Ухвала суду № 57177875, 12.04.2016, Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області

У Х В А Л А

Справа № 183/2083/16

№ 1-кс/183/370/16

12 квітня 2016 року м. Новомосковськ

Слідчий суддя Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області Лила В.М., секретар Петренко О.А., за участю прокурора Жовнерчука Д.Л., захисників ОСОБА_1, ОСОБА_2 розглянувши клопотання слідчого слідчого відділення Новомосковського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області Тищенко Є.О. про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Голубівка Новомосковського району, Дніпропетровської області, маючого неповну середню освіту, учня Перещепинського професійного ліцею, проживаючого АДРЕСА_1, не судимого,

підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого п. 6, п.12 ч. 2 ст. 115 КК України,

встановив :

ОСОБА_4 підозрюється в тому, що 03 квітня 2016 р. у вечірній час доби, ОСОБА_5, перебуваючи в с. Голубівка Новомосковського району Дніпропетровської області, запропонував ОСОБА_6 та ОСОБА_4 умисно позбавити життя раніше малознайомого йому ОСОБА_7, з метою заволодіння належним йому автомобілем та іншим майном, на що останні надали свою згоду. Достовірно знаючи, що ОСОБА_7 займається перевезеннями осіб, ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_4 розподілили між собою ролі, а саме ОСОБА_5 повинен був зателефонувати ОСОБА_7 та під вигаданим наміром запросити останнього приїхати в с. Голубівка Новомосковського району Дніпропетровської області для їх подальшого перевезення, після чого ОСОБА_5 та ОСОБА_4 повинні були сісти в салон автомобіля на заднє пасажирське сидіння та в подальшому позбавити життя ОСОБА_7 шляхом удушення, а ОСОБА_6 повинен був сісти на переднє пасажирське сидіння праворуч від ОСОБА_7 та під час удушення наносити останньому удари руками в голову.

Реалізуючи свій злочинний умисел, 08 квітня 2016 р. біля 21 год. 00 хв. ОСОБА_5 зателефонував ОСОБА_7 та попросив його приїхати в с. Голубівка Новомосковського району Дніпропетровської області з метою перевезення до м. Новомосковська Дніпропетровської області, на що останній погодився. По приїзду на автошляху «Харків - Сімферополь» біля повороту до с.Кільчень Новомосковського району Дніпропетровської області ОСОБА_5, ОСОБА_4, та ОСОБА_6 по завчасно обумовленому плану сіли до салону автомобіля марки «ВАЗ 2171» Лада Пріора з державним номером НОМЕР_1 згідно раніше розподілених ролей та для підтвердження своїх намірів проїхати до м.Новомосковська Дніпропетровської області надали за проїзд ОСОБА_7 грошові кошти в сумі 250 грн. Однак, як тільки ОСОБА_7 почав рухатися у напрямку м. Новомосковська, ОСОБА_5, перебуваючи позаду нього, накинув останньому на шию завчасно підготовлену мотузку та почав її здавлювати. ОСОБА_4, що також перебував на задньому пасажирському сидінні, став допомагати йому в цьому. ОСОБА_6, що перебував на передньому пасажирському сидінні поряд з водієм, став умисно наносити ОСОБА_7 удари руками в обличчя. Побачивши, що ОСОБА_7 перебуває без ознак життя, ОСОБА_5 після зупинення автомобіля вийшов з нього та переконався в тому, що ОСОБА_7 помер, а саме перевірив відсутність пульсу та серцебиття. Упевнившись, що ОСОБА_7 знаходиться без ознак життя, ОСОБА_5, ОСОБА_4, та ОСОБА_6 сховали тіло ОСОБА_7 в лісосмузі, розташованій поблизу автошляху «Харків-Сімферополь» біля повороту на с. Кільчень Новомосковського району Дніпропетровської області, а самі з метою приховати сліди злочину труп ОСОБА_7, на автомобілі останнього поїхали за місцем мешкання ОСОБА_5, розташованого по АДРЕСА_2, за лопатами, маючи за мету в подальшому закопати тіло ОСОБА_7. Повернувшись до лісосмуги, ОСОБА_5, ОСОБА_4, та ОСОБА_6 поклали труп ОСОБА_7 до багажника автомобіля та поїхали у визначене ними місце в напрямку с.Губиниха Новомосковського району Дніпропетровської області. Однак на шляху до визначеного місця ОСОБА_5, ОСОБА_4, та ОСОБА_6 зупинилися, оскільки їх помітили невстановлені в ході досудового розслідування особи, внаслідок чого їм не вдалося закопати труп ОСОБА_7. Вирішивши, що їх можуть впізнати, ОСОБА_5, ОСОБА_4, та ОСОБА_6 залишили автомобіль марки ВАЗ 2171» Лада Пріора з державним номером НОМЕР_1, та труп ОСОБА_7, що перебував у багажнику, після чого з місця злочину втекли.

Дії ОСОБА_4 кваліфіковані слідчим за п. 6, п. 12 ч. 2 ст. 115 КК України, як умисне вбивство з корисливих мотивів, вчиненому за попередньою змовою групою осіб.

Відомості про правопорушення було внесено до ЄРДР за №12016040350001319 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого п.6, п.12 ч. 2 ст.115 КК України.

Обґрунтованість підозри у інкримінованому ОСОБА_4 кримінальному правопорушенню підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами.

Слідчий звернувся до суду з клопотанням про обрання запобіжного заходу тримання під вартою ОСОБА_4, яке підтримав, мотивуючи тим, що по справі є достатньо підстав вважати підозру у вчинені кримінального правопорушення обґрунтованою.

Про наявність ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, свідчить те, що ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину, за яке передбачено покарання лише позбавлення волі, вчинив особливо тяжкий злочин із застосуванням насильства, заздалегідь планував вчинення злочину, а після його вчинення з місця злочину втік, що свідчить про те, може переховуватися від органів досудового розслідування, тому ніякий запобіжний захід крім тримання під вартою обрати не можливо, просить обрати запобіжний захід тримання під вартою строком на 60 днів.

Прокурор Жовнерчук Д.Л. підтримав заявлене слідчим клопотання та просить задовольнити його, оскільки на його думку наявні ризики передбачені п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, сам ОСОБА_4 намагався приховати сліди злочину закопати труп, про вчинення злочину не повідомив органи влади, тому вважає не можливим застосувати інший запобіжний захід ніж тримання під вартою.

Підозрюваний ОСОБА_4 винним себе у скоєнні вказаного кримінального правопорушення не визнав, вказав, що нікого не вбивав, вважає, що запобіжний захід тримання під вартою обирати не слід.

Захисник ОСОБА_1 вказала, що в задоволені клопотання повинно бути відмовлено, так як слідчим порушено вимоги ст. 184 КПК України щодо складання клопотання, ризик передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, вказаний слідчим в клопотанні не доведений та нічим не підтверджується, ризик передбачений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України взагалі не мотивований. Крім того ОСОБА_4 має постійне місце проживання, живе разом з батьками та сестрою, своєчасно буде з'являтися до слідчого, є неповнолітнім, тому можливо обрати йому запобіжний захід домашній арешт.

Захисник ОСОБА_2 вказала, що в задоволені клопотання повинно бути відмовлено, так як ризик слідчим не вмотивований, ОСОБА_4 має постійне місце проживання і своєчасно буде з'являтися до слідчого, крім того він працює в домашньому господарстві, позитивно характеризується за місцем проживання та навчання. Також слід суду врахувати, що ОСОБА_4 співпрацює зі слідством, визнав всі обставини, не мав умислу на вбивство, а мав намір тільки на пограбування, він на сьогодні не має загрози суспільству, тому можливо обрати йому запобіжний захід домашній арешт.

Суд, перевіривши законність та обґрунтованість клопотання слідчого про застосування щодо підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у відповідності до викладених вимог кримінального процесуального закону, вислухавши, доводи учасників судового процесу, належним чином дослідив фактичні обставини, вказані у клопотанні слідчого, що також відповідає правовим позиціям, викладеним в п.49 рішення ЄСПЛ «Ніколова проти Болгарії», дослідивши обставини справи, наявність ризиків, вказаних у клопотанні вважає, що клопотання підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках та за встановленою процедурою.

Застосовуючи запобіжний захід у вигляді тримання під вартою підозрюваному ОСОБА_4 суд виходить з того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства.

Зважаючи на суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи, визначеного Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, що відповідає правовим позиціям викладеним в п. 35 рішення ЄСПЛ «Летельєр проти Франції», суд вважає обґрунтованим висновок слідчого про необхідність обрання підозрюваному виняткового виду запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки застосування більш м'яких запобіжних заходів не буде достатнім для забезпечення визначених вище ризиків, що узгоджується з вимогами вказаних вище норм закону і правовими позиціями ЄСПЛ.

При обранні запобіжного заходу суд також враховує принципи конвенційного прецедентного права, який передбачає одну із основних підстав: ризик неявки обвинуваченого на судовий розгляд, встановленого у рішенні у справі «Штеґмюллер проти Австрії»

Судом встановлено, що ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчинені особливо тяжкого кримінального правопорушення передбаченого п.6, п.12 ч. 2 ст.115 КК України.

При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу тримання під вартою, суд враховує наявність ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України про який свідчить те, що підозрюваний ОСОБА_4, підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину, а тяжкість покарання, яке може бути призначено ОСОБА_4 у разі визнання його винуватим, та його перебування на волі буде спонукати ОСОБА_4 до ухиляння від слідства, що дає суду беззаперечні підстави вважати, що ОСОБА_4, перебуваючи на свободі, зможе переховуватися від слідства.

Відповідно до ст. 178 КПК України суд враховує вагомість наявних доказів про вчинення кримінального правопорушення, тяжкість можливого покарання за вчинений злочин до п'ятнадцяти років позбавлення волі, яке може бути призначено у разі визнання його винуватим, суспільну небезпеку вчиненими діями в наслідок яких було вбито людину, тому суд враховує, що перебування на волі ОСОБА_4, буде суперечити інтересам суспільства і є беззаперечною підставою для обрання йому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на шістдесят днів. Суд встановив, що ці ж самі підстави, враховані при обранні запобіжного заходу тримання під вартою є і відсутністю підстав для застосування більш м'якого запобіжного заходу.

Суд не зазначає розміру можливої застави, оскільки відповідно до ч. 4 ст. 183 КПК України ОСОБА_4 підозрюється у вчинені кримінального правопорушення у яких йому повідомлено про підозру, із застосуванням насильства.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 177, 178, 182, 183, 194, 196 КПК України, суд,

постановив :

клопотання слідчого задовольнити та обрати ОСОБА_4 запобіжний захід тримання під вартою на шістдесят днів до 01 год. 10 хв. 10 червня 2016 року.

Копію ухвали направити для виконання начальнику Дніпропетровської установи виконання покарань управління Держаної пенітенціарної служби України у Дніпропетровській області (№ 4)

На ухвалу може бути подано апеляційну скаргу безпосередньо до апеляційного суду Дніпропетровської області протягом п'яти днів з дня її проголошення.

Ухвала не набрала законної сили.

Суддя