Постанова № 57168253, 06.04.2016, Апеляційний суд міста Києва

УКРАЇНА

Апеляційний суд міста Києва

№ 33/796/467/2016 м. Київ

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 квітня 2016 року суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду м. Києва Верховець Т.М., розглянувши клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження та апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову судді Святошинського районного суду м. Києва від 04 березня 2016 року, щодо

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м.Києва, ІПН: НОМЕР_1, що проживає за адресою: АДРЕСА_1

- за ст. 124, ч.1 ст.130 КУпАП, -

В С Т А Н О В И В:

Постановою судді Святошинського районного суду м. Києва від 04 березня 2016 року, ОСОБА_2, визнановинним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124, ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді позбавлення права керувати транспортними засобами на строк один рік. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в розмірі 243,60 грн.

Судом встановлено, що ОСОБА_2, 25.12.2015 року о 22 год. 53 хв., в м. Києві по вул. С. Сосніних, 2/1, керуючи транспортним засобом - автомобілем марки «Хюндай», державний номерний знак НОМЕР_2, не дотримався безпечної швидкості, не впорався з керуванням, в результаті чого скоїв наїзд на перешкоду, що призвело до механічних пошкоджень зазначеного транспортного засобу, чим порушив п. 10.1 Правил дорожнього руху.

Окрім того, ОСОБА_2, 25.12.2015 року о 22 год. 53 хв., в м. Києві по вул. С. Сосніних, 2/1,керуючи транспортним засобом - автомобілем марки «Хюндай», державний номерний знак НОМЕР_2, з ознаками алкогольного сп'яніння. Від проходження, відповідно до встановленого порядку огляду, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння відмовився в присутності свідків, чим порушив пункт 2.5 Правил дорожнього руху.

На зазначену постанову судді, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу з клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження в якій просить поновити йому строк на оскарження постанови, змінити постанову Святошинського районного суду м. Києва від 04.03.2016 року в частині накладення на ньогоадміністративного стягнення у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік на штраф. При цьому зазначає, що при розгляді справи в суді першої інстанції не був присутнім, отже був позбавлений права надавати пояснення, подавати докази, і в результаті чого було порушено його право на захист. Про дату, час та місце розгляду справи, його повідомлено не було та в матеріалах даної справи відсутні відомості, щодо належного повідомлення його про час та місце розгляду справи. Постанову Святошинського районного суду м. Києва від 04.03.2016 року, він отримав лише 16.03.2016 року, а отже вважає, що пропустив строк на апеляційне оскарження постанови з поважних причин. Крім того, адміністративне стягнення накладене судом є надто суворим та таким, що не відповідає особі правопорушника. Судом першої інстанції не були з'ясовані всі обставини справи, що мають істотне значення для правильного вирішення справи, що призвело до упередженої оцінки доказів та неправомірного ухвалення рішення. Судом не враховано, що він працює СПД ФО «ОСОБА_2.», його робота повністю пов'язана з постійними поїздками в інші місцевості. Дана робота є основним і єдиним джерелом доходів його родини, тому позбавлення йогоправа керувати транспортними засобами, позбавляє йогородину доходу, що призведе до втрати нормальних життєвих зв'язків. Крім того, у нього на утриманні перебуває його тітка, інвалід І групи «А», ОСОБА_3, яка потребує постійної сторонньої допомоги, посиленого харчування, надання постійної медичної допомоги, оздоровлення тощо. Апелянт зазначає, що 25.12.2015 року о 22 год. 53 хв. він направлявся до аптеки, оскільки у йоготітки різко підвищився тиск, в іншому випадку він не сів би за кермо автомобіля у стані алкогольного сп'яніння. Тому, на момент складання адміністративного протоколу, він відмовився від проходження медичного огляду, оскільки керував та переймався за фізичний та емоційний стан йоготітки, хоча і розумів, що це є грубим порушенням. Судом не враховано, що в результаті вчинення нимадміністративного правопорушення, тяжких наслідків не настало, свою вину він визнавповністю, у скоєному щиро розкаюється та до адміністративної відповідальності притягується вперше.

Заслухавши пояснення адвоката ОСОБА_4 (в інтересах ОСОБА_2.), яка просила задовольнити подане ОСОБА_2 клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження та його апеляційну скаргу, а саме просила змінити постанову судді та накласти на ОСОБА_2 стягнення у виді штрафу, при цьому вказала на те, що ОСОБА_2 повністю визнає свою вину у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124, ч.1 ст.130 КУпАП, але просить врахувати всі обставини, які пом'якшують його вину, перевіривши матеріали справи, дослідивши доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до положень ст.289 КУпАП в разі пропуску строку на апеляційне оскарження з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом, правомочним розглядати скаргу.

Вивчивши матеріали справи вважаю, що клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження підлягає задоволенню, оскільки ОСОБА_2, строк на апеляційне оскарження постанови судді Святошинського районного суду м. Києва від 04 березня 2016 року, пропустив з поважних причин. З матеріалів справи вбачається, що справа відносно ОСОБА_2, суддею розглянута у відсутності останнього. Дані про направлення йому копії постановленого суддею рішення у справі відсутні.

Відповідно до вимог ст.245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом. При розгляді адміністративної справи, згідно вимог ст.280 КУпАП, повинно бути з'ясовано: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа у його вчиненні, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Постанова судді про визнання особи винною у вчиненні адміністративного правопорушення, має бути обґрунтована достатніми і незаперечними доказами (сукупність даних протоколу про адміністративне правопорушення, пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, висновки експерта, речові докази тощо).

Ці вимоги закону, судом першої інстанції, при розгляді даної справи, виконані в повному обсязі.

Висновок суду про визнання ОСОБА_2 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124, ч.1 ст.130 КУпАП є правильним, і підтверджується наявними у справі доказами, які суддя дослідив і дав їм належну оцінку. Висновок суду, в цій частині, апелянтом не оскаржується.

Згідно положень ст.33 КУпАП, стягнення за адміністративне правопорушення накладається в межах, встановленим цим Кодексом та з врахування характеру правопорушення, особи правопорушника, обставин, що пом'якшують та обтяжують відповідальність.

Так, накладаючи на ОСОБА_2 адміністративне стягнення у виді позбавлення права керувати транспортними засобами строком на 1 (один) рік, суддя дотримався загальних правил накладення стягнення за адміністративне правопорушення, передбачених ст.33 КУпАП.

З матеріалів справи про адміністративне правопорушення вбачається, що ОСОБА_2 керував транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння. З пояснень свідка ОСОБА_5 вбачається, що після скоєння

наїзду на електроопору, яка впала на проїжджу частину, ОСОБА_2 намагався її об'їхати та йому цього не вдалося, оскільки останній був у такому стані алкогольного сп'яніння, що не орієнтувався у ситуації (а.с.7).

Посилання ОСОБА_2 на неврахування судом обставин, що керування транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння було викликано необхідністю поїздки до аптеки за ліками для його тітки, яка є інвалідом І групи та потребує сторонньої допомоги, що керування транспортним засобом для нього є необхідністю, бо пов'язане зі специфікою його роботи є голослівними і такими, що не підтверджені належними доказами. Окрім того, ці обставини не виправдовують дій останнього та не зменшують ступінь його відповідальності.

З огляду на вищевикладене, вважаю що підстав для зміни постанови судді Святошинського районного суду м. Києва від 04 березня 2016 року, щодо ОСОБА_2, як про це йдеться в апеляційній скарзі останнього, не вбачається, тому вказана постанова суду залишається без змін, а апеляційна скарга без задоволення.

На підставі викладеного, керуючись ст. 294 КУпАП, суддя -

П О С Т А Н О В И В:

Клопотання ОСОБА_2 про поновлення йому строку на апеляційне оскарження постанови Святошинського районного суду м. Києва від 04 березня 2016 року - задовольнити.

Поновити ОСОБА_2 строк на апеляційне оскарження постанови Святошинського районного суду м. Києва від 04 березня 2016 року.

Постанову судді Святошинського районного суду м. Києва від 04 березня 2016 року, щодо ОСОБА_2 залишити без змін, а подану ним апеляційну скаргу - без задоволення.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя

Апеляційного суду м. Києва Т.М. Верховець