Ухвала суду № 57168342, 12.04.2016, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 квітня 2016 р. Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду м. Києва в складі:

головуючого - Усика Г.І.

суддів - Ратнікової В.М., Соколової В.В.

при секретарі - Ільченко В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Шевченківського районного суду с. Києва від 01 грудня 2015 р. у справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» про захист прав споживачів та визнання пункту кредитного договору недійсним,

в с т а н о в и л а:

У листопаді 2015 р. ОСОБА_1 звернувся до ПАТ «КБ «Надра» про захист прав споживачів та визнання недійсним пункту кредитного договору.

На обґрунтування своїх вимог зазначав, що 13.08.2007 р. між ним та ВАТ КБ «Надра» (перейменовано на ПАТ «КБ «Надра») укладено кредитний договір № 404/П/99/2007-980, відповідно до якого Банк надав йому у тимчасове користування на умовах повернення, строковості і платності грошові кошти у сумі 25 000 грн. на споживчі цілі, зі сплатою 1,9% річних на строк до 13.08.2009 р.

Пунктом 6.3 кредитного договору сторони погодили збільшення строку позовної давності до 10 років.

Посилаючись на те, що зазначений пункт кредитного договору порушує його права, суперечить вимогам ст.ст. 18, 21 Закону України «Про захист прав споживачів», та ч. 1 ст. 259 ЦК України, просив визнати його недійсним.

Ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Києва від 01.12.2015 р. позовну заяву ОСОБА_1 повернуто позивачеві з посиланням на те, що ним не усунуто недоліки зазначені в ухвалі суду від 06.11.2015 р.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 просив зазначену ухвалу скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції, посилаючись на те, що вона постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Зазначав, що на виконання ухвали суду від 25.11.2015 р. направлено заяву про усунення недоліків в якій містилося обґрунтування звільнення позивача від сплати судового збору за позовами про захист прав споживачів.

Справа № 761/32561/15-ц № апеляційного провадження: 22-ц/796/4582/2016Головуючий у суді першої інстанції: Макаренко І.О.Доповідач у суді апеляційної інстанції: Усик Г.І.Крім того вказував на те, що суд не урахував ч. 3 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів», відповідно до якої споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов'язані з порушенням їх прав, та п. 7 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ № 10 від 2014 р.

«Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах».

В судовому засіданні представник ОСОБА_1 просив задовольнити апеляційну скаргу з наведених у ній підстав.

Представник ПАТ «КБ «Надра» просив апеляційну скаргу відхилити, посилаючись на те, що ухвала суду є законною та обґрунтованою.

Заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, які приймали участь в судовому засіданні, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів виходить з наступного.

Повертаючи позовну заяву ОСОБА_1, суддя виходив з того, що позивач не усунув недоліки, зазначені в ухвалі від 06.11.2015 р., а саме: не сплатив судовий збір за подання позовної заяви

З таким висновком погодитися не можна, виходячи з наступного.

ОСОБА_1 звернувся, як позичальник, за договором про надання споживчого кредиту з позовом про визнання недійсним пункту 6.3 кредитного договору, посилаючись на те, що зазначений пункт договору порушує його права як споживача банківських послуг.

Ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Києва від 06.11.2015 р. позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху, надано строк для усунення недоліків з тих підстав, що позивач не сплатив судовий збір за подання позовної заяви.

Залишаючи позовну заяву без руху, суддя керувався тим, що Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо сплати судового збору» від 22.05.2015 р. № 484-VIII, який набрав чинності 01.09.2015 р., внесено зміни до Закону України «Про судовий збір» № 3674-VI та викладено статтю 5 цього Законув новій редакції, у якій не передбачено звільнення від сплати судового збору споживачів за позовами, що пов'язані з порушенням їхніх прав.

ОскількиЗакон України «Про судовий збір» є спеціальним нормативно-правовим актом, що регулює порядок сплати та розміру судового збору і був прийнятий пізніше, то вважав, що застосуванню підлягає саме цей Закон, а не Закон України «Про захист прав споживачів»

На виконання ухвали судді від 06.11.2015 р. представник ОСОБА_1 направив до суду заяву про усунення недоліків, в якій посилався на те, що відповідно до ч.3 ст. 22 Закону України «Про судовий збір» він, як споживач, звільняється від сплати судового збору за позовом про захист прав споживачів.

Таким чином, в діючому законодавстві існують розбіжності щодо вирішення питання про звільнення від сплати судового збору позивачів, які звернулися з позовом про захист прав споживачів, і в практиці існує неоднакове застосування зазначених правових норм.

Вирішуючи зазначене питання колегія суддів виходить з наступного.

У пункті 7 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17.10.2014 № 10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» зазначено, що оскільки стаття 5 Закону № 3674-VI не містить вичерпного переліку пільг щодо сплати судового збору, то при визначенні таких пільг слід керуватися іншим законодавством України, наприклад, статтею 14 Закону України від 01 грудня 1994 р. № 226/94/ВР «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового слідства, прокуратури і суду», статтею 22 Закону України від 22 жовтня 1993 року № 3551 - ХІІ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», статтею 22 Закону України від 22 травня 1991 року № 1023-ХІІ «Про захист прав споживачів».

Закон України «Про захист прав споживачів» регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.

В рішенні Конституційного Суду України від 10.11.2011 р. №-рп/2011 зазначено, що положення пунктів 22,23 статті 1, статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» від 12 травня 1991 року, з наступними змінами, у взаємозв'язку з положеннями частини четвертої статті 42 Конституції України треба розуміти так, що їх дія поширюється на правовідносини між кредитодавцем та позичальником (споживачем) за договором про надання споживчого кредиту, що виникають як під час укладення, так і виконання такого договору.

Таким чином Закон України «Про захист прав споживачів» також є спеціальним законом у сфері захисту прав споживачів, він є діючим, а тому при вирішенні питання про звільнення позивачів від сплати судового збору за позовами про захист прав споживачів, застосуванню підлягає саме зазначений нормативно-правовий акт.

Ураховуючи наведене, ухвала судді Шевченківського районного суду від 01.12.2015 р. підлягає скасуванню з передачею питання про відкриття провадження у справі на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 312, 313, 315 ЦПК України, колегія суддів,

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 01 грудня 2015р. скасувати і передати питання на новий рогляддо суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий: Судді: