Рішення № 57176605, 11.03.2016, Солом'янський районний суд міста Києва

Провадження №2/760/1827/16

Справа №760/19982/15-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 березня 2016 року Солом'янський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді - Усатової І.А.

при секретарі - Здорик Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Територіальної громади м. Києва в особі Київської міської ради, третя особа: Обслуговуючий кооператив «ЖБК України» про визнання права власності на майно, -

В С Т А Н О В И В:

Позивачка звернулась до суду з позовом в якому просить визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1, загальна площа квартири складає 71,7 квадратних метрів, житлова площа квартири складає 43,7 квадратних метрів, як частку в спільному майні подружжя після смерті її чоловіка ОСОБА_2, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1.

Позивачка посилається на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Києві, помер її чоловік ОСОБА_2.

Після смерті ОСОБА_2 відкрилася спадщина. До складу спадкової маси ввійшла 1/2 частина квартири АДРЕСА_1 (надалі - квартира).

Вказала, що оскільки її чоловік за час свого життя заповіту, як розпорядження на випадок своєї смерті, не склав, то все майно померлого, включаючи й квартиру, спадкувалось його спадкоємцями за законом.

Так, спадщина ОСОБА_2 у вигляді 1/2 частини квартири була прийнята позивачкою та рідним сином померлого - ОСОБА_3, але оскільки жодних правовстановлюючих документів на квартиру ні позивач, ні її померлий чоловік, не оформляли та не отримували, то право власності на вказану спадщину ОСОБА_2 у вигляді 1/2 частини квартири його спадкоємцями визнавалось в судовому порядку.

В зв'язку з тим, що невирішеним залишилось питання, щодо оформлення позивачкою права власності на свою 1/2 частину квартири, вона в порядку ч. 1, ч. 3 ст.71 Закону України «Про нотаріат», з метою одержання свідоцтва про право власності на частку в спільному майні подружжя, звернулась до Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Халявки Наталії Миколаївни, із заявою про видачу ОСОБА_1 Свідоцтва про право власності на 1/2 частину квартири, як частки в спільному майні подружжя.

Проте, Постановою приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Халявки Наталії Миколаївни від 11 листопада 2015 року ОСОБА_1 було відмовлено в зв'язку з тим, що правовстановлюючий документ на квартиру відсутній, а Довідка ОК «ЖБК Україна» № 1103/31-01 від 31.03.2011 року, яка підтверджує факт повної сплати ОСОБА_2 пайових внесків за квартиру, не зареєстрована в органі, який здійснює державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно.

Враховуючи викладене вище, позивачка в позовній заяві зазначає, що змушена звернутись до суду із позовом про визнання права власності на 1/2 частину Квартири як частку в спільному майні подружжя, оскільки як вбачається із Листа ОК «ЖБК Україна» від 17.11.2015 року вих. № 1511/17-01 та Листа Комунального підприємства «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна» від 17.11.2015 року № 14986, свідоцтво про право власності на квартиру їй не надавалось.

09.12.2015 ухвалою судді відкрито провадження в справі та призначено справу до судового розгляду.

Представник позивача в судове засідання не з'явився подав до суду заяву в якій просив здійснити розгляд справи за його відсутності та за відсутності позивачки.

Відповідач та третя особа в судове засідання не з'явились, про місце, час судового розгляду повідомлені належним чином.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Києві, у віці 71 року, помер чоловік ОСОБА_1, ОСОБА_2, про що в книзі реєстрації смерті 20 грудня 2010 року був зроблений відповідний актовий запис про смерть за № 22924, що підтверджується Свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 від 30 грудня 2010 року, яке видане Відділом реєстрації смерті у м. Києві (а.с. 32).

Факт перебування ОСОБА_1 із ОСОБА_2 на дату його смерті в зареєстрованому шлюбі, підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу від 08 липня 1987 (а.с. 33).

Встановлено, що після смерті ОСОБА_2 відкрилася спадщина. До складу спадкової маси ввійшла квартира номер АДРЕСА_1, якою користувався померлий на підставі обмінного ордеру № 10523 на квартиру (а.с. 34) у зв'язку із вступом ОСОБА_2 до складу членів Обслуговуючого кооперативу «ЖБК Україна» та сплатою вступного пайового внеску, що підтверджується листом ОК «ЖБК Україна» від 17.11.2015 року вих. № 1511/17-01 (35).

Як вбачається з матеріалів справи чоловік ОСОБА_1 за час свого життя заповіту, на випадок своєї смерті, не склав, то все майно померлого, включаючи й квартиру, спадкувалось його спадкоємцями за законом.

Так, спадщина ОСОБА_2 у вигляді 1/2 частини квартири була прийнята позивачкою та рідним сином померлого - ОСОБА_3, але оскільки жодних правовстановлюючих документів на квартиру ні позивач ні її померлий чоловік не оформляли та не отримували, то право власності на вказану спадщину ОСОБА_2 у вигляді 1/2 частини Квартири його спадкоємцями визнавалось в судовому порядку.

В зв'язку з тим, що невирішеним залишилось питання, щодо оформлення позивачкою права власності на свою 1/2 частину квартири, вона в порядку ч. 1, ч. 3 ст.71 Закону України «Про нотаріат», з метою одержання свідоцтва про право власності на частку в спільному майні подружжя, звернулась до Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Халявки Наталії Миколаївни, із заявою про видачу ОСОБА_1 Свідоцтва про право власності на 1/2 частину квартири, як частки в спільному майні подружжя.

Проте, Постановою приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Халявки Наталії Миколаївни від 11 листопада 2015 року ОСОБА_1 було відмовлено в зв'язку з тим, що правовстановлюючий документ на квартиру відсутній, а Довідка ОК «ЖБК Україна» № 1103/31-01 від 31.03.2011 року, яка підтверджує факт повної сплати ОСОБА_2 пайових внесків за квартиру, не зареєстрована в органі, який здійснює державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до ст.ст.3,4 ЦПК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Згідно зі ст.11 ЦПК України , суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу , в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Судом встановлено, що право на зайняття спірної квартири позивачка разом із своїм померлим чоловіком ОСОБА_2 отримали 11 листопада 1987 року на підставі обмінного ордеру № 10523 на квартиру (а.с. 34), а в 1992 році за рахунок спільних коштів повністю сплатили до ОК «ЖБК Україна» свій пайовий внесок за квартиру, що підтверджується Довідкою ОК «ЖБК Україна» № 1103/31-01 від 31.03.2011 року (а.с. 36).

Відповідно до ч. 2 ст. 19-1 Закону України «Про кооперацію» у разі викупу квартири, дачі, гаража, іншої будівлі, споруди або приміщення член житлово-будівельного, дачно-будівельного, гаражно-будівельного, житлового, дачного, гаражного кооперативу чи іншого відповідного кооперативу стає власником цього майна. Право власності на таке майно у члена кооперативу виникає з моменту державної реєстрації цього права відповідно до закону.

Згідно з абзацом 3 ч. 2 ст. 331 ЦК України якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Частиною 3 ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачено, що права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Відповідно до ч. 4 ст. 3 ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» права на нерухоме майно, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов: якщо реєстрація прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав діяло законодавство, що не передбачало обов'язкової реєстрації таких прав.

Таким чином, на час сплати ОСОБА_2 у повному обсязі суми пайового внеску у 1992 році за квартиру АДРЕСА_1, до Обслуговуючого кооперативу «ЖБК Україна» виникнення права власності на квартири, будинки, споруди не залежало від державної реєстрації. Обов'язковість такої реєстрації була встановлена з набранням чинності ЦК України та Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Відповідно до ч. 1 ст. 15 Закону України «Про власність» від 07.02.1991 року (який був чинний на дату сплату пайових внесків за квартиру), - член житлового, житлово-будівельного, дачного, гаражного чи іншого кооперативу або товариства, який повністю вніс свій пайовий внесок за квартиру, дачу, гараж, іншу будівлю або приміщення, надані йому в користування, набуває права власності на це майно.

За змістом ч. 1 ст. 17 Закону України «Про власність» кооперативна квартира набуває статусу спільної сумісної власності лише за умови внесення паю до кооперативу за рахунок спільних коштів члена кооперативу та членів його сім'ї, яким ця квартира надана.

Як вбачається з абз. 2 п. 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування», у разі смерті члена житлово-будівельного, дачно-будівельного, гаражно-будівельного кооперативу, члена садівницького товариства, яким до дня смерті не були внесені повністю пайові внески, до складу спадщини входять частина внесеного паю та інші суми, які підлягають поверненню, а не квартира, дача, гараж, садовий будинок. Частка пайового внеску, що належала померлому входить до складу спадщини на загальних підставах. Якщо спадкодавець повністю вніс пайовий внесок, то до складу спадщини включається відповідно квартира, дача, гараж, садовий будинок, інші будівлі та споруди.

Схожі положення містить і п. 6 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 07 лютого 2014 року, в якій Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ звертає увагу судів нижчих інстанцій на те, що законом може бути встановлений інший момент (підстава) набуття права власності. Зокрема, у разі повного внесення пайових внесків за квартиру, дачу, гараж, іншу будівлю або приміщення, надані члену житлового, житлово-будівельного, дачного, гаражного чи іншого кооперативу або товариства, в осіб, які мають право на частку в пайових внесках, виникає право спільної часткової власності на квартиру, дачу, гараж чи інші будівлі пропорційно розміру частки паю (стаття 18 Закону України від 1 липня 2004 року N 1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», Закон України від 10 липня 2003 року N 1087-IV «Про кооперацію», стаття 384 ЦК).

У відповідності до ч. 1 ст. 368 ЦК України, - спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю.

Згідно ч. 3, ч. 4 ст. 368 ЦК України, - майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом. Майно, набуте в результаті спільної праці та за спільні грошові кошти членів сім'ї, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором, укладеним у письмовій формі.

В силу ч. 2 ст. 370 ЦК України, - у разі виділу частки із майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, законом або рішенням суду.

Відповідно до п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 18 вересня 1987 року «Про практику застосування судами законодавства про житлово-будівельні кооперативи», - пай, внесений подружжям в ЖБК (житлово-будівельний кооператив) у період сумісного проживання за рахунок спільних коштів, а також за рахунок коштів, подарованих подружжю або одержаних ним у позичку, а після повної сплати пайового внеску - квартира, є їх спільним майном і підлягає поділу на загальних підставах.

Також, згідно положень ч.ч. 1,2 ст. 22 Кодексу про шлюб та сім'ю України (який був чинний на дату повної сплати пайових внесків за Квартиру), - майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном. Подружжя користується рівними правами на майно і в тому разі, якщо один з них був зайнятий веденням домашнього господарства, доглядом за дітьми або з інших поважних причин не мав самостійного заробітку.

Із зазначеного вище вбачається, що якщо член кооперативу пайовий внесок за квартиру повністю сплатив протягом періоду часу, коли він перебував у шлюбі, то кожен із подружжя (чоловік та дружина) є власниками такої квартири з моменту повної сплати пайового внеску, тобто така квартира належить подружжю на праві спільної сумісної власності. Проте, при необхідності виділу кожним із подружжя своє частки в праві власності на квартиру, вважається, що кожен із подружжя має право власності на 1/2 частину такої квартири.

Отже, враховуючи вищенаведене, позивачка та її покійний чоловік ОСОБА_2 були власниками квартири АДРЕСА_1, на праві спільної сумісної власності подружжя в рівних частинах, тобто по 1/2 частині вказаної квартири кожен.

Відповідно до положень ч. 1 ст.71 Закону України «Про нотаріат», - у разі смерті одного з подружжя свідоцтво про право власності на частку в їх спільному майні видається нотаріусом на підставі письмової заяви другого з подружжя з наступним повідомленням спадкоємців померлого, які прийняли спадщину. Таке свідоцтво може бути видано на половину спільного майна.

Згідно ч. 3 ст.71 Закону України «Про нотаріат», - свідоцтво про право власності на частку в спільному майні подружжя в разі смерті одного з них видається нотаріусом за місцем відкриття спадщини.

Статтею 392 ЦК України визначено, що власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Згідно вимог ст. ст. 57, 58, 59, 60 ЦПК України засобами доказування в цивільній справі є пояснення сторін і третіх осіб, показання свідків, письмові докази, речові докази і висновки експертів. Суд приймає до розгляду лише ті докази, які мають значення для справи. Обставини, які за законом повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування. Кожна сторона має довести ті обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позивачка довела ті обставини, на які посилається, як на підставу своїх позовних вимог.

Керуючись статтями 331, 368, 370, 392 ЦК України, статтями 19-1, 21 Закону України «Про кооперацію», статтями 3, 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», Правилами державної реєстрації об'єктів нерухомого майна, що знаходяться у власності юридичних та фізичних осіб, затверджених Наказом Державного комітету України по житлово-комунальному господарству від 13 грудня 1995 року № 56, статтями 3, 4, 10, 11, 57-60, 88, 169, 209, 212-215, 218, 223 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Територіальної громади м. Києва в особі Київської міської ради, третя особа: Обслуговуючий кооператив «ЖБК України» про визнання права власності на майно - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1, загальна площа квартири складає 71,7 квадратних метрів, житлова площа квартири складає 43,7 квадратних метрів, як частку в спільному майні подружжя після смерті її чоловіка ОСОБА_2, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: І. А. Усатова