Ухвала суду № 57179348, 14.04.2016, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 344/9014/15-ц

Провадження № 22-ц/779/861/2016

Категорія 5

Головуючий у 1 інстанції Бородовський С. О.

Суддя-доповідач ОСОБА_1

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 квітня 2016 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючого Меленко О.Є.

суддів Беркій О.Ю., Девляшевського В.А.,

секретаря Яковин М.Я.

з участю: ОСОБА_2, її представника ОСОБА_3, представника ОСОБА_4-

ОСОБА_5, представника ПАТ «ОСОБА_6 Аваль» ОСОБА_7,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4, ПАТ «ОСОБА_6 Аваль» про визнання права власності та зняття арешту, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Івано-Франківського міського суду від 17 лютого 2016 року, -

в с т а н о в и л а :

Рішенням Івано-Франківського міського суду від 17 лютого 2016 року в задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_4, ПАТ «ОСОБА_6 Аваль» про визнання права власності на автомобіль Nissan Micra 1,2 кузов №SJNFBAK12U3016390, державний реєстраційний №АТ3571АО, зняття арешту із вказаного автомобіля у виконавчому провадженні №34686409 від 11.10.2012 року та у виконавчому провадженні №46147212 від 02.02.2015 року, cтягненні витрат на оплату судового збору та правову допомогу відмовлено.

На дане рішення ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення судом норм матеріального і процесуального права.

Зазначає, що розписка від 21.03.2011 року надана відповідачем ОСОБА_4 про продаж автомобіля Nissan Micra 1,2 кузов №SJNFBAK12U3016390, державний реєстраційний №АТ3571АО, і отримання нею коштів в сумі 11500 доларів США, в сукупності із довіреністю на право керування та розпорядження автомобілем, є письмовим договором купівлі-продажу автомобіля, а відтак апелянт стала власником зазначеного автомобіля. Вважає посилання суду першої інстанції на ст. 392 ЦК України неправомірним.

Судом також не враховано той факт, що відповідач в судовому засіданні визнавала факт написання розписки та одержання коштів за автомобіль.

Крім того, ОСОБА_2 вказує, що посилаючись на Порядок державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів…. суду першої інстанції не взяв до уваги положення ч.1,2 ст. 4 ЦК України.

З цих підстав рішення суду першої інстанції ОСОБА_2 просила скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.

В судовому засіданні ОСОБА_2 та її представник доводи апеляційної скарги підтримали з мотивів, наведених у ній.

Представник ОСОБА_4 доводи апеляційної скарги вважає обґрунтованими.

Представник ПАТ «ОСОБА_6 Аваль» доводи апеляційної скарги не визнав, рішення суду першої інстанції вважає законним та обгрунтованим.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення ОСОБА_2, доводи представників, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

За змістом ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції. Апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що між сторонами по справі було складено дві розписки, датовані 21.03.2011 року.

Так, за текстами представлених суду копій розписок вбачається, що ОСОБА_2 купила у ОСОБА_4 автомобіль марки Nissan Micra 1,2 кузов №SJNFBAK12U3016390, державний реєстраційний №АТ3571АО, сплативши ОСОБА_4 грошові кошти в сумі 11500 доларів США. В свою чергу ОСОБА_4 надано розписку про те, що 21.03.2011 року вона продала свій автомобіль марки Nissan Micra 1,2 кузов №SJNFBAK12U3016390, державний реєстраційний №АТ3571АО ОСОБА_2, отримавши від неї 11500 доларів США.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що 21.03.2001 року від імені ОСОБА_4 було посвідчено довіреність, відповідно до якої ОСОБА_4 уповноважила ОСОБА_2, ОСОБА_8, ОСОБА_9 експлуатувати спірний транспортний засіб, представляти інтереси власника автомобіля у відповідних органах, та розпоряджатися ним, строком до 21.03.2012 року, з правом передоручення.

Судом також встановлено, що на майно боржника ОСОБА_4 у виконавчих провадженнях ;34686409 11.10.2012 року та №46147212 02.02.2015 року накладено арешт.

Згідно картки арешту АМТ АТ 3571АО спірний транспортний засіб зареєстровано за ОСОБА_4

Зазначених обставин жодна із сторін не заперечує.

Звертаючись до суду з даним позовом, ОСОБА_2 посилалась на те, що посвідчена між сторонами довіреність на право користування та розпорядження транспортним засобом, як і складені розписки, в сукупності складають договір купівлі-продажу транспортного засобу, укладений між сторонами. На цій підставі просила визнати право власності на спірний автомобіль.

Загальний порядок укладення договорів будь-якими учасниками цивільних відносин визначено у главі 53 ЦК України.

До принципово важливих складових цієї процедури відносяться зміст та форма договору, спосіб, місце укладення.

Правове регулювання відносин, повязаних з купівлею-продажем транспортних засобів, здійснюється на підставі положень ЦК України з урахуванням загальних положень про договір та спеціальних правил, закріплених у відповідних положеннях Порядку здійснення оптової та роздрібної торгівлі транспортними засобами та їх складовими частинами, що мають ідентифікаційні номери, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2009 року № 1200 та Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 7 вересня 1998 року № 1388, які визначають певні особливості укладення, виконання та правові наслідки невиконання відповідних договорів.

Згідно з Порядком здійснення оптової та роздрібної торгівлі транспортними засобами та їх складовими частинами, що мають ідентифікаційні номери, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2009 року № 1200, оформлення на товарних біржах договорів купівлі-продажу транспортних засобів та їх складових частин, що мають ідентифікаційні номери, здійснюється з використанням облікованих відповідно у територіальному органі з надання сервісних послуг МВС і Держсільгоспінспекції бланків біржових угод. Оформлення договорів купівлі-продажу транспортних засобів може також проводитися в територіальному органі з надання сервісних послуг МВС.

Під час продажу транспортних засобів, що перебувають (перебували) на обліку в уповноваженому органі МВС або Держсільгоспінспекції, покупцеві територіальним органом з надання сервісних послуг МВС видається свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу (технічний паспорт) або Держсільгоспінспекцією - свідоцтво про реєстрацію машини з відміткою про зняття машин (тракторів, самохідних шасі, самохідних сільськогосподарських, дорожньо-будівельних і меліоративних машин, сільськогосподарської техніки, інших механізмів) з обліку чи акт технічного стану.

У разі зняття з обліку транспортного засобу покупцеві видається свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу (технічний паспорт) та копія реєстраційної картки, що додається до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу на пластиковій основі.

Отже, продаж транспортного засобу, що має ідентифікаційний номер, передбачає відповідне оформлення договору купівлі-продажу цього транспортного засобу, зняття його з обліку, отримання свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу (технічний паспорт).

Доводи апелянта про те, що свідченням вчинення договору купівлі продажу є довіреність на право керування та розпорядження автомобілем у сукупності із розпискою про отримання коштів продавцем, на увагу не заслуговують, з огляду на наступне.

Відповідно до ч.3 ст. 244 ЦК України довіреність це письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами.

Представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобовязана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє (частина перша статті 237 ЦК України).

За таких обставин, довіреність свідчить про наявність між особою, яка її видала, та особою, якій її видано, правовідносин, які є представницькими.

В свою чергу, договір купівлі-продажу це угода, за якою продавець (одна сторона) зобовязується передати майно у власність покупцеві (другій стороні), а покупець зобовязується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму (стаття 655 ЦК України).

Виходячи з аналізу вищезазначених норм матеріального права, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про те, що видача довіреності на володіння, користування та розпорядження транспортним засобом не вважається укладеним відповідно до закону договором купівлі-продажу цього транспортного засобу та не є підставою для набуття права власності на транспортний засіб особою, яка цю довіреність отримала. Така ж правова позиція висловлена Верховним Судом України в справі №6-688цс15.

Стосовно доводів апелянта в частині посилання судом на постанову КМУ від 07.09.1998 року «Про затвердження Порядку державної реєстрації (перереєстрації) зняття з обліку автомобілів, автобусів……», то такі не заслуговують на увагу, оскільки зводяться до намагання односторонньо витлумачити регулюючого спірні правовідносини норми законодавства на свою користь.

Розглянувши справу в межах заявленого позову та в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що фактичні обставини справи судом першої інстанції зясовано всебічно та повно, дано їм вірну правову оцінку, а рішення суду ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст. ст. 307, 308, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити.

Рішення Івано-Франківського міського суду від 17 лютого 2016 року залишити без зміни.

Ухвала набирає чинності з часу проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий О.Є. Меленко

Судді: О.Ю. Беркій

ОСОБА_10