Ухвала суду № 57167747, 13.04.2016, Житомирський апеляційний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

__________

10002, м-н Путятинський, 3/65, телефон/факс: (0412) 481-604, 481-637 e-mail: inbox@apladm.zt.court.gov.ua

Головуючий у 1-й інстанції: Капинос О.В.

Суддя-доповідач:Одемчук Є.В.

УХВАЛА

іменем України

"13" квітня 2016 р. Справа № 806/5128/15

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Одемчука Є.В.

суддів: Бучик А.Ю.

Майора Г.І.,

при секретарі Витрикузі В.П. ,

за участю представників третьої особи

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Факторингова компанія "Вектор Плюс" на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від "03" лютого 2016 р. у справі за позовом ОСОБА_3 до Державного реєстратора - Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кобелєвої Алли Михайлівни, третя особа без самостійних вимог на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Факторингова компанія "Вектор Плюс" про визнання дій протиправними, визнання протиправним та скасування рішення ,

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2015 року позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати протиправним та скасувати рішення Державного реєстратора-Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кобелєвої Алли Михайлівни від 25.09.2015 року за індексним номером 44568337 про державну реєстрацію права власності за Товариством з обмеженою відповідальністю "Факторингова компанія "Вектор Плюс" на квартиру № 87, по вул. Шевченка, буд.23, м.Бердичів Житомирської області.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 18.05.2007 року між ним та АКБ "ТАС-Комерцбанк" укладено кредитний договір, на забезпечення виконання якого передано в іпотеку квартиру за адресою: АДРЕСА_1, що належала позивачу на праві приватної власності. В подальшому, як з'ясувалося, банком відступлено ТОВ "Факторингова компанія "Вектор Плюс" право вимоги за даним договором і внаслідок невиконання його умов товариство звернулось до нотаріуса, як до державного реєстратора, із заявою про реєстрацію права власності на цей об'єкт нерухомого майна, за наслідками розгляду якої прийнято оскаржуване рішення. Вказав, що жодних документів про те, що ТОВ "Факторингова компанія "Вектор Плюс" має будь-які вимоги до нього та документи, які надають останньому відповідні правові підстави на договір іпотеки №2395 від 18.05.2007 року йому не надавалися. Крім того зазначив, що статтею 35 Закону України "Про іпотеку" №898-IV від 05.06.2013 р. (із змінами та доповненнями) передбачено обов'язкове надсилання іпотекодержателем іпотекодавцю та боржнику письмової вимоги про усунення порушення. Позивач вказує, що така вимога на його адресу не надходила, а тому, державна реєстрація права власності на майно здійснена з порушенням вимог статті 35 Закону України "Про іпотеку".

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 03 лютого 2016 року позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано рішення Державного реєстратора-Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кобелєвої Алли Михайлівни від 25.09.2015 року за індексним номером 44568337 про державну реєстрацію права власності за Товариством з обмеженою відповідальністю "Факторингова компанія "Вектор Плюс" на квартиру АДРЕСА_4.

Стягнуто з Державного реєстратора-Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кобелєвої Алли Михайлівни (інд.код. НОМЕР_1) на користь ОСОБА_3 сплачений судовий збір в сумі 487,20 грн. (чотириста вісімдесят сім гривень двадцять копійок).

Не погоджуючись з вищезазначеною постановою, Товариство з обмеженою відповідальністю "Факторингова компанія "Вектор Плюс" подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права та ухвалити нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги відповідно до ст.195 КАС України, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Встановлено, що ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу квартири від 17.05.2007 року, посвідченого приватним нотаріусом Бердичівського міського нотаріального округу Богатирчуком А.М. №2375, придбав у власність квартиру загальною площею 60,5 м.кв. за адресою: АДРЕСА_2, про що до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно було внесено відповідний запис.

18.05.2007 року між Акціонерним комерційним банком "ТАС-Комерцбанк" та ОСОБА_3 укладено договір №0501/0507/71-132, предметом якого стало надання кредиту в розмірі 49000,00 дол. США на строк з 18.05.2007 року по 17.05.2025 року включно.

В цей же день, 18.05.2007 року, з метою забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором №0501/0507/71-132, між Акціонерним комерційним банком "ТАС-Комерцбанк" (Іпотекодержатель) та ОСОБА_3 (Іпотекодавець) укладено іпотечний договір, предметом якого стала передача в іпотеку Іпотекодержателю належного йому на праві власності майна: квартири АДРЕСА_3, загальною площею 60,5 м.кв.

28.11.2012 року між Публічним акціонерним товариством "Сведбанк" (далі-ПАТ "Сведбанк"), яке виступає правонаступником ВАТ "Сведбанк", яке в свою чергу виступає правонаступником АКБ "ТАС Комерцбанк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Факторингова компанія "Вектор Плюс" укладено договір факторингу, предметом якого стало відступлення права вимоги заборгованості по кредитних договорах, зазначених в Реєстрі заборгованості боржників, в тому числі за договором від 18.05.2007 року №0501/0507/71-132, укладеним з ОСОБА_3

28.11.2012 року між Публічним акціонерним товариством "Сведбанк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Факторингова компанія "Вектор Плюс" укладено договір, предметом якого стало відступлення права вимоги за договорами іпотеки, зазначеними в Реєстрі заборгованості боржників, в тому числі за договором від 18.05.2007 року №0501/0507/71-132, укладеним з ОСОБА_3

На підставі заяви уповноваженої особи Товариства з обмеженою відповідальністю "Факторингова компанія "Вектор Плюс" Державним реєстратором - Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кобелєвою Аллою Михайлівною прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 25.09.2015 року №24775285, яким проведено державну реєстрацію права власності на об'єкт нерухомого майна - квартиру площею 60,5 м.кв. за адресою: АДРЕСА_2 за Товариством з обмеженою відповідальністю "Факторингова компанія "Вектор Плюс", про що до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис від 25.09.2015 року за індексним номером 44568337.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що нотаріус, як спеціальний суб'єкт, на якого покладаються функції державного реєстратора прав на нерухоме майно та який має печатку такого реєстратора, здійснює повноваження відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" від 01.07.2004 року № 1952-1У. Оскільки відповідачем жодна нотаріальна дія щодо спірного об'єкту нерухомого майна у порядку, встановленому абзацами 2-3 частини 5 статті 3 Закону України №1952-IV під час здійснення державної реєстрації вказаного речового права не вчинялась, суд першої інстанції дійшов висновку, щодо протиправності оскаржуваного рішення.

Колегія суддів погоджується з наведеним висновком, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 2, ч. 2 ст. 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" від 01.07.2004 року №1952-IV (далі - Закон №1952-IV) державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, яка є обов'язковою.

Згідно з ч. 5 ст. 3 Закону України №1952-IV, державна реєстрація прав є публічною, проводиться органом державної реєстрації прав, який зобов'язаний надавати інформацію про зареєстровані права та їх обтяження в порядку, встановленому цим Законом

Абзацом 2 частини 1 статті 9 Закону України №1952-IV визначено, що у випадку, передбаченому цим Законом, державним реєстратором є нотаріус як спеціальний суб'єкт, на якого покладаються функції державного реєстратора прав на нерухоме майно.

Зокрема, абзацами 2-3 частини 5 статті 3 Закону України №1952-IV передбачено, що державна реєстрація прав власності, реєстрація яких проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, під час вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об'єктом незавершеного будівництва проводиться нотаріусом, яким вчиняється така дія, державна реєстрація прав у результаті вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об'єктом незавершеного будівництва проводиться нотаріусом, яким вчинено таку дію.

За змістом частини 9 статті 15 Закону України №1952-IV, державна реєстрація прав, їх обтяжень у результаті вчинення нотаріальної дії (надання відмови в ній) проводиться одночасно з вчиненням такої дії.

Абзацом 7 пункту 2 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, що затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2013 року №868 ( далі - Порядок), встановлено, що нотаріус, яким вчинено нотаріальну дію з нерухомим майном, проводить державну реєстрацію прав, набутих виключно у результаті вчинення такої дії, крім випадків, визначених Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

В силу вимог п. 1 ч. 2 ст. 9 Закону України №1952-IV нотаріус, як спеціальний суб'єкт, здійснює функції державного реєстратора, в тому числі, встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення (у випадках, встановлених законом); відповідність повноважень особи, яка подає документи на державну реєстрацію прав та їх обтяжень; відповідність відомостей про нерухоме майно, наявних у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та поданих документах; наявність обтяжень прав на нерухоме майно, зареєстрованих відповідно до вимог цього Закону; наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або договір (угода) пов'язує можливість проведення державної реєстрації виникнення, переходу, припинення прав на нерухоме майно або обтяження таких прав.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновків, що чинне законодавство наділяє нотаріуса окремими повноваженнями державного реєстратора прав на нерухоме майно, які виникають у нього лише у результаті здійснення нотаріальних дій, реалізуються одночасно з їх вчиненням та виключно за наслідками перевірки правильності оформлення документів в офіційному порядку, що дозволяє забезпечити належний рівень захисту гарантованих Конституцією України речових прав фізичних і юридичних осіб на нерухоме майно.

Водночас, відповідно до ч. 1 ст. 15 Закону України №1952-IV, державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться в такому порядку:

1)прийняття і перевірка документів, що подаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень, реєстрація заяви;

2)встановлення факту відсутності підстав для відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та/або їх обтяжень;

3)прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відмову в ній або зупинення державної реєстрації;

4)внесення записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно;

5)видача свідоцтва про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених статтею 18 цього Закону;

6)надання витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про зареєстровані права та/або їх обтяження.

Згідно з ч. 4 ст. 15 Закону України №1952-IV, державній реєстрації підлягають виключно заявлені права та їх обтяження за умови їх відповідності законодавству і поданим документам.

Пунктом 36 Порядку передбачено, що для проведення державної реєстрації речових прав необхідними документами є документи, що підтверджують виникнення, перехід або припинення таких прав на нерухоме майно, та інші документи, визначені цим Порядком.

Пунктом 1 частини 1 статті 19 Закону України №1952-IV визначено, що державна реєстрація прав проводиться на підставі договорів, укладених у порядку, встановленому законом.

Підпунктом 1 пункту 37 Порядку встановлено, що документами, що підтверджують виникнення, перехід та припинення речових прав на нерухоме майно, є укладений в установленому законом порядку договір, предметом якого є нерухоме майно, права щодо якого підлягають державній реєстрації, або речове право на нерухоме майно чи його дублікат.

В свою чергу, відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України "Про іпотеку" від 05.06.2003 року №898-IV (надалі - Закон України №898-IV), у разі порушення іпотекодавцем обов'язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов'язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки.

Згідно з ч. 1 ст. 33 Закону України №898-IV, у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.

Частиною 1 статті 37 Закону України №898-IV передбачено, що іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.

Отже, в межах процедури звернення стягнення на предмет іпотеки, іпотекодержатель має право звернутися до органу державної реєстрації з метою державної реєстрації за собою права власності на об'єкт нерухомого майна і документом, який підтверджуватиме відповідний перехід права власності, слугуватиме або окремий договір між іпотекодавцем та іпотекодержателем, або застереження в іпотечному договорі.

З матеріалів справи вбачається, що у пп. 12.3.1 п. 12.3 договору іпотеки від 18.05.2007 року, сторонами погоджено, що договір про задоволення вимог Іпотекодержателя, укладений шляхом здійснення цього застереження, є підставою для реєстрації права власності Іпотекодержателя на предмет іпотеки.

Матеріалами справи підтверджується, що підставою для проведення державної реєстрації права власності ТОВ "Факторингова компанія "Вектор Плюс" на об'єкт нерухомого майна квартиру площею 60,5 м.кв. за адресою: АДРЕСА_4 та прийняття оспорюваного рішення від 25.09.2015 року №44568337 був саме договір іпотеки від 18.05.2007 року.

Поряд з цим, жодна нотаріальна дія з даним об'єктом нерухомого майна у порядку, встановленому абзацами 2-3 частини 5 статті 3 Закону України №1952-IV, під час здійснення державної реєстрації вказаного речового права відповідачем, як спеціальним суб'єктом державної реєстрації, не вчинялась.

Колегія суддів наголошує, що у разі подання заяви відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" щодо державної реєстрації права власності або інших речових прав на нерухоме майно, яке виникає на підставі договорів іпотеки, що містять застереження про задоволення вимог іпотекодержателя - рішення щодо державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, приймаються державними реєстраторами прав на нерухоме майно Укрдержреєстру, як то передбачено Наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2013 № 607/5 "Про заходи щодо взаємодії органів державної реєстрації прав та їх посадових осіб".

Зі змісту п.2 зазначеного Наказу слідує, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно у випадках, передбачених у пункті 1 наказу, проводиться державними реєстраторами прав на нерухоме майно Мін'юсту відповідно до Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2013 року №868.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що дії приватного нотаріуса щодо прийняття рішення про державну реєстрацію права власності, яке виникає на підставі договору іпотеки, що містять застереження про задоволення вимог іпотекодержателя були протиправними у зв'язку з відсутністю у нотаріуса повноважень щодо прийняття рішення про державну реєстрацію права власності без вчинення нотаріальної дії з майном.

Крім того, пунктом 46 Порядку передбачено, що для проведення державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, заявник, крім документа, що підтверджує виникнення, перехід та припинення речових прав на нерухоме майно, подає:

1)завірену в установленому порядку копію письмової вимоги про усунення порушень, надіслану іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця, в якій зазначається стислий зміст порушеного зобов'язання, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш як 30-денний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання такої вимоги;

2)документ, що підтверджує завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги іпотекодержателя у разі, коли більш тривалий строк не зазначений у письмовій вимозі, надісланій іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця;

3)заставну (якщо іпотечним договором передбачено її видачу).

Наявність зареєстрованої заборони відчуження нерухомого майна, накладеної нотаріусом під час посвідчення договору іпотеки, на підставі якого відбувається перехід права власності на предмет іпотеки від іпотекодавця до іпотекодержателя, а також зареєстрованих після державної реєстрації іпотеки прав чи вимог інших осіб на передане в іпотеку нерухоме майно не є підставою для відмови у проведенні державної реєстрації права власності за іпотекодержателем.

Колегія суддів зазначає, що обов'язок з надіслання вимоги може вважатися виконаним Іпотекодержателем лише у разі, якщо така вимога отримана іпотекодавцем і строк її виконання обчислюється з моменту отримання цієї вимоги.

Як вбачається з наявного в матеріалах справи свідоцтва від 21.09.2015 р., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу на підставі ст.84 Закону України "Про нотаріат" посвідчено передачу ним заяви від 15.07.2015 року ТОВ "Факторингова компанія "Вектор Плюс" ОСОБА_3 про наявність заборгованості за кредитним договором від 18.05.2007 року та у зв'язку з невиконанням основного зобов'язання, про свій намір звернути стягнення на предмет іпотеки, переданий в іпотеку згідно з Іпотечним договором, посвідченим 18.05.2007 року, Богатирчуком А.М., приватним нотаріусом Бердичівського міського нотаріального округу за реєстровим №2395. Заява була передана цінним рекомендованим листом із зворотнім повідомленням через "Укрпошта" та повернута за закінченням терміну зберігання.

Таким чином, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про відсутність належних доказів дотримання іпотекодержателем (ТзОВ ФК "Вектор Плюс") вимог ст.35 Закону України "Про іпотеку" щодо надсилання іпотекодавцю (позивачу) письмової вимоги про усунення порушення, які подаються держаному реєстратору відповідно до п.46 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2013 року № 868 (чинного на час виникнення спірних правовідносин).

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що відповідач приймаючи оскаржуване рішення діяв з виходом за межі повноважень, визначених Законом України №1952-IV та Порядком №868, у спосіб не передбачений законом, а тому рішення від 25.09.2015 року з індексним номером 44568337 про державну реєстрацію права власності за ТОВ "ФК "ВЕКТОР ПЛЮС" на квартиру АДРЕСА_5 є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Суд першої інстанції дав належну оцінку обставинам справи, вірно застосував Законодавство, яке регулює ці правовідносини та ухвалив правильне рішення, яке відповідає вимогам матеріального і процесуального права.

Згідно ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Факторингова компанія "Вектор Плюс" залишити без задоволення, а постанову Житомирського окружного адміністративного суду від "03" лютого 2016 р. - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Є.В.Одемчук

судді: А.Ю.Бучик

Г.І. Майор

Повний текст cудового рішення виготовлено "13" квітня 2016 р.

Роздруковано та надіслано:р.л.п.

1- в справу:

2 - позивачу: ОСОБА_3 АДРЕСА_6,13300

3- відповідачу: Державний реєстратор - Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Кобелєва Алла Михайлівна вул.Дмитрівська,33-35, літ."Д",м.Київ,01054

4-третій особі: Товариство з обмеженою відповідальністю "Факторингова компанія "Вектор Плюс" - пр-т Московський,28-А, БЦ"SP-HALL",м.Київ,04655

5 - представник позивача ОСОБА_6 АДРЕСА_7, 13300,

,