиту в розмірі 8786,81 грн., прострочених процентів за користування кредитом -4063,74 грн., комісії за РО (комісія за управління кредитом) - 5232,50 грн., плати за пропуск платежів - 60328,36 грн.

Просив стягнути з ОСОБА_2 на свою користь заборгованість за кредитним договором № ВLаЖГА00070631 від 06.09.2011 року у розмірі 78411,41 грн.

Рішенням Зміївського районного суду Харківської області від 18 грудня 2015 року у задоволенні позовної заяви ПАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк» - відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду Публічне акціонерне товариство «Всеукраїнський Акціонерний Банк» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення - скасувати і ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги. При цьому посилався на неповне з'ясування судом обставин справи, що мають значення для справи, на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення та неправильне застосування норм матеріального та процесуального права. Вважав, що суд не надав належної оцінки доказам у справі, не звернув увагу на те, що договір діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за даним договором, тому строк позовної давності не сплинув.

Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації необхідно відхилити, рішення суду - залишити без змін.

При цьому судова колегія виходить з наступного.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновком якого погоджується судова колегія, обґрунтовано виходив з того, що строк звернення до суду з позовом позивачем пропушено.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 06 вересня 2011 року між ПАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк» та ОСОБА_2 укладено кредитний договір №ВLаЖГА00070631, згідно якого банк надав ОСОБА_2 кредит на поточні потреби в розмірі 11500,00 грн. зі строком повернення до 06 вересня 2014 року, сплатою процентної ставки в розмірі 15% річних, комісії в розмірі 1, 75 % від суми кредиту, а ОСОБА_2 зобов'язався сплачувати проценти та комісію за управління кредитом.

Із матеріалів справи вбачається, що відповідач порушив свої зобов'язання щодо повернення кредитних коштів, сплати процентів за користування кредитом, а також плати за управління кредитом, тому станом на 07 серпня 2015 року заборгованість ОСОБА_2 перед банком становила 78411,41 грн., яка складалася з простроченої до повернення суми кредиту в розмірі 8786,81 грн., прострочених процентів за користування кредитом - 4063,74 грн., комісії за РО (комісія за управління кредитом) - 5232,50 грн., плати за пропуск платежів - 60328,36 грн.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю в три роки (стаття 257 ЦК України). Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність. Зокрема, частина друга статті 258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок. За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила; за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частини перша та п'ята статті 261 ЦК України).

Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Таким чином, у разі неналежного виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів та процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу.

Із матеріалів справи вбачається, що останній платіж ОСОБА_2 здійснено 06 липня 2012 року в розмірі 286, 34 грн. Банк звернувся до суду з позовом до позивача тільки у вересні 2015 року, тобто з пропуском строку позовної давності.

В суді першої інстанції ОСОБА_2 просив суд застосувати строк позовної давності, (а. с. 57).

Відповідно до ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо відмови банку у задоволенні позову у зв'язку з пропуском строку позовної давності.

Доводи представника банку щодо того, що оскільки договір діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за даним договором, а відповідач до теперішнього часу свої зобов'язання за договором не виконав, тому строк позовної давності не сплив є безпідставними.

Із розрахунку заборгованості вбачається, що заборгованість погашалася черговими платежами по 600, 25 грн., які мали вноситися 06 числа кожного місяця. Останній платіж було здійснено частково 06 липня 2012 року. У зв'язку з чим перебіг позовної давності починається з дати несплати наступного платежа, а саме з 06 серпня 2012 року. Банк звернувся до суду 01 вересня 2015 року, тобто з пропуском строку на один місяць.

Оскільки рішення суду прийнято з додержанням норм матеріального і процесуального права, підстав для його зміни або скасування немає.

Питання щодо стягнення судового збору вирішено відповідно до ч. ч. 1, 5 ст. 88 ЦПК України та Закону України «Про судовий збір» від 08 липня 2011 року із змінами та доповненнями та підлягає стягненню з Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації в дохід держави в сумі 862, 53 грн. за подачу апеляційної скарги, оскільки ухвалою судді Апеляційного суду Харківської області від 23 березня 2016 року відстрочено сплату судового збору до ухвалення судового рішення по скарзі.

Керуючись ст. ст. 303, 304, п.1 ч.1 ст.307, ст. ст. 308, 313, п.1 ч.1.ст.314, ст. ст. 315, 317, 319 ЦПК України судова колегія

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації - відхилити.

Рішення Зміївського районного суду Харківської області від 18 грудня 2015 року - залишити без змін.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації в дохід держави 862, 53 грн. судового збору за подачу апеляційної скарги.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 20 днів з дня набрання законної сили.

Головуючий суддя Судді колегії