Ухвала суду № 57176376, 31.03.2016, Солом'янський районний суд міста Києва

Провадження №2/760/3468/16;

в справі 760/5990/16-ц

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 березня 2016 року Суддя Солом'янського районного суду м. Києва Усатова І.А., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Київстар», третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія"Фенікс" про захист прав споживачів,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з позовною заявою в якій просить:

-стягнути з Приватного акціонерного товариства «Київстар» на користь ОСОБА_1 помилково зараховані на номер 097-654-20-83 гроші в сумі 70 грн.;

-стягнути з Приватного акціонерного товариства «Київстар» на користь ОСОБА_1 понесені витрати на діставання з місця проживання до центру обслуговування клієнтів Приватного акціонерного товариства «Київстар» 48 грн.;

-стягнути з Приватного акціонерного товариства «Київстар» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в сумі 200 грн.

Розглянувши матеріали позовної заяви та додані до неї матеріали, суддя дійшла висновку про те, що подана заява не відповідає вимогам ст. 119 ЦПК України.

Відповідно до ст.ст. 3,4 ЦПК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Так, ч. 2 ст. 119 ЦПК України передбачено, що позовна заява має містити виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги та зазначення доказів, що підтверджують кожну обставину, наявність підстав для звільнення від доказування.

Відповідно до чинного законодавства України позовна заява є процесуальним документом, який повинен містити в собі, зокрема, зміст позовних вимог; виклад обставин, якими позивач обгрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують кожну обставину або наявність підстав для звільнення від доказування.

Тобто в позовній заяві має міститись посилання, зокрема, на те, до кого пред'явлений позов; що саме вимагає позивач (предмет позову); обставини, на яких грунтується вимога (матеріально-правова підстава позову): зазначення доказів, що підтверджують кожну обставину.

Тому, оскільки відповідно до ст. 15 цього ж Кодексу суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають саме з правових відносин: цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових, а не з будь-яких суспільних зв'язків, то зазначення вказаних вище обставин за нормами ст. 119 ЦПК України є передумовою відкриття провадження у справі.

Також згідно з чинним законодавством зазначення доказів, що підтверджують кожну обставину позову щодо порушення прав позивача є обов'язковими для особи, яка пред'являє позов, оскільки без зазначення доказів, що підтверджують вимоги, суд не може здійснити підготовку справи до розгляду та належним чином провести судове засідання.

Виходячи з цього, в позові не обґрунтовано:

- в чому саме полягає порушення прав позивача відповідачем,

- якими нормами чинного законодавства обґрунтовується порушення такого права, якщо воно є,

- якими діями відповідача, якщо такі є, порушено право позивача.

- позивач посилаючись в позові на вину відповідача, обставин, які б це обґрунтовували не зазначає.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача моральну шкоду.

Згідно роз'яснень, викладених у Постанові Пленуму Верховного суду України №4 від 31.03.1995р. «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. У позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.

Оскільки питання відшкодування моральної шкоди регулюються законодавчими актами, введеними у дію в різні строки, суду необхідно в кожній справі з'ясовувати характер правовідносин сторін і встановлювати якими правовими нормами вони регулюються, чи допускає відповідне законодавство відшкодування моральної шкоди при даному виді правовідносин, коли набрав чинності законодавчий акт, що визначає умови і порядок відшкодування моральної шкоди в цих випадках, та коли були вчинені дії, якими заподіяно цю шкоду.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Виходячи з вищевикладеного, позивачу в позовній заяві слід зазначити:

- в чому полягає протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні;

- з яких міркувань позивач виходив, визначаючи розмір моральної шкоди, та якими доказами це підтверджується.

Виходячи з вищенаведеного, позивачу необхідно викласти обставини в обґрунтування пред'явлених позовних вимог, виходячи з правовідносин, що склалися між сторонами, з посиланням на докази в підтвердження обставин в обґрунтування заявлених вимог.

Позивач, подаючи позовну заяву зазначає, що він, виходячи з відносин які склались між ним та відповідачем у справі, є споживачем, а тому на нього розповсюджуються положення Закону України «Про захист прав споживачів», які звільняють його від сплати судового збору при поданні позовної заяви.

Разом з тим, така позиція позивача не може заслуговувати на увагу, виходячи з наступного.

Так, до 1 вересня 2015 року споживачі, які зверталися до суду з позовами, що пов'язані з порушенням їхніх прав, звільнялися від сплати судового збору на підставі пункту 7 частини 1 статті 5 Закону України «Про захист прав споживачів». Однак, відтепер, статтю 5 Закону України «Про судовий збір» викладено в новій редакції, в якій відсутнє посилання на споживачів як про позивачів, які звільняються від сплати судового збору.

Проте, в Закон України "Про захист прав споживачів" не внесено змін, і відповідно до ч. 3 ст. 22 Закону, споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов'язані з порушенням їх прав.

В той же час, саме Закон України «Про судовий збір» є спеціальним законом, яким визначаються правові засади справляння судового збору та звільнення від сплати судового збору.

Крім того, Закон України «Про судовий збір» є спеціальним нормативно правовим актом, що регулює сплату судового збору, та прийнятий в часі пізніше порівняно з нормою ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів».

До того ж, в Законі України «Про судовий збір» міститься вичерпний перелік пільг щодо сплати судового збору, коло осіб та підстав їх звільнення від сплати судового збору.

Виходячи з викладеного вище, можна зробити однозначний висновок про те, що за вимогами діючого закондавства, споживачі повинні сплачувати судовий збір на загальних підставах.

Зазначений висновок був зроблений з урахуванням дії темпоральних правил (принцип дії закону у часі), виходячи з яких, у випадку колізії законів (суперечність один одному двох або більше чинних нормативних актів, прийнятих стосовно одного і того ж питання) застосовується акт, виданий пізніше, як у випадку, коли про скасування старих норм прямо зазначено у новому законі, так і у випадку, коли таких застережень у новому законі немає.

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 4.XI.1950), Рекомендація щодо заходів, які полегшують доступ до правосуддя № R (81)7, прийнята Комітетом міністрів Ради Європи 14 травня 1981 року, та практика Європейського суду з прав людини під час застосування цієї Конвенції не визнають необхідність сплати судових витрат обмеженням права доступу до суду. Разом із тим, ураховуючи положення пункту 1 статті 6 Конвенції та прецедентну практику Європейського суду з прав людини (зокрема, рішення від 19 червня 2001 року у справі "Креуз проти Польщі" (Kreuz v. Poland)), сплата судових витрат не повинна перешкоджати доступу до суду, ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права, та має переслідувати законну мету.

Суддя акцентує увагу позивача на тому, що право на доступ до правосуддя не є абсолютним, на цьому наголошує і Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях «Голдер проти Великої Британії» від 21.02.1975 року, «Де Жуффр де ля Прадель проти Франції» від 16.12.1992 року. Відтак в кожному випадку позивач при зверненні до суду із позовом повинен дотримуватися норм процесуального законодавства.

Дотримання вимог ст.119 ЦПК України при пред`явленні позову в суд, в тому числі представлення оригіналу квитанції про сплату судового збору (ч.5 ст.119 ЦПК України) є імперативним правилом в тому числі і для суду.

Як вбачається з позовної заяви, позивачем заявлено дві майнові вимоги та про відшкодування моральної шкоди.

Пунктом 1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Законом "Про Державний бюджет України на 2016 рік" установлено на 2016 рік мінімальну заробітну плату у місячному розмірі з 1 січня - 1378 гривні.

Статтею 4 Закону України "Про судовий збір", який діє на дату звернення з позовною заявою, встановлені ставки судового збору в таких розмірах: за подання позовної заяви майнового характеру, яка подана: фізичною особою 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 5 розмірів мінімальної заробітної плати.

Статтею 5 Закону України "Про судовий збір", який діє на дату звернення з позовною заявою, встановлені ставки судового збору в таких розмірах: за подання позовної заяви про відшкодування моральної шкоди 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру мінімальної заробітної плати.

В п. 12 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 10 від 17 жовтня 2014 року «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» визначено, що якщо в позовній заяві об'єднано дві або більше самостійних вимог, судовий збір сплачується загальною сумою всіх вимог.

Таким чином, позивачу необхідно сплатити судовий збір у розмірі 2480,40 грн.

Відповідно до п. 3 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 10 від 17 жовтня 2014 року «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» якщо сплата судового збору згідно з вимогами закону є обов'язковою, то наслідком недотримання цієї умови є залишення позовної заяви без руху, а у разі, якщо документ, що підтверджує сплату судового збору, не буде поданий у строк, установлений судом, - визнання заяви неподаною та її повернення позивачеві або залишення заяви без розгляду.

При таких обставинах, керуючись ст. ст. 119, 121 ЦПК України, суддя -

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Київстар», третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія"Фенікс" про захист прав споживачів - залишити без руху, надавши строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п'яти днів з дня отримання ухвали.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя: