Рішення № 57170319, 05.04.2016, Господарський суд Полтавської області

36000, м.Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

05.04.2016р.Справа №917/362/16

За позовом Публічного акціонерного товариства "Полтаваобленерго", вул.Старий Поділ, 5, м.Полтава, Полтавська область, 36022

до Комунального житлового ремонтно-експлуатаційного підприємства № 1, пров.. Молодіжний, 52, м.Комсомольськ, Полтавська область, 39800

про стягнення 12444,28 грн.

Суддя Іваницький Олексій Тихонович

секретар судового засідання Олефір О.І.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1 дов. №10-73/2136 від 22.02.2016р.

від відповідача: ОСОБА_2 дов. №45 від 31.03.2016р.

СУТЬ СПРАВИ: розглядається позовна заява про стягнення 12 444,28 грн. штрафних санкцій за неналежне виконання договірних зобов"язань.

28.03.2016 року за вх. канцелярії суду №3866 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву. Вказаний відзив мотивований тим, що заборгованість по договору №216 від 28.08.2008 року була сплачена ним не в строки передбачені договором, а в порядку, визначеному умовами спільних протокольних рішень про проведення розрахунків, укладених на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005р. №20. Суд поданий відзив прийняв та разом з додатками залучив до матеріалів справи.

31.03.16 року за вх. канцелярії суду №4060 від відповідача надійшли заперечення на позовну заяву. Суд подані заперечення прийняв та разом з додатками залучив до матеріалів справи.

Враховуючи достатність у матеріалах справи доказів для розгляду спору по суті, приписи ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (ратифікована Законом України від 17.07.1997 р. № 475/97-ВР) щодо права кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку, суд не оцінює вказані обставини як підставу для подальшого відкладення розгляду справи. Спір розглядається за наявними матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи та дослідивши і оцінивши за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності, а також за результатами оцінки поданих сторонами господарського процесу доказів, у нарадчій кімнаті суд задовольняє позовні вимоги частково виходячи з наступного:

28.08.2008p. між Комсомольською філією ВАТ "Полтаваобленерго" (позивач, Постачальник) та Комунальним житловим ремонтно-експлуатаційним підприємством № 1 (відповідач, Споживач) було укладено договір про постачання електричної енергії №216 з додатками.

Надалі Відкрите акціонерне товариство "Полтаваобленерго" змінило свою назву на Публічне акціонерне товариство "Полтаваобленерго", відповідно змінилася і назва філії на Комсомольську філію ПАТ "Полтаваобленерго". Зазначені зміни зареєстровані державним реєстратором у встановленому порядку, що підтверджується Статутом Публічного акціонерного товариства "Полтаваобленерго", та Положенням про Комсомольську філію ПАТ "Полтаваобленерго".

05.05.2011 року між сторонами було укладено додаткову угоду №216/2 до договору про постачання електричної енергії №216 від 28.08.2008 року, в якій сторони по тексту договору змінили найменування Відкрите акціонерне товариство "Полтаваобленерго" на Публічне акціонерне товариство "Полтаваобленерго" та додаток №4а "Акт про обсяги спожитої (переданої) споживачу (субспоживачу) електричної енергії" змінили на додаток №4а "Акт про обсяги спожитої (переданої) споживачу (субспоживачу) електричної енергії" в редакції від 05 травня 2011 року. Всі інші умови договору залишилися незмінними.

Умовами договору сторони узгодили наступне:

- постачальник зобов'язувався продавати споживачу електричну енергію (як різновид товару) для забезпечення потреб електроустановок споживача з приєднаною потужністю 4828 кВт, а споживач зобов'язувався оплачувати постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснювати інші платежі на умовах, передбачених цим договором (п. 1 договору);

- споживач зобов'язується оплачувати постачальнику вартість електричної енергії згідно з умовами додатків "Порядок розрахунків" та "Графік зняття показів засобів електричної енергії" (п. 2.3.3 договору);

- за внесення платежів, передбачених п. 2.3.3 - 2.3.4 цього Договору, з порушенням термінів, визначених відповідним додатком, споживач сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати, компенсаційні нарахування на встановлений індекс інфляції та трьох процентів річних з простроченої суми (п. 4.2.1 договору);

В додатку № 2 до договору "Порядок розрахунків" сторони узгодили, зокрема, наступне:

- розрахунковим вважається період з 8-00 години двадцятого числа попереднього місяця до 8-00 годин такого ж числа поточного місяця. Розрахунки за електричну енергію проводяться споживачем виключно грошовими коштами на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника. За дату оплати приймається дата зарахування коштів на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника (п. 1 порядку);

- відповідно до визначеної згідно пункту 3 цього додатку величини коштів за фактично спожиту електричну енергію постачальник електричної енергії виписує споживачу рахунок на оплату електричної енергії, який має бути оплачений протягом 5 операційних днів від дня виписки рахунку (п. 2 порядку);

- у разі несвоєчасної оплати обумовлених даним порядком платежів постачальник електричної енергії проводить споживачу нарахування пені у розмірі подвійної облікової ставник НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня, на суму боргу здійснюються компенсаційні нарахування на встановлений індекс інфляції та три проценти річних за весь час прострочення (п. 9 порядку).

Позивач, обґрунтовуючи свої позовні вимоги, посилається на те, що ним на виконання умов договору №216від 28.08.2008 року протягом 2015р. було продано споживачу (відповідачу) електричну енергію (як різновид товару), у зв'язку з чим відповідно до умов договору ним було виписано відповідачу рахунки на оплату вартості отриманої електроенергії, проте відповідач прострочив оплату вказаних рахунків.

В зв'язку з тим, що відповідачем було допущено прострочення строків оплати вказаних рахунків, позивач звернувся до суду з даним позовом про стягнення з відповідача 6870,22 грн. пені за періоди з 23.04.2015 р. по 30.06.2015 р., з 23.09.2015р. по 30.11.2015р., 5008,01 грн. втрат від інфляції за період з 23.04.2015 р. по 31.01.2016 р., 566,06 грн. 3% річних за період з 23.04.2015 р. по 31.01.2016 р.

При прийнятті рішення суд виходить з наступного.

Згідно зі ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші угоди (правочини), передбачені законом.

У відповідності до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Матеріали справи свідчать про те, що між позивачем та відповідачем у справі виникли зобов'язання з договору енергопостачання, згідно якого, в силу ст.275 ГК України енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Згідно з ч. 7 ст. 276 ГК України оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію.

Відповідно до ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Стаття 611 ЦК України передбачає, що у разі порушення зобов'язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Частиною 1 статті 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст.546 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі (ст.547 ЦК України).

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст.549 ЦК України). Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ст.551 ЦК України).

З огляду на ч.6 ст.232 Господарського кодексу, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 4.2.1 договору сторони визначили, що за внесення платежів, передбачених пунктом 2.2.3-2.3.4. цього договору, з порушенням термінів, визначених відповідним додатком, споживач сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожен день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати, компенсаційні нарахування на встановлений індекс інфляції та трьох відсотків річних з простроченої суми.

Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів.

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 6870,22 грн. пені за періоди з 23.04.2015 р. по 30.06.2015 р., з 23.09.2015р. по 30.11.2015р., 5008,01 грн. втрат від інфляції за період з 23.04.2015 р. по 31.01.2016 р., 566,06 грн. 3% річних за період з 23.04.2015 р. по 31.01.2016 р. за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором про постачання електричної енергії №26 від 20.08.2008р.

Як встановлено судом, 10.04.2015р., 14.05.2015р., 10.06.2015р., 11.08.2015 p., 09.09.2015 p., 12.08.2015 p., між позивачем, відповідачем, Головним управлінням Державної казначейської служби України в Полтавської області, Департаментом фінансів Полтавської облдержадміністрації, ДП "Енергоринок" були укладені спільні протокольні рішення про організацію взаєморозрахунків за електроенергію за рахунок коштів загального фонду державного бюджету, предметом яких була організація та проведення взаєморозрахунку, відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005р. № 20 "Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій" (зі змінами).

Згідно вказаних спільних протокольних рішень сторони дійшли згоди щодо оплати КЖРЕП №1 (Сторона 3 в протоколі) на користь Позивача (Сторона 4) коштів за спожиту е/е з дати підписання сторонами протокольного рішення.

За змістом п. 5 вказаних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків, сторони зобов'язані перерахувати кошти наступній стороні не пізніше наступного дня після зарахування коштів на їх рахунок.

Зазначені спільні протокольні рішення набули чинності з моменту підписання усіма сторонами і діяли до повного виконання Сторонами своїх обов'язків, відповідно до п. 8 протокольного рішення.

Кошти за субсидії та пільги в сумі 313571,89 грн. були зараховані на рахунок Відповідача, відкритого в ГУ ДКСУ у м. Комсомольську, 06.05.2015р., 04.06.2015р., 01.07.2015р., 17.08.2015р.,06.10.2015р., 26.11.2015р. та в той же день платіжним дорученням №4 від 06.05.2015р.,№ 5 від 04.06.2015р., №6 від 01.07.2015р., №7 від 17.08.2015р., №8 від 06.10.2015р.,№9 від 26.11.2015р були перераховані на рахунок Позивача за спожиту електроенергію

Отже, вказані Спільні протокольні рішення відповідачем були виконані, що не заперечується позивачем .

Положеннями статей 627, 628, 629 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Цивільним кодексом України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (ст. 202). Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам (ст.203).

З врахуванням змісту вказаних вище спільних протокольних рішень та норм Цивільного кодексу України зазначені спільні протокольні рішення є багатосторонніми правочинами (договорами).

Вказаними Спільними протокольними рішеннями сторони змінили строки виконання відповідачем свого обов'язку перед позивачем з оплати частини отриманої електричної енергії за договором №216 від 20.08.2008р.

Відповідно до частини третьої статті 653 ЦК у разі зміни договору зобов'язання змінюється з моменту досягнення домовленості про зміну договору, якщо інше не встановлено договором.

За умовами договорів про організацію взаєморозрахунків сторони зобов'язалися не вчиняти до проведення взаєморозрахунків дій з погашення заборгованості відповідно до основного договору та засвідчили, що після виконання договору вони не мають одна до одної жодної претензії стосовно предмета основного договору.

Таким чином, уклавши Спільні протокольні рішення, сторони у такий спосіб змінили спосіб виконання частини зобов'язань за договором про постачання електричної енергії, змінили порядок і строки проведення розрахунків за частиною спожитої електричної енергії, поставленої відповідно до основного договору, та відмовились від застосування штрафних та інших фінансових санкцій щодо цієї частини, передбачивши відповідальність за невиконання зобов'язань за Спільними протокольними рішеннями.

Дана правова позиція також наведена у постановах Верховного Суду України № 3-23гс15 від 25.03.2015. у справі № 924/1265/13, від 01.07.2015р. № 3-322гс15 у справі № 924/1230/14, від 11.11.2015р. № 3-968гс15 у справі № 927/1733/14.

Згідно статті 111-28 ГПК України висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 111-16 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів. Невиконання судових рішень Верховного Суду України тягне за собою відповідальність, установлену законом.

В даному випадку відсутні підстави для відступу від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України.

Вказані Спільні протокольні рішення відповідачем були виконані, що не заперечується позивачем.

Позивач не надав суду доказів порушення відповідачем зобов'язань за Спільними протокольними рішеннями.

Вимоги про відповідальність відповідача за порушення Спільних протокольних рішень позивачем у позові не заявлялися.

Суд, враховуючи вказані висновки Верховного Суду України, спільні протокольні рішення, проплати здійснені відповідачем за власні кошти, здійснив власний перерахунок пені, 3% річних та інфляційних за допомогою калькулятора "Ліга".

Позивачем додано до позовної заяви Акт від 16.04.2015р., який підтверджує обсяги спожитої Відповідачем електроенергії в квітні 2015р. підписаний обома сторонами, та Рахунок за спожиту Відповідачем електроенергію в квітні 2015 року на суму 77444,86 грн., який додано Позивачем до позовної заяви датований 16.04.2015р.

Відповідно до Додатку №2 до Договору "Порядок розрахунків" розрахунковим вважається період з 8-00 години 16 числа попереднього місяця до 8-00 годин числа поточного місяця. Відповідно до визначеної величини коштів за фактично спожиту електричну енергію Постачальник електричної енергії виписує Споживачу рахунок на оплату електричної енергії, який має бути оплачений протягом 10 операційних днів від дня виписки рахунку.

Відповідно до викладеного Позивач неправильно вказав період нарахування пені, інфляційних та 3% річних з 23.04.2015 року та з 23.09.2015р. збільшивши строк на 6 днів.

Перераховуючи розмір заявлених позивачем до стягнення інфляційних крім вище викладеного суд врахував наступне.

Як роз'яснив Пленум Вищого господарського суду України у п. 3.2. Постанови від 17.12.2013, №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

У застосуванні індексації можуть враховуватися рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.97 N 62-97р.

В листі Верховного Суду України від 03.04.97 N 62-97р. визначено, що сума, внесена в період з 1 по 15 число відповідного місяця індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця.

Отже, з урахуванням вищевикладеного за перерахунком, здійсненим судом за допомогою калькулятору "Ліга" до стягнення підлягає 3% річних в сумі 566,05 грн. та інфляційні в сумі 5008,01 грн.

Пеня за підрахунками суду складає 5329,72 грн.

Відповідно до статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі статтею 33 цього ж Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. В силу вказаної норми предметом доказування є обставини, які свідчать про дійсні права та обов'язки сторін у справі та складаються з фактів, якими позивач обґрунтовує підстави позову, та фактів, якими відповідач обґрунтовує заперечення проти позову.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст.34 ГПК України).

Згідно положень ст. 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Таким чином, враховуючи встановлені обставини справи, наведені вище положення законодавства, є правомірними та підлягають задоволенню позовні вимоги про стягнення 5329,72 грн. пені, 3% річних в сумі 566,05 грн. та інфляційні в сумі 5008,01 грн.

Відповідно до п. 3.17.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р., судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача повністю без урахування зменшення неустойки.

Судові витрати, понесені позивачем, відповідно до ст.49 ГПК України підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі матеріалів справи та керуючись ст.ст.33, 43, 49, п.3. ст. 83, ст. ст.82-85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Комунального житлового ремонтно-експлуатаційного підприємства № 1 (пров.. Молодіжний, 52, м.Комсомольськ, Полтавська область, 39800, код ЄДРПОУ 24825142) на користь Публічного акціонерного товариства "Полтаваобленерго" (вул. Старий Поділ, 5, м. Полтава, 36022, ідентифікаційний код 00131819) в особі Комсомольської філії Публічного акціонерного товариства "Полтаваобленерго" (вул. Портова, 25, м. Комсомольськ, Полтавська область, 39800, р/р №26001054501117 в ПР ГРУ "Приватбанк" м. Полтава, МФО 331401) стягнення 5329,72 грн. пені, 3% річних в сумі 566,05 грн. та інфляційні в сумі 5008,01 грн., а також витрати на сплату судового збору в розмірі 1378,00 грн. судового збору.

3. В іншій частині позову - відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя Іваницький О.Т.

Повне рішення складено 11.04.2016р.

Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.