Ухвала суду № 57181915, 13.04.2016, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

____________

Провадження № 22ц/790/2859/16 Головуючий 1 інст. Глібко О.В.

Справа № 644/9436/15-ц

Категорія : договірні Доповідач - Черкасов В.В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 квітня 2016 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого судді - Черкасова В.В.

суддів - Пономаренко Ю.А., Пилипчук Н.П.,

за участю секретаря Лашаковій Д.І.

заслухавши у відкритому судовому засіданні в місті Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Класік Страхування життя» про стягнення грошової суми за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Орджонікідзевського районного суду м.Харкова від 14 березня 2016 року, -

в с т а н о в и л а:

У вересні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Класік Страхування життя» про стягнення грошової суми.

В обгрунтування позовних вимог ОСОБА_1 вказував, що він, будучи працівником Приватного акціонерного товариства «ОСОБА_2 Морріс Україна», що виступало як страховик за договором добровільного страхування життя від 01 вересня 2012 року, був застрахований у ОСОБА_3 «СК «Класік страхування життя» за програмою «Корпоративне страхування R1». Під час дії договору він став інвалідом другої групи внаслідок загального захворювання. Проте у здійсненні страхового відшкодування відповідач йому відмовив. Рішенням Орджонікідзевського районного суду м.Харкова від 10 лютого 2015 року, залишеним без змін ухвалою суду апеляційної інстанції від 11 червня 2015 року, його позовні вимоги до страхової компанії про стягнення страхового відшкодування та моральної шкоди було задоволено частково. Стягнуто з відповідача на його користь 132249,60 грн. страхового відшкодування та вирішено питання судових витрат, в задоволенні позову щодо відшкодування моральної шкоди відмовлено. Страховою компанією кошти на його рахунок перераховані лише 03 вересня 2015 року. Вважає, що відповідач прострочив виконання зобовязання за договором, що є підставою для стягнення на його користь інфляційних витрат, 3% річних та пені.

Тому, ОСОБА_1 просив суд стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Класік Страхування життя» на його користь грошові кошти, а саме: 71488,64 грн. відшкодування інфляційних втрат; 3924,01 грн. відшкодування 3% річних; 13224,96 грн. пені за несвоєчасне виконання зобовязання. Судові витрати покласти на відповідача, зокрема і витрати на оплату правової допомоги.

У запереченнях проти позову представник Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Класік Страхування життя» вказував, що 03 вересня 2015 року позивачу страховою компанією було виплачено страхову суму в розмірі 132249,60 грн., тому початок прострочення зобовязання відповідача виникло з 22 жовтня 2014 року, тому позивачем невірно розрахована суму за прострочення.

Рішенням Орджонікідзевського районного суду м.Харкова від 14 березня 2016 року позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Класік Страхування життя» на користь позивача 59559,36 грн. відшкодування інфляційних витрат, 3445,74 грн. 3% річних, 13224,96 грн. пеню за несвоєчасне виконання зобовязання, а всього 76230,06 грн. Стягнуто з відповідача на користь держави 762,30 грн., а на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу в сумі 2500 грн. В іншій частині позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 ставить питання про скасування рішення суду першої інстанції з ухваленням нового рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги заявник посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вказує, що неправомірно обчислена сума прострочення зобовязання з 22 жовтня 2014 року, крім того, на оплату правової допомоги позивачем витрачено 8000 грн., суд першої інстанції обмежив компенсаційне стягнення необґрунтовано.

Відповідач про час та місце розгляду справи в апеляційному суді повідомлявся належним чином причин неявки до суду не надав.

Неявка представника, відповідача належно повідомленого про час та місце розгляду справи відповідно до вимог ч.2 ст.305 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи судом апеляційної інстанції.

Колегія суддів, перевіривши матеріали справи, заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення осіб, які приймали участь у справі, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення районного суду у відповідності до ст. 303 ЦПК України в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції, знаходить апеляційну скаргу не підлягаючою задоволенню.

При цьому колегія суддів виходить з наступного.

Задовольняючи частково позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що зобовязання відповідач вчасно не виконав, тому наявні підстави для стягнення сум відповідно ст.. 625 ЦК України з моменту відмови страховою компанією у здійсненні страхових виплат.

Такі висновки суду першої інстанції колегія суддів вважає правильними.

Частина 1 ст.15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Судом встановлено та підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, що 01 вересня 2012 року між ОСОБА_3 «Страхова компанія «Дженералі страхування життя», яка перейменована в ОСОБА_3 «СК «Класік Страхування життя», та ПАТ «ОСОБА_2 Україна» за програмою «Корпоративне страхування» укладено договір страхування життя ОСОБА_1, який працював у ПАТ «ОСОБА_2 Україна».

Під час дії договору страхування у позивача встановлено висновком МСЕК 11 групу інвалідності, тобто стійку втрату працездатності внаслідок хвороби.

Проте, страхова компанія відмовила позивачу у виплаті страхового відшкодування.

Заочним рішенням Орджонікідзевського районного суду м.Харкова від 10 лютого 2015 року, залишеним без змін ухвалою суду апеляційної інстанції від 11 червня 2015 року, стягнуто з ОСОБА_3 «СК «Класік Страхування життя» на користь ОСОБА_1 132249,60 грн. страхового відшкодування. Вирішено питання судових витрат. В іншій частині позовних вимог відмовлено (а.с.21-27).

Вищевказане рішення страховою компанією виконано лише 03 вересня 2015 року (а.с.30).

Позивач вважає його права порушеними через невчасне виконання рішення суду.

Відповідно до ч.1 ст.509 ЦК України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Відповідно до ст. 626 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином і у встановлений термін відповідно до умов договору.

Вимогами ч. 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

В розумінні вказаної правової норми, нарахування інфляційних витрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних витрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Такого висновку дійшов Верховний Суд України в Постанові по цивільній справі № 6-113цс14 від 01 жовтня 2014 року.

У відповідності до ч. 2 ст. 360-7 ЦПК України висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.

Крім того, пунктом 13.3 Договору страхування життя встановлено, що страховик несе майнову відповідальність за несвоєчасно здійснену страхову виплату шляхом сплати пені у розмірі 0,1% від суми невиплаченої страхової виплати за кожну прострочену добу, але не більше 10 від суми страхової виплати.

Матеріали справи свідчать, що 28 серпня 2014 року ОСОБА_1 звернувся із заявою про отримання страхової виплати у звязку з настанням інвалідності 2 групи до страхової компанії, яке нею отримано 01 вересня 2014 року (а.с.47).

22 жовтня 2014 року страховою компанією було відмовлено ОСОБА_1 у здійсненні страхової виплати у звязку з відсутністю підстав (а.с.49).

Відповідно до ст.. 990 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника або іншої особи, і страхового акта, який складається страховиком або уповноваженою ним особою у формі, що визначається страховиком.

Згідно ст..ст. 979,988 ЦК України, страховик зобов'язаний у разі настання страхового випадку виплатити страхову виплату у строк, встановлений договором.

03 вересня 2015 року позивачу ОСОБА_3 «СК «Класік Страхування життя» була виплачена страхова сума в розмірі 132249,60 грн.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Пунктом 5.3.3. Договору страхування життя встановлено, що страховик має право при наявності обґрунтованих сумнівів у підставах для сплати страхової виплати відстрочити на термін до трьох місяців рішення про таку виплату до отримання підтвердження або усіх необхідних документів.

Таким чином, суд першої інстанції обґрунтовано прийшов до висновку, що прострочення зобовязання з відшкодування позивачу страхової виплати виникло саме 22 жовтня 2014 року, а не з 08 вересня 2014 року.

Доводи апеляційної скарги спростовуються матеріалами справи та вимогами чинного законодавства.

Посилання ОСОБА_1 на необґрунтоване зменшення суми стягнення на правову допомогу колегія суддів не приймає до уваги виходячи з наступного.

Згідно п.2 ч.3 ст.79 ЦПК України до судових витрат включаються витрати на правову допомогу.

Відповідно до ч.ч.1, 5 ст.88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено. Якщо суд апеляційної, касаційної інстанції чи Верховний Суд України, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Аналогічні роз'яснення надано судам у п.35 постанови Пленуму ВССУ «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах».

Крім того, у п.п.47, 48 постанови Пленуму ВССУ «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» при стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути, зокрема, адвокатом. Розмір витрат на оплату правової допомоги визначається за домовленістю між стороною та особою, яка надає правову допомогу. Разом із тим граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлений ЗУ «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах».

Підстави, межі та порядок відшкодування судових витрат на правову допомогу, надану в суді як адвокатом, так і іншим фахівцем у галузі права, регламентовано у пункті 2 частини третьої статті 79, статтях 84, 88, 89 ЦПК.

Витрати на правову допомогу, граничний розмір якої визначено відповідним законом, про що зазначено в пункті 47 цієї постанови, стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов'язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій, переклад документів, копіювання документів).

Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Матеріали справи свідчать, що ОСОБА_1 сплатив адвокату грошову суму у розмірі 8000 грн. за отриману правової допомоги, вказані сутність юридичних послуг (а.с.62).

Згідно ст. 1 ЗУ «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах» розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, не може перевищувати 40 відсотків встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні

З урахуванням часу розгляду справи, кількості судових засідань, на яких був присутній адвокат позивача, суд першої інстанції обґрунтовано прийшов до висновку про стягнення суми витрат на правову допомогу у розмірі 2500 грн.

Відповідно до ч.1 ст.308 ЦПК України суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим, постановлено з дотриманням вимог матеріального і процесуального права, підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 303,304, п.1ч.1ст.307, ст..ст.308,313,314,315,317,319,324 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргуОСОБА_1 відхилити.

Рішення Орджонікідзевського районного суду м.Харкова від 14 березня 2016 року залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий - В.В. Черкасов

Судді: Ю.А. Пономаренко

ОСОБА_4