Ухвала суду № 57168476, 13.04.2016, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

03680, м. Київ, вул. Солом»янська, 2-А

Факс 284-15-77 е-mail: inbox@kia.court.gov.ua

Справа № 22-ц/796/3400 /2016 р. Головуючий у 1 інстанції - Цокол Л.І.

Доповідач - Мараєва Н.Є

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.04.2016 р. колегія суддів судової палати в цивільних справах

Апеляційного суду м.Києва в складі :

Головуючого - Мараєвої Н.Є.,

Суддів - Андрієнко А.М., Заришняк Г.М.

При секретарі - Гарматюк О.Д.

Розглянули у відкритому судовому засіданні в м.Києві

Цивільну справу за апеляційною скаргою

представника Національного історико-архітектурного музею «Київська фортеця»

на рішення Печерського районного суду м. Києва від 26 листопада 2015 р.

в справі за позовом ОСОБА_1 до Національного історико-

архітектурного музею «Київська фортеця», 3-особа: ОСОБА_2

про стягнення заборгованості та штрафних санкцій

Заслухавши доповідь судді Мараєвої Н.Є., пояснення осіб, які з»явилися. перевіривши

матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів, -

В с т а н о в и л а :

Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 26 листопада 2015 року задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 до Національного історико-архітектурного музею «Київська фортеця», третя особа: ОСОБА_2 про стягнення заборгованості та штрафних санкцій. Стягнуто з Національного історико-архітектурного музею «Київська фортеця» на користь ОСОБА_1 заборгованість в розмірі 2500 грн., 3% річних в розмірі 12,54 грн., інфляційне збільшення в розмірі 412,50 грн., судовий збір - 243.60 грн. та витрати на правову допомогу -1500 грн.

В апеляційній скарзі представник Національного історико-архітектурного музею «Київська фортеця» просить це рішення скасувати і постановити нове про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на незаконність даного рішення, зокрема, що суд неповно з»ясував обставини справи, не дав належної оцінки доказам, порушив норми матеріального та процесуального права.

Апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи і встановлено судом, 05.01.2015 року між ОСОБА_1 та Національним історико-архітектурним музеєм «Київська фортеця» укладено договір цивільно-правового характеру, за умовами якого замовник (відповідач) доручає, а виконавець (позивач) бере на себе зобов'язання надавати на постійній основі послуги правового характеру в обсязі та на умовах передбачених даним договором, а замовник зобов'язується своєчасно ставити завдання, приймати та оплачувати послуги виконавця відповідно до умов договору.

Згідно п.2.1 вказаного договору за виконану роботу відповідач сплачує позивачу винагороду у розмірі 2500 грн. за кожен місяць обслуговування. Оплата послуг здійснюється до 10 числа місяця наступного за звітним після підписання акту приймання-передачі (п.2.3 договору).

Згідно наданих позивачем доказів акт приймання-передачі за березень 2015 р. був направлений на адресу відповідача 01.04.2015 р., який згідно інформаційного листа з відстеження пересилання поштових відправлень, відповідач отримав 01.04.2015 р. цінний лист із вкладенням.

У своїх запереченнях відповідач посилався на неможливість встановлення дійсності факгу надання позивачем послуг та нарахування виплат, у зв'язку з відсутністю в бухгалтерії відповідача належним чином оформленого акту прийому передач послуг за березень 2015 року.

Відповідач також зазначив, що всі документи, які можуть підтвердити або спростувати надходження до HIAM «Київська фортеця» цінного листа з актом надання послуг за березень 2015 р. були привласнені ОСОБА_2, у зв'язку з чим відповідач звернувся до Печерського РУГУ з відповідною заявою. Разом з тим, відповідач однією з підстав відмови вказував на те, що позивач, надаючи послуги правового характеру, діяв всупереч інтересам HIAM «Київська фортеця».

Посилався на те, що 27 березня 2015 р. між позивачем та відповідачем в особі ОСОБА_2 було укладено додаткову угоду №1 до Договору цивільно-правового характеру від 05 січня 2015 р., згідно умов якої сторони погодились викласти п.7.1. в наступній редакції : «Даний договір набуває чинності з моменту його підписання обома сторонами і діє до 31 березня 2015 р., але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами зобов'зань за цим договором». Усі інші умови договору залишились без змін.

Так, рішенням Апеляційного суду м.Києва від 11.03.2015 р. ОСОБА_2 було поновлено на роботі на посаді генерального директора HIAM «Київська фортеця» та стягнуто грошові кошти в сумі 72 654,09 грн.

26 березня 2015 р. Генеральним директором НІАМ «Київська фортеця» ОСОБА_2 було видано довіреність на ім»я ОСОБА_1 щодо представлення інтересів музею у ВССУ, зокрема, право подавати клопотання та заяви, отримувати ухвали; 27 березня 2015 р. представником ОСОБА_1 було подано клопотання до ВССУ про відкликання касаційної скарги, яке прийнято судом, про що свідчить відповідний штамп.

Під час розгляду справи судом першої інстанції та в апеляційній інстанції представник позивача наголошувала на тому, що позивач роз»яснював 3-особі ОСОБА_2 наслідки подання такого роду клопотання, в усній формі, як це передбачено договором, проте, ОСОБА_2 наполягав на виконанні вказаних дій.

Між тим, під час судового розгляду як у 1-інстанції, так і в суді апеляційної інстанції ОСОБА_2 заперечував вказані обставини, та зазначив про відсутність з боку позивача ОСОБА_1 належної консультацій з цього питання.

Постановлюючи рішення суд першої інстанції виходив з того, що послуги ОСОБА_1 відповідно до укладеного договору надавались, про що свідчать відповідні підтвердження, при цьому оплату за надані послуги не отримав.

Суд першої інстанції правильно вважав, що послуги позивачем відповідно вказаного договору надавалися, певна робота виконувалася, що факт неналежного надання юридичної допомоги не знайшов свого підтвердження в судовому засіданні.

До того ж, з матеріалів справи вбачається, що позивач був найманим працівником і виконував роботу на підставі договору цивільно-правового характеру (а.с.7-10), що робота за даним договором виконувалася за дорученням та на вимогу замовника, тобто, відповідача; що сторони у договорі визначені як Замовник - HIAM «Київська фортеця» та Виконавець -ОСОБА_1 (ст.1, 3 договору).

Так, зокрема, згідно п.п.3.3, 3.4 договору виконавець на вимогу замовника (тобто, відповідача) організовує ведення претензійно-позовної роботи на підставі наданих замовником матеріалів, документів, інформації, тощо; надає усні та письмові консультації у галузі права з питань, що виникають в діяльності замовника.

На час складання клопотання про відкликання касаційної скарги керівником відповідача HIAM «Київська фортеця» був ОСОБА_2, за дорученням якого діяв позивач, що підтверджується виданим йому дорученням (а.с.13).

Згідно ч.1 ст.901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно ч.1 ст.903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно ст.509 ЦК України, зобов'занням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ст.526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших мог, що звичайно ставляться.

Згідно ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає конанню у цей строк (термін).

Судом встановлено, що позивачем свої зобов»язання за вказаним договором виконано.

Оскільки, відповідач взяті на себе зобов'язання за договором не виконав, зокрема, не виплатив позивачу за виконану ним роботу у березні 2015 р. винагороду в загальному розмірі 2500,00 грн., то нього у зв'язку з цим утворилась заборгованість у вказаному розмірі.

Що стосується доводів 3-особи ОСОБА_2, за вказівкою якого діяв позивач, щодо нероз»янення йому позивачем як юристом наслідків відкликання касаційної скарги та можливого створення конфлікту інтересів, то ці доводи не можуть бути взяті до уваги, оскільки, не підтверджуються будь-якими належними та допустимими доказами в розумінні ст.ст 57, 58 ЦПК України.

Так, 3-особа у даній справі ОСОБА_2 був керівником HIAM «Київська фортеця», його генеральним директором, а тому, працюючи на цій посаді, будучи посадовою особою юридичної особи публічного права та суб»єктом відповідальності за вчинення корупційних дій, повинен був знати та розуміти, що згідно п.п. «а» п.2 ч.1 ст.3 ЗУ «Про запобігання корупції» свідоме та умисне невжиття заходів щодо недопущення будь-якої можливості виникнення конфлікту інтересів, тягне адміністративну відповідальність за ст.172-7 КУпАП. Проте, всупереч цьому, діяв від імені юридичної особи у власних інтересах.

Постановою (яка додана до апеляційної скарги) Печерського районного суду м.Києва від 2.12.2015 р. ОСОБА_2 було визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення за ст.172-7 КУпАП, оскільки, він перебуваючи на посаді генерального директора HIAM «Київська фортеця» заходів щодо недопущення будь-якої можливості виникнення потенційного конфлікту інтересів не вжив, а саме маючи приватний майновий інтерес, зумовлений особистим бажанням отримати грошові кошти в сумі 72 654,09 грн., відкликав касаційну скаргу з Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ та заяву, подану до Дніпровського районного суду м.Києва, з метою отримання грошей, невідкладно не повідомив безпосереднього керівника про наявність конфлікту інтересів.

Вказаною постановою провадження в даній адміністративній справі відносно ОСОБА_2 було закрито у зв»язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення.

З огляду на викладене, судова колегія вважає, що порушення відносно ОСОБА_2 адміністративного провадження не може бути підставою для визнання неналежним виконання позивачем своїх обов»язків за договором цивільно-правового характеру від 5.01.2015 р., та підставою відмови у задоволенні позову.

Доказів щодо невиконання, або неналежного виконання позивачем своїх обов»язків за договором суду не надано.

Тому, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку щодо стягнення з відповідача суми заборгованості із відсотками відповідно до вимог ст.625 ЦК України, а також решти витрат, відшкодування яких передбачено законом.

За таких обставин судова колегія вважає, що суд першої інстанції обгрунтовано дійшов висновку щодо задоволення позову.

Згідно ст.60 ЦК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст.61 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом повно з»ясовано обставини справи, дана належна оцінка доказам.

Висновки суду відповідають вимогам закону, підтверджуються матеріалами справи.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Підстав для скасування рішення суду не вбачається.

Керуючись ст.ст.218, 303, 304, 307, 308, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

У х в а л и л а :

Апеляційну скаргу представника Національного історико-архітектурного музею «Київська фортеця» - відхилити, а рішення Печерського районного суду м. Києва від 26 листопада 2015 р. - залишити без змін.

Ухвала може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий :

Судді :