Рішення № 57169522, 11.04.2016, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

07.04.16р. Справа № 904/46/15

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРИ ВЕДМЕДІ", м. Київ

до Приватного підприємства "БОМА-СЕРВІС", м. Дніпропетровськ

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача фізичної особи підприємця ОСОБА_1, м. Цюрупинськ Херсонської області

про стягнення 248231,96 грн.

Суддя Воронько В.Д.

Представники:

від позивача: представник ОСОБА_2, довіреність від 01.09.2015;

від відповідача: представник ОСОБА_3, довіреність № 22/01-2015 від 22.01.2015; директор ОСОБА_4, наказ № 2-2010 ОК від 02.01.2010;

від 3-ї особи: представник ОСОБА_5, довіреність № 322 від 17.03.2015.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ТРИ ВЕДМЕДІ" (далі-позивач) звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Приватного підприємства "БОМА-СЕРВІС" (далі-відповідач), з вимогою про стягнення з останнього 248 231, 96 грн збитків, з яких: 169 621, 20 грн вартості товару, що не підлягає переробці; 67 163, 81 грн сума, на яку зменшилась вартість ушкодженого товару; 6 300, 00 грн вартість перевезення (повернення) пошкодженого вантажу на склад позивача; 1 911, 25 грн вартість проведених Бердичівською районною державною лабораторією ветеринарної медицини досліджень, за результатами яких складено експертні висновки №№ 774, 775, 776, 777 від 26.08.2014; 3 235, 79 грн вартість утилізації товару, що не підлягає переробці.

В обґрунтування позову позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх обов'язків щодо якісного надання послуг з перевезення вантажу з дотриманням при транспортуванні температурного режиму для збереження цілісності товару, що призвело до ушкодження і зіпсування вантажу та до понесення збитків з боку позивача у вигляді: втрати та зменшення вартості вантажу, витрат на повернення зіпсованого товару на свій склад, оскільки представник відповідача відмовився від завантаження товару в транспортний засіб та повернення його на склад позивача, витрати на проведення досліджень такого товару з метою визначення придатності частини ушкодженого товару для подальшої реалізації, витрати на утилізацію тощо.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 25.02.2015 залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача фізичну особу підприємця ОСОБА_1.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 23.03.2015, залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 24.09.2015, позов задоволено в частині стягнення з відповідача 6300,00 грн збитків, в решті позову відмовлено.

З метою примусового виконання рішення суду на користь стягувача 03.10.2015 господарським судом Дніпропетровської області видано відповідний наказ.

Постановою Вищого господарського суду України від 26.01.2016 рішення попередніх інстанцій скасовано, а справу направлено на новий розгляд до господарського суду Дніпропетровської області в іншому складі суду.

За результатами розподілу автоматизованою системою документообігу суду у відповідності до вимог ст. 21 Господарського процесуального кодексу України ця справа передана на розгляд судді Воронько В.Д.

В постанові суду касаційної інстанції зазначено, що судами не в повній мірі надано оцінку наявним доказам, належним чином з'ясувати розмір збитків, запропонувати сторонам надати додаткові докази у справі.

Ухвалою суду справу № 904/46/15 призначено до розгляду та запропоновано сторонам надати додаткові пояснення та докази з урахуванням змісту постанови Вищого господарського суду України від 26.01.2016.

18.02.2016 відповідачем надані додаткові пояснення, в яких він повністю заперечує проти заявленого позову.

3-ю особою витребувані судом документи не надані. Представником 3-ї особи подано клопотання виключити ФОП ОСОБА_1 із числа учасників судового процесу. Клопотання судом відхилено ухвалою суду від 22.03.2016 через відсутність в ГПК України норми, яка б дозволяла вчинити таку процесуальну дію.

Справа розглядається за наявними матеріалами та доказами, оскільки на цей час після спливу тривалого терміну від настання подій, що стали підставою для звернення до суду з цим позовом, проведення додаткових експертиз, досліджень товару, транспортних засобів є неможливим.

Розглянувши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

28.07.2014 між ТОВ "Три Ведмеді" (замовником) та ПП "Бома-Сервіс" (перевізником) укладено договір на транспортно-експедиційне обслуговування №252, згідно з п.1.2 якого замовник зобовязався предявляти для перевезення, а перевізник приймати та перевозити вантаж автомобільним транспортом в межах території України, а також надавати інші послуги, повязані з перевезенням вантажів. Обєм і кількість перевезень, терміни їх виконання, маршрути визначаються за згодою сторін в додаткових угодах (заявках), що є невідємною частиною договору.

Відповідно до п.п.2.3, 2.4 договору в заявці замовник вказує повні відомості про вантаж (найменування, характер, кількість місць), адресу, дату та години навантаження, адресу, дату, у разі можливості, години розвантаження та умови перевезення. Вантаж приймається перевізником від замовника та передається вантажоодержувачу відповідно до товаро-супровідних документів та за актом прийому-передачі продукції з обовязковим зазначенням температури вантажу при навантаженні та розвантаженні. Акт прийому-передачі складається за формою додатку №2 до договору.

П.п.3.1.4 п.3.1 договору встановлено обовязок замовника перед завантаженням перевірити придатність транспортного засобу, наданого перевізником для перевезення даного вантажу.

Згідно з п.п.3.2.2 п.3.2 договору перевізник зобовязався також подавати під навантаження технічно справні засоби, що відповідають встановленим санітарним і технічним нормам, придатні для перевезення вантажу, що потребує певного температурного режиму та забезпечує його повне збереження під час перевезення.

Відповідно до п.п.3.2.17 п.3.2 договору замовник має право змінювати маршрут доставки вантажу і вантажоодержувача завчасно, не менш як за 12 годин до моменту подання автомобіля під вантаження, повідомивши про це перевізника з відшкодуванням витрат на зміну маршруту, вказані зміни мають бути погоджені сторонами в заявці.

В п.6.3 договору сторонами узгоджено, що перевізник вправі залучати третіх осіб для виконання своїх зобовязань за цим договором. При залученні перевізником третіх осіб з метою виконання своїх зобовязань за цим договором перевізник несе відповідальність перед замовником за їх дії як за свої власні.

П.6.6 договору встановлено, що замовник та/або вантажоодержувач має право відмовитися від прийняття вантажу, якщо температура морозива або заморожених напівфабрикатів в упаковці буде вища ніж мінус 12? Цельсія і такий вантаж вважається зіпсованим під час перевезення. У такому випадку перевізник відшкодовує замовнику завдані збитки в повному обсязі.

Також, згідно з п.6.7 договору перевізник може відмовитися від прийняття вантажу, поданого в тарі та (або) при упаковці, що не відповідають установленим вимогам, у разі відсутності чи неналежного маркування вантажу та якщо температура морозива або заморожених напівфабрикатів в упаковці вища ніж мінус 12? Цельсія.

На підставі укладеного договору 11.08.2014 позивач надав відповідачу заявку на перевезення морозива та заморожених напівфабрикатів автомобілем марки ДАФ, державний номер НОМЕР_1, державний номер напівпричепа ЛАМБЕРЕТ ВТО 622 ХР, водій ОСОБА_6 з визначенням навантаження у с. Софіївка Борщагівка, дати навантаження 12.08.2014, розвантаження у м. Сімферополі, датою розвантаження 13.08.2014.

У поданій заявці позивачем було зазначено про температурний режим при перевезенні морозива та заморожених напівфабрикатів від -18?С до - 22?С.

12.08.2014 представниками позивача та водієм ОСОБА_6 підписано акт приймання-передачі продукції за формою, встановленою додатком №2 до договору №252 від 28.07.2014 з зазначенням температури вантажу першого, центрального та останнього завантаженого ряду палет відповідно -17.2?С, - 17?С і -17.4?С.

Перевезення вантажу здійснювалося згідно з товаро-транспортними накладними від 12.08.2014.

Відомості про найменування вантажу, його кількість, ціну та загальну вартість визначені позивачем у видаткових накладних від 12.08.2014 №ТМн00041886, №ТМн00041888, №ТМн00041889.

Згідно з переліченими накладними загальна вартість товару, який підлягав перевезенню складає 270758грн.76коп..

14.08.2014 автомобіль, що здійснював перевезення вантажу позивача було повернуто на митому кордоні з Автономною Республікою Крим внаслідок відсутності введеного Російською Федерацією дозволу на ввіз товару на відповідну територію.

У цьому звязку позивачем замінено вказаного у провізних документах одержувача вантажу, новим вантажоодержувачем позивачем було визначено ТОВ "Євроморозпродукт" м. Одеса, якому товар належало поставити по видаткових накладних від 11.08.2014 №ТМн00064876, №ТМн00064877, №ТМн00064870, №ТМн00064871 загальною вартістю 303840,84 грн.

14.08.2014 представниками ТОВ "Євроморозпродукт", ТОВ "Три Ведмеді" та ТОВ "Бома Сервіс" в особі водія ОСОБА_6 складено акт приймання-передачі продукції за кількістю та якістю, у якому зафіксовано, що товар в кількості, зазначеній у вказаних накладних, не підлягає прийманню внаслідок пошкодження його в процесі перевезення без дотримання температурного режиму, температура готової продукції під час розвантаження становить від +2 до +3?С.

Такі ж температурні показники стану продукції внесені вантажоодержувачем та водієм ОСОБА_6 і у акт приймання-передачі продукції за формою додатку №2 до договору №252 від 28.07.2014.

В акті, складеному 14.08.2014 представниками ТОВ "Євроморозпродукт", ТОВ "Три Ведмеді" про пошкодження товару з описом стану товару та його зовнішнього вигляду, зазначено, що водій ОСОБА_6 відмовився від його підписання.

Пошкоджений товар було повернуто на склад позивача іншим перевізником.

20.08.2014 комісією у складі посадових осіб підприємства позивача здійснено приймання бракованого товару.

За наслідками приймання комісією складено акт №272/1, зроблені висновки про характер виявлених дефектів, причини їх виникнення та встановлено, що товар, перелічений в таблиці №1 акту не підлягає переробці, товар, перелічений в таблиці №2 акту підлягає переробці згідно з Типовою технологічною інструкцією з виробництва морозива шляхом подальшого внесення при його переробці нової суміші для морозива з пастеризацією дефростованої маси морозива, а також, що товар, перелічений в таблиці №3 акту при вибірковому огляді візуально не деформований, має належний товарний вигляд, вибірково буде представлений до незалежної лабораторії на дослідження за мікробіологічними показниками і у разі отримання позитивних результатів можна буде зробити висновок про подальшу його реалізацію.

За експертним висновком Бердичівської районної державної лабораторії ветеринарної медицини №774, 775, 776 від 26.08.2014 продукти з найменуванням "Пломбір у п/плівці 1000г", "Морозиво ВО 454г", "Морозиво "ОСОБА_7" 80г" не відповідають показнику КМАФАнМ КОУ в 1г, за експертним висновком №777 від 26.08.2014 продукт з найменуванням Вареники з картоплею 900г також не відповідає названому показнику.

27.08.2014 експертом Житомирської торгово-промислової палати на замовлення позивача проведена експертиза визначення фактичного стану морозива та заморожених напівфабрикатів, які надійшли на адресу товариства.

Результати експертизи оформлені висновком №В-2883, згідно з яким товар, перелічений в таблиці №1 втратив первісні форми, має здуття та пухирці повітря в поліетиленових батонах, сліди протікання, тріщини, товар, перелічений в таблиці №2 при зовнішніх формах окремих порцій морозива в глазурі має тріщини, в батонах з морозивом виявлено здуття та пухирці повітря, відносно цього товару експертом здійснені посилання на висновки лабораторії ветеринарної медицини та відносно всього товару зроблені висновки про те, що фактичний стан продукції є наслідком недотримання температурного режиму при перевезенні (розмороження та повторне замороження).

Викладені обставини слугували визначальними для звернення ТОВ "Три Ведмеді" з позовом до господарського суду про стягнення з ПП "Бома-Сервіс" збитків, які складають: 169621грн 20коп. загальна вартість товару, що не підлягає переробці, при цьому 161751грн 66коп. собівартість товару (реальні збитки), 7869грн 54коп. сума націнки (упущена вигода), 67163грн 81коп. сума, на яку зменшилася вартість ушкодженого товару, 6300грн вартість перевезення (повернення) пошкодженого товару на склад позивача, 1911грн 25коп. вартість проведених лабораторією ветеринарної медицини досліджень, 3235грн 79коп. вартість утилізації товару, що не підлягає переробці.

Відповідач у відзиві на позовну заяву проти позову заперечив та вказав, що відповідно до заявки на перевезення від 11.08.2014 сторони узгодили час та дату завантаження продукції - 17.00 год. 12 серпня 2014 року та дату розвантаження продукції 13 серпня 2014 року. Перевезення здійснювалось в жарку погоду, тому завантаження було призначено на вечірній час. Позивач не забезпечив перевізника всіма необхідними документами, тому вантаж не був пропущений до АР Крим, у чому відсутня вина відповідача.

Враховуючи обставини справи, надані матеріали, суд приходить до наступного.

Відповідно до ст.ст.11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов'язань та є обов'язковим до виконання сторонами.

Згідно з ч.1 ст.929 названого Кодексу за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу. Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов'язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов'язання, пов'язані з перевезенням.

Ст.932 Кодексу передбачено, що експедитор має право залучити до виконання своїх обов'язків інших осіб. У разі залучення експедитором до виконання своїх обов'язків за договором транспортного експедирування інших осіб експедитор відповідає перед клієнтом за порушення договору.

Відповідно до ст.934 Кодексу за порушення обов'язків за договором транспортного експедирування експедитор відповідає перед клієнтом відповідно до глави 51 цього Кодексу.

За приписами ст.924 Кодексу перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало. Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.

В силу ч.2 ст.614 Кодексу відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Згідно з ч.ч.1, 3 ст.14 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" експедитор відповідає перед клієнтом за кількість місць, вагу, якщо проводилося контрольне зважування у присутності представника перевізника, що зафіксовано його підписом, належність упаковки згідно з даними товарно-транспортних документів, що завірені підписом представника перевізника, якщо інше не встановлено договором транспортного експедирування.

Експедитор несе відповідальність за дії та недогляд третіх осіб, залучених ним до виконання договору транспортного експедирування, у тому ж порядку, як і за власні дії.

Ст.133 Статуту автомобільного транспорту УРСР, затвердженого Радою Міністрів УРСР від 27.06.1969р. №401 передбачено, що автотранспортні підприємства або організації несуть відповідальність за збереження вантажу з моменту прийняття його до перевезення і до видачі вантажоодержувачу або до передачі згідно з Правилами іншим підприємствам, організаціям, установам, якщо не доведуть, що втрата, недостача, псування або пошкодження вантажу сталися через обставини, яким вони не могли запобігти і усунення яких від них не залежало, зокрема внаслідок:

а) вини вантажовідправника (вантажоодержувача);

б) особливих природних властивостей вантажу, який перевозиться;

в) дефектів тари або упаковки, які не могли бути виявлені по зовнішньому вигляду при прийманні вантажу до перевезення, або застосування тари, що не відповідає властивостям вантажу або встановленим стандартам, при відсутності слідів пошкодження тари у дорозі;

г) здачі вантажу до перевезення без вказівки в товарно-транспортних документах на його особливі властивості, що вимагають особливих умов або застережних заходів для збереження вантажу при перевезенні або зберіганні;

д) здачі до перевезення вантажу, вологість або температура якого перевищують встановлені норми.

В зазначених випадках автотранспортне підприємство або організація несе відповідальність за незбереження вантажу, якщо пред'явник претензії доведе, що втрата, недостача, псування або пошкодження вантажу сталися з вини автотранспортного підприємства або організації.

Зі змісту статей 614, 623 ЦК України та статті 226 ГК України вбачається, що для застосування такого заходу відповідальності, як стягнення збитків потрібна наявність усіх елементів складу господарського правопорушення: 1) порушення зобов'язання; 2) збитки; 3) причинний зв'язок між порушенням зобов'язання та збитками; 4) вина.

Отримавши від позивача (Замовника) заявку від 11.08.2014 на перевезення морозива, заморожених напівфабрикатів по маршруту м. Сімферополь, м. Севастополь, відповідач уклав з Перевізником ФОП ОСОБА_8 разовий договір-заявку на транспорт № 128/14 від 12.08.2014 , згідно з яким Перевізник надав для здійснення перевезення автомобіль НОМЕР_2; ВТ0622 ХР, водій ОСОБА_6 з зазначенням номера телефона та посвідчення водія.

Відповідно до пункту 2 заявки на перевезення від 11.08.2014 сторони узгодили дату навантаження 12.08.2014, час подачі автомобіля під навантаження 17:00, дату розвантаження 13.08.2014.

Свої зобов'язання щодо своєчасної подачі автомобіля під завантаження та доставки вантажу до пункту переходу до АР Крим відповідач виконав.

Згідно акту приймання-передачі продукції № СБФ від 12.08.2014 автомобіль НОМЕР_2; ВТ0622 ХР був поданий під завантаження в узгоджений строк - 12.08.2014 , в який було завантажено 31 палету з продукцією, зауважень з приводу несправності або невідповідності авторефрижератора умовам перевезення з боку Замовника не було заявлено.

Відповідно до пункту 3.2.17 договору № 252 від 28.07.2014 замовник має право змінювати маршрут доставки вантажу і вантажоодержувача, завчасно, не менше як за 12 годин до моменту подання автомобіля під завантаження, повідомивши про це перевізника, з відшкодуванням витрат на зміну маршруту. Вказані зміни мають бути погоджені сторонами в заявці. З заявки слідує, що автомобіль з вантажем мав прибути до АР Крим 13.08.2014. З матеріалів справи слідує, що автомобіль з вантажем не був пропущений до АР Крим на кордоні з АР Крим, про що Федеральною службою по ветеринарному та фітосанітарному нагляду складено акт № 215 від 14.08.2014 про повернення вантажу. В акті вказано, що продукція не атестована на ввезення. Слід зробити висновок, що таку атестацію мав здійснити заздалегідь виробник продукції, який мав намір поставляти товар до тимчасово анексованої АР Крим, а не перевізник. Таким чином позивач з власної вини не забезпечив перевізника всіма необхідними документами для вчасного перевезення відповідачем товару до місця призначення. Враховуючи, що товар мав бути доставлений отримувачу 13.08.2014, є підстави для висновку, що транспорт прибув на кордон з АР Крим також 13.08.2014.

Акт про повернення вантажу вручений водію ОСОБА_9 14.08.2014, а весь цей час автомобіль з продукцією знаходився на пункті пропуску, що і стало причиною певного пошкодження товару. В акті від 14.08.2014 про передачу товару товариству "Євроморозпродукт" вказано, що пошкодження товару сталось через відкривання будки рефрежератора на митниці на кордоні з АР Крим. Враховуючи обставини пошкодження товару, суд не вбачає у цьому винних дій водія автомобіля і, як наслідок, відповідача у цій справі.

Суд вважає, що позивач не довів вину відповідача у пошкодженні вантажу та не надав належних доказів того, що пошкодження вантажу відбулося з вини відповідача, а також не доказав причинний зв'язок між діями перевізника та спричиненими збитками.

Ст.ст.33, 34 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок доведення обставин щодо наявності збитків, їх розміру, протиправної поведінки заподіювача збитків та причинного за'язку між протиправною поведінкою та збитками у відповідному розмірі покладається саме на позивача.

Суд дійшов висновку про відсутність вини відповідача у пошкодженні належного позивачу товару, тому відсутні правові підстави для стягнення з відповідача вартості пошкодженого товару, а також збитків у вигляді оплати послуг з перевезення товару, експертного дослідження, утилізації.

Таким чином в задоволенні позову слід відмовити в повному обсязі.

Пунктом 4.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" передбачено, що у випадках скасування рішення господарського суду і передачі справи на новий розгляд розподіл судового збору у справі, в тому числі й сплаченого за подання апеляційної та/або касаційної скарги або заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, здійснює господарський суд, який приймає рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати за звернення з позовом, подання апеляційної та касаційної скарг покладаються на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 43, 33, 34, 43, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. В задоволенні позову відмовити.

2. Судові витрати покласти на позивача.

В судовому засіданні відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено та підписано 12.04.2016.

Суддя В.Д. Воронько