Постанова № 57180842, 15.04.2016, Лозівський міськрайонний суд Харківської області

Справа 629/4648/15-а

Номер провадження 2-а/629/5/16

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 квітня 2016 року Лозівський міськрайонний суд Харківської області в складі: головуючого судді Смірнової Н.А., за участю секретаря Соколенко О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Лозова Харківської області адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до реєстраційної служби ОСОБА_2 міськрайонного управління юстиції Харківській області, ОСОБА_2 управління державної казначейської служби України в Харківській області, ОСОБА_3 управління казначейської служби України в Харківській області, третьої особи ОСОБА_3 територіального управління юстиції у Харківській області про неправомірні дії (бездіяльність) розпорядника публічної інформації та відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконними діями (бездіяльністю) органу державної влади, -

в с т а н о в и в:

Позивач звернулася до суду з адміністративним позовом до ОСОБА_2 міськрайонного управління юстиції Харківській області, ОСОБА_2 управління державної казначейської служби України в Харківській області про неправомірні дії (бездіяльність) розпорядника публічної інформації та відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконними діями (бездіяльністю) органу державної влади, посилаючись на те, що 08 жовтня 2015 року вона звернулася до відповідачів по справі з запитом про надання інформації щодо ліквідації юридичної особи державного закладу «Лозівська лінійна санітарно-епідеміологічна станція на Південній залізниці». 13 жовтня 2015 року вона отримала відповідь на свій запит, але в ньому не була надана запитувана інформація, тобто відповідач навмисно приховав інформацію та документи по Державному закладу «Лозівська лінійна санітарно-епідеміологічна станція на Південній залізниці», а тому вважає, що відповідачем порушено її право на доступ до публічної інформації, що повинно здійснюватися на принципах прозорості та відкритості діяльності субєктів владних повноважень. Крім цього, вважає, що своїми неправомірними діями, відповідачі спричинили їй моральну шкоду, яка полягає в тому, що вона була позбавлена права законним шляхом отримати інформацію від субєкта владних повноважень. Моральну шкоду вона оцінила в розмірі 50000 гривень. В звязку з чим просить визнати дії ОСОБА_2 міськрайонного управління юстиції Харківській області щодо ненадання інформації на запит; щодо навмисного приховування інформації та документів, неправомірними, протиправними та незаконними. Крім цього просить зобовязати Лозівське міськрайонне управління юстиції Харківській області надати повну та ґрунтовну відповідь по суті на її запит від 08 жовтня 2015 року, а також надати копії документів, зазначених у її запиті від 08 жовтня 2015 року. Також просить стягнути з ОСОБА_2 міськрайонного управління юстиції Харківській області на її користь моральну шкоду у розмірі 50000 гривень, зобовязав Лозівське управління державної казначейської служби України виплатити їй кошти, які визначаться рішенням по даній справі.

У подальшому позивач з урахуванням неодноразових уточнень позовних вимог просила суд визнати дії реєстраційної служби ОСОБА_2 міськрайонного управління юстиції Харківській області та її начальника щодо ненадання інформації на запит та ненадання копій документів на запит, неправомірними, протиправними та незаконними. Крім цього просила визнати дії реєстраційної служби ОСОБА_2 міськрайонного управління юстиції Харківській області та її начальника щодо навмисного приховування інформації та документів, неправомірними, протиправними та незаконними. Також просила зобовязати реєстраційну службу ОСОБА_2 міськрайонного управління юстиції Харківській області надати повну та ґрунтовну відповідь по суті на її запит від 08 жовтня 2015 року, а також надати копії документів, зазначених у її запиті від 08 жовтня 2015 року. Поряд з іншим просила стягнути з реєстраційної служби ОСОБА_2 міськрайонного управління юстиції Харківській області на її користь моральну шкоду у розмірі 50000 гривень, зобовязав Лозівське управління державної казначейської служби України в Харківській області виплатити їй кошти, які визначаться рішенням по даній справі, а також зобовязав Головне управління казначейської служби України в Харківській області фактично виплатити їй суму коштів, яка визначиться рішенням про стягнення з відповідача по справі моральної шкоди.

Позивач в судове засідання не зявилася, але надала суду свою заяву в якій просила розглянути справу за її відсутністю.

Представник відповідача реєстраційної служби ОСОБА_2 міськрайонного управління юстиції у Харківській області в судове засідання не зявився, але надав до суду заяву про розгляд справи за відсутності представника та зазначив, що в звязку з процесом ліквідації реєстраційної служби ОСОБА_2 міськрайонного управління юстиції Харківської області здійснювати представництво інтересів відповідно до пукту 1 наказу ОСОБА_3 територіального управління юстиції у Харківській області від 04.06.2015 року № 112/3, покладено на начальників районних, міських, міськрайонних управлінь юстиції які забезпечують здійснення на належному рівні представництво інтересів очолюваних установ та посадових осіб відповідних структурних підрозділів в судах. Так, згідно наказу ОСОБА_3 територіального управління юстиції у Харківській області від 26.11.2015 року № 3009/К на нього, як начальника відділу державної виконавчої служби ОСОБА_2 міськрайонного управління юстиції Харківської області, тимчасово, з 26.11.2015 року покладено виконання обовязків начальника ОСОБА_2 міськрайонного управління юстиції Харківської області, до окремого розпорядження. На даний час окремих розпоряджень не надходило, наказ покладання обовязків чинний. Крім цього зазначив, що станом на 15.04.2016 року здійснюється процес ліквідації реєстраційної служби ОСОБА_2 міськрайонного управління юстиції Харківської області, питання щодо правонаступництва не визначено. Також в своїй заяві зазначив, що проти позову заперечує з підстав викладених в запереченні. Так, представником відповідача в запереченнях на уточнену позовну заяву зазначено, що в задоволенні позовних вимог слід відмовити, оскільки відповідачем були дотримані вимоги Закону України «Про доступ до публічної інформації» при наданні відповіді. Крім цього, позивачем не доведено обставин і підстав, які зумовлюють наявність моральної шкоди, не подано доказів, які підтверджували б наявність причинного звязку між неправомірними діями відповідача і занепокоєнням та розчаруванням позивача; на надано змістовних обґрунтувань та належних доказів в обґрунтування розміру заявленої до відшкодування моральної шкоди у розмірі 50000 гривень.

Представник відповідача ОСОБА_2 управління державної казначейської служби України в Харківській області в судове засідання не зявився, але надав суду заперечення в яких просить розглянути дану справу за відсутності представника. Крім цього в своїх запереченнях зазначив, що вони не є належними відповідачами по справі, так як реєстраційна служба ОСОБА_2 міськрайонного управління юстиції в Харківській області не обслуговується в ОСОБА_2 управлінні Державної казначейської служби України Харківської області.

Представник відповідача ОСОБА_3 управління казначейської служби України в Харківській області в судове засідання не зявився, але надав суду заперечення в яких просить розглянути справу за відсутності представника. Крім цього в своїх запереченнях зазначив, що реєстраційна служба ОСОБА_2 міськрайонного управління юстиції в Харківській області не знаходиться на розрахунково-касовому обслуговуванні в ОСОБА_3 управлінні Державної казначейської служби України у Харківській області, і у разі задоволення позовних вимог щодо стягнення коштів з реєстраційної служби Головне управління буде позбавлене можливості здійснити безспірне списання коштів з рахунків боржника, а тому просить відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог щодо їх зобовязання виплатити кошти.

Представник третьої особи ОСОБА_3 територіального управління юстиції у Харківській області в судове засідання не зявився, але раніше надавав суду свої заперечення в яких просив відмовити позивачу в задоволенні позовних вимоги в повному обсязі, зазначаючи, що відповідачем були дотримані вимоги Закону України «Про доступ до публічної інформації» при наданні відповіді. Крім цього, позивачем не доведено обставин і підстав, які зумовлюють наявність моральної шкоди, не подано доказів, які підтверджували б наявність причинного звязку між неправомірними діями відповідача і занепокоєнням та розчаруванням позивача; на надано змістовних обґрунтувань та належних доказів в обґрунтування розміру заявленої до відшкодування моральної шкоди у розмірі 50000 гривень.

Відповідно до ч. 6 ст. 128 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши докази, представлені сторонами на виконання вимог ст. 71 КАС України і які вони вважають достатніми для обґрунтування і заперечення заявлених вимог, зясувавши фактичні обставини справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 08 жовтня 2015 року позивач звернулася доначальника реєстраційної служби ОСОБА_2 міськрайонного управління юстиції Харківської області із запитом на доступ до інформації, у якому просила надати: 1) інформацію про дату подання державному реєстратору головою комісії з припинення юридичної особи Державний заклад «Лозівська лінійна санітарно-епідеміологічна станція на Південній залізниці» заповненої реєстраційної картки на проведення державної реєстрації припинення юридичної особи; 2) інформацію про дату складання акту ліквідаційної комісії з ліквідаційним балансом Державного закладу «Лозівська лінійна санітарно-епідеміологічна станція на Південній залізниці», який затверджено рішенням засновників (учасників) Міністерством охорони здоровя; 3) інформацію про дату складання передавального акту, підписаний головою і членами комісії з припинення юридичної особи Державний заклад «Лозівська лінійна санітарно-епідеміологічна станція на Південній залізниці» та затверджений засновниками (учасниками) юридичної особи Міністерством охорони здоровя; 4) копію заповненої реєстраційної картки на проведення державної реєстрації припинення юридичної особи Державний заклад «Лозівська лінійна санітарно-епідеміологічна станція на Південній залізниці» Міністерства охорони здоровя, 01108298; 5) копію акту ліквідаційної комісії з ліквідаційним балансом Державного закладу «Лозівська лінійна санітарно-епідеміологічна станція на Південній залізниці», який затверджено рішенням засновників (учасників) Міністерством охорони здоровя; 6) копію передавального акту, підписаний головою і членами комісії з припинення юридичної особи Державний заклад «Лозівська лінійна санітарно-епідеміологічна станція на Південній залізниці» та затверджений засновниками (учасниками) юридичної особи Міністерством охорони здоровя; 7) інформацію про розклад роботи реєстраційної служби ОСОБА_2 міськрайонного управління юстиції Харківської області; 8) інформацію про те хто є керівником реєстраційної служби ОСОБА_2 міськрайонного управління юстиції Харківської області з зазначенням посади керівника.

Листом від 13.10.2015 року відповідач - реєстраційна служба ОСОБА_2 міськрайонного управління юстиції Харківської області повідомив позивача про розгляд запиту від 08.10.2015 року та по суті запиту зазначив, що державний реєстратор юридичних та фізичних осіб підприємців в своїй роботі керується Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців». Виходячи з наведеного, зазначив, що витребування документів з реєстраційних справ здійснюється на підставі судового рішення, а виїмка документів здійснюється за вмотивованою постановою слідчого судді. Також зазначив, що у відповідності до ст. 20 ЗУ «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців» відомості, що містяться в Єдиному державному реєстрі, є відкритими і загальнодоступними, за винятком реєстраційних номерів облікових карток платників податків, відомостей про відкриття та закриття рахунків, накладення та зняття арештів на рахунки та майно. Відомості, що містяться в ЄДР, надаються у формі: відкритого доступу через офіційний веб-сайт центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, до актуальних на момент запиту та на визначену дату відомостей ЄДР шляхом їх пошуку, пере копіювання та роздрукування; витягу; довідки та виписки. За надання відомостей з Єдиного державного реєстру справляється плата у такому розмірі: 0,05 мінімальної заробітної плати - за надання виписки та довідки в паперовій формі; 0,02 мінімальної заробітної плати - за надання виписки з Єдиного державного реєстру в паперовій формі; 75 відсотків плати, встановленої цією частиною за надання відповідного документа в паперовій формі - за надання витягу в електронній формі та документа в електронній формі, що міститься в реєстраційні справі. Плата за надання відомостей з Єдиного державного реєстру справляються у відповідному розмірі мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому подаються відповідні документи для проведення реєстраційної дії або запит про надання відомостей з Єдиного державного реєстру.

Виходячи з підстав позову, визначених позивачем у позовній заяві, суд, вирішуючи спір по суті, виходить з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 КАС України, суд вирішує справи на підставі Конституції України та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обовязковість, яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до приписів частини 2 ст. 19 Конституції України та ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців», органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Відповідно до ст. 34 Конституції України, кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір. Здійснення цих прав може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя.

Порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, та інформації, що становить суспільний інтерес визначається Законом України «Про доступ до публічної інформації» від 13 січня 2011 року № 2939-ІV.

Згідно із ст. 1 ЗУ «Про доступ до публічної інформації» публічна інформація, це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.

Згідно ЗУ «Про доступ до публічної інформації» регламентований порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом, та інформації, що становить суспільний інтерес.

Статтею 3 ЗУ «Про доступ до публічної інформації», визначені гарантії забезпечення права на доступ до публічної інформації, відповідно до якої право на доступ до публічної інформації гарантується: обов'язком розпорядників інформації надавати та оприлюднювати інформацію, крім випадків, передбачених законом; визначенням розпорядником інформації спеціальних структурних підрозділів або посадових осіб, які організовують у встановленому порядку доступ до публічної інформації, якою він володіє; максимальним спрощенням процедури подання запиту та отримання інформації; доступом до засідань колегіальних суб'єктів владних повноважень, крім випадків, передбачених законодавством; здійсненням парламентського, громадського та державного контролю за дотриманням прав на доступ до публічної інформації; юридичною відповідальністю за порушення законодавства про доступ до публічної інформації.

Згідно із статтею 4 ЗУ «Про доступ до публічної інформації» доступ до публічної інформації здійснюється на принципах: прозорості та відкритості діяльності суб'єктів владних повноважень; вільного отримання та поширення інформації, крім обмежень, встановлених законом; рівноправності, незалежно від ознак раси, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних або інших ознак.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 5 ЗУ «Про доступ до публічної інформації» доступ до інформації забезпечується шляхом, зокрема, надання інформації за запитами на інформацію.

У відповідності до ч.5 ст.6 ЗУ «Про доступ до публічної інформації» не може бути обмежено доступ до інформації про розпорядження бюджетними коштами, володіння, користування чи розпорядження державним, комунальним майном, у тому числі до копій відповідних документів, умови отримання цих коштів чи майна, прізвища, імена, по батькові фізичних осіб та найменування юридичних осіб, які отримали ці кошти або майно. При дотриманні вимог, передбачених частиною другою цієї статті, зазначене положення не поширюється на випадки, коли оприлюднення або надання такої інформації може завдати шкоди інтересам національної безпеки, оборони, розслідуванню чи запобіганню злочину.

Частиною 1 ст. 13 цього Закону визначено перелік розпорядників публічної інформації, якими зокрема є суб'єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб'єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов'язковими для виконання.

Розпорядники інформації зобов'язані надавати достовірну, точну та повну інформацію, а також у разі потреби перевіряти правильність та об'єктивність наданої інформації (п. 6 ч.1 ст. 14 ЗУ «Про доступ до публічної інформації»).

Порядок оформлення запитів на інформацію визначено статтею 19 Закону України Про доступ до публічної інформації.

Запит на інформацію, згідно з частиною першою статті 19 вказаного Закону, - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні.

Запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту (частина друга статті 19 ЗУ «Про доступ до публічної інформації»).

Запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту.

Згідно з вимогами статті 20 зазначеного Закону, розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту.

Згідно приписів статті 21 ЗУ «Про доступ до публічної інформації» інформація на запит надається безкоштовно. У разі якщо задоволення запиту на інформацію передбачає виготовлення копій документів обсягом більш як 10 сторінок, запитувач зобов'язаний відшкодувати фактичні витрати на копіювання та друк. Розмір фактичних витрат визначається відповідним розпорядником на копіювання та друк в межах граничних норм, встановлених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо розпорядник інформації не встановив розміру плати за копіювання або друк, інформація надається безкоштовно. При наданні особі інформації про себе та інформації, що становить суспільний інтерес, плата за копіювання та друк не стягується.

Відповідно до ч. 1 статті 22 ЗУ «Про доступ до публічної інформації» передбачено вичерпний перелік випадків у яких розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту.

Згідно з приписами частини 1 статті 22 Закону розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту в таких випадках: 1) розпорядник інформації не володіє і не зобов'язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит; 2) інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до частини другої статті 6 цього Закону; 3) особа, яка подала запит на інформацію, не оплатила передбачені статтею 21 цього Закону фактичні витрати, пов'язані з копіюванням або друком; 4) не дотримано вимог до запиту на інформацію, передбачених частиною п'ятою статті 19 цього Закону.

Відповідно до частини 2 статті 22 вищевказаного Закону України, відповідь розпорядника інформаціїпроте,що інформація може бути одержана запитувачем із загальнодоступних джерел, або відповідь не по суті запиту вважається неправомірною відмовою в наданні інформації.

Відтак, суд критично ставиться до ненадання позивачу відомостей, зазначених в запиті на інформацію з підстав її оприлюднення на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, тобто, з підстав можливості її одержання із загальнодоступних джерел, оскільки це прямо суперечить нормам частини 2 статті 22 ЗУ «Про доступ до публічної інформації», якою передбачено, що відповідь розпорядника інформації про те, що інформація може бути одержана запитувачем із загальнодоступних джерел вважається неправомірною відмовою в наданні інформації.

Крім цього, як вбачається з матеріалів справи, до відповіді, наданої позивачу на інформаційний запит, не було надано відповідного платіжного документу (рахунку-фактури), відповідно до якого запитувач міг би сплатити плату за надання відомостей, що на думку суду є порушенням ст.ст. 19, 20, ч. 3 ст. 21, ч. 2 ст. 22, ч. 1 ст. 3, п. 6 ч. 1 ст. 14 ЗУ «Про доступ до публічної інформації», ч. 2 ст. 34 Конституції України.

Право на оскарження рішень, дій чи бездіяльності розпорядників інформації передбачено статтею 23 Закону України «Про доступ до публічної інформації».

Рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації можуть бути оскаржені до керівника розпорядника, вищого органу або суду. Запитувач має право оскаржити, зокрема ненадання відповіді на запит на інформацію. Оскарження рішень, дій чи бездіяльності розпорядників інформації до суду здійснюється відповідно до КАС України (ч. 1, п. 3 ч.2, ч.3 ст. 23 Закону).

Відповідальність за порушення законодавства про доступ до публічної інформації несуть особи, винні у вчиненні, зокрема порушення ненадання інформації на запит (п. 2 ч. 1 ст. 24 Закону).

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, до компетенції відповідача, який є розпорядником запитуваної інформації, було віднесено надання відповіді на інформаційний запит позивача, яка є належним запитувачем інформації, щодо надання повної, точної та достовірної інформації щодо змісту порушеного у запиті питання.

Всупереч п. 1 ч. 1 ст. 3, п. 2. ч. 1 ст. 5, п. 1 ч. 1 ст. 13, п. 6 ч. 1 ст. 14, ч. 1 ст. 16 ЗУ «Про доступ до публічної інформації» відповідач без достатніх на те правових підстав відмовив позивачу у наданні запитуваної інформації.

Враховуючи зазначене, судом встановлено порушення права позивача в частині доступу до інформації в звязку з ненаданням їй інформації щодо сплати плати за надання відомостей (не надання реквізитів для оплати зазначених виплат), що кореспондується п. 6 ч. 1 ст. 14 ЗУ «Про доступ до публічної інформації», згідно якого розпорядники інформації зобов'язані надавати та оприлюднювати достовірну, точну та повну інформацію. Відповідь за даних підстав є неповною та ускладнює позивачу отримати повну відповідь її Запит. Також, судом встановлено порушення права позивача в частині доступу до інформації в звязку з її оприлюднення на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, тобто, з підстав можливості її одержання із загальнодоступних джерел, оскільки це прямо суперечить нормам частини 2 статті 22 ЗУ «Про доступ до публічної інформації» та вважається неправомірною відмовою в наданні інформації.

За таких обставин, враховуючи, що запитувана інформація повинна бути загальнодоступною, надаватися вільно та безперешкодно за інформаційними запитами суб'єктів відносин у сфері доступу до публічної інформації визначених п. 1 ч. 1 ст. 12 Закону України «Про доступ до публічної інформації», оскільки це відповідає нормам ст.ст. 34, 57 Конституції України та не суперечить положенню ч. 1 ст. 6 Закону України «Про доступ до публічної інформації», суд приходить до висновку про задоволення позову щодо визнання неправомірними дій розпорядника публічної інформації, шляхом зобовязання відповідача надати повну відповідь на запит позивача.

Щодо стягнення з відповідача реєстраційної служби ОСОБА_2 міськрайонного управління юстиції у Харківській області моральної шкоди в сумі 50000 гривень, суд зазначає наступне.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Відповідно до ст. 6 КАС України кожна особа має право звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю субєкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Відповідно до ст. 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Частиною 2 статті 21 КАС України передбачено, що вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю субєкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів субєктів публічно-правових відносин, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правових спір.

Право особи на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав, передбачено законодавцем у ст. 23 ЦК України.

Згідно зазначеної норми права моральна шкода полягає, зокрема у душевних стражданнях, яких особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вона є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності та справедливості.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.

Як роз'яснено в п.п. 3, 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", з наступними змінами, під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

На думку суду, факт заподіяння позивачу ОСОБА_1, саме діями відповідача моральної шкоди, та відповідними у зв'язку з цим душевними стражданнями й переживаннями, а також іншими негативними наслідками є недоведеними. Позивач не надала належні та допустимі докази того, що в звязку з ненаданням відповіді на інформаційний запит їй були спричиненні моральні страждання, зазначені в уточненій позовній заяві, а тому за таких обставин, суд дійшов висновку, що вимоги в частині стягнення моральної шкоди у розмірі 50000 гривень є такими, що не підлягають задоволенню.

Згідно із частиною третьою статті 94 КАС України якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Відтак, оскільки позивач ухвалою Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 16.11.2015 року звільнена від сплати судового збору, а позов задоволено частково, тому на користь держави слід присудити з відповідача по справі судовий збір в сумі 551 гривні 20 копійок.

Керуючись ст.ст. 2, 3, 6-9, 11, 17, 18, 21, 69-72, 94, 128, 159, 160-163, 186, 254 КАС України, ст.ст. 19, 34, 55, 56, 57 Конституції України, ст.ст. 1, 3, 4, 5, 6, 13, 14, 19, 20, 22, 24 Законом України «Про доступ до публічної інформації», ст. 23 ЦК України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Уточнений адміністративний позов ОСОБА_1 до реєстраційної служби ОСОБА_2 міськрайонного управління юстиції Харківській області, ОСОБА_2 управління державної казначейської служби України в Харківській області, ОСОБА_3 управління казначейської служби України в Харківській області, третьої особи ОСОБА_3 територіального управління юстиції у Харківській області про неправомірні дії (бездіяльність) розпорядника публічної інформації та відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконними діями (бездіяльністю) органу державної влади задовольнити частково.

Визнати дії реєстраційної служби ОСОБА_2 міськрайонного управління юстиції у Харківській області щодо неналежного розгляду запиту ОСОБА_1 від 08 жовтня 2015 року, а саме ненадання інформації та документів на запит, неправомірними, протиправними та незаконними.

Визнати дії начальника реєстраційної служби ОСОБА_2 міськрайонного управління юстиції у Харківській області щодо неналежного розгляду запиту ОСОБА_1 від 08 жовтня 2015 року, а саме ненадання інформації та документів на запит, неправомірними, протиправними та незаконними.

Зобовязати реєстраційну службу ОСОБА_2 міськрайонного управління юстиції у Харківській області надати повну та ґрунтовну відповідь по суті запиту на інформацію ОСОБА_1 від 08 жовтня 2015 року.

Зобовязати реєстраційну службу ОСОБА_2 міськрайонного управління юстиції у Харківській області надати копії документів, зазначених в запиті на інформацію ОСОБА_1 від 08 жовтня 2015 року.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань звідповідача реєстраційної служби ОСОБА_2 міськрайонного управління юстиції Харківської областіна користь держави судові витрати у розмірі 551 гривні 20 копійок.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Лозівський міськрайонний суд Харківської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10-ти днів з дня її проголошення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини 3 ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя: Н.А. Смірнова