Рішення № 57170101, 01.03.2016, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.03.2016Справа №915/849/15

За позовом Відкритого акціонерного товариства «Лазурний»

до Публічного акціонерного товариства «Дельта банк»

про припинення правовідносин за договором іпотеки від 17.04.2008 р. та зобов'язання вчинити певні дії

Суддя А.М. Селівон

ПРЕДСТАВНИКИ СТОРІН:

від позивача: не з'явились;

від відповідача: Таболін О.С. - представник, довіреність б/н від 20.01.2016 р.;

В судовому засіданні на підставі ч. 2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

СУТЬ СПОРУ:

Відкрите акціонерне товариство «Лазурний» (далі - ВАТ «Лазурний») звернулось до господарського суду Миколаївської області з позовом до Публічного акціонерного товариства «Кредитпромбанк» (далі - ПАТ «Кредитпромбанк»), з урахуванням заяви №32 від 17.06.2015 р. про зміну предмету позову, про визнання припиненими правовідносин за договором іпотеки від 17.04.2008 р., зобов'язання відповідача звернутися до реєстратора з заявою про припинення обтяження, зареєстрованого 17.04.2008 р. за №7042309 на підставі іпотечного договору №1288 від 17.04.2008 р.; з заявою про припинення іпотеки реєстраційний номер обтяження №7042616 від 11.12.2008 р. на нежитловий об'єкт за адресою: Миколаївська область, Миколаївський район, с. Трихати, вул. Степанової Валентини, 59; з заявою про припинення обтяження, зареєстрованого 17.04.2008 р. за №2814339 на підставі іпотечного договору №1288 від 17.04.2008 р.; з заявою про припинення іпотеки реєстраційний номер обтяження №2814476 від 17.04.2008 р. на нежитловий об'єкт за адресою: Миколаївська область, Миколаївський район, с. Трихати, вул. Радгоспна, 22; докази припинення обтяження надати позивачу.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на той факт, що ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 12.07.11 р. у справі № 5/157/10 ПП «Милен», яке є боржником за основним Кредитним договором № 02/032/08-КЛТ від 11.08.08 р., в забезпечення якого укладено Договір іпотеки від 17.04.2008 р., було ліквідовано у зв'язку з банкрутством, та на підставі ч. 1 ст. 17 Закону України «Про іпотеку», згідно якої іпотека припиняється у разі припинення основного зобов'язання або закінчення строку дії іпотечного договору, просить суд, зокрема, визнати припиненими правовідносини за Договором іпотеки від 17.04.08 р.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 14.07.2015 року справу №915/849/15 передано за підсудністю до господарського суду м. Києва.

Постановою Одеського апеляційного господарського суд м. Києва від 17.08.2015 ухвалу господарського суду Миколаївської області від 14.07.2015у справі №915/849/15 залишено без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

01.09.2015 матеріали по справі №915/849/15 були направлені за підсудністю до господарського суду м. Києва.

Відповідно до Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.09.2015 справу №915/849/15 передано на розгляд судді Селівону А.М.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 11.09.2015 справу №915/849/15 прийнято до провадження суддею Селівоном А.М. та призначено до розгляду на 13.09.2015.

До господарського суду м. Києва від господарського суду Миколаївської області надійшов запит про повернення матеріалів справи №915/849/15 до господарського суду Миколаївської області у зв'язку із надходженням касаційної скарги ВАТ «Лазурний» на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 17.08.2015.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 05.10.2015 провадження по справі №915/849/15 за позовом Відкритого акціонерного товариства «Лазурний» до Публічного акціонерного товариства «Кредитпромбанк» про припинення правовідносин за договором іпотеки від 17.04.2008 та зобов'язання вчинити певні дії зупинено. Матеріали справи №915/849/15 направлено до господарського суду Миколаївської області.

06.10.2015 р. до Господарського суду м. Києва від Публічного акціонерного товариства «Дельта банк» надійшла заява про заміну сторони, а саме, щодо замінити Публічне акціонерне товариство «Кредитпромбанк» його правонаступником Публічним акціонерним товариством «Дельта банк», яка долучена судом до матеріалів справи.

Постановою Вищого господарського суду України від 01.12.2015 касаційну скаргу ВАТ «Лазурний» залишено без задоволення. Ухвалу господарського суду Миколаївської області від 14.07.2015 та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 17.08.2015 по справі №915/849/15 залишено без змін.

11.01.2016 матеріали по справі №915/849/15 повернулись до господарського суду м. Києва.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 11.01.2016 р. поновлено провадження у справі №915/849/15, розгляд справи призначено на 26.01.2016 р.

Ухвалами Господарського суду м. Києва від 26.01.2016 р. та 11.02.2016 р. розгляд справи відкладався на 11.02.2016 р. та 01.03.2016 р. відповідно.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 11.02.2016 р. здійснено заміну Публічного акціонерного товариства «Кредитпромбанк» на його правонаступника - Публічне акціонерне товариство «Дельта банк».

Уповноважений представник позивача у судові засідання 26.01.2016 р., 11.02.2016 р. та 01.03.2016 р. не з'явився.

Уповноважений представник Публічного акціонерного товариства «Кредитпромбанк» у судові засідання 26.01.2016 р. та 11.02.2016 р. не з'явився.

У судові засідання 11.02.2016 р. та 01.03.2016 р. з'явився уповноважений представник Публічного акціонерного товариства «Дельта банк».

Копія ухвали суду від 11.01.2016 р., яка направлялась позивачу на адресу: 54017, м. Миколаїв, а/с 150 на час проведення судового засідання 26.01.2016 р. не повернулась на адресу Господарського суду м. Києва.

Судом здійснено запит з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта» щодо відстеження пересилання поштового відправлення №0103037001787, в якому зазначено, що станом на 26.01.2016 р. поштове відправлення вручено адресату за довіреністю 20.01.2016 р..

Про дату, час і місце розгляду даної справи 26.01.2016 р. Публічне акціонерне товариство «Кредитпромбанк» повідомлене належним чином, що підтверджується наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №0103037001795.

Копія ухвали суду від 26.01.2016 р., яка направлялась позивачу на адресу: 54017, м. Миколаїв, а/с 150, на час проведення судового засідання 11.02.2016 р. не повернулась на адресу Господарського суду м. Києва.

Судом здійснено запит з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта» щодо відстеження пересилання поштового відправлення №0103037003879, в якому зазначено, що станом на 11.02.2016 р. поштове відправлення вручено адресату за довіреністю 08.02.2016 р.

Про дату, час і місце розгляду даної справи 11.02.2016 р. Публічне акціонерне товариство «Кредитпромбанк» повідомлене належним чином, що підтверджується наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №0103037003895.

Про дату, час і місце розгляду даної справи 01.03.2016 р. позивач повідомлений належним чином, що підтверджується наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №0103037006509.

Судом повідомлено, що до початку судового засідання 26.01.2016 р. через відділ діловодства Господарського суду м. Києва від представника позивача надійшли наступні клопотання:

- клопотання №02/10/2015-3 від 02.10.2015 про розгляд справи за відсутності представника позивача;

- додаткові письмові пояснення №02/10/2015-2 від 02.10.2015;

- клопотання №02/10/2015-1 від 02.10.2015 про долучення документів до матеріалів справи. Вищезазначені документи судом долучено до матеріалів справи.

Також до початку судового засідання 26.01.2016 через відділ діловодства Господарського суду м. Києва від представника ПАТ «Дельта банк» надійшли документи, серед яких, зокрема:

- заява б/н б/д про заміну сторони у справі № 915/849/15 з відповідача ПАТ «Кредитпромбанк» на його правонаступника - ПАТ «Дельта Банк», оскільки 01.08.2014 між ПАТ «Кредитпромбанк» та ПАТ «Дельта Банк» укладено Договір купівлі-продажу прав вимоги, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Виноградовою Н.О. за реєстровим номером № 975, відповідно до умов якого ПАТ «Кредитпромбанк» відступив ПАТ «Дельта Банк» право вимоги за кредитним договором №02/032/08-КЛТ від 11.03.2008, а також всі права вимоги продавця (первісного кредитора) до осіб, які надавали забезпечення, за Договорами забезпечення, включаючи будь-які права вимоги та засоби захисту прав, які доступні продавцю, щодо виконання позичальником та особами, які надавали забезпечення, будь-яких своїх обов'язків за Кредитним договором та Договорами забезпечення згідно Додатку №1 до Договору купівлі-продажу прав вимоги від 01.08.2014. Таким чином, на підставі зазначеного договору купівлі-продажу права вимоги до ПАТ «Дельта Банк» як нового кредитора перейшло, в тому числі, право вимоги за спірним Іпотечним договором, укладеного в забезпечення виконання зобов'язань за відступленим Кредитним договором;

- клопотання б/н від 26.01.2016 про витребування доказів, а саме, витребування у позивача інформації про розгляд та включення вимог ПАТ «Кредитпромбанк» за іпотечним договором від 17.04.2008 р. та в подальшому за рішенням господарського суду Миколаївської області від 14.12.2010 р. по справі №3/164/10 про звернення стягнення на предмет іпотеки, до проміжного ліквідаційного балансу;

- відзив на позовну заяву б/н від 26.01.2015 р., в якому ПАТ «Дельта Банк» не визнає позовні вимоги позивача у повному обсязі, вважаючи їх безпідставними та необґрунтованими, оскільки 14 грудня 2010 р. Господарським судом Миколаївської області за позовом ПАТ «Кредитпромбанк» було винесено рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки, отже правовідносини перейшли в площину виконання. Окрім того відповідач зазначає, що увалу про затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу та ліквідацію позичальника за кредитним договором було винесено після набуття законної сили рішенням Господарського суду Миколаївської області від 12 липня 2011 р. Вказані документи долучені судом до матеріалів справи.

У судовому засіданні 11.02.2016 представником ПАТ «Дельта Банк» подане клопотання про долучення документів до матеріалів справи б/н від 11.02.2016, яке судом задоволено, документи долучено до матеріалів справи.

Судом повідомлено, що до початку судового засідання 01.03.2016 р. через відділ діловодства Господарського суду м. Києва від представника позивача надійшло клопотання про долучення документів до матеріалів справи №26/02/2016/1 від 26.02.2016 р. серед яких, зокрема, клопотання про розгляд справи без участі представника ВАТ «Лазурний». Клопотання судом задоволено, документи долучено до матеріалів справи.

Інших доказів на підтвердження своїх вимог та заперечень, окрім наявних в матеріалах справи, на час проведення судового засідання 01.03.16 р. сторонами суду не надано.

Відповідно до пункту 2.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.11 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" (далі - Постанова №18) якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

Згідно з підпунктом 3.9.2 Постанови №18 у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

З огляду на вищевикладене, оскільки явка представника позивача в судове засідання обов'язковою не визнавалась, позивач не скористався належним йому процесуальним правом приймати участь в судовому засіданні, приймаючи до уваги подане позивачем клопотання про розгляд справи без участі його представника, беручи до уваги те, що представник відповідача проти розгляду справи за відсутності представника позивача не заперечував, суд, на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, здійснював розгляд справи за відсутності уповноваженого представника позивача, виключно за наявними у справі матеріалами.

При цьому, оскільки суд неодноразово відкладав розгляд справи, надаючи учасникам судового процесу можливість реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень, суд, враховуючи обмежені процесуальні строки розгляду спору, встановлені ст. 69 Господарського процесуального кодексу України, не знаходив підстав для відкладення розгляду справи.

Судом прийнято до уваги, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника.

Враховуючи відсутність на час проведення судових засідань клопотань представників сторін щодо здійснення фіксації судового засідання по розгляду даної справи технічними засобами, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось. Судовий процес відображено у протоколах судових засідань.

Перед початком розгляду справи в судовому засіданні представника відповідача було ознайомлено з правами та обов'язками відповідно до ст. ст. 20, 22, 60, 74 та ч. 5 ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Представник відповідача в судових засіданнях повідомив суд, що права та обов'язки йому зрозумілі.

Відводу судді представником відповідача не заявлено.

В судовому засіданні 01.03.2016 р. представник ПАТ «Дельта Банк» заперечив проти задоволення позовних вимог, викладених у позовній заяві, відповів на питання суду.

Дослідивши матеріали справи та подані докази, заслухавши в судовому засіданні пояснення представника відповідача, з'ясувавши обставини, що мають значення для вирішення спору, перевіривши надані сторонами докази, суд

В С Т А Н О В И В:

Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частинами 1, 4 статті 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Як встановлено судом за матеріалами справи, між Відкритим акціонерним товариством «Кредитпромбанк», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Кредитпромбанк» (кредитор за договором) та Приватним підприємством «Милен» (позичальник за договором) 11 березня 2008 року укладено Кредитний договір №02/032/08-КЛТ (далі - Кредитний договір), яким встановлюється процедура та умови надання ВАТ «Кредитпромбанк» у майбутньому кредитів (траншів) позичальнику в межах загальної суми 6 300 000,00 грн.; процедура та умови повернення позичальником отриманих кредитів, нарахування і сплати процентів за отриманими кредитами із розрахунку 17,0 процентів річних, нарахування і сплати комісії за надання кредитів, а також взаємні права та зобов'язання сторін, що виникнуть при наданні банком кредитів (п.1.1 Кредитного договору).

Пунктом 2.1 Кредитного договору передбачено, що банк надає позичальнику кредити, на умовах забезпеченості, цільового використання, строковості, повернення та платності наданих грошових коштів.

Вказаний Договір підписаний представниками кредитора та позичальника та засвідчений печатками сторін.

Згідно п. 5.1 Кредитного договору цей договір набуває чинності з дня його підписання і діє до повного погашення позичальником кредитів, процентів за користування ними, комісій, а при наявності простроченої заборгованості - і пені з несвоєчасне погашення кредитів та сплату процентів.

Крім того в подальшому між сторонами було укладено ряд Додаткових угод, якими визначено суми кредитів, наданих Банком позичальнику.

Судом встановлено, що укладений між сторонами правочин за своїм змістом та правовою природою є договором кредиту, який підпадає під правове регулювання норм § 1 і 2 глави 71 Цивільного кодексу України та глави 35 Господарського кодексу України.

Згідно вимог ст. 345 Господарського кодексу України кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачається мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі і погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов'язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.

У відповідності до ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч. 2 ст. 1054 Цивільного кодексу України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

За умовами п.2.1 Кредитного договору зобов'язання банку щодо надання кредитів та зобов'язання позичальника щодо повернення кредитів, сплати процентів, а також інші прав та зобов'язання сторін, передбачені цим договором, виникають з моменту укладення сторонами додаткових угод про надання кредитів, які є невід'ємними частинами цього Договору (далі - Додаткова угода), в сумах, зазначених в таких додаткових угодах. Строк користування кожним окремим кредитом в межах загальної суми, встановленої пунктом 1.1. цього Договору та термін його кінцевого повернення, визначається Додатковими угодами, але не пізніше строку, встановленого пунктом 3.4.5 цього Договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до умов Кредитного договору позичальник зобов'язався погасити кредитору кредит (транші кредиту) згідно із п. 3.4.5 та п. 2 додаткових угод, сплачувати кредитору проценти у строки, встановлені п. 3.4.3 цього договору.

Пунктом 3.4.9 Кредитного договору сторони обумовили, що у разі несвоєчасного погашення заборгованості за кредитами та/або процентами, та/або комісіями, позичальник зобов'язаний сплатити Банку за кожний день прострочки в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла в період наявності простроченої заборгованості за кредитами та/або процентами, та/або комісіями.

Згідно пункту 3.4.5 Кредитного договору позичальник зобов'язався повністю погасити заборгованість за кредитами у терміни, визначені додатковими угодами, але у будь-якому випадку не пізніше 10.12.2009 року.

При цьому за умовами п. 4.1 Кредитного договору усі вимоги банку до позичальника, що виникнуть у майбутньому за цим договором та Додатковими угодами до нього, укладеними в рамках цього договору, забезпечуються заставою майна та майнових прав, що належать позичальнику та третім особам ,за укладеними договорами застави.

Суд зазначає, що згідно зі ст. 1052 Цивільного кодексу України у разі невиконання позичальником обов'язків, встановлених договором позики, щодо забезпечення повернення позики, а також у разі втрати забезпечення виконання зобов'язання або погіршення його умов за обставин, за які позикодавець не несе відповідальності, позикодавець має право вимагати від позичальника дострокового повернення позики та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу, якщо інше не встановлено договором.

Суд зазначає, що за приписами ст. 199 Господарського кодексу України виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов'язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Згідно частини 1 ст. 546 та ст. 547 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України).

Згідно ст. 572 ЦК України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника. Застава виникає на підставі договору, закону або рішення суду (ст. 574 ЦК України).

Так, як встановлено судом за матеріалами справи та зазначено господарським судом Миколаївської області під час розгляду справи № 3/164/10 за позовом Публічного акціонерного товариства «Кредитрпромбанк» про стягнення з Відкритого акціонерного товариства "Лазурний", з метою забезпечення виконання позичальником зобов'язання, що випливає із Кредитного договору, 17 квітня 2008 року між Відкритим акціонерним товариством «Кредитпромбанк» (іпотекодержатель за договором) та Відкритим акціонерним товариством «Лазурний» (іпотекодавець за договором, позивач у справі) укладено Іпотечний договір (далі - Договір іпотеки), посвідчений приватним нотаріусом Миколаївського районного нотаріального округу Миколаївської області Лактіоновою С.А. та зареєстрований в реєстрі за №1289/28, за яким іпотекодавець передає в іпотеку, а іпотекодержатель приймає в іпотеку предмет іпотеки - нерухоме майно, а саме, нежитлові об'єкти, які розташовані за адресою: Миколаївська область, Миколаївський район, с. Трихати, вул. Степановою Валентини, буд. 59; Миколаївська область, Миколаївський район, с. Трихати, вул. Радгоспна, 22.

Зокрема, судом зазначено у вказаному рішенні про встановлення факту передання за іпотечним договором, укладеним між позивачем та відповідачем, у заставу банку нерухомого майна, а саме:

- нежитловий об'єкт, який розташований, за адресою: Миколаївська обл., Миколаївський р-н, с.Трихати, вул. Степанової Валентини 59 та належить ВАТ "Лазурний" на праві на підставі Свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого виконкомом Трихатської сільської ради Миколаївського р-ну Миколаївської обл. 14.04.2008 р., та зареєстрованого в реєстрі прав власності на нерухоме майно в ММБТІ від 14.04.2008 р. за реєстраційним №22900049, номер запису 461 в книзі №5.

Предмет іпотеки складається з: пункту збору молока, літ. А, заг. пл.24,5 кв.м., навісу літ.Б, корівника, літ.В, заг.пл. 1715,4 кв.м., телятника, літ.Г, заг.пл.803,3 кв.м., свинарника літ.Д, заг.пл.437,2 кв.м., складу літ.Е, заг.пл.634,3 кв.м., телятника літ.Ж, заг.пл. 795,8 кв.м., складу літ.З, заг.пл.1810,8 кв.м., складу літ.И, заг.пл.47,2 кв.м., дизельної літ.К, заг.пл.16,4 кв.м., душу літ.М, вбиральні, літ.Н, будинку ветслужби літ.Л, заг.пл.42,2 кв.м., споруди №7,8,9,9', огорожі №3-6.

- нежитловий об'єкт, який розташований, за адресою: Миколаївська обл., Миколаївський р-н, с. Трихати, вул. Радгоспна 22 та належить ВАТ "Лазурний" на праві на підставі Свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого виконкомом Трихатської сільської ради Миколаївського р-ну Миколаївської обл. 14.04.2008 р., та зареєстрованого в реєстрі прав власності на нерухоме майно в ММБТІ від 14.04.2008 р. за реєстраційним №22907136, номер запису 462 в книзі №5.

Предмет іпотеки складається з: адміністративної будівлі, літ.А-2, цегляної заг. пл.346,7 кв.м., гаражу літ.Б, заг.пл. 15,8 кв.м., вбиральні літ.В, цегляної, сараю, літ.Г, цегляного, огорож № 2,3,5, споруд № 4, І.

Пунктом 1.4 Договору іпотеки визначено, що заставна вартість майна за згодою сторін складає 1 424 524,00 грн.

Згідно п. 2.1 Договору іпотеки цей договір набуває чинності з моменту його нотаріального посвідчення та діє до повного виконання боржником зобов'язань перед іпотеко держателем, зокрема, за Кредитним договором та додатковими угодами до нього.

Вказаний Договір іпотеки підписаний представниками сторін та засвідчений печатками юридичних осіб.

Як встановлено судом, укладений між позивачем та відповідачем правочин за своїм змістом та правовою природою є договором іпотеки, який підпадає під правове регулювання § 6 Глави 49 Цивільного кодексу України та Закону України «Про іпотеку».

Згідно ст. 575 Цивільного кодексу України іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи. Якщо предметом застави є нерухоме майно, договір застави підлягає нотаріальному посвідченню (ст. 577 ЦК України).

Статтею 1 Закону України «Про іпотеку» визначено, що іпотека - це вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Згідно зі статтею 3 Закону України «Про іпотеку» іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду. До іпотеки, яка виникає на підставі закону або рішення суду, застосовуються правила щодо іпотеки, яка виникає на підставі договору, якщо інше не встановлено законом. У разі порушення боржником основного зобов'язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно зареєстровані після державної реєстрації іпотеки.

У відповідності до ст. 589 Цивільного кодексу України у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

Згідно ст. 3 Закону України «Про іпотеку» іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.

На підставі вказаного Договору іпотеки проведено державну реєстрацію обтяження нерухомого майна іпотекою, що підтверджується, зокрема, копіями Інформаційних довідок з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна, якими підтверджено про реєстрацію на нежитловий об'єкт, розташований за адресою: Миколаївська область, Миколаївський район, с. Трихати, вул. Радгоспна, 22 іпотеки за номером: 2814476 (№ 7042616 до 01.01.2013 р.), дата державної реєстрації іпотеки 17.04.2008 р., а також про реєстрацію нежитловий об'єкт, розташований за адресою: Миколаївська область. Миколаївський район, с. Трихати, вул. Степанової Валентини, 59, іпотеки за номером: 2814476 (№7042616 до 01.01.2013 р.), дата державної реєстрації іпотеки 17.04.2008 р.

Відповідно до ч. 3 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Преюдиціальність - обов'язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, адже їх істину вже встановлено у рішенні чи вироку, і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами.

Згідно п. 2.6. Постанови № 18 не потребують доказування преюдиціальні обставини, тобто встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, - при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. При цьому не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах - позивачів, відповідачів, третіх осіб тощо. Преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме обставинам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом.

Таким чином, факти, встановлені рішенням господарського суду по справі № 3/164/10, яке набрало законної сили, не підлягають доказуванню та можуть бути спростовані не інакше як шляхом скасування відповідного судового рішення.

При цьому, у постанові Верховного Суду України від 09.10.2007 р. по справі № 13/296/22 викладена правова позиція, згідно якої у відповідності до ст. 35 Господарського процесуального кодексу України рішення суду, що набрало законної сили, є обов'язковим для господарського суду щодо фактів, які встановлені судом і мають значення для вирішення спору, яка прийнята судом до уваги при вирішенні спору.

Наразі, як встановлено Господарським судом Миколаївської області від 14.12.10 р. у справі № 3/164/10 під час розгляду справи за позовом Публічного акціонерного товариства «Кредитрпромбанк» про стягнення з Відкритого акціонерного товариства "Лазурний" загальної суми заборгованості за кредитним договором № 02/032/08-КЛТ від 11 березня 2008 року - 7886908,89 грн., у тому числі заборгованість за кредитом 6300000,00 грн., процентами 850755,10 грн. а також штрафні санкції у сумі 736153,79 грн. за рахунок звернення стягнення на предмет іпотеки, умови, які були передбачені пунктами 1.1-1.2, 3.3 Кредитного договору, банком виконані в повному обсязі, а саме надано ПП «Милен» кредитні кошти на суму 6300000,00 грн., на підтвердження чого банком надані виписки з особового рахунку позичальника, розпорядження бухгалтерії банку від 10.12.2008 р., 09.06.2009 р.

Зокрема, за додатковою угодою № 19/1 від 10 грудня 2008 року до наведеного кредитного договору ПП «Милен» було видано грошові кошти в сумі 6300000,00 грн. строком до 09 червня 2009 року, зі сплатою за користування кредитними коштами 30% річних.

За додатковою угодою № 21 від 09 червня 2009 року до наведеного кредитного договору третій особі було видано грошові кошти в сумі 6300000,00 грн. строком до 25 вересня 2009 року, зі сплатою за користування кредитними коштами 30% річних.

Поряд із цим господарським судом під час розгляду справи № 3/164/10 встановлено, що в порушення умов пунктів 3.4.3, 3.4.5 Кредитного договору та вимог частини 2 статті 193 Господарського кодексу України Приватним підприємством "Милен" взяті на себе зобов'язання виконано не було, в результаті чого станом на 11.10.2010 року у ПП «Милен» перед Банком виникла прострочена заборгованість по поверненню кредитних коштів у сумі 6 300 000,00 грн. та заборгованість по сплаті відсотків у сумі 850 750,10 грн.

Таким чином, згідно рішення господарського суду Миколаївської області загальна сума заборгованості у позичальника перед Банком складала 7 886 908,89 грн., з яких: борг по кредиту - 6 300 000,00 грн., відсотки за користування кредитними коштами - 850 755,10 грн. та була нарахована у відповідності до пункту 3.4.9 кредитного договору пеня у сумі - 643 981,51 грн. за несвоєчасне погашення кредиту та 92 172,27 грн. - за несвоєчасне погашення процентів.

Тобто господарським судом встановлено факт несплати позичальником кредиту і процентів, що є порушенням вимог законодавства, зокрема, ст.ст. 509, 526, п. 1 ст. 503 Цивільного кодексу України, а також умов Кредитного договору.

Суд зазначає, що відповідно до ст. 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

У відповідності до статей 7, 17 Закону України «Про іпотеку" за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату відсотків, неустойки, основної суми боргу та будь - якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання.

Згідно п. 4.1 Договору іпотеки за рахунок майна іпотекодержатель має право задовольнити свої вимоги в повному обсязі, який визначається на момент фактичного задоволення разом із сумою кредиту, процентів, штрафними санкціями та відшкодування збитків, які виникли у зв'язку із прострочкою виконання боржником - ПП «Милен» зобов'язань за договорами, витратами, пов'язаними із зверненням стягнення на майно, витратами з утримання та збереженням майна, витратами на страхування майна, та інші витрати, обумовлені виконанням умов цього договору.

За умовами п.4.2 Договору іпотеки іпотекодержатель набуває право звернення стягнення на майно у випадку порушення боржником умов Договорів, або іпотекодавцем умов цього Договору.

При цьому враховуючи приписи ст.11 Закону України "Про іпотеку", згідно якої майновий поручитель несе відповідальність перед іпотекодержателем за невиконання боржником основного зобов'язання виключно в межах вартості предмета іпотеки, рішенням господарського суду Миколаївської області від 14.12.2010 р. у справі № 3/164/10 встановлена наявність у позивача, як майнового поручителя, підстав для звернення стягнення на майно відповідача, що перебуває у іпотеці за вищевказаним договором застави, оскільки ПП «Милен» не розрахувалось за своїми зобов'язаннями в повному обсязі, порушивши вимоги відносно виконання зобов'язань належним чином та у встановлений в Кредитному договорі строк, отже вказаним рішенням було стягнуто з Відкритого акціонерного товариства «Лазурний» на користь Публічного акціонерного товариства «Кредитпромбанк» заборгованість по кредитному договору №02/032/08-КЛТ від 11.03.2008 р. - 2 140 292,00 грн. за рахунок звернення стягнення на предмет іпотеки. Вказане рішення не було оскаржене сторонами та набрало законної сили.

На виконання вказаного рішення господарським судом Миколаївської області 28.12.10 р. видано відповідний наказ.

Таким чином факти, встановлені рішенням господарського суду Миколаївської області від 14.12.2010 р. у справі № 3/164/10, відповідно до роз'яснень Пленуму Вищого господарського суду України, є преюдиційними і доказування не потребують.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 02.02.2011 р. у справі №5/157/10 про банкрутство Приватного підприємства «Милен» було затверджено реєстр вимог кредиторів, зокрема, вимоги Публічного акціонерного товариства «Кредитпромбанк» включені до першої черги вимог кредиторів на загальну суму 8 608 096,89 грн., в т.ч. 125,00 грн. - витрати на сплату держмита та витрати на ІТЗ судового процесу, 8 607 971,89 грн. - вимоги забезпечені заставою, що виникли на підставі кредитного договору №02/032/08-КЛТ.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 12.07.2011 р. по справі №5/157/10 було затверджено звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс Приватного підприємства «Милен» станом на 30.06.2011 р. та вказане підприємство ліквідовано.

За приписами ч. 2 ст. 104 ЦК України та ст. 33 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» (в редакції, чинній на дату ліквідації ПП «Милен») юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Згідно ч. 5 ст. 39 вказаного Закону у разі, якщо після завершення ліквідаційної процедури в процесі банкрутства, яка встановлена законом, судом постановлене рішення про ліквідацію юридичної особи - банкрута, суд, що виніс відповідне рішення, в день набрання ним законної сили направляє його державному реєстратору за місцезнаходженням юридичної особи - банкрута для проведення державної реєстрації припинення юридичної особи.

Відповідно до наданого позивачем витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, отриманого на запит від 18.05.2015 р. №1000103619, державна реєстрація Приватного підприємства «Милен» припинена 28.07.2011 р. у зв'язку з визнанням його банкрутом вищевказаною ухвалою господарського суду Миколаївської області у справі № 5/157/10 від 12.07.11 р.

З огляду на вищевикладене позивач вважає, що право іпотеки ПАТ «Кредитпромбанк» є припиненим, оскільки у зв'язку з ліквідацією боржника за основним зобов'язанням, право застави за спірним договором припинилось в силу закону - у зв'язку з припиненням основного зобов'язання, тобто припиненим є і спірний Договір іпотеки від 17.04.2008 р., Отже, звертаючись до суду з даним позовом позивач посилається на ч.1 ст. 17 Закону України «Про іпотеку», якою встановлено, що іпотека припиняється у разі припинення основного зобов'язання або закінчення строку дії іпотечного договору, та, відповідно посилається на той факт, що 12 липня 2011 року ПП «Мілен» (код ЄДРОПУ 32458939, 54017, м. Миколаїв, вул. Будьонного, 64/2) на підставі ухвали Господарського суду Миколаївської області по справі № 5/157/10 було ліквідовано у зв'язку із банкрутством, а в подальшому внесено відповідні відомості до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців.

У відповідності до ст. 124, п.п. 2, 3, 4 ч. 2 ст. 129 Конституції України, ст. 4-2, 4-3 Господарського процесуального кодексу України основними засадами судочинства є рівність всіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Обов'язок доказування, а отже і подання доказів відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України покладено на сторони та інших учасників судового процесу, а тому суд лише створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

За приписами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Жодний доказ не має для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Суд зазначає, що у спір у даній справі стосується встановлення наявності правових підстав для припинення іпотеки на підставі ч. 1 ст. 609 Цивільного кодексу України та ст. 17 Закону України «Про іпотеку» у разі припинення основного зобов'язання у зв'язку з ліквідацією юридичної особи - боржника.

Так, згідно ч. 1 ст. 104 Цивільного кодексу України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації.

Згідно ч. 3 ст. 105 Цивільного кодексу України учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, відповідно до цього Кодексу призначають комісію з припинення юридичної особи (комісію з реорганізації, ліквідаційну комісію), голову комісії або ліквідатора та встановлюють порядок і строк заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється.

При цьому до комісії з припинення юридичної особи (комісії з реорганізації, ліквідаційної комісії) або ліквідатора з моменту призначення переходять повноваження щодо управління справами юридичної особи. Комісія вживає усіх можливих заходів щодо виявлення кредиторів, а також письмово повідомляє їх про припинення юридичної особи. (ч. 4 ст. 105 Цивільного кодексу України).

Судом встановлено за матеріалами справи, що Протоколом № 1 загальних зборів акціонерів від 11.01.11 р. прийнято рішення про ліквідацію ВАТ «Лазурний» (код ЄДРПОУ 00416321, юр. адреса 57120, Миколаївська область, Миколаївський район, с. Трихати, вул. Совхозна. 22), головою ліквідаційної комісії обрано Ратинську Сталіну Вікторівну.

Відповідно до ч. 4 ст. 105 Цивільного кодексу України (в редакції, чинній на час прийняття рішення про ліквідацію ВАТ «Лазурний») комісія з припинення юридичної особи поміщає в друкованих засобах масової інформації, в яких публікуються відомості про державну реєстрацію юридичної особи, що припиняється, повідомлення про припинення юридичної особи та про порядок і строк заявлення кредиторами вимог до неї. Цей строк не може становити менше двох місяців з дня публікації повідомлення про припинення юридичної особи.

Зокрема, 10.02.2011 року державним реєстратором внесені відомості до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців щодо рішення засновників (учасників) юридичної особи ВАТ «Лазурний» про припинення юридичної особи, а також здійснено відповідну публікацію в офіційному спеціалізованому друкованому засобі масової інформації Державного комітету України з питань регуляторної політики і підприємництва «Бюлетень державної реєстрації» № 170 (5) від 18.02.2011 року (стор. 77).

У відповідності до ч. 5 ст. 112 Цивільного кодексу України вимоги кредиторів, які не визнані ліквідаційною комісією, якщо кредитор у місячний строк після одержання повідомлення про повну або часткову відмову у визнанні його вимог не звертався до суду з позовом, вимоги, у задоволенні яких за рішенням суду кредиторові відмовлено, а також вимоги, які не задоволені через відсутність майна юридичної особи, що ліквідується, вважаються погашеними.

Зокрема, матеріали справи не містять доказів того, що ПАТ «Кредитромбанк» як кредитор не скористався своїм правом на звернення з кредиторськими вимогами до ліквідаційної комісії ВАТ «Лазурний», отже вимоги позивача за Договором іпотеки від 17.04.08 р. та за рішенням господарського суду Миколаївської області від 14.12.10 р. у справі № 3/164/10 до проміжного ліквідаційного балансу включені не були.

Окрім цього суд зазначає, що відповідно до положень частини першої статті ст. 598 ЦК України зобов'язання припиняється на підставах, встановлених договором або законом.

Згідно вимог, визначених статтею 599 ЦК України, за відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання припиняється його виконанням, проведених належним чином.

В силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави) (ст. 572 ЦК України).

Також, як зазначалось судом вище, відповідно до частини першої 1 статті 575 ЦК України в силу іпотеки іпотекодержатель має право у разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки. Крім того, відповідно до статті 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

При цьому статтею 17 зазначеного Закону визначено перелік підстав припинення іпотеки, однією з яких, зокрема, є припинення основного зобов'язання або закінчення строку дії іпотечного договору.

Відповідно до статті 609 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється ліквідацією юридичної особи (боржника або кредитора), крім випадків, коли законом або іншими нормативно-правовими актами виконання зобов'язання ліквідованої юридичної особи покладається на іншу юридичну особу, зокрема за зобов'язаннями про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 593 ЦК України право застави припиняється у разі припинення зобов'язання, забезпеченого заставою.

Таким чином, виходячи з виходячи з того факту, що застава припиняється у разі припинення основного зобов'язання відповідно до ч. 1 ст. 575, п. 1 ч. 1 ст. 593, ч. 1 ст. 609 ЦК України, ч. 1 ст. 17 Закону України "Про іпотеку", іпотека як вид застави припиняється в разі припинення основного зобов'язання (кредитного договору). Зважаючи на це, припинення юридичної особи у зв'язку з визнанням її банкрутом є підставою припинення іпотеки, оскільки зобов'язання за кредитним договором припиняється.

Зокрема, як визначено ст. 111 ЦК України юридична особа є ліквідованою з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Судом під час розгляду даної справи встановлено, що на час ухвалення господарським судом Миколаївської області рішення від 14.12.10 р. у справі № 3/164/10 про звернення стягнення на предмет іпотеки Приватне підприємство «Милен», щодо якого проведено державну реєстрацію припинення юридичної особи 28.07.11 р., ліквідовано не було.

У силу ст.124 Конституції України, ст.115 ГПК України рішення господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Аналогічні положення містить ч. 2 ст. 13 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" відповідно до якої судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається процесуальним законом.

Проте, оскільки як встановлено за матеріалами справи в 2010 р. рішення господарського суду, яким було звернуто стягнення на предмет іпотеки, набрало законної сили та було видано відповідний наказ суду на його виконання, за висновками суду правовідносини між сторонами перейшли у площину виконання.

Правовий аналіз вищезазначених правових норм свідчить про те, що припинення основного зобов'язання внаслідок ліквідації юридичної особи - боржника за цим зобов'язанням не припиняє застави, якщо кредитор реалізував своє право на стягнення заборгованості до припинення юридичної особи - боржника.

Таким чином, оскільки право на стягнення з іпотекодавця заборгованості (шляхом звернення до суду з позовом, за результатами розгляду справи за яким ухвалене судове рішення про стягнення заборгованості за Кредитним договором з іпотекодавця за рахунок звернення стягнення на предмет іпотеки за Договором іпотеки) було реалізоване кредитором до ліквідації боржника, отже ліквідація останнього не свідчить про припинення зобов'язання іпотекодавця.

Тобто, за висновками суду позивачем неправильно застосовані зазначені норми матеріального права, внаслідок чого ПАТ «Лазурний» дійшов помилкового висновку про припинення зобов'язання іпотекодавця як боржника внаслідок припинення основного зобов'язання боржника у зв'язку з його ліквідацією, у зв'язку з чим позовні вимоги ВАТ «Лазурний» про визнання припиненими правовідносин за договором іпотеки від 17.04.2008 р., укладеним між Відкритим акціонерним товариством «Кредитпромбанк» та Відкритим акціонерним товариством «Лазурний», задоволенню не підлягають.

Крім того, за приписами ч. 2 ст. 223 ЦК України не можна оспорювати правовідносини, які вже встановлені, тобто те, що іпотека була чинною.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ від 10 липня 2013 р. та постанові Верховного Суду України від 25.11.15 р.

При цьому, оскільки суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для визнання припиненими правовідносин за Договором іпотеки від 17.04.08 р., укладеним в забезпечення зобов'язань за Кредитним договором № 02/032/08-КЛТ від 11.03.08 р., решта позовних вимог позивача задоволенню не підлягають.

Рішення суду про задоволення позову може бути прийнято виключно у тому випадку, коли подані позивачем докази дозволять суду зробити чіткий, конкретний та безумовний висновок про обґрунтованість та законність вимог позивача.

Відповідно до пункту 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 "Про судове рішення" рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

З огляду на вищевикладене, враховуючи те, що позивач не довів в розумінні ст. 33 Господарського процесуального кодексу України ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх позовних вимог, суд вважає за необхідне та правомірне відмовити позивачу у задоволенні позову з огляду на його необґрунтованість та недоведеність.

У відповідності до ст. 49 Господарського процесуального кодексу судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 124, 129 Конституції України, ст.ст. 4-2, 4-3, 33, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позовних вимог відмовити.

Повний текст рішення складений та підписаний 12 квітня 2016 року.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду шляхом подання протягом 10 днів з дня складання та підписання повного тексту рішення апеляційної скарги через Господарський суд міста Києва.

Суддя А.М. Селівон