Рішення № 57169845, 11.04.2016, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 7/21/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.04.2016 Справа № 908/341/16

За позовом: МАГНА ИНТЕРНЕЙШНЛ Інк.(Magna International Inc), Канада.

до відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю "ТАВРІЯ-М", м.Запоріжжя.

Суддя Кутіщева - Арнет Н.С.

Представники:

від позивача: Невмежрицька О.В., довіреність № 64,65 від 06.01.2016р.

від відповідача: Середа Н.А., довіреність № 4 від 16.03.2016р.

Станкова Г.Ф., довіреність № 5 від 16.03.2016р.

До господарського суду Запорізької області звернувся МАГНА ИНТЕРНЕЙШНЛ Інк.(Magna International Inc) про стягнення вартості частини майна, пропорційної частці учасника у статутному капіталі у сумі 2 331 250 грн. 00 коп.(130 551,15 канадських доларів).

Ухвалою суду від 09.02.2016р. порушено провадження по справі, судове засідання призначено на 21.03.2016р.

Ухвала суду була направлена на адреси сторін в установленому законом порядку та в строк.

В судовому засідання, в присутності представників обох сторін, оголошувалась перерва до 11.04.2016р.

Відповідно до п. 3.9.1 Постанови Пленуму ВГС від 26.12.2011р. № 18 "Про деякі питання практики застосування ГПК України", особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК (1798-12 ).

У разі присутності сторони або іншого учасника судового процесу в судовому засіданні, протокол судового засідання, в якому відображені відомості про явку сторін (пункт 4 частини другої статті 81-1 ГПК) (1798-12), є належним підтвердженням повідомлення такої сторони (іншого учасника судового процесу) про час і місце наступного судового засідання.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі, якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців) і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Згідно ст. 22 ГПК України, сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їх процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Згідно ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Докази додаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно зі ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ст. 4-5 ГПК України, невиконання вимог рішень, ухвал, постанов господарських судів тягне відповідальність, встановлену цим кодексом та іншими законами України.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на ст.ст. 16, 148 ЦК України, ст.12 ГК України, ст. 54 Закону України «Про господарські товариства» та вказує на те, що частка позивача у статутному капіталі відповідача складала 25%, сума яка підлягає сплаті позивачу, у зв'язку з його виходом з ТОВ «Таврія-М», має дорівнювати 25% вартості частини майна відповідача. Вартість майна має бути визначена на підставі балансу відповідача складеного на дату виходу позивача (протокол загальних зборів учасників ТОВ «Таврія-Магна» № 46 від 23.04.2013р.). Позивач змушений звернутись до суду за захистом свого порушеного права. На підставі викладеного в позовній заяві, позивач просить суд задовольнити позовні вимоги в повному об'ємі.

Відповідач не заперечує проти прийнятого рішення на загальних зборах щодо виплати позивачу його частки зі статутного капіталу в зазначеній в позовній заяві сумі.

В продовженому 11.04.2016р. судовому засіданні представники сторін надали суду додаткові докази по суті заявленого предмету спору.

Розгляд справи здійснювався із застосування засобів фіксації судового процесу програмно-апаратного комплексу «Оберіг».

Судовий процес закінчено 11.04.2016р. оголошенням вступної та резолютивної частин рішення в присутності представників сторін.

Вивчивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

Згідно п. 2 Постанови Пленуму ВСУ від 24 жовтня 2008 року N 13 «Про практику розгляду судами корпоративних спорів», Законом України від 15 грудня 2006 р. N 483-V "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо визначення підсудності справ з питань приватизації та з корпоративних спорів" (далі - закон N 483-V), до підвідомчості господарських судів віднесено справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між господарським товариством та його учасником (засновником, акціонером), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами) господарських товариств, що пов'язані зі створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності цього товариства, крім трудових спорів.

При визначенні підвідомчості (підсудності) справ цієї категорії, судам необхідно керуватися поняттям корпоративних прав, визначеним частиною першою статті 167 ГК ( 436-15 ), згідно з якою корпоративними є права особи, частка якої визначається у статутному фонді (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Згідно постанови Пленуму ВСУ від 24 жовтня 2008 року N 13 «Про практику розгляду судами корпоративних спорів», судам необхідно враховувати, що рішення загальних зборів учасників (акціонерів) та інших органів господарського товариства є актами, оскільки ці рішення зумовлюють настання правових наслідків, спрямованих на регулювання господарських відносин, і мають обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.

МАГНА ИНТЕРНЕЙШНЛ Інк., що створена та існує за законодавством Канади (далі також - позивач), є засновником ТОВ "ТАВРІЯ-М" (далі - відповідач"), яке було створено у 1988р. як Спільне Українсько-канадське підприємство "Таврія-Магна" у формі товариства з обмеженою відповідальністю. В подальшому найменування товариства було змінено на товариство з обмеженою відповідальністю "Таврія-Магна", а ще пізніше - на товариство з обмеженою відповідальністю "Таврія-М".

Згідно з п.4.03 Статуту Товариства в редакції від 07.05.2008р., що була чинною на момент виходу позивача з Товариства, частка МАГНА ИНТЕРНЕЙШНЛ Інк. у статутному капіталі Товариства складала 25%.

Частка позивача, згідно з п.4.04 Статуту та доданого до нього Переліку внесків учасників до статутного капіталу ТОВ "Таврія-Магна" сплачена в повному обсязі шляхом внесення грошових, майнових інвестицій та ноу-хау. Загальна вартість внеску позивача до статутного капіталу товариства склала 4 138,7 канадських доларів, що еквівалентно (з урахуванням валютного курсу на момент здійснення внеску та грошової реформи в Україні) 21,15 грн.

У жовтні 2011р. позивач надіслав на адресу відповідача повідомлення про вихід з товариства від 03.10.2011р., яке було отримано товариством 28 жовтня 2011р.

Згідно з п.4.12 Статуту товариства, учасник має право вийти з товариства, повідомивши про це товариство не пізніше ніж за 3 (три) місяці до виходу або в інший строк, погоджений учасниками.

П.28 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2008 року №13 зазначає, що учасник ТОВ вправі у будь-який час вийти з товариства незалежно від згоди інших учасників та самого товариства.

Враховуючи, що повідомлення про вихід було отримано товариством 28 жовтня 2011р., то датою виходу Фірми з товариства є 29 січня 2012р.

Вказану дату виходу підтвердило й товариство, надіславши на адресу позивача лист від 23 січня 2013р.

П.4.13 Статуту товариства передбачено, що при виході учасника з товариства йому сплачується вартість частини майна товариства, пропорційна його частці у статутному капіталі. Виплата провадиться після затвердження звіту за рік, в якому учасник вийшов з товариства, і в строк до 12 місяців з дня виходу. Учаснику, який вибув, виплачується належна йому частка прибутку, одержаного товариством в даному році до моменту його виходу.

Тобто, виплата вартості частини майна товариства, пропорційної частці фірми у статутному капіталі мала була бути здійснена відповідачем в строк до 29 січня 2013р.

Вказане положення Статуту відповідає законодавству, чинному на момент виходу фірми з товариства (ст.54 Закону України "Про господарські товариства", ст.148 Цивільного кодексу України).

Рішення про виплату позивачу вартості частини майна було прийнято відповідачем 23 квітня 2013р., що оформлене протоколом загальних зборів №46.

Згідно з цим рішенням належна до виплати позивачу вартість частини майна товариства, пропорційна частці позивача у статутному капіталі, складає 2 331 250,00 гри.

Також в рішенні зазначено, що у зв'язку з відсутністю прибутку у відповідача за підсумками 2012р. (році виходу фірми з товариства), частина прибутку сплаті не підлягає.

На момент розгляду спору по суті, вартість частини майна відповідача позивачу не сплачена.

Листами від 07 червня та від 05 листопада 2013 року відповідач підтвердив свій обов'язок з виплати заборгованості, але повідомив про неможливість розрахунків у зв'язку із скрутним фінансовим становищем.

Згідно із ст. 11 Закону України "Про режим іноземного інвестування", у разі припинення інвестиційної діяльності, іноземний інвестор має право на повернення, не пізніше шести місяців з дня припинення цієї діяльності своїх інвестицій у натуральній формі або у валюті інвестування в сумі фактичного внеску (з урахуванням можливого зменшення статутного капіталу) без сплати мита, а також доходів з цих інвестицій у грошовій чи товарній формі за реальною ринковою вартістю на момент припинення інвестиційної діяльності, якщо інше не встановлено законодавством або міжнародними договорами України.

Враховуючи норми Закону України "Про господарські товариства", що є спеціальним законом з питань діяльності господарських товариств в Україні та їх взаємин з учасниками таких товариств, вартість частини майна товариства при виході фірми (як інвестиція фірми) має бути повернута їй у валюті інвестування - канадських доларах в строки та в порядку, встановлених Законом України "Про господарські товариства" та Статутом товариства (тобто, інвестиція повинна була бути повернена до 29 січня 2013р.).

Згідно з офіційним курсом Національного банку України, встановленим на момент подання позову (29.01.2016р.), вартість належної позивачу частини майна, пропорційна її частці у статутному капіталі у канадських доларах становить 130 551,15 канадських доларів (еквівалент 2 331 250,00 грн.).

Відповідно до ст. 116 ЦК України, ст. 10 Закону України "Про господарські товариства", учасники товариства мають право: брати участь в управлінні справами товариства в порядку, визначеному в установчих документах, за винятком випадків, передбачених законом; брати участь у розподілі прибутку товариства та одержувати його частку (дивіденди). Право на отримання частки прибутку (дивідендів) пропорційно частці кожного з учасників мають особи, які є учасниками товариства на початок строку виплати дивідендів; вийти в установленому порядку з товариства; одержувати інформацію про діяльність товариства. На вимогу учасника товариство зобов'язане надавати йому для ознайомлення річні баланси, звіти товариства про його діяльність, протоколи зборів; здійснити відчуження часток у статутному капіталі товариства, цінних паперів, що засвідчують участь у товаристві, в порядку, встановленому законом.

Відповідно до вимог ст. 148 ЦК України, учасники товариств з обмеженою відповідальністю мають право вийти з цих товариств. Учасники товариств з обмеженою та додатковою відповідальністю повинні повідомити товариство про свій вихід не пізніше, ніж за . три місяці або у інший передбачений статутом строк. Учасник., який виходить із товариства з обмеженою відповідальністю, має право одержати вартість частини майна, пропорційну його частці у статутному капіталі товариства. За домовленістю між учасником та товариством виплата вартості частини майна товариства може бути замінена переданням майна в натурі

Згідно зі ст. 167 ГК України, корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному фонді (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частики прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Відповідно до ст. 54 Закону України "Про господарські товариства", при виході учасника з товариства з обмеженою відповідальністю, йому виплачується вартість частини майна товариства, пропорційна його частці у статутному (складеному) капітали. Виплата провадиться після затвердження звіту за рік, в якому він вийшов з товариства, і в строк до 12 місяців з дня виходу. На вимогу учасника та за згодою товариства вклад може бути повернуто повністю або частково в натуральній формі.

Учаснику, який вибув, виплачується належна йому частка прибутку, одержаного товариством в даному році до моменту його виходу. Майно, передане учасником товариству тільки в користування, повертається в натуральній формі без винагороди.

Станом на момент вирішення спору, відповідачем не здійснена виплата позивачу вартість частини майна товариства пропорційно його частці у статутному капіталі у розмірі 2 331 250 грн. 00 коп.( еквівалент 130 551,15 канадських доларів).

Враховуючи вищевикладене, позивач, як вибувший учасник товариства з обмеженою відповідальністю «Таврія-М», від статутного капіталу товариства, скориставшись своїм право на вихід зі складу учасників товариства, набув право на отримання частки майна товариства пропорційно розміру його частки у статутному капіталі у розмірі 2 331 250 грн. 00 коп.(130 551,15 канадських доларів).

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна, сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Згідно зі ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене, позов підлягає задоволенню в повному об'ємі.

Судові витрати слід покласти на відповідача, в порядку ст. 49 ГПК України, поскільки спір з його вини доведено до судового розгляду.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 3, 22, 28, 33, 34, 43, 49, 82, 84, 85, 87 ГПК України, суд:

ВИРІШИВ:

Позов МАГНА ИНТЕРНЕЙШНЛ Інк.(Magna International Inc), Канада, до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТАВРІЯ-М", м.Запоріжжя, задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТАВРІЯ-М", 69600, м.Запоріжжя, проспект Леніна, буд. 8 (код 05828293) на користь МАГНА ИНТЕРНЕЙШНЛ Інк.(Magna International Inc), 337 Магна Драйв, Аврора, Онтаріо, Канада (337 Magna, Drive, Aurora, Ontario, Canada, код 1841032) вартість частини майна, пропорційну частці у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Таврія-М»», у розмірі 2 331 250 (два мільйона триста тридцять одна тисяча двісті п'ятдесят) грн. 00 коп.(130 551,15 канадських доларів), 34 968 (тридцять чотири тисячі дев'ятсот шістдесят вісім) грн. 75 коп. судового збору.

Видати наказ.

Рішення вступає в законну силу через 10 днів з дня його підписання.

Дата підписання "13» квітня 2016р.

Присутнім представникам сторін, в судовому засіданні судом роз'яснені ст. 87 ГПК України.

Суддя Н.С. Кутіщева-Арнет