Постанова № 57169412, 12.04.2016, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 квітня 2016 року Справа № 910/23111/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючий суддя: судді:Алєєва І.В. (доповідач), Дроботова Т.Б., Рогач Л.І.за участю представників: від позивача:не з'явився;від відповідача:Брусника А.М., дов. №521/2015 від 23.12.2015р.розглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційну скаргуПриватного акціонерного товариства "Просто-Страхування"на постанову Київського апеляційного господарського суду від 09.02.2016р.у справі господарського суду№910/23111/15 міста Києваза позовомПриватного акціонерного товариства "Страхові гарантії України"до Приватного акціонерного товариства "Просто-Страхування"простягнення 10 706,79грн.В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду міста Києва від 18.11.2015р., залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 09.02.2016р. у справі №910/23111/15, позовні вимоги задоволені у повному обсязі. Стягнуто з відповідача на користь позивача страхове відшкодування в розмірі 10 706,79грн. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Відповідач, Приватне акціонерне товариство "Просто-Страхування", з прийнятими судовими актами не погодився та звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою разом з клопотанням про відновлення пропущеного процесуального строку на її подання, в якій просить скасувати оскаржувані судові акти та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Обґрунтовуючи підстави звернення до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, скаржник посилається на порушення господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 30.03.2016р. задоволено клопотання відповідача про поновлення строку на подання касаційної скарги, відновлено строк на її подання, зазначена касаційна скарга прийнята до провадження та призначена до розгляду.

В призначеному судовому засіданні касаційної інстанції 12.04.2016р. представник відповідача підтримав вимоги касаційної скарги. Позивач уповноваженого представника не направив. Явка не визнавалась обов'язковою.

Перевіривши правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, проаналізувавши доводи з цього приводу, викладені в касаційній скарзі, Вищий господарський суд України дійшов до висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги Приватного акціонерного товариства "Просто-Страхування".

Як було встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, 09.04.2014р. між Приватним акціонерним товариством "Страхові гарантії України" (позивач) та ОСОБА_5 як страхувальником, укладений договір добровільного страхування наземного транспорту №038/Т/14, відповідно до умов якого об'єктом страхування є транспортний засіб марки "Сітроен" д.н.з НОМЕР_5.

20.02.2015р. в місті Києві по вул. Б.Хмельницького, 29 сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобілів марки "Лексус" д.н.з НОМЕР_6, автомобілем марки "Сітроен" д.н.з НОМЕР_7 та автомобілем марки "Субару" д.н.з НОМЕР_8

Постановою Шевченківського районного суду міста Києва від 11.03.2015р. у справі №761/6324/15-п водія автомобіля марки "Лексус" д.н.з НОМЕР_6 ОСОБА_6 визнано винним у здійсненні правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Цивільно-правову відповідальність власника автомобіля марки "Лексус" д.н.з НОМЕР_6 на момент скоєння вищезазначеної ДТП застраховано в Приватному акціонерному товаристві "Просто-Страхування" згідно полісу №АІ/7421031.

На підставі Страхового акту №004/Т/15 від 02.03.2015р. позивачем було здійснено виплату страхового відшкодування в розмірі 39 554,69грн., що підтверджується копією платіжного доручення №1223 від 02.03.2015р.

Розрахунок суми страхового відшкодування здійснено на підставі рахунку СТО ТОВ "Автоцентр "Європа-Сервіс" №ЕС-0000000000012467 від 27.02.2015р. та акту виконаних робіт №Ев-К-9986, згідно з якими вартість відновлювального ремонту автомобіля марки "Сітроен" д.н.з НОМЕР_8 становить 39 873,28грн., включно з ПДВ.

Позивач звернувся до відповідача з заявою про виплату страхового відшкодування в порядку регресу у розмірі 39 554,69грн., проте відповідач частково сплатив на рахунок позивача 28 847,89грн.

Відповідно до ст. 27 Закону України "Про страхування" та ст. 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Частиною 1 ст. 1191 ЦК України визначено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Отже, після виплати страхового відшкодування у позивача виникає право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду.

Відповідно до ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно з ч. 1 ст. 990 ЦК України страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката).

Господарські суди попередніх інстанцій обґрунтовано зазначили, що Законом України "Про страхування" та Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" не передбачено зобов'язання страховика за договором добровільного страхування визначати розмір страхового відшкодування тільки в розмірі суми, встановленої звітом про оцінку транспортного засобу, оскільки цей звіт є попереднім оціночним документом, що визначає можливу, але не остаточну суму, необхідну для відновлення транспортного засобу.

Отже, висновок місцевого господарського суду, з яким погодилась апеляційна інстанція, що виплативши страхове відшкодування, позивач набув права зворотної вимоги до відповідача у сумі страхового відшкодування в розмірі 39 554,69грн., тобто у межах фактичних затрат, є правомірним та обґрунтованим.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 15.04.2015р. у справі №910/7163/14.

Беручи до уваги вищевикладене, Вищий господарський суд України, на підставі встановлених попередніми судовими інстанціями фактичних обставин справи, з'ясованих судами з урахуванням наданих доказів та наявних матеріалів справи, перевіривши застосування ними норм матеріального та процесуального права, погоджується з висновками господарських судів попередніх інстанцій про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог у повному обсязі.

В силу приписів ст. 1117 ГПК України, касаційна інстанція не має права сама встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові місцевого чи апеляційного господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Таким чином, у касаційної інстанції відсутні процесуальні повноваження щодо переоцінки фактичних обставин справи, встановлених під час розгляду справи місцевим господарським судом та під час здійснення апеляційного провадження.

Щодо викладених в касаційній скарзі інших доводів, то вони вже були обґрунтовано спростовані судом апеляційної інстанції, і колегія суддів касаційної інстанції погоджується з викладеними в оскаржуваній постанові мотивами відхилення доводів скаржника, у зв'язку з чим підстави для скасування постанови Київського апеляційного господарського суду від 09.02.2016р. у справі №910/23111/15 відсутні.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119-11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 09.02.2016р. у справі №910/23111/15 - залишити без змін, а касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Просто-Страхування" - без задоволення.

Головуючий суддя (доповідач) І.В. Алєєва Суддя Т.Б. Дроботова Суддя Л.І. Рогач