Рішення № 57169818, 11.04.2016, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.04.2016

Справа № 916/4885/15

Суддя Плотницька Н.Б., розглянувши справу

за позовом

Комунального підприємства "Теплопостачання міста Одеси"

до

Консультаційного центру "Інтерколар" Товариства з обмеженою відповідальністю

про

стягнення 60 261 грн 59 коп.

Представники:

від позивача:

не з’явились

від відповідача:

не з’явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

09.12.2015 до Господарського суду Одеської області надійшла позовна заява Комунального підприємства "Теплопостачання міста Одеси" з вимогою до Консультаційного центру "Інтерколар" Товариства з обмеженою відповідальністю про стягнення 60 261 грн 59 коп. заборгованості за договором на постачання теплової енергії № 6109 від 01.10.2007, в тому числі: 41 585 грн 02 коп. основного боргу, 905 грн 33 коп. 3 % річних, 3 533 грн 11 коп. пені та 14 238 грн 13 коп. інфляційних втрат.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач в порушення норм чинного законодавства України та укладеного між сторонами договору за договором на постачання теплової енергії № 6109 від 01.10.2007 не виконав взяті на себе зобов’язання, у зв’язку з чим в останнього виникла заборгованість за використану теплову енергію за період з жовтня 2013 року по квітень 2015 року у розмірі 41 585 грн 02 коп., крім того у зв’язку з неналежним виконання зобов’язань за договором позивачем нараховано 905 грн 33 коп. 3 % річних, 3 533 грн 11 коп. пені та 14 238 грн 13 коп. інфляційних втрат.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 10.12.2015 порушено провадження у справі № 916/4885/15, справу призначено до розгляду на 24.12.2015.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 24.12.2015 розгляд справи відкладено на 19.01.2016, у зв’язку з неявкою представників сторін у судове засідання та невиконанням сторонами вимог ухвали суду.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 19.01.2016 розгляд справи відкладено на 04.02.2016, у зв’язку з неявкою у судове засідання представника відповідача та невиконанням останнім вимог ухвали суду.

19.01.2016 до відділу діловодства Господарського суду Одеської області від позивача надійшло клопотання про залучення документів до матеріалів справи.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 04.02.2016 матеріали справи № 916/4885/15 направлено за підсудністю до Господарського суду міста Києва.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.02.2016 справу № 916/4885/15 прийнято до провадження та призначено до розгляду на 14.03.2016.

09.03.2016 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшло клопотання про залучення документів до матеріалів справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.03.2016 розгляд справи відкладено на 11.04.2016, у зв’язку з неявкою представників сторін у судове засідання та невиконанням відповідачем вимог ухвали суду.

Представники позивача та відповідача у судове засідання 11.04.2016 не з’явились, клопотань про відкладення розгляду справи не подали. Представник відповідача вимоги ухвали суду не виконав, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, за адресою, зазначеною на офіційному веб-сайті Міністерства юстиції України за адресою https://usr.minjust.gov.ua/ua/freesearch.

Зважаючи на достатність в матеріалах справи доказів, необхідних для повного та об’єктивного вирішення справи, розгляд справи відбувається з урахуванням положень статті 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.

У судовому засіданні 11.04.2016 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши надані суду докази та матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

01.10.2007 між Комунальне підприємство "Теплопостачання міста Одеси" (теплопостачальна організація за договором) та Консультаційним центром "Інтерколар" Товариства з обмеженою відповідальністю (споживач за договором) укладено договір на постачання теплової енергії № 6109, відповідно до умов якого теплопостачальна організація бере на себе зобов’язання постачати споживачу теплову енергію на опалення нежилих приміщень по вул.. Успенська, 67, в обсягах згідно додатку 1 до договору, а споживач зобов’язується оплачувати фактично одержану теплову енергію за встановленими тарифами та терміни, передбачені договором.

Згідно з розділом 10 договору даний договір набирає чинності з 01.10.2007 та діє до 31.12.2008. Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін.

Розділом 3 договору передбачені права та обов’язки споживача. Так, споживач зобов’язується: додержуватися кількості споживання теплової енергії за кожним параметром в обсягах, що визначені в додатку 1, не допускаючи їх перевищення (пункт 3.2.1 договору); виконувати умови та порядок оплати спожитої теплової енергії в обсягах і в терміни, що передбачені цим договором (пункт 3.2.2 договору).

Відповідно до пункту 4.2. договору теплопостачальна організація зобов’язалась, зокрема, забезпечувати постачання теплової енергії споживачу в обсягах згідно з додатком 1 та повідомляти споживача письмово або в засобах масової інформації про зміну тарифів або про обмеження постачання тепла.

У відповідності з розділом 5 договору облік споживання теплової енергії на опалення визначається розрахунковим способом згідно теплового навантаження будівлі з урахуванням середньомісячної фактичної температури теплоносія джерел теплопостачальної організації та кількості діб роботи теплоспоживчого обладнання споживача в розрахунковий період.

Згідно з пунктом 6.1 договору розрахунки за теплову енергію проводяться в грошовій формі на розрахунковий рахунок Теплопостачальної організації по тарифу 285 грн 39 коп. за 1 Гкал.

Відповідно до пункту 6.3 договору розрахунковим періодом є календарний місяць.

Споживач за три дні до початку розрахункового періоду сплачує теплопостачальній організації вартість заявленої та зазначеної в договорі кількості теплової енергії, передбаченої на розрахунковий період (пункт 6.4. договору).

Пунктом 6.5. договору сторони погодили, що щомісяця споживач та теплопостачальна організація до 15 числа місяця після розрахункового складають акт звіряння взаєморозрахунків. Сальдо, що відображено в акті звіряння взаєморозрахунків, враховується для подальшої оплати.

У відповідності до пункту 6.6 договору у випадку якщо сальдо, що відображено в акті звіряння взаєморозрахунків на користь теплопостачальної організації, споживач зобов’язаний сплатити його не пізніше 20 числа місяця наступного за розрахунковим.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Дослідивши зміст укладеного договору, суд дійшов до висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу.

Відповідно до частини 1 статті 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Нормами частини 2 статті 714 Цивільного кодексу України встановлено, що до договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Згідно з частиною 1 статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

У відповідності до норм частини 6 та частини 7 статті 276 Господарського кодексу України розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію.

Згідно зі статтею 20 Закону України "Про теплопостачання" тарифи на теплову енергію, реалізація якої здійснюється суб'єктами господарювання, що займають монопольне становище на ринку, є регульованими. Тарифи на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії затверджуються органами місцевого самоврядування, крім теплової енергії, що виробляється суб'єктами господарювання, що здійснюють комбіноване виробництво теплової і електричної енергії та/або використовують нетрадиційні та поновлювані джерела енергії, на підставі розрахунків, виконаних теплогенеруючими, теплотранспортуючими та теплопостачальними організаціями за методиками, розробленими центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання.

Відповідно до пункту 23 Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою Кабінету міністрів України від 03.10.2007 № 1198, у споживачів, що не мають приладів комерційного обліку, обсяг фактично спожитої теплової енергії розраховується відповідно до теплового навантаження, визначеного у договорі, з урахуванням середньомісячної фактичної температури теплоносія в теплових мережах теплопостачальної організації, середньомісячної температури зовнішнього повітря та кількості годин (діб) роботи тепловикористального обладнання в розрахунковому періоді.

Як встановлено судом, за період з жовтня 2013 року по квітень 2015 року позивачем було поставлено відповідачу теплову енергію на загальну суму 41 585 грн 02 коп. на умовах, передбачених укладеним між сторонами договором за договором на постачання теплової енергії № 6109 від 01.10.2007.

Судом встановлено, що споживач в порушення умов договору та норм чинного законодавства не виконав взяті на себе зобов’язання по оплаті отриманої теплової енергії за період з жовтня 2013 року по квітень 2015 року, у зв’язку з чим в останнього виникла заборгованість перед постачальником за спожиту теплову енергію у розмірі 41 585 грн 02 коп., що також не було спростовано відповідачем, зокрема відповідачем не надано суду доказів оплати спожитої в період з жовтня 2013 року по квітень 2015 року теплової енергії на суму 41 585 грн 02 коп.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб‘єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов‘язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов‘язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України відповідно до яких зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З огляду на вищенаведене та встановленням факту невиконання відповідачем обов’язку з оплати теплової енергії, поставленої позивачем за договором на постачання теплової енергії № 6109 від 01.10.2007, вимоги позивача про стягнення з відповідача 41 585 грн 02 коп. заборгованості за спожиту теплову енергію визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

У зв’язку з неналежним виконання зобов’язань за договором на постачання теплової енергії № 6109 від 01.10.2007, позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь 905 грн 33 коп. 3 % річних, нарахованих за загальний період прострочення з 21.11.2013 по 08.06.2015, 3 533 грн 11 коп. пені, нарахованої за загальний період прострочення з 21.12.2014 по 08.06.2015, та 14 238 грн 13 коп. інфляційних втрат, нарахованих за загальний період прострочення з грудня 2013 року по квітень 2015 року.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд зауважує, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

Згідно з частинами 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

У відповідності до частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно з пунктом 7.2.3 договору в разу несвоєчасного виконання грошового зобов’язання споживач зобов’язаний сплатити теплопостачальній організації заборгованість з урахуванням норм статті 625 Цивільного кодексу України та крім цього йому нараховується пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення платежу. Пеня нараховується не більше ніж як за один рік з моменту коли грошове зобов’язання мало бути виконане.

Дії відповідача є порушенням умов договору, що є підставою для застосування відповідальності відповідно до умов пункту 7.2.3 договору та захисту майнових прав та інтересів позивача, відповідно до норм статті 625 Цивільного кодексу України.

З огляду на вищенаведене та доведення факту несвоєчасності виконання грошового зобов’язання за договором, позивачем було правомірно нараховано пеню, 3 % річних та інфляційні втрати. Перевіривши наданий позивачем арифметичний розрахунок пені, 3 % річних та інфляційні втрати, суд вважає його обґрунтованим та таким, що відповідає приписам законодавства про порядок та строки нарахування, у зв’язку з чим вимоги позивача про стягнення з відповідача 905 грн 33 коп. 3 % річних, 3 533 грн 11 коп. пені та 14 238 грн 13 коп. інфляційних втрат підлягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно з частиною 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Kеруючись ч. 1 ст. 49, ст.ст. 82, 82-1, ст.ст. 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Консультаційного центру "Інтерколар" товариства з обмеженою відповідальністю (02000, м. Київ, вул. Солом'янська, буд. 5, ідентифікаційний код 22467626) на користь Комунального підприємства "Теплопостачання міста Одеси" (65110, м. Одеса, вул. Балківська, буд. 1-Б, ідентифікаційний код 34674102) заборгованість за спожиту теплову енергію у розмірі 41 585 (сорок одна тисяча п’ятсот вісімдесят п’ять) грн 02 коп., пеню у розмірі 3 533 (три тисячі п’ятсот тридцять три) грн 11 коп., інфляційні втрати у розмірі 14 238 (чотирнадцять тисяч двісті тридцять шість) грн 13 коп., 3 % річних у розмірі 905 (дев’ятсот п’ять) грн 33 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 218 (одна тисяча двісті вісімнадцять) грн. 00 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 5 статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду шляхом подання, протягом 10 днів з дня складання повного рішення, апеляційної скарги через Господарський суд міста Києва.

Повне рішення складено: 15.04.2016

Суддя Н.Б. Плотницька