Ухвала суду № 57168455, 14.04.2016, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 22ц/796/2457/2016 Головуючий у 1-й інстанції - Піхур О.В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 квітня 2016 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва у складі :

головуючого - Шахової О.В.

суддів Вербової І.М., Поливач Л.Д.

при секретарі - Литвиненко Р.С.

розглянула у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності за апеляційною скаргою ОСОБА_1, поданої її представником ОСОБА_2, на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 10 грудня 2015 року,

В С Т А Н О В И Л А :

У жовтні 2014 року ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» звернулось до суду з зазначеним позовом, який згодом уточнило, і остаточно просило, звернути стягнення на предмет іпотеки - нерухоме майно: квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 59,4 кв.м., що складається з трьох жилих кімнат, житловою площею 43,7 кв.м. за ціною 1553000,00 грн. ; квартиру АДРЕСА_2, загальною площею 71,5 кв.м., що складається з трьох жилих кімнат, житловою площею 52,2 кв.м. за ціною 2138000,00 грн.; квартиру АДРЕСА_3, загальною площею 135,8 кв.м., що складається з двох жилих кімнат, житловою площею 90,8 кв.м. за ціною 3399000,00 грн. - та належить ОСОБА_1 на праві власності, шляхом визнання за Публічним акціонерним товариством «Банк «Фінанси та Кредит» права власності з метою погашення заборгованості ОСОБА_1 за договором про відкриття кредитної лінії №2203/07/КИ-310 від 31.08.2007 року у розмірі 81025432,78 грн., з яких заборгованість за кредитом - 42058295,96 грн. ; заборгованість за відсотками за користування кредитом - 20823529,46 грн., за пенею - 18143607,36 грн., перед Публічним акціонерним товариством «Банк «Фінанси та Кредит».

Свої вимоги обґрунтувало тим, що 31 серпня 2007 року між ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит», правонаступником є АТ «Банк «Фінанси та Кредит» та ОСОБА_1 було укладено договір про відкриття кредитної лінії № 2203/07/КИ-310 з договорами про внесення змін від 20.05.2008, від 22.05.2008, від 28.05.2008, від 04.06.2008, від 09.06.2008, від 10.06.2008, від 12.06.2006, від 19.06.2008 та від 01.09.2008. Відповідно до умов кредитного договору позичальнику було відкрито відновлювальну кредитну лінію на споживчі цілі, на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності, з максимальним лімітом заборгованості у розмірі 5269000,00 доларів США, зі сплатою за користування кредитними ресурсами у валюті кредиту 16,0% річних. Умовами кредитного договору сторони обумовили повернення позичальником кредитних коштів до 30.08.2022 року. У якості забезпечення виконання зобов`язань позичальника між позивачем та відповідачем, як іпотекодавцем було укладено іпотечний договір від 31 серпня 2007 року. Відповідач, як позичальник свої зобов`язання за кредитним договором виконував неналежним чином, неодноразово допускав прострочення по внесенню платежів та сплаті відсотків. Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 05 серпня 2013 року було задоволено частково позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит», а саме: в рахунок погашення заборгованості за договором про відкриття кредитної лінії № 2203/07/КИ-310 від 31 серпня 2007 року, що станом на 22.11.2012 року складає 93907720,77 грн., звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом надання Публічному акціонерному товариству «Банк «Фінанси та Кредит» в особі Філії «Кримське регіональне управління» акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» права на продаж будь-якій особі-покупцеві зазначених квартир за початковою ціною, яка встановлюється на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій, з наданням Публічному акціонерному товариству «Банк «Фінанси та Кредит» в особі Філії «Кримське регіональне управління» акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» всіх повноважень продавця, необхідних для здійснення продажу. Рішенням Апеляційного суду м. Києва від 26 грудня 2013 року рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 05 серпня 2013 року в частині задоволення позову про надання права вчиняти дії, отримувати документи необхідні для укладення договору купівлі-продажу та виселення, а також в частині розподілу судових витрат скасовано і ухвалено в цій частині нове рішення, а саме: надати Публічному акціонерному товариству «Банк «Фінанси та Кредит» право вчиняти будь-які дії та отримувати будь-які документи, необхідні для укладення договору купівлі-продажу предмету іпотеки в тому числі: право отримати в Першій Київській державній нотаріальній конторі дублікат договору купівлі-продажу від 11.06.1997 року, зареєстрованого в реєстрі за № 11-1251, посвідченого державним нотаріусом Київською державної нотаріальної контори ОСОБА_3, та отримати дублікат договору купівлі-продажу від 11.06.1997 року, зареєстрованого в реєстрі за № 11-1254, посвідченого державним нотаріусом Київською державної нотаріальної контори ОСОБА_3, право отримати в Київській міській державній адміністрації дублікат Свідоцтва про право власності на квартиру від 29.10.2001 року, виданого Головним управлінням житлового забезпечення Київської міської державної адміністрації; право отримати у відповідних установах, організаціях, підприємствах незалежно від форми власності та підпорядкування чи органів нотаріату технічні паспорти на квартири, які є предметом іпотеки; право отримати в органах Державної реєстрації прав, нотаріуса Витяг з Державного реєстру прав на предмет іпотеки; право подавати від імені ОСОБА_1.в органи Державної реєстрації прав, нотаріусі документи, необхідні для здійснення державної реєстрації права власності на квартири, що входять до складу предмету іпотеки, згідно отриманих дублікатів правовстановлюючих документів та отримувати останні, також подавати відповідні заяви, документи та отримувати інші документи від імені іпотекодавця, які пов`язані з оформленням права власності; право здійснювати будь-які платежі, що стосуються предмету іпотеки; право Банку на отримання довідки про склад сім`ї або зареєстрованих у предметі іпотеки осіб. Виселити всіх зареєстрованих осіб у предметі іпотеки. Ухвалою ВССУ від 26 лютого 2014 року рішення Апеляційного суду міста Києва та рішення Шевченківського районного суду міста Києва залишено без змін.

На виконання рішення суду позивачем було здійснені заходи на отримання дублікату правовстановлюючого документу, але 09 грудня 2013 року Перша Київська державна нотаріальна контора надала відповідь, що відповідно до ст. 53 закону України «Про нотаріат», видати дублікати правовстановлюючих документів не можливо. 14 серпня приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 повідомила, що посвідчення таких договорів здійснюється за загальними правилами посвідчення договорів відчуження.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 10 грудня 2015 року позов задоволено.

Звернуто стягнення на предмет іпотеки - нерухоме майно : квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 59,4 кв.м., що складається з трьох жилих кімнат, житловою площею 43,7 кв.м. за ціною 1553000,00 грн; квартиру АДРЕСА_2, загальною площею 71,5 кв.м., що складається з трьох жилих кімнат, житловою площею 52,2 кв.м. за ціною 2138000,00 грн.; квартиру АДРЕСА_3, загальною площею 135,8 кв.м., що складається з двох жилих кімнат, житловою площею 90,8 кв.м. за ціною 3399000,00 грн. - та належить ОСОБА_1на праві власності, шляхом визнання за Публічним акціонерним товариством «Банк «Фінанси та Кредит» права власності з метою погашення заборгованості за договором про відкриття кредитної лінії №2203/07/КИ-310 від 31.08.2007 року у розмірі 81025432,78 грн., з яких заборгованість за кредитом - 42058295,96 грн. ; заборгованість за відсотками за користування кредитом - 20823529,46 грн., за пенею - 18143607,36 грн., перед Публічним акціонерним товариством «Банк «Фінанси та Кредит».

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Не погодившись з рішенням суду представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу та посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову.

На обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт вказує, що суд першої інстанції дійшов до безпідставного висновку про наявність у позивача правових підстав визнавати право власності на нерухоме майно. Позивач вже звертався до Шевченківського районного суду м. Києва з вимогою про визнання права власності на предмет іпотеки та по даному спору вже ухвалено судове рішення. Судом першої інстанції було визнано право власності на майно, яке не було передано в іпотеку та невірно визначено розмір заборгованості за кредитним договором.

У судовому засіданні представник позивача заперечував проти задоволення апеляційної скарги.

Представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м.. Києва дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню.

Судом встановлено, що 1 серпня 2007 року між позивачем та відповідачем було укладено кредитний договір № 2203/07/КИ-310 на суму 5269000,00 доларів США, строком до 30 серпня 2022 року, із подальшими змінами та доповненнями.

31 серпня 2007 року між сторонами було укладено іпотечний договір, відповідно до якого іпотекодавець передає в іпотеку іпотекодержателю наступне нерухоме майно: квартиру АДРЕСА_1. Зазначена квартира має загальну площу 59,4 кв.м., і складається з трьох жилих кімнат, жилою площею 43,7 кв.м.; квартиру АДРЕСА_2. Зазначена квартира має загальну площу 71,5 кв.м., і складається з трьох жилих кімнат, жилою площею 52,2 кв.м.; квартиру АДРЕСА_3. Зазначена квартира має загальну площу 135,8 кв.м., і складається з двох жилих кімнат, жилою площею 90,8 кв.м.

Згідно з п. 2 іпотечного договору, зазначені квартири передаються в іпотеку, як забезпечення повернення кредитних ресурсів, виданих ОСОБА_1 за кредитним договором № 2203/07/КИ-310 від 31 серпня 2007 року на суму 5269000,00 доларів США строком до 30 серпня 2022 року, а також процентів за користування кредитними ресурсами, виходячи з процентної ставки 14% річних, а також комісійної винагороди за основним зобов`язанням, неустойки за цим договором або за основним зобов`язанням, враховуючи відшкодування збитків, завданих прострочкою платежів за основним зобов`язанням, відшкодування витрат по зверненню стягнення на предмет іпотеки в повному обсязі (в тому числі витрати за виконавчим написом), визначеному на момент фактичного задоволення вимог. У випадку зміни сторонами основного зобов`язання, в тому числі процентної ставки за користування кредитними ресурсами, іпотекодавець зобов`язується невідкладно укласти з іпотекодержателем відповідну додаткову угоду до цього договору.

Пунктом 4 іпотечного договору передбачено, що предмет іпотеки належить іпотекодавцю на праві приватної власності на підставі: договору купівлі-продажу квартири, посвідченого ОСОБА_3, державним нотаріусом Київською державної нотаріальної контори № 1 від 11.06.1997 року за реєстровим № 11-1251, зареєстрованого в Київському міському бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна в реєстровій книзі за реєстровим № 3286; договору купівлі-продажу квартири, посвідченого ОСОБА_3, державним нотаріусом Київською державної нотаріальної контори № 1 від 11.06.1997 року за реєстровим № 11-1254, зареєстрованого в Київському міському бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна в реєстровій книзі за реєстровим № 3286; свідоцтво про право власності на кватиру, виданої Головним управлінням житлового забезпечення Київської міської державної адміністрації від 29.10.2001 року НОМЕР_1 на підставі наказу Головного управління житлового забезпечення від 23.10.2001 року № 1177-С/КІ, та зареєстрованого в Київському міському бюро технічної інвентаризації в реєстровій книзі за реєстровим № 34188 01 листопада 2001 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 572 ЦК України, в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом (ст. 1 Закону України «Про іпотеку»).

Іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду. До іпотеки, яка виникає на підставі закону або рішення суду, застосовуються правила щодо іпотеки, яка виникає на підставі договору, якщо інше не встановлено законом. Взаємні права і обов'язки іпотекодавця та іпотекодержателя виникають з моменту державної реєстрації іпотеки відповідно до закону (ч. 1 та ч. 2 ст. 3 Закону України «Про іпотеку»).

За рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання (ч. 1 ст. 7 Закону України «Про іпотеку»).

За ч.2 ст.7 Закону України «Про іпотеку», у разі, якщо вимога за основним зобов'язанням підлягає виконанню у грошовій формі, розмір цієї вимоги визначається на підставі іпотечного договору або договору, що обумовлює основне зобов'язання, у чітко встановленій сумі чи шляхом надання критеріїв, які дозволяють встановити розмір цієї вимоги на конкретний час протягом строку дії основного зобов'язання.

Позичальник свої зобов`язання за кредитним договором виконує неналежним чином, що призвело до утворення заборгованості зі сплати основного зобов`язання, нарахованих процентів та штрафних санкцій.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ч. 1 ст. 526 ЦК України).

Відповідно до ст. 611 ЦК України в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором, або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 36 Закону України «Про іпотеку», сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Відповідно до роз'яснень, викладених у п. 9 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ України від 30 березня 2012 року № 5 "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин", право вибору способу судового захисту, передбаченого законом або договором (дострокове стягнення кредиту, стягнення заборгованості, у тому числі шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки/застави, розірвання кредитного договору, набуття права власності на предмет іпотеки тощо), належить виключно позивачеві.

Відповідно до п. 8.4.3. Іпотечного договору, іпотекодержатель має право звернути стягнення на предмет іпотеки відповідно до чинного законодавства України у разі, коли в момент настання терміну виконання іпотекодавцем зобов`язань, забезпечених іпотекою та за цим договором, вони не будуть виконані чи будуть виконані неналежним чином.

Пунктом 8.4.6. Іпотечного договору передбачено, що іпотекодержатель має право за рахунок коштів, отриманих від реалізації предмету іпотеки, відповідно до чинного законодавства України, погасити наявну заборгованість іпотекодавця за основним зобов`язанням, а також проценти за користування кредитними ресурсами, комісійну винагороду за основним зобов`язанням, неустойку за цим договором або основним зобов`язанням, збитки, завдані прострочкою платежів за вищезазначеними договорами, відшкодування витрат по зверненню стягнення на предмет іпотеки.

Згідно п. 8.4.8 Іпотечного договору, достроково звернути стягнення на предмет іпотеки у разі неналежного виконання іпотекодавцем будь-яких умов основного зобов`язання, у тому числі, але не обмежуючись переліченим нижче, у разі несвоєчасної чи неповної сплати платежів, несвоєчасного повернення суми основного зобов`язання, в тому числі кредиту, процентів, комісійної винагороди, неустойки. Право звернення стягнення на предмет іпотеки іпотекодержатель набуває також, якщо іпотекодержатель, відповідно до основного зобов`язання, заявить іпотекодавцю вимогу повернути кредит та сплатити проценти, комісійну винагороду да настання строку, зазначеного у основному зобов`язанні, а іпотекодавець не виконає зазначене зобов`язання.

Пунктом 10 договору передбачено, що звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на розсуд іпотекодержателя: або за рішенням суду, або за виконавчим написом нотаріуса, або іпотекодержателем самостійно на умовах цього договору.

Відповідно до п. 11 іпотечного договору, за вибором іпотекодержателя застосовується один із наведених нижче способів звернення стягнення на предмет іпотеки та задоволення вимог іпотекодержателя: за рішенням суду (п.11.1); у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса. Вчинений нотаріусом виконавчий напис може бути оскаржено іпотекодавцем виключно в судовому порядку (п. 11.2); згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в п.п. 11.3.1 та 11.3.2 цього пункту договору (п.11.3).

Згідно п. 11.3.1 Іпотечного договору, задоволення вимог здійснюється шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання у порядку, встановленому ст. 37 Закону України «Про іпотеку» або відповідно до п. 11.3.2 договору, продаж іпотекодержателем від свого імені предмету іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому ст. 38 Закону України «Про іпотеку».

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати: передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання у порядку, встановленому статтею 37 цього Закону; право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 цього Закону (ч. 3 ст. 36 Закону України «Про іпотеку»).

Іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання (ч. 1 ст. 37 Закону України «Про іпотеку»).

З урахуванням ст.ст. 36, 37 Закону України «Про іпотеку», можна зробити висновок, що не виключається можливість звернення стягнення на предмет іпотеки в такий спосіб і набуття іпотекодержателем права власності на нього за рішенням суду, оскільки цими нормами передбачено задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, яке є способом звернення стягнення, якщо його передбачено договором.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч. 1 ст. 16 ЦК України).

У правовій позиції постанови Верховного Суду України від 11.12.2013 року у справі 6-124цс13 зазначено, що виходячи з положень частини другої статті 16 ЦК України, частини третьої статті 33, статті 36, частини першої статті 37 Закону України "Про іпотеку" не виключається можливість звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання забезпечених іпотекою зобов'язань за рішенням суду, оскільки цими нормами передбачено задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, яке ототожнюється зі способом звернення стягнення, якщо такий спосіб передбачено іпотечним договором.

Висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 355 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права (ч. 1 ст.360-7 ЦПК України).

Згідно ч. 3 ст. 37 Закону України «Про іпотеку», іпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб'єктом оціночної діяльності.

Відповідно до висновку про вартість майна від 20.04.2015року, наданого суб`єктом оціночної діяльності ПП «Аналітичне Бюро Інновацій та Консалтингу» (сертифікат № 14353/13 від 15 лютого 2013 року) в рамках Звіту про оцінку вартості майна, ринкова вартість двокімнатної квартири № 45 «а» у будинку АДРЕСА_1 складає 3399000,00 грн..

Згідно Висновку про вартість майна від 20.04.2015року, наданого суб`єктом оціночної діяльності ПП «Аналітичне Бюро Інновацій та Консалтингу» (сертифікат № 14353/13 від 15 лютого 2013 року) в рамках Звіту про оцінку вартості майна, ринкова вартість трикімнатної квартири № 45 складає 2138000,00 грн..

Відповідно до Висновку про вартість майна від 20.04.2015року, наданого суб`єктом оціночної діяльності ПП «Аналітичне Бюро Інновацій та Консалтингу» (сертифікат № 14353/13 від 15 лютого 2013 року) в рамках Звіту про оцінку вартості майна, ринкова вартість двокімнатної квартири № 44 складає 1553000,00 грн..

Статтею 39 Закону України "Про іпотеку" встановлено, що у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються, зокрема, загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

Встановивши, що відповідач зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконала, та з урахуванням того, що договір іпотеки містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, шляхом передачі йому права власності на предмет іпотеки, суд першої інстанції дійшов обгорнутого висновку, що в рахунок погашення заборгованості відповідача необхідно звернути стягнення на предмет іпотеки, оскільки, передбачені законом позасудові способи реалізації прав іпотекодержателя не виключають можливості захисту його права у судовому порядку при наявності такого застереження.

Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції дійшов до помилкового висновку про наявність у позивача правових підстав визнавати право власності на нерухоме майно є безпідставними, оскільки вищезазначена позиція представника відповідача не підтверджується нормами матеріального права та спростовується наступним.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 31.08.2007р. між позивачем та відповідачем було укладено іпотечний договір за яким в іпотеку банку передано нерухоме майно, а саме: квартиру АДРЕСА_1, квартиру АДРЕСА_2 та квартиру АДРЕСА_3 в рахунок належного виконання зобов'язань за кредитним договором № 2203/07/КИ-310 від 31.08.2007р.

Відповідно до ст. 33 Закону України «Про іпотеку», у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.

Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Згідно п. 8.4.3. іпотечного договору, іпотекодержатель має право звернути стягнення на предмет іпотеки відповідно до чинного законодавства України у разі, коли в момент настання терміну виконання іпотекодавцем зобов'язань, забезпечених іпотекою за цим договором, вони не будуть виконані чи будуть виконані неналежним чином.

Згідно п. 8.4.8. іпотечного договору, іпотекодержатель має право достроково звернути стягнення на предмет іпотеки у разі неналежного виконання іпотекодавцем будь-яких умов основного зобов'язання, у тому числі, але не обмежуючись переліченим нижче, у разі несвоєчасної чи неповної сплати платежів, несвоєчасного повернення суми основного зобов'язання.

Згідно з п. 8.4.8. іпотечного договору, іпотекодержатель має право обирати порядок звернення стягнення на предмет іпотеки.

Згідно п. 10. іпотечного договору, звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на розсуд іпотекодержателя: або за рішенням суду, або за виконавчим написом нотаріуса, або іпотекодержателем самостійно на умовах цього договору.

Згідно п. 11.1. іпотечного договору, за вибором іпотекодержателя застосовується один із наведених нижче способів звернення стягнення на предмет іпотеки та задоволення вимог іпотекодержателя: за рішенням суду.

Крім того, у правовій позиції постанови Верховного Суду України від 11.12.2013 р. у справі № 6-124цс13 та від 19.08.2014р. у справі № 3-43гс14, зазначено наступне: «виходячи з положень частини другої статті 16 ЦК України, частини третьої статті 33, статті 36, частини першої статті 37 Закону України "Про іпотеку" не виключається можливість звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання забезпечених іпотекою зобов'язань за рішенням суду, оскільки цими нормами передбачено задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, яке ототожнюється зі способом звернення стягнення, якщо такий спосіб передбачено іпотечним договором».

Отже, з аналізу Закону України «Про іпотеку» та іпотечного договору, позивачем правомірно заявлено вимогу про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності на нього, що також підтверджується правовими висновками Верховного суду України.

Доводи апеляційної скарги про те, що позивач вже звертався до Шевченківського районного суду м. Києва з вимогою про визнання права власності на предмет іпотеки та по даному спору вже ухвалено судове рішення є також безпідставними, оскільки дійсно, як підтверджується матеріалами справи та встановлено судом першої інстанції, рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 05.08.2013 р. позов АТ «Банк «Фінанси та Кредит» задоволено частково та звернуто стягнення на предмет іпотеки (раніше зазначені квартири № 44, № 45 та № 45а) шляхом надання Банку права на продаж будь-якій особі-покупцеві зазначених квартир за ціною, яка встановлюється на рівні не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/належним експертом. На виконання зазначеного рішення позивачем здійснювались заходи щодо отримання дублікатів правовстановлюючих документів, але відповіддю Першої Київської державної нотаріальної контори від 09.12.2013 р. було відмовлено у їх видачі. У результаті чого, позивач звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва із заявою про зміну способу виконання рішення від 05.08.2013р. Однак судом було постановлено ухвалу від 14.11.2014р. про відмову у її задоволенні за її безпідставності. Ухвалою апеляційного суду м. Києва від 03.02.2015р. скасовано вищезазначену ухвалу та постановлено нову, якою відмовлено у задоволенні заяви про зміну способу виконання рішення на тій підставі, що предмет іпотеки був реконструйований, не відповідає характеристикам зазначених в іпотечному договорі. Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 29.04.2015 р. скасовано ухвалу апеляційного суду м. Києва від 03.02.2015 р. та залишено в силі ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 14.11.2014 р. Постановляючи зазначену ухвалу суд касаційної інстанції виходив з того, що зміна способу виконання рішення зі звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом його продажу на визнання права власності на предмет іпотеки фактично змінює ухвалене по суті рішення, що є недопустимим та суперечить вимогам 373 ЦПК України.

Доводи апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції було визнано право власності на майно, яке не було передано в іпотеку та невірно визначено розмір заборгованості за кредитним договором є також безпідставними, оскільки відповідно до п. 8.1.8 іпотечного договору, іпотекодавець зобов'язався не здійснювати реконструкції (переобладнання, перебудови) предмету іпотеки без письмового дозволу іпотекодержателя; (надати документи про проведені роботи). У порушення п. 8.1.8. іпотечного договору відповідач, без письмового дозволу позивача, здійснив реконструкцію предмету іпотеки. Відповідних документів щодо проведеної реконструкції у предметі іпотеки також не надано. Крім того, здійснення наявність реконструкції іпотечного майна не є підставою для відмови у задоволенні позову про звернення стягнення на предмет іпотеки. Долучений до матеріалів справи висновки про вартість іпотечного майна був здійснений належним суб'єктом оціночної діяльності. Зазначені висновки не оскаржувалось відповідачем. Позивачем, висновки про вартість майна на яке звертається стягнення, були долучені до матеріалів справи, ще у квітні 2015 року в період їх дії, а від так посилання представника відповідача, що вартість нерухомого майна є значно заниженою не відповідають обставинам справи та не надано суду жодного належного доказу на підтвердження своїх доводів. Крім того, у процесі розгляду цивільної справи у суді першої інстанції, від відповідача не надходило жодних заперечень щодо непогодження із сумою заборгованості та щодо непогодження із вартістю нерухомого майна, що було визначено на підставі звітів про незалежну оцінку майна проведених ПП «Аналітичне Бюро Інновацій та Консалтингу» від 20.04.2015р.

Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів вважає, що висновок суду першої інстанції про наявність правових підстав для задоволення позову відповідає фактичним обставинам справи, оскаржуване рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, ґрунтується на вимогах чинного цивільного законодавства, яке регулює спірні правовідносини, що відповідно до положень ст.308 ЦПК України є підставою для відхилення апеляційної скарги та залишення оскаржуваного рішення без змін.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 309, 313-314, 316-317 ЦПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1, подану її представником ОСОБА_2, відхилити.

Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 10 грудня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 20 днів до Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до вказаного суду.

Головуючий

Судді