Ухвала суду № 57175831, 15.04.2016, Деснянський районний суд міста Києва

4-с/754/49/16

Справа № 754/2263/16-ц

У Х В А Л А

Іменем України

(повна ухвала суду виготовлена 15 квітня 2016 року)

14 квітня 2016 року Деснянський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді - Грегуль О.В.

при секретарі - Сивенко В.В.

з участю старшого державного виконавця Деснянського РУЮ у м. Києві - Кухаревської Н.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за скаргою ОСОБА_2 на дії та бездіяльність старшого державного виконавця та на постанову про накладення арешту та оголошення заборони на його відчуження,

ВСТАНОВИВ:

Заявниця звернувшись до суду з вищевказаною скаргою, просить зобов'язати старшого державного виконавця Вахрушеву Р.М. направити постанову про відкриття виконавчого і поновити строк на добровільне виконання рішення, скасувати постанову про накладення арешту на майно боржника та оголошення заборони на його відчуження за виконавчим провадженням № 49854441, зобов'язати головного державного виконавця Вахрушеву Р.М. закрити виконавче провадження № 49854441 про стягнення коштів з боржника ОСОБА_2 на користь ПАТ «Дельта Банк».

У судовому засіданні представник заявниці скаргу підтримав і просив про її задоволення.

Старший державний виконавець ВДВС Деснянського РУЮ у м. Києві Вахрушева Р.М. просила відмовити в задоволенні скарги, посилаючись на її безпідставність.

Вислухавши пояснення представника заявниці та старшого державного виконавця, оглянувши матеріали справи № 754/14090/13, провадження № 2-4439/14 за позовом ПАТ «Дельта Банк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, оглянувши матеріали виконавчого провадження № 403/16, номер за ЄДРВП 49854441 про стягнення з заявниці грошових коштів, дослідивши наявні в матеріалах справи, письмові докази, суд у судовому засіданні встановив наступне.

Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 07.07.2014 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 09.10.2014 року і ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 03.06.2015 року, з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Дельта Банк» стягнуто 1073969,30 грн. - заборгованості за кредитним договором і 3441 грн. - судового збору.

23.07.2013 року Деснянським районним судом м. Києва, видано виконавчий лист про стягнення з заявниці на користь ПАТ «Дельта Банк» грошових коштів.

Відповідно до відмітки на виконавчому листі, 02.12.2014 року старшим державним виконавцем Авакумовою Ю.О., виконавчий лист був повернутий стягувачу на підставі п. 6 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження».

30.11.2015 року стягувач повторно подав виконавчий лист до ВДВС Деснянського РУЮ у м. Києві і в своїй заяві про відкриття виконавчого провадження, просив одночасно із відкриттям виконавчого провадження, накласти арешт на майно боржника.

Після передачі виконавчого листа для проведення виконавчих дій старшому державному виконавцю Вахрушевій Р.М., остання 19.01.2016 року винесла постанову про відкриття виконавчого провадження та постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.

Супровідними листами старшого державного виконавця Вахрушевої Р.М., обидві постанови були направлені заявниці.

Постанова про відкриття виконавчого провадження була направлена на адресу заявниці рекомендованим листом.

Відповідно до наявної в матеріалах справи, копії зворотного поштового повідомлення, оригінал якого є в матеріалах виконавчого провадження, направлена заявниці постанова про відкриття виконавчого провадження, була повернута до ВДВС Деснянського РУЮ у м. Києві з відміткою органів поштового зв'язку на самому відправленні: «За закінченням встановленого строку зберігання».

Згідно зі ст. 25 Закону України «Про виконавче провадження» від 21,04.1999 року № 606-ХІV, 1.Державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби. 2. Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня

надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова. 3. Виконавчий документ, виданий на підставі рішення, яким надано відстрочку виконання, приймається державним виконавцем до виконання після закінчення строку відстрочки в межах строку, встановленого для його пред'явлення. 4. У разі відкриття виконавчого провадження за виконавчим документом про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів,

забезпечення позовних вимог або якщо рішення підлягає негайному виконанню строк, встановлений частиною другою цієї статті, не надається. 5. Копії постанови про відкриття виконавчого провадження надсилаються не пізніше наступного робочого дня стягувачу та

боржникові. 6. Постанова про відкриття виконавчого провадження може бути оскаржена сторонами у десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

Згідно з ч. 3 ст. 23 Закону України «Про виконавче провадження» від 21,04.1999 року № 606-ХІV, у разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв'язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред'явлення виконавчого документа до виконання

після переривання встановлюється з дня його повернення, а в разі повернення виконавчого документа у зв'язку із встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, - з

моменту закінчення дії відповідної заборони.

Згідно зі ст. 35 Закону України «Про виконавче провадження» від 21,04.1999 року № 606-ХІV, 1. За наявності обставин, що перешкоджають провадженню виконавчих дій, або у разі несвоєчасного одержання сторонами документів виконавчого провадження, внаслідок чого вони були позбавлені можливості скористатися правами, наданими їм цим Законом, державний виконавець може відкласти виконавчі дії за заявою стягувача чи боржника або з власної ініціативи на строк до десяти робочих днів. Про відкладення провадження виконавчих дій державний виконавець виносить відповідну постанову, про що повідомляє сторонам. 2. Постанова державного виконавця про відкладення провадження виконавчих дій може бути оскаржена у триденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

Будь-яких конкретних правових доказів, які б свідчили, що при проведенні старшим державним виконавцем Вахрушевою Р.М. виконавчих дій, були порушені вищевказані норми права, або були порушені її права, свободи чи інтереси, заявниця зі своїми представниками, суду не надали і судом таких доказів не здобуто.

Зокрема, постанова про відкриття виконавчого провадження була направлена заявниці належним чином.

За заявою стягувача старший державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження мав право накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виніс відповідну постанову, яка була направлена заявниці і ця постанова була отримана заявницею, проти чого остання не заперечує і в своїй скарзі.

Після повернення виконавчого листа стягувачу 02.12.2014 року, виконавчий лист повторно був пред'явлений для виконання 30.11.2015 року, тобто, в межах річного строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання.

Поновлення строку на добровільне виконання рішення суду, це право, а не обов'язок державного виконавця.

Будь-яких конкретних правових доказів, які б свідчили, що заявниця зверталась до державного виконавця із заявою про поновлення їй строку на добровільне виконання рішення суду, заявниця зі своїми представниками, суду не надали і судом таких доказів не здобуто.

Заявницею і її представниками, суду не надано суду і судом не здобуто конкретних правових доказів, які б давали правові підстави для зобов'язання головного державного виконавця Вахрушевої Р.М. закрити виконавче провадження № 49854441 про стягнення коштів з боржника ОСОБА_2 на користь ПАТ «Дельта Банк».

Крім того, оскаржувані заявницею виконавчі дії проводились не головним державним виконавцем Вахрушевою Р.М., а старшим державним виконавцем Вахрушевою Р.М..

У процесі розгляду скарги заявницею та її представниками, суду не надано і судом не здобуто конкретних правових доказів, які б свідчили про наявність неправомірних дій чи бездіяльності старшого державного виконавця Вахрушевої Р.М. по відношенню до заявниці, які перешкоджають останній належним чином виконати судові рішення про стягнення грошових коштів.

З урахуванням викладеного, правові підстави для задоволення скарги, відсутні.

За таких обставин, скарга задоволенню не підлягає.

Згідно зі ст. 388 ЦПК України, судові витрати, пов'язані з розглядом скарги, покладаються судом на заявника, якщо було постановлено рішення про відмову в задоволенні його скарги, або на відділ державної виконавчої служби, якщо було постановлено ухвалу про задоволення скарги заявника.

Оскільки скарга задоволенню не підлягає, то відповідно до ст. 388 ЦПК України, судові витрати, пов'язані з розглядом скарги, покладаються на заявницю.

Керуючись ст. 387 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Відмовити в задоволенні скарги ОСОБА_2.

Судові витрати, пов'язані з розглядом скарги, покласти на ОСОБА_2.

Апеляційна скарга на ухвалу може бути подана протягом п'яти днів з дня її проголошення.

СУДДЯ: