Ухвала суду № 57177122, 12.04.2016, Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

Єдиний унікальний номер 201/3620/16-к

Номер провадження 1-кп/201/169/2016

У Х В А Л А

12 квітня 2016 року м. Дніпропетровськ

вул. Паторжинського, 18а

Жовтневий районний суд міста Дніпропетровська у складі:

Головуючого судді Ополинської І.Г.,

при секретарі Геліч Н.В.,

за участю прокурора Полякова Д.І.,

захисників обвинуваченого ОСОБА_1, ОСОБА_2,

обвинуваченого ОСОБА_3,

розглянув у підготовчому відкритому судовому засіданні угоду про визнання винуватості від 26 лютого 2016 року, укладену між обвинуваченим ОСОБА_3 та прокурором військової прокуратури Дніпропетровського гарнізону Південного регіону України ОСОБА_4 у кримінальному провадженні, внесеному 20 січня 2016 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42016040010000012 за обвинуваченням:

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, одруженого, ІНФОРМАЦІЯ_3, раніше не судимого, не працюючого, зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_5,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 369-2, ч. 1 ст. 376-1 КК України,

В С Т А Н О В И В:

В провадженні Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська знаходиться обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному 20 січня 2016 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42016040010000012 за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 369-2, ч. 1 ст. 376-1 КК України.

До обвинувального акту прокурором Поляковим Д.І. додано угоду про визнання винуватості від 26 лютого 2016 року, укладену між ним та обвинуваченим ОСОБА_5, відповідно до якої сторонами узгоджене покарання за ч. 2 ст. 369-2 КК України у виді штрафу у розмірі однієї тисячі пятсот неоподаткованих мінімумів доходів громадян у сумі 25500 гривень, за ч. 1 ст. 376-1 КК України у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян у сумі 17000 гривень, з позбавленням права обіймати адміністративно-господарчі та організаційно розпорядчі посади строком на 2 роки, на підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим остаточне покарання має бути призначене у виді штрафу у розмірі однієї тисячі пятсот неоподаткованих мінімумів доходів громадян у сумі 25500 гривень, з позбавленням права обіймати адміністративно-господарчі та організаційно розпорядчі посади строком на 2 роки.

Захисники обвинуваченого ОСОБА_1 і ОСОБА_2 у підготовчому судовому засіданні просили суд затвердити угоду про визнання винуватості, укладену між прокурором та їх підзахисним та призначити узгоджене сторонами угоди покарання.

У підготовчому судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 підтвердив свою добровільну позицію щодо укладення угоди про визнання винуватості, просив її затвердити та призначити йому покарання узгоджене з прокурором.

Заслухавши думку учасників судового провадження, дослідивши зміст наданої угоди про визнання винуватості від 26 лютого 2016 року, укладену між обвинуваченим ОСОБА_3 та прокурором військової прокуратури Дніпропетровського гарнізону Південного регіону України ОСОБА_4 у кримінальному провадженні, внесеному 20 січня 2016 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42016040010000012, суд приходить до переконання про неможливість затвердження даної угоди з підстав суперечності її умов вимогам закону та суттєвої невідповідності її умов інтересам суспільства, з наступних підстав.

Відповідно до вимог ч. 7 ст. 474 КПК України суд перевіряє угоду на відповідність Кримінального процесуального Кодексу України та\або закону. В частині 7 ст. 474 КПК України визначений вичерпний перелік підстав, за яких суд відмовляє в затвердженні угоди, в тому числі, якщо умови угоди суперечать вимогам Кримінального процесуального Кодексу України та\або закону, а також, якщо умови угоди не відповідають інтересам суспільства.

Зокрема, відповідно до вимог ст. 470 КПК України прокурор при вирішенні питання про укладення угоди про визнання винуватості зобовязаний врахувати такі обставини: 1) ступінь та характер сприяння підозрюваного чи обвинуваченого у проведенні кримінального провадження щодо нього або інших осіб; 2) характер та тяжкість обвинувачення (підозри); 3) наявність суспільного інтересу в забезпечення швидкого досудового розслідування і судового провадження, викритті більшої кількості кримінальних правопорушень; 4) наявність суспільного інтересу в запобіганні, виявленні чи припиненні більшої кількості кримінальних правопорушень або інших більш тяжких кримінальних правопорушень.

При цьому, зазначені вище обставини, які прокурор зобовязаний врахувати при вирішенні питання щодо можливості укладення угоди, якщо вони дійсно мають місце, відповідно до вимог ст. ст. 470, 472 КПК України, повинні знайти своє конкретизоване відображення безпосередньо у змісті угоди про визнання винуватості, як істотні для відповідного кримінального провадження, обставини.

Між тим, як вбачається із змісту наданої суду угоди про визнання винуватості, в супереч зазначеним вище вимогам Кримінального процесуального кодексу України, прокурор підійшов до встановлення вказаних обставин формально, про що свідчить відсутність конкретизації, яким саме чином ОСОБА_3 активно сприяв у розкритті злочинів, повязаних із корупційними діями та діями проти правосуддя, обмежившись лише загальними фразами.

Крім того, прокурор поряд з вище наведеним, вважає визнання вини обвинуваченим, обставиною, що повинна враховуватись ним при укладенні угоди про визнання винуватості, у той час, коли це є беззастережною умовою укладення такої угоди та, само по собі визнання винуватості ОСОБА_3 не розкриває ступінь та характер сприяння з його боку у проведенні кримінального провадження.

Разом із цим, відповідно до вимог ст. 65 КК України суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що помякшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання», при призначенні покарання необхідно суворо додержуватися вимог ст. 65 КК України стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості та індивідуалізації покарання. Визначаючи ступінь тяжкості вчиненого злочину необхідно виходити не тільки з класифікації злочинів відповідно до ст.12 КК України, а також із особливостей конкретного злочину і обставин його вчинення (форма вини, мотив і мета, характер і ступінь наслідків, що настали тощо).

Згідно до ч. 1 ст. 55 КК України позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю може бути призначене як основне покарання на строк від двох до пяти років або як додаткове покарання на строк від одного до трьох років. Отже, як вбачається з обвинувального акту ОСОБА_3, будучи секретарем Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська, діючи всупереч інтересам правосуддя, з корисливих мотивів скоїв ряд злочинів, зокрема, одержав неправомірну вигоду для себе за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави та втрутився в автоматизовану систему документообігу шляхом несанкціонованого доступу.

Зазначені обставини яскраво вказують на аморальну діяльність особи, яка своїми діями підривала престиж та авторитет судової гілки влади перед суспільством, внаслідок чого, у населення та громадськості є повна недовіра, як до судової системи, так до усієї системи державної влади.

Отже характер вказаних в обвинувальному акті кримінальних правопорушень, які інкримінуються ОСОБА_3 є, на думку суду, вкрай резонансним та тягне за собою тяжкі наслідки, які полягають в руйнуванні авторитету судової гілки влади та органів державної влади, а отже і судовий розгляд вказаної категорії кримінальних правопорушень повинен мати показовий характер з метою недопущення утворення у суспільства думки про бажання цієї самої влади приховати від громадськості здійснення правосуддя.

Крім того, як вбачається із наданої суду угоди про визнання винуватості між ОСОБА_3 та прокурором Поляковим Д.І. сторонами узгоджене додаткове покарання, яке відповідно до санкції ч. 1 ст. 376-1 КК України є обовязковим, у виді позбавлення права обіймати адміністративно-господарчі та організаційні розпорядчі посади строком на 2 роки, що суперечить вимогам ст. ст. 55, 65 КК України, отже, позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю має не меті недопущення вчинення даною особою в подальшому злочинів з використанням певної посади чи в результаті зайняття певною діяльністю.

Разом із цим, відповідно до узгодженої додаткової міри покарання вказана мета не випливає, як і не зазначено чітко ті конкретні посади, право обіймати які позбавляється ОСОБА_3, або конкретний вид діяльності, права займатися якою він позбавляється.

Виходячи з наведеного, прокурор пропонує суду затвердити угоду про визнання винуватості ОСОБА_3, якою фактично буде узаконена можливість останнього продовжити свою діяльність у судовій системі, а значить уникнути повної міри відповідальності за вчинені злочини.

Таким чином, у разі затвердження судом наданої угоди про визнання винуватості, яка, вочевидь, суперечить загальним засадам призначення покарання, буде явно проігноровані інтереси суспільства та вимоги сьогодення щодо протидії корупції в державі, а також очищення влади.

Таким чином, на думку суду, всупереч вимогам ст. 470 КПК України, прокурором при вирішенні питання щодо можливості укладення угоди, взагалі не врахований характер кримінальних правопорушень, які інкримінуються ОСОБА_6, що призвело до узгодження такого покарання обвинуваченому, яке не відповідає загальним засадам призначення покарання, передбаченим ст. 65 КК України.

За таких обставин, суд приходить до однозначного висновку, що надана суду угода про визнання винуватості не підлягає затвердженню з підстав суперечності її умов вимогам кримінального та кримінального процесуального законодавства, а також невідповідності умов цієї угоди інтересам суспільства.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 314, 372, 470, 474 КПК України, суд,

УХВАЛИВ:

В затвердженні угоди про визнання винуватості від 26 лютого 2016 року, укладеної між ОСОБА_3 та прокурором військової прокуратури Дніпропетровського гарнізону Південного регіону України ОСОБА_4 у кримінальному провадженні, внесеному 20 січня 2016 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42016040010000012 за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 369-2, ч. 1 ст. 376-1 КК України відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя І.Г. Ополинська