Рішення № 57181582, 13.04.2016, Апеляційний суд Чернівецької області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 квітня 2016 року м. Чернівці

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Чернівецької області в складі:

головуючої Перепелюк І. Б.

суддів: Савчук М.В., Чупікової В.В.

секретар Тодоряк Г.Д.

за участю: представників сторін

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа без самостійних вимог на стороні відповідача Друга Чернівецька державна нотаріальна контора, про визнання права власності на частку у спільному майні подружжя, встановлення факту не проживання за адресою реєстрації та визнання права власності на спадкове майно за апеляційною скаргою ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_2 на рішення Садгірського районного суду м.Чернівців від 25 січня 2016 року -

В С Т А Н О В И Л А :

ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2, третя особа без самостійних вимог на стороні відповідача Друга Чернівецька державна нотаріальна контора, про визнання права власності на частку у спільному майні подружжя, встановлення факту не проживання за адресою реєстрації та визнання права власності на спадкове майно.

Свої вимоги обгрунтовував слідуючими обставинами.

Згідно заповіту він є єдиним спадкоємцем майна своєї матері ОСОБА_6, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1, в тому числі спадкового майна, яке вона прийняла після смерті свого чоловіка ОСОБА_7, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2. Однак після її смерті виникли труднощі з прийняттям спадщини, оскільки своїх спадкових прав після смерті батька, його мати не оформила.

22-ц/794/526/2016р. Головуючий у 1 інстанції Мілінчук С.В.

Категорія 48 доповідач Перепелюк І.Б.

Рішенням виконкому Садгірської міської ради депутатів трудящих від 05.10.1962р., батькові позивача надано дозвіл на перебудову старого будинку літ.«А», який знаходився за адресою АДРЕСА_1.

За життя в період шлюбу батьки позивача з 1962 року по 1964 року, на місці існуючого старого будинку, разом побудували житловий будинок з господарськими та побутовими будівлями та спорудами за адресою АДРЕСА_1, та набули право власності по 1/2 частки в спільному майні подружжя.

Відповідно до свідоцтва на право власності на житловий будинок від 05.11.1997р., покійному батькові позивача належав на праві власності житловий будинок з належними до нього будівлями та спорудами за адресою АДРЕСА_1. Проте за життя батьки не оформили право власності на спільну сумісну власність подружжя.

Після смерті матері позивач звернувся до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, однак в провадженні Другої чернівецької державної нотаріальної контори з 18.06.2015р. перебуває спадкова справа № 52/2015 за заявою відповідача ОСОБА_2 від 18.06.2015р. про видачу йому свідоцтва про право на спадщину після смерті його батька та брата позивача ОСОБА_8, на майно померлого ОСОБА_7, спадкоємцем якого за законом, як вказує заявник - був його син ОСОБА_8, який своєчасно прийняв спадкове майно, але не оформив своїх спадкових прав і також помер ІНФОРМАЦІЯ_3.

Позивач зазначав, що відповідач незаконно претендує на частку в спадковому майні після смерті батька позивача.

Позивач вказує, що оскільки ОСОБА_8 на момент смерті їхнього батька разом із ним не проживав, спадкове майно належним чином не приймав, отже і не мав права на частину спадкового майна.

Позивач просив визнати за ОСОБА_6, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 право власності на 1/2 частку у спільному майні подружжя, що складається із : житлового будинку літ «А», загальною площею 42,1 кв.м, житловою площею 36,1 кв.м, який складається з двох житлових кімнат площею 15,1 кв.м та 21 кв.м, коридору - 6,0 кв.м; літньої кухні літ «Б», загальною площею 25,7 кв.м, житловою площею 11,7 кв.м, яка складається з однієї житлової кімнати -11,7 кв.м, коридору - 5,8 кв.м, кухні-8,2 кв.м, сараю літ «В», сараю літ «Г», вбиральні літ «Д», сараю літ «Е», воріт №1, огорожі № 2, що розташовані по АДРЕСА_1 та право власності на спадкове майно після смерті її чоловіка ОСОБА_7, а саме на 1/2 частину зазначеного житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами; встановити факт не проживання ОСОБА_8 з 1992 року по день його смерті у вказаному будинковолодінні разом зі своїм батьком ОСОБА_7 та матір'ю ОСОБА_6; визнати за ОСОБА_1 право власності на будинковолодіння по АДРЕСА_1.

Рішенням Садгірського районного суду м.Чернівців від 25 січня 2016 року позов ОСОБА_1 задоволено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, просить рішення в частині задоволення позовних вимог про встановлення факту не проживання ОСОБА_8 із 1992 року по день його смерті у вказаному будинковолодінні разом зі своїм батьком ОСОБА_7 та матір'ю ОСОБА_6 скасувати та відмовити у задоволенні цих позовних вимог, а також частково змінити рішення, та визнати за позивачем право власності на ? частини спірного будинковолодіння, як спадкоємцем за заповітом після смерті матері ОСОБА_6, визнавши, що вона після смерті чоловіка набула права власності на ? частину спадкового майна, що складає ? вищевказаного нерухомого майна.

Апелянт вважає оскаржуване рішення незаконним та необґрунтованим, посилається на порушення норм процесуального та матеріального права.

Апелянт вказує, що судом першої інстанції не взято до уваги докази, надані відповідачем на підтвердження того, що його покійний батько проживав у спадковому будинку та прийняв спадщину після смерті свого батька.

Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із доведеності тієї обставини, що позивач є єдиним спадкоємцем спірного будинковолодіння.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції.

Встановлено, що 15.10.1946р. ОСОБА_7 та ОСОБА_6 уклали шлюб, який зареєстровано в Садгірському відділі РАГС м.Чернівців, що підтверджується копією свідоцтва про одруження серії НОМЕР_1 від 10.10.1996р., виданого повторно.

Згідно копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 від 02.11.2010р., виданого повторно, позивач народився ІНФОРМАЦІЯ_5, а відповідно до копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_3, виданого повторно 03.06.2013р., ІНФОРМАЦІЯ_4 народився ОСОБА_8 Їхніми батьками є ОСОБА_7 та ОСОБА_6

Згідно свідоцтва про право приватної власності на житловий будинок від 05.11.1997р.(на підставі акту приймання індивідуального будинку від 11.08.1997р.), виданого відповідно до рішення виконкому Чернівецької міської ради народних депутатів № 634/17 від 09.09.1997р. взамін свідоцтва про право власності від 17.07.1961р., ОСОБА_7 в період шлюбу набув право власності на будинковолодіння по АДРЕСА_1, до складу якого входить житловий будинок літ «А», загальною площею 42,1 кв.м, житловою площею 36,1 кв.м, який складається з двох житлових кімнат площею 15,1 кв.м та 21 кв.м, коридору - 6,0 кв.м; літньої кухні літ «Б», загальною площею 25,7 кв.м, житловою площею 11,7 кв.м, яка складається з однієї житлової кімнати -11,7 кв.м, коридору - 5,8 кв.м, кухні-8,2 кв.м, сараю літ «В», сараю літ «Г», вбиральні літ «Д», сараю літ «Е», воріт №1, огорожі № 2.

Відповідно до ст. 22, 28 КпШС (чинного на момент виникнення правовідносин) майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном. В разі поділу майна, яке є спільною сумісною власністю подружжя, їх частки визнаються рівними.

На момент смерті ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_2., як вбачається з довідки ПП «Садгора-Сервіс» № 4072 від 03.07.2015р., за адресою АДРЕСА_1 разом із померлим були зареєстровані ОСОБА_6 - дружина та ОСОБА_8 - син.

В матеріалах копії спадкової справи № 168/2010р. до майна померлого ОСОБА_7 містяться заява ОСОБА_6 в якій вона просила видати їй свідоцтво про право на спадщину за законом, оскільки прийняла належним чином спадкове майно після смерті свого чоловіка та заява від сина померлого ОСОБА_1 про відмову від спадкового майна після смерті батька. Інших заяв від спадкоємців до нотаріальної контори не надходило.

З довідки Управління ЖКГ Чернівецької міської ради ПП «Садгора-Сервіс» №3213 від 11.06.2015р. вбачається, що на момент смерті ОСОБА_7 з ним проживали його дружина та син ОСОБА_8

Суд першої інстанції безпідставно не взяв до уваги зазначені довідки та не дав їм належної оцінки.

Відповідно до п.27 Постанови Пленуму верховного суду України № 2 від 12.06.2009р. «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» виходячи з принципу процесуального рівноправ'я сторін та враховуючи обов'язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається, необхідно в судовому засіданні дослідити кожний доказ, наданий сторонами на підтвердження своїх вимог або заперечень, який відповідає вимогам належності та допустимості доказів.

Згідно ст. 529 ЦК УРСР (чинної на час виникнення правовідносин) при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого. До числа спадкоємців першої черги належить також дитина померлого, яка народилася після його смерті.

Статтями 548-549 ЦК УРСР передбачено, що для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини. Спадкоємець прийняв спадщину якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном чи у випадку, якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

Враховуючи, що на момент смерті батька ОСОБА_8 був зареєстрований та проживав у спадковому будинку разом із ОСОБА_6, заяву про відмову від спадщини після смерті батька не подавав, слід вважати, що він прийняв спадщину після смерті батька, оскільки фактично вступив в управління спадковим майном.

Таким чином, після смерті ОСОБА_7 право на спадкування його майна набули ОСОБА_6 - дружина та ОСОБА_8- син, які успадкували по ? частки спадкового майна, а саме по ? частці спірного нерухомого майна.

ІНФОРМАЦІЯ_3. помер ОСОБА_8, що підтверджується копією свідоцтва про смерть Серії НОМЕР_4

Позовні вимоги про встановлення факту не проживання ОСОБА_8 є безпідставними та спростовуються матеріалами справи, якими підтверджується протилежне.

Суд першої інстанції, взяв за основу покази свідків при з»ясуванні цього питання. Однак частина свідків підтвердила факт не проживання ОСОБА_8, а інша частина свідків підтвердила той факт, що він дійсно проживав на день смерті батька разом із ним та матір'ю по АДРЕСА_1.

Враховуючи, що покази свідків є суперечними і до їх пояснень слід відноситися критично, суд першої інстанції неповно дослідив матеріали спадкових справ, якими підтверджується факт прийняття спадщини ОСОБА_8 після смерті батька.

Так в матеріалах спадкової справи №16/2015 від 12 березня 2015 року, після смерті ОСОБА_6, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1, міститься повідомлення нотаріуса від 19.06.2015р. №261/02-14 направлене позивачу в якому зазначено, що після смерті ОСОБА_7 спадкоємцем за законом, згідно ст.529 ЦК 1963 року був його син - ОСОБА_8, який своєчасно прийняв спадкове майно, але не оформив своїх спадкових прав і також помер ІНФОРМАЦІЯ_3 року.

Той факт, що ОСОБА_8 постійно проживав та був зареєстрований по АДРЕСА_1 підтверджується матеріалами спадкової справи №52/2015 від 18.06.2015р. щодо майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_3. ОСОБА_8

Після смерті ОСОБА_7 спадкоємцями його були син ОСОБА_8 та дружина - ОСОБА_6 і кожен з них мав право на ? частину спадкового майна, що залишилася після його смерті.

Відповідно до копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_5 від 02.03.2015р., ОСОБА_6 померла ІНФОРМАЦІЯ_1

ОСОБА_6 заповіла все своє майно ОСОБА_1, який у встановлений строк звернувся до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини.

Відповідно до ч. 1 ст. 1235 ЦК України заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин.

Згідно ст.1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Частиною 1 ст.1269 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

Враховуючи, що ОСОБА_6 мала право на ? частину будинку та ? частину будинку як спадщину після смерті чоловіка, їй належала ? частина будинку. Таким чином, позивач, як спадкоємець за заповітом після смерті матері, має право на ? житлового будинку літ «А», загальною площею 42,1 кв.м, житловою площею 36,1 кв.м, який складається з двох житлових кімнат площею 15,1 кв.м та 21 кв.м, коридору - 6,0 кв.м; літньої кухні літ «Б», загальною площею 25,7 кв.м, житловою площею 11,7 кв.м, яка складається з однієї житлової кімнати -11,7 кв.м, коридору - 5,8 кв.м, кухні-8,2 кв.м, сараю літ «В», сараю літ «Г», вбиральні літ «Д», сараю літ «Е», воріт №1, огорожі № 2, що розташовані по АДРЕСА_1.

Згідно заповіту померлої ВРД № 126867 від 26.11.2010р., все своє майно

Суд першої інстанції неповно з»ясував всі обставини та зробив висновки, які не відповідають обставинам справи, що відповідно до п.п.1, 3 ч.1 ст.309 ЦПК України є підставою для часткового скасування та часткової зміни рішення суду.

Враховуючи всі обставини справи, колегія вважає, що рішення в частині задоволення позовних вимог про встановлення факту не проживання ОСОБА_8 із 1992 року по день його смерті у вказаному будинковолодінні разом зі своїм батьком ОСОБА_7 та матір'ю ОСОБА_6 підлягає скасуванню з відмовою в задоволенні цих позовних вимог, а рішення в частині визнання за позивачем права власності на спадкове майно слід змінити, визнавши за ним право власності на ? частину спірного будинковолодіння, визнавши при цьому, що мати позивача після смерті чоловіка набула права власності на ? частину спадкового майна.

Керуючись ст.307, п.п.1,3 ч.1 ст.309 ЦПК України, колегія суддів -

ВИРІШИЛА :

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Садгірського районного суду м.Чернівців від 25 січня 2016 року в частині встановлення факту не проживання скасувати.

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про встановлення факту не проживання ОСОБА_8 з 1992 року по день його смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 року в будинковолодінні по АДРЕСА_1 разом із своїм батьком ОСОБА_7 та матір'ю ОСОБА_6 відмовити.

Рішення Садгірського районного суду м.Чернівців від 25 січня 2016 року в частині визнання за померлою ОСОБА_6 права власності на частину спірного будинковолодіння в порядку спадкування після смерті чоловіка ОСОБА_7 який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 року змінити з ? на ? частину житлового будинку літ «А»; літньої кухні літ «Б», сараю літ «В», сараю літ «Г», вбиральні літ «Д», сараю літ «Е», воріт №1, огорожі № 2, що розташовані по АДРЕСА_1.

Рішення в частині визнання за ОСОБА_1 права власності на спадкове майно змінити, визнавши за ним право власності в порядку спадкування на ? частин житлового будинку літ «А», літньої кухні літ «Б», сараю літ «В», сараю літ «Г», вбиральні літ «Д», сараю літ «Е», воріт №1, огорожі № 2 по АДРЕСА_1, що залишилося після смерті ОСОБА_6, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржено до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуюча (підпис)

Судді:(підписи)

З оригіналом вірно :