Вирок № 57172007, 15.04.2016, Житомирський районний суд Житомирської області

КП№ 278/198/16-к

УКРАЇНА

Житомирський районний суд Житомирської області

В И Р О К

Іменем України

15 квітня 2016 року Житомирський районний суд Житомирської області

в складі: головуючого судді Баренко С.Г.,

за участю секретаря судового засідання Лабенської Л.І.,

учасників кримінального провадження:

прокурора Мельника А.О.,

обвинуваченого ОСОБА_1,

захисника ОСОБА_2,

потерпілих ОСОБА_3, ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження, що зареєстроване в Єдиному реєстрі досудових розслідувань 20.09.2015 за № 12015060170001154, за яким обвинувачується:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадян України, уродженець та мешканець АДРЕСА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, одружений, має на утриманні двох неповнолітніх дітей, працює водієм в МВТ «Словаків», -

за ч.1 ст. 286 КК України,-

В С Т А Н О В И В:

19.09.2015 о 03 год. 55 хв. ОСОБА_1 керував технічно-справним вантажним автомобілем марки «Вольво», номерний знак TV438CN з причепом KRONE, номерний знак TV041YG та рухався в напрямку м. Чоп по автодорозі сполученням «Київ-Чоп» на 163+900 м. в с. Болярка Житомирського району; на порушення вимог п.п. 12.3 Правил дорожнього руху України ОСОБА_1 під час виникнення небезпеки для руху негайно не вжив заходів для зменшення швидкості аж до повної зупинки ТЗ або безпечного для інших учасників руху обїзду перешкоди, яку він обєктивно спроможний був виявити, внаслідок чого зіткнувся зі сміттєвозом типу «ВЛІВ МІНІ 9-10 MZ 4571» на базі автомобільного шасі МАЗ 4571 Р2, номерний знак НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_3, який зупинився на правому узбіччі, частково займаючи праву смугу руху в напрямку м. Чоп.

Внаслідок цієї ДТП водій ОСОБА_3 отримав тілесне ушкодження у вигляді перелому тіла грудини, яке відноситься до тілесного ушкодження середнього ступеня тяжкості, як таке, що не є небезпечним для життя, але призвело до тривалого розладу здоровя.

Крім цього, за наслідками вказаної ДТП пасажир сміттєвозу ОСОБА_4 також отримав тілесне ушкодження у вигляді компресійного перелому тіла 12 грудного хребця, яке відноситься до тілесного ушкодження середнього ступеня тяжкості як таке, що не є небезпечним для життя, але призвело до тривалого розладу здоровя.

Винуватість ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому злочину доведена.

Так, ОСОБА_1 свою вину визнав повністю та обставини вчиненого злочину у відповідності до обвинувального акту та цивільний позов прокурора. У вчиненому розкаявся, просив суворо не карати, вибачився перед потерпілими. У судових дебатах погодився з позицією прокурора щодо виду запропонованого ним покарання. Захисник обвинуваченого ОСОБА_2, з урахуванням щирого каяття ОСОБА_1, активного сприяння розкриттю злочину, відсутності претензій з боку потерпілих, наявності на утриманні двох неповнолітніх дітей, просив при призначенні покарання застосувати вимоги ст. 69 КК України, призначивши ОСОБА_1 покарання у виді штрафу нижче від найнижчої межі, встановленої у санкції ч. 1 ст. 286 КК України, у розмірі 100 неоподаткованих мінімумів доходів громадян.

Прокурор вважав за можливе провести дослідження доказів у даній справі за спрощеним порядком, мотивуючи це тим, що учасники кримінального провадження не оспорюють обставини вчиненого злочину.

Потерпілі ОСОБА_3 і ОСОБА_4 також визнали обставини, при яких вчинено злочин, не заперечували проти спрощеного порядку дослідження доказів, не наполягали на суворості покарання для ОСОБА_1, з огляду на повне визнання останнім своє вини. Претензій до нього не мають.

Суд визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які учасниками кримінального провадження не оспорюються. При цьому судом встановлено, що сторони правильно розуміють зміст цих обставин та у суду немає сумнівів у добровільності їх позиції. Наслідки ч. 3 ст. 349 та ч.1 ст. 394 КПК України сторонам розяснені.

Суд кваліфікує дії ОСОБА_1 за ч.1 ст.286 КК України як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілим середньої тяжкості тілесне ушкодження.

Призначаючи вид і міру покарання, суд ураховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, який за класифікацією злочинів є злочином невеликої тяжкості (ст. 12 КК України), особу винного, який характеризується позитивно, а також обставини, що помякшують і обтяжують покарання.

Обставин, що помякшують покарання є щире каяття обвинуваченого, сприяння розкриттю злочину. Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченому у відповідності до ст. 67 КК України судом не встановлено.

Цивільний позов прокурора у відповідності до ст.ст. 36, 127-128 КПК України, ст. 1206 ЦК України, підлягає задоволенню.

Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Виходячи з принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації - це покарання має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу. Обвинувачений вчинив необережний злочин, до кримінальної відповідальності притягується вперше, працює, позитивно характеризується, має на утриманні двох неповнолітніх дітей, критично поставився до скоєного і вибачився перед потерпілими. Суд ураховує думку потерпілих, а також міркування прокурора, який враховуючи щире каяття обвинуваченого, відсутність тяжких наслідків від злочину, просив не позбавляти обвинуваченого права керувати транспортними засобами. При цьому суд також бере до уваги, що обвинувачений працює водієм, отже керування транспортним засобом є його основним джерелом заробітку, а тому суд вважає недоцільним позбавляти ОСОБА_1 права керувати транспортними засобами. Відповідно до ст.50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення обвинуваченого. Суд дійшов висновку про необхідність призначення ОСОБА_1 покарання у виді штрафу, оскільки це буде необхідним і достатнім для виправлення засудженого, сприятиме запобіганню вчиненню ним нових злочинів.

Керуючись ст. ст. 349, 373-376, 394 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України та призначити йому покарання у виді штрафу у розмірі 200 (двохсот) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає 3400 грн. без позбавлення права керування транспортними засобами.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави в особі Виконавчого комітету Рівненської міської ради Рівненської області Управління охорони здоровя кошти на відшкодування витрат на стаціонарне лікування ОСОБА_3 в сумі 2149 грн. 40 коп. (р/р 31418544700002 ГУДКСУ в Рівненській області, МФО 833017, отримувач УК у м. Рівне (м. Рівне, 24060300), код 38012714).

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави в особі Костопільської районної ради Рівненської області кошти на відшкодування витрат на стаціонарне лікування ОСОБА_3 і ОСОБА_4 в сумі 5894 грн. 78 коп. (р/р 35418001038280 УДКСУ в Рівненській області, МФО 833017, ЗКПО 01999907).

Речові докази відсутні.

Запобіжний захід ОСОБА_1 не обирався.

Вирок може бути оскаржено до Апеляційного суду Житомирської області через Житомирський районний суд Житомирського району протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя: С.Г. Баренко