Ухвала суду № 57168311, 12.04.2016, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 квітня 2016 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва

в складі: головуючого судді: Махлай Л.Д.,

суддів: Левенця Б.Б., Мазурик О.Ф.

при секретарі: Синявському Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1, поданою через представника ОСОБА_2, на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 16 лютого 2016 року у справі за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Саламандра-Україна» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, завданої в результаті ДТП в порядку регресу,

в с т а н о в и л а :

у квітні 2015 року ПрАТ «СК «Саламандра - Україна» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1, в якому просило стягнути з останнього 10 567, 31 грн. страхового відшкодування в порядку регресу посилаючись на те, що з вини відповідача сталася ДТП, внаслідок якої пошкоджено автомобіль «Тойота Ленд Крузер» д.н. НОМЕР_1, який був застрахований у ПрАТ «СК «Саламандра - Україна», за договором добровільного страхування транспортного засобу та на виконання умов якого ними виплачено страхове відшкодування у розмірі 10 567, 31 грн.

Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 16.02.2016 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПрАТ «СК «Саламандра - Україна» в рахунок відшкодування матеріальної шкоди 10 567, 31 грн.. Вирішено питання щодо стягнення судових витрат.

Справа № 752/7311/15-ц Апеляційне провадження № 22-ц-796/6020/2016 Головуючий у суді першої інстанції: Шкірай М.І.Доповідач у суді апеляційної інстанції: Махлай Л.Д.Не погоджуючись з даним рішенням суду, ОСОБА_1 через представника подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення суду та ухвалити нове про відмову в позові. Посилається на неправильне застосування норм матеріального права, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи. А саме, суд не взяв до уваги, що ОСОБА_1 є неналежним відповідачем по справі, оскільки його цивільно - правова відповідальність застрахована у ПрАТ «Український страховий дім», проте суд не залучив дану особу як співвідповідача. Вважає, що у суду не було підстав для застосування правової позиції Верховного Суду України від 20.01.2016 року № 2808 цс 15, оскільки у даній справі встановлено інші обставини, а розмір шкоди не перевищує ліміту відповідальності. Крім того, суд не розглянув клопотання представника відповідача і не надав правову оцінку його доказам і поясненням та не звернув уваги на відсутність ліцензії у ТОВ «ЕЛК Довіра», яке робило звіт щодо розміру шкоди та на відсутність доказів технічної несправності рульового керування.

У судовому засіданні відповідач та його представник ОСОБА_2 підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити.

Представник позивача Бабак Б.С. просила апеляційну скаргу відхилити, а рішення суду першої інстанції без змін.

Вислухавши доповідь судді, пояснення осіб, які з'явилися в судове засідання, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 25.09.2014 року на автошляху с. Круглик - с. Іванковичі сталася ДТП за участю автомобіля «Мерседес - Бенц» д.н. НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_1 та автомобіля «Тойота Ленд Крузер» д.н. НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_7, внаслідок якої автомобілі зазнали механічних пошкоджень.

Постановою Голосіївського районного суду м. Києва від 31.10.2014 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні даної ДТП та притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 124 та за ч. 1 ст. 130 КУпАП, оскільки останній керував автомобілем з ознаками алкогольного сп`яніння та відмовився від огляду на стан сп`яніння.

На час вчинення ДТП транспортний засіб «Тойота Ленд Крузер» д.н. НОМЕР_1 був застрахований у ПрАТ «СК «Саламандра-Україна» на підставі договору добровільного страхування № 9429 від 10.12.2016 року.

Згідно зі звітом про визначення вартості матеріального збитку, складеним ТОВ «Експертно-асистуюча компанія «Довіра» № 9797 від 09.10.2014 року, вартість відновлюваного ремонту автомобіля «Тойота Ленд Крузер» д.н. НОМЕР_1 складає 10 689, 26 грн..

Згідно платіжного доручення № 2367 від 10.10.1014 року, ПрАТ «СК «Саламандра - Україна» сплачено вартість відновлюваного ремонту власнику автомобіля «ТойотаЛенд Крузер» д.н. НОМЕР_1 у розмірі 10 567, 31 грн..

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що вимоги позивача законні та обґрунтовані та страховик сам має право обирати спосіб захисту порушеного права, звертатися до особи, винної у спричиненні шкоди чи до страхової компанії, у якій застраховано цивільно - правову відповідальність цієї особи.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, оскільки вони відповідають встановленим у справі обставинам та нормам матеріального і процесуального права.

Відповідно до ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України «Про страхування» до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Статтею 15 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Способи захисту цивільних прав та інтересів визначено в частині другій статті 16 ЦК України.

Суд, керуючись вимогами зазначених норм дійшов правильних висновків про право позивача на відшкодування в порядку регресу сплаченого страхового відшкодування.

Колегія суддів вважає доводи апеляційної скарги про те, що таке відшкодування має сплатити ПрАТ «Український страховий дім», де застрахована цивільно - правова відповідальність відповідача безпідставними виходячи з наступного.

Відповідно до п. п. 33.1.4 п. 33.1 ст. 33 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів» у разі настання дорожньо-транспортної пригоди, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати), водій транспортного засобу, причетний до такої пригоди, зобов'язаний невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дня настання дорожньо-транспортної пригоди, письмово надати страховику, з яким укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого МТСБУ зразка, а також відомості про місцезнаходження свого транспортного засобу та пошкодженого майна, контактний телефон та свою адресу. Якщо водій транспортного засобу з поважних причин не мав змоги виконати зазначений обов'язок, він має підтвердити це документально.

Згідно з п.п. «а», «ґ» п. 38.1, п. 38.1.1 ст. 38 страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, якщо керував транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції; якщо він не повідомив страховика у строки і за умов, визначених у підпункті 33.1.2 пункту 33.1 статті 33 цього Закону.

Відповідно до роз'яснень, викладених у п. 16 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» № 4 від 01.03.2013 року у разі невиконання особою, відповідальність якої застрахована, обов`язку письмового надання страховику, з яким укладено договір обов`язкового страхування цивільно - правової відповідальності ( у передбачених випадках МТСБУ), повідомлення про дорожньо - транспортну пригоду встановленого МТСБУ зразка, шкода відшкодовується потерпілим.

З матеріалів справи вбачається, що на час ДТП цивільно - правова відповідальність ОСОБА_1 була застрахована у ПрАТ «Український страховий Дім» з лімітом відповідальності за шкоду, заподіяну майно - 50 000 грн., франшиза 0 грн.

Разом з тим, відповідач не надав будь - яких доказів повідомлення страховика у визначені законом строки та у встановленому порядку про дорожньо- транспортну пригоду. Крім того, на час вчинення ДТП відповідач перебув у стані з ознаками алкогольного сп`яніння та відмовився від огляду на стан сп`яніння.

Судом також правильно застосовано правову позицію, викладену у постанові Верхового Суду України від 20.01.2016 року № 6 - 2808 цс 15, оскільки ця позиція стосується застосування таких же норм матеріального права, які регулюють спірні правовідносини.

Так, згідно з ч. 1 та ч. 4 ст. 636 ЦК України договором на користь третьої особи є договір, в якому боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок на користь третьої особи, яка встановлена або не встановлена у договорі. Якщо третя особа відмовилася від права, наданого їй на підставі договору, сторона, яка уклала договір на користь третьої особи, може сама скористатися цим правом, якщо інше не випливає із суті договору.

З огляду на вищенаведене, право потерпілого на відшкодування шкоди за рахунок особи, яка завдала шкоди, є абсолютним і не може бути припинене чи обмежене договором, стороною якого потерпілий не був, хоч цей договір і укладений на користь третіх осіб. Закон надає потерпілому право одержати страхове відшкодування, але не зобов'язує одержувати його. При цьому відмова потерпілого від права на одержання страхового відшкодування за договором не припиняє його права на відшкодування шкоди в деліктному зобов'язанні.

Таким чином потерпілому як кредитору належить право вимоги в обох видах зобов'язань, деліктному та договірному. Він вільно, на власний розсуд обирає спосіб здійснення свого права шляхом звернення вимоги виключно до особи, яка завдала шкоди, про відшкодування цієї шкоди, або шляхом звернення до страховика, у якого особа, яка завдала шкоди, застрахувала свою цивільну відповідальність, із вимогою про виплату страхового відшкодування, або шляхом звернення до страховика та в подальшому до особи, яка завдала шкоди, за наявності передбачених статтею 1194 ЦК України підстав.

Крім того, відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду України від 23.12.2015 року № 6 - 2587 цс 15 страховик, який виплатив страхове відшкодування має право самостійно обирати спосіб захисту свого порушеного права, зокрема, право вимоги до винної особи про стягнення коштів у розмірі виплаченого страхового відшкодування.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 57 цього кодексу доказами є будь - які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших осіб, які мають значення для справи.

Заперечуючи проти правильності визначення розміру відшкодування та проти наявності причинного зв`язку між ДТП та пошкодженням рульового керування відповідач будь - яких доказів на спростування доказів, наданих позивачем не надав, клопотання про призначення автотехнічної та автотоварознавчої експертизи не заявляв.

Колегія суддів звертає увагу на те, що страхове відшкодування було виплачено у розмірі 10 567, 31 грн. згідно платіжного доручення на рахунок ТОВ «Автосаміт ЛТД» відповідно до рахунку - фактури від 09.10.2014 року та калькуляції, а не у сумі, визначеній у звіті про визначення вартості матеріального збитку від 09.10.2014 року, а тому доводи апеляційної скарги про те, що даний звіт не є належним доказом у справі не впливають на висновки суду.

Доводи апеляційної скарги про те, що позивач не має ліцензії на здійснення діяльності щодо страхування ґрунтуються на припущеннях та доказами не підтверджені. Будь - яких доказів, що відповідач звертався за отриманням такої інформації та у її наданні йому було відмовлено не надано.

Інші доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин, вірно встановив обставини справи на основі об'єктивної оцінки доказів, наданих сторонами та правильно застосував норми матеріального та процесуального права.

За таких обставин колегія суддів прийшла до висновку, що рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим і не може бути скасоване з підстав, викладених у апеляційній скарзі.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 308, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів,

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 16 лютого 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до цього суду.

Головуючий

Судді