Ухвала суду № 57178499, 12.04.2016, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 11-кп/774/710/16 Справа № 201/15199/15-к Головуючий у 1 й інстанції - Мельниченко С. П. Доповідач - Крот С.І.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 квітня 2016 року м. Дніпропетровськ

Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого Крот С.І.,

суддів Живоглядової І.К., Кислого М.М.,

за участю секретаря Дьоміної А.А.,

розглянувши у судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12015040650002091 , щодо

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 дня народження, уродженця та мешканця

АДРЕСА_3

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 194 КК України,

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2 народження, уродженця та мешканця

АДРЕСА_4

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 194 КК України,

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3 дня народження, уродженця та мешканця

АДРЕСА_5

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 194 КК України,

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_4 народження, уродженця та мешканця АДРЕСА_6

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 194 КК України,

за участю прокурора Кондратова О.Г.,

обвинувачених ОСОБА_2,

ОСОБА_3,

ОСОБА_4,

ОСОБА_5,

захисника ОСОБА_6,

Встановила:

Обвинувачений ОСОБА_3 в апеляційній скарзі просить змінити вирок суду та призначити покарання, не пов'язане з позбавленням волі. Вважає, що призначене йому покарання не відповідає ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого внаслідок суворості. Посилається на те, що судом не враховано, що він повністю визнав свою вину і те, що в своїй заяві потерпіла не має претензій та просить призначити покарання, не пов'язане з позбавленням волі.

В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_7 просить змінити вирок суду та призначити покарання, не пов'язане з позбавленням волі з застосуванням ст. 75 КК України. Свої вимоги мотивує тим, що судом не взято до уваги відсутність злочинної змови між обвинуваченими. Зазначає, що визнав свою вину повністю, однак судом зазначено, що він визнав свою вину частково. Посилається на те, що суд при призначенні покарання не взяв до уваги те, що в своїй заяві потерпіла просить призначити покарання, не пов'язане з позбавленням волі.

Обвинувачений ОСОБА_2 в своїй апеляційній скарзі порушує питання про зміну вироку та призначення йому покарання, не пов'язаного з побавленням волі. Вважає, що суд при відмові в застосуванні до нього ст. 69 КК України не врахував його щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, а також те, що потерпіла не має претензій морального та матеріального характеру і просила призначити покарання, не пов'язане з позбавленням волі. Зазначає, що на його утриманні знаходиться престаріла матір.

В апеляційній скарзі та доповненні до неї обвинувачений ОСОБА_4 просить змінити вирок суду та призначити покарання, не пов'язане з позбавленням волі. Вважає, що суд не врахував його щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, а також те, що потерпіла не має претензій морального та матеріального характеру і просила призначити покарання, не пов'язане з позбавленням волі. Зазначає, що на його утриманні знаходиться недієздатна матір, яка потребує догляду, він займається суспільно-корисною працею, має постійний дохід, за місцем роботи характеризується позитивно.

В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_6 в інтересах обвинувачених ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, не погоджуючись з вироком суду у зв'язку з невідповідністю призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особам обвинувачених, ставить питання про зміну вироку суду та звільнення ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 від відбування покарання з випробуванням з застосуванням ст. 75 КК України. Свої вимоги мотивує тим, що потерпіла не має претензій до обвинувачених, однак суд цим обставинам не дав належної оцінки та не врахував при призначенні покарання. Зазначає, що судом не в повному обсязі враховані пом'якшуючи обставини, пов'язані з особою обвинуваченого ОСОБА_2, а саме: що він має на утриманні престарілу матір, якій встановлена безстроково друга група інвалідності і яка потребує ендопротезування тазостегневого суглобу. Вказує на те, що суд помилково зазначив, що обвинувачений ОСОБА_3 характеризується посередньо, оскільки в матеріалах справи міститься характеристика з місця роботи, в якій він характеризується позитивно.

В апеляційній скарзі прокурор, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом першої інстанції, просить змінити вирок суду через незастосування закону України про кримінальну відповідальність та стягнути солідарно з обвинувачених ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 витрати на залучення експерта на загальну суму 12791 грн. 26 коп. на користь держави. Свої вимоги мотивує проведенням під час досудового розслідування ряду судових експертиз.

Вироком Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 18 лютого 2016 року засуджено:

ОСОБА_2 за ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 194 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк три роки. Зараховано в строк відбування призначеного покарання строк перебування ОСОБА_2 під вартою з 17 травня 2015 року по 18 лютого 2016 року з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі, тобто один рік шість місяців чотири дні;

ОСОБА_4 за ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 194 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк три роки. Зараховано в строк відбування призначеного покарання строк перебування ОСОБА_4 під вартою з 17 травня 2015 року по 18 лютого 2016 року з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі, тобто один рік шість місяців чотири дні;

ОСОБА_5 за ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 194 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк три роки. Зараховано в строк відбування призначеного покарання строк перебування ОСОБА_5 під вартою з 17 травня 2015 року по 18 лютого 2016 року з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі, тобто один рік шість місяців чотири дні;

ОСОБА_3 за ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 194 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк три роки. Зараховано в строк відбування призначеного покарання строк перебування ОСОБА_3 під вартою з 17 травня 2015 року по 15 липня 2015 року та з 16 липня 2015 року по 18 лютого 2016 року з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі, тобто один рік шість місяців два дні.

Згідно з вироком суду ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 визнано винними у злочині, вчиненому за таких обставин.

ОСОБА_2, маючи неприязні стосунки з ОСОБА_8 з приводу наявності між ними цивільно-правових відносин, діючи з мотивів помсти, прийняв рішення щодо знищення майна ОСОБА_8 з метою спричинення йому матеріальної шкоди.

З метою реалізації своїх злочинних намірів 16 травня 2015 року приблизно о 13.00 год., перебуваючи в приміщенні ресторану «Мс Donalds» на пр. Гагаріна, 110 у м. Дніпропетровську, запропонував раніше йому знайомим ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_3 реалізувати свій намір шляхом підпалу майна ОСОБА_8, на що останні дали свою згоду.

Реалізуючи свій злочинний умисел ОСОБА_2, будучи організатором та співучасником злочину, діючи за попередньою змовою разом з ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_3 в той же день на автомобілі «Тоуота Land Cruiser», державний номерний знак НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_2, прибули до АЗС «Альматея Ойл», яка розташована по вул. Набережна Перемоги, 42-з у м. Дніпропетровську, де ОСОБА_2 за власний кошт придбав 10 л бензину, який згідно злочинного плану необхідно було використати як запалювальний засіб під час знищення майна ОСОБА_8, та там же розлив придбаний бензин в 4 заздалегідь придбані поліетиленові пакети.

В подальшому співучасники злочину ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_3 на зазначеному автомобілі приблизно о 21.00 год. прибули до ТРК «Материк», розташованого на пр. Гагаріна у м. Дніпропетровську неподалік від місця проживання ОСОБА_8, де почали чекати настання ночі.

17 травня 2015 року приблизно о 02.00 год., співучасники злочину ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_3 17 травня 2015 приблизно о 02.00 годин, пішки прибули за місцем проживання ОСОБА_8 - до території домоволодіння АДРЕСА_7, де вже знаходились заздалегідь заготовлені пакети з бензином, доставлені туди обвинуваченим ОСОБА_2 Побачивши у дворі автомобіль «Range Rover Evoque», державний номерний знак НОМЕР_2, який належить ОСОБА_9, а фактично перебуває у користуванні ОСОБА_8, обвинувачені визначили його як об'єкт злочинного посягання.

Після цього співучасники злочину ОСОБА_2, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 з метою знищення шляхом підпалу чужого майна, яке належить родині ОСОБА_8, та заподіяння матеріальної шкоди, почергово перекинули через паркан домоволодіння у бік вказаного автомобілю пакети з легкозаймистою речовиною - бензином, а ОСОБА_3 за допомогою сірників підпалив саморобну «димовуху», яку перекинув через паркан, внаслідок чого пакети з бензином загорілись.

Вважаючи, що злочинний умисел доведено до кінця, співучасники злочину ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5 і ОСОБА_3 з місця вчинення злочину зникли.

Заслухавши доповідь судді Апеляційного суду Дніпропетровської області, пояснення обвинувачених ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 на підтримку їх апеляційних скарг та скарги їх захисника, захисника ОСОБА_6 на підтримку своєї апеляційної скарги та апеляційних скарг обвинувачених ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом першої інстанції, який вважав, що апеляційні скарги обвинувачених ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та їх захисника ОСОБА_6 задоволенню не підлягають і просив задовольнити апеляційні вимоги прокурора про стягнення з обвинувачених витрат, пов'язаних із залученням експертів, перевіривши матеріали кримінального провадження й обговоривши наведені у скаргах доводи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційні скарги обвинувачених ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, їх захисника ОСОБА_6 не підлягають задоволенню, а апеляційна скарга прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом першої інстанції, підлягає частковому задоволенню на таких підставах.

Відповідно до ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції перевіряє законність та обґрунтованість судового рішення суду першої інстанції в межах апеляційних скарг.

Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 у вчиненні зазначеного у вироку злочину та правильність кваліфікації їх дій за ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 194 КК України грунтується на доказах, зібраних та оцінених з дотриманням вимог кримінального процесуального кодексу України, які в апеляційних скаргах обвинуваченими та захисником не оспорюються.

Порушень процесуального порядку збирання наведених у вироку доказів за матеріалами провадження не встановлено та судом правильно вирішено питання про їх допустимість.

Посилання в апеляційній скарзі обвинуваченого ОСОБА_7 на відсутність між обвинуваченими злочинної змови на вчинення злочину є необгрунтованими. ОбвинуваченіОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та і сам ОСОБА_7 не заперечували факту знищення чужого майна шляхом підпалу за пропозицією ОСОБА_2, та того, що ОСОБА_2, ОСОБА_4 та ОСОБА_7 почергово кидали через паркан домоволодіння пакети з бензином, а ОСОБА_3 підпалював їх, що свідчить про розподіл ролей між обвинуваченими.

Щодо доводів апеляційних скарг обвинуваченихОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та їх захисника ОСОБА_6 про надмірно суворе покарання та наявність підстав для призначення обвинуваченим покарання, не пов'язаного з позбавленням волі, то, на думку колегії суддів, вони не заслуговують на увагу.

Відповідно до вимог статей 50, 65 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а при його призначенні суд повинен ураховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Обгрунтовуючи висновок щодо виду й міри покарання та призначаючи ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_7 покарання у виді позбавлення волі у розмірі мінімальної межі санкції статті, суд першої інстанції, з яким погоджується і колегія суддів, як убачається з мотивувальної частини вироку, врахував ступінь тяжкості вчиненого ними злочину, наявність обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання, а також дані про їх особи.

У кримінальному провадженні, як видно із його матеріалів, не встановлено обставин, які б давали підстави вважати, що покарання ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_7 призначено із порушенням визначених у законі загальних засад.

При цьому суд врахував, що ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_7 судимі, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебували, за місцем мешкання характеризуються посередньо, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_7 займаються суспільно корисною працею, ОСОБА_4 за місцем роботи характеризується позитивно, має на утриманні непрацездатну матір, а у ОСОБА_2 на утриманні перебуває престаріла матір.

До обставин, які пом'якшують покарання обвинуваченим ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_7, суд відніс їх щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину.

Обставиною, що обтяжує покарання ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_7, суд визнав вчинення злочину групою осіб за попередньою змовою.

При призначенні покарання судом в достатній мірі враховано і проаналізовано конкретні обставини злочину.

Посилання обвинувачених ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_7 на те, що вони повністю визнали свою вину, що в ОСОБА_2 та ОСОБА_4 на утриманні знаходяться престарілі матері, при цьому ОСОБА_4 позитивно характеризується за місцем роботи, мають місце, але при цьому вони були враховані судом першої інстанції при постановленні вироку.

Посилання обвинувачених ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_7 та захисника ОСОБА_6 на те, що у своїй заяві до суду потерпіла не має претензій та просить призначити їм покарання, не пов'язане з позбавленням волі, а захисника в інтересах засудженого ОСОБА_3 ще й на те, що останній працює і за місцем роботи характеризується позитивно, не є достатніми підставами для пом'якшення призначеного ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_7 покарання.

З огляду на це наведені в апеляційних скаргах обвинувачених та їх захисника доводи про те, що призначене покарання не відповідає ступеню тяжкості злочину та особам обвинувачених і за своїм видом є явно несправедливим, не впливають на відповідність призначеного покарання і не містять достатніх даних про призначення більш м'якого покарання, про що наполягали в своїх апеляційних скаргах обвинувачені та захисник ОСОБА_6

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що призначене обвинуваченим ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_7 покарання у виді мінімальної межі санкції статті позбавлення волі на строк три роки є необхідним і достатнім для їх виправлення та попередження нових злочинів.

Разом з тим, під час досудового розслідування кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_7 за ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 194 КПК України було залучено експертів для проведення судових експертиз, що підтверджується постановами про призначення судових експертиз.

Відповідно до ст. 122 КПК України залучення стороною обвинувачення експертів спеціалізованих державних установ, а також проведення експертизи за дорученням слідчого судді або суду здійснюється за рахунок коштів, які цільовим призначенням виділяються цим установам з Державного бюджету України.

Згідно з ч. 2 ст. 124 КПК України у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.

Разом з тим апеляційні вимоги прокурора про стягнення з ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_7 витрат на залучення експертів на користь держави підлягають задоволенню частково.

Наведені вище обставини дають суду підстави дійти обгрунтованого висновку про необхідність стягнення з ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_7 на користь держави судових витрат за проведення судово-хімічної експертизи вартістю 6463 грн. 10 коп., судової пожежно-технічної експертизи вартістю 1536 грн., судової вибухово-технічної експертизи вартістю 1536 грн., судової автотоварознавчої експертизи вартістю 1228 грн. 80 коп., судово-технічної експертизи вартістю 491 грн. 36 коп., як документально підтверджені витрати на залучення експертів.

Між тим, апеляційні вимоги прокурора про стягнення на користь держави з ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_7 судові витрати за залучення експертів для проведення судової вибухово-технічної експертизи № 58\26-84 від 05 червня 2015 року, витрати на проведення якої склали 1536 грн., суд не приймає до уваги, оскільки вони не знаходять свого підтвердження документально.

З урахуванням наведеного доводи апеляційної скарги прокурора про стягнення з ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_7 витрат, пов'язаних із залученням експертів, підлягають задоволенню частково.

За таких обставин колегія суддів дійшла висновку щодо необхідності стягнення з ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_7 на користь держави витрат, пов'язаних із залученням експертів в розмірі 11 225 грн. 26 коп., стягнувши їх у частці по 2813 грн. 81 коп. з кожного.

Інших істотних порушень кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити суду першої інстанції повно та всебічно розглянути провадження і постановити законне та обгрунтоване рішення, не встановлено.

Під час апеляційного розгляду встановлено, що обвинувачені ОСОБА_2, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 перебували під вартою з 17 травня 2015 року по 12 квітня 2016 року, а обвинувачений ОСОБА_3 - з 17 травня 2015 року по 15 липня 2015 року та з 16 липня 2015 року по 18 лютого 2016 року.

Враховуючи положення ст. 5 КК України, колегія суддів приходить до висновку про необхідність застосування до обвинувачених ОСОБА_2 ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_3 положень Закону України "Про внесення змін до Кримінального кодексу України щодо удосконалення порядку зарахування судом строку попереднього ув'язнення у строк покарання" № 838-VІІІ від 26 листопада 2015 року та зарахування обвинуваченим ОСОБА_2 ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_3 в строк відбування покарання строк тримання їх під вартою до набрання чинності вироку, ухваленого щодо них, за правилами ч. 5 ст. 72 КК України.

Керуючись ст. ст. 404, 407 КПК України, колегія суддів

Постановила:

Апеляційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом першої інстанції, задовольнити частково.

Апеляційні скарги обвинувачених ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_10, ОСОБА_5 та захисника ОСОБА_6 залишити без задоволення.

Вирок Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 18 лютого 2016 року щодо ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_3 змінити.

Стягнути з ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_3 витрати, пов'язані із залученням експертів, в загальній сумі 11 255 грн. 26 коп. на користь держави, по 2813 грн. 81 коп. з кожного.

На підставі ч. 5 ст. 72 КК України зарахувати у строк покарання ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5 строк їх попереднього ув'язнення з 17 травня 2015 року по 12 квітня 2016 року - з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.

На підставі ч. 5 ст. 72 КК України зарахувати у строк покарання ОСОБА_3 строк його попереднього ув'язнення з 17 травня 2015 року по 15 липня 2015 року та з 16 липня 2015 року по 12 квітня 2016 року - з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.

В решті вирок щодо ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з дня її проголошення.

На судові рішення першої та апеляційної інстанцій може бути подана касаційна скарга до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції, а засудженими, які тримаються під вартою, в той самий строк з дня вручення їм копії судового рішення.

Судді

____ _______ ____

Крот С.І. Живоглядова І.К. Кислий М.М.