Ухвала суду № 57167727, 11.04.2016, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 квітня 2016 року Справа № 876/5193/15

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі колегії:

головуючого-судді Довга О.І.,

судді Затолочний В.С.

судді Запотічний І.І.

секретар судового засідання Богдан А.О.

за участю:

представника позивача Виборнов Р.М.

представник відповідача Пивовар В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 15.04.2015р. по справі № 803/412/15-a за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Волинська електротехнічна компанія" до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

06.03.2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Волинська електротехнічна компанія" звернулося в суд з адміністративним позовом до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області про скасування податкового повідомлення-рішення від 25.02.2015 року №0001022202. В обгрунтування вимог позивач покликається на те, що Луцькою ОДПІ була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТзОВ "Волинська електротехнічна компанія" з питань здійснення фінансово-господарських операцій із ТзОВ "ТБК "Професіонал". Контролюючий орган за результатами перевірки встановив порушення позивачем податкового законодавства, а саме пп.14.1.231 п.14.1 ст.14, п.185.1 ст.185, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, ст.201 Податкового кодексу України (далі - ПК України), в результаті чого ТзОВ "Волинська електротехнічна компанія" занижено податок на додану вартість, який підлягає сплаті за вересень 2014 року на суму 274335 грн. На підставі акта перевірки Луцька ОДПІ прийняла податкове повідомлення-рішення від 25.02.2015 року №0001022202, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем на 274335,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями на 68583,75 грн. Позивач вважає прийняте контролюючим органом податкове повідомлення-рішення незаконним.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 15.04.2015 року позов задоволено повністю, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області від 25.02.2015 року №0001022202.

Луцька об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Волинській області, не погодившись із постановою суду першої інстанції подала апеляційну скаргу. В обгрунтування вимог скарги апелянт зазначає, що проведеною перевіркою встановлено, що ТзОВ «Волинська електротехнічна компанія» у вересні 2014 року перебувало у фінансово-господарських відносинах із ТзОВ «ТБК «Професіонал» по придбанню металоконструкцій та інших комплектуючих до електрообладнання на загальну суму 1646008 грн. в т.ч. ПДВ 274334,66 грн. Дані операції здійснювались згідно договору поставки №10/02-2014-1 від 10.02.2014р., де постачальник ТзОВ «ТБК «Професіонал» зобов'язується передати у власність покупця ТзОВ «Волинська електротехнічна компанія» електротехнічну та електромонтажну продукцію та інший товар. Разом з тим, контролюючий орган зазначає, що позивачем не подано належно оформлених первинних документів, які б підтверджували реальність господарських операцій, а судом першої інстанції при прийнятті оскарженого рішення не досліджено усі обставини справи, що мають значення для її правильного вирішення.

Відтак апелянт просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою у задоволенні позову відмовити.

Представник апелянта доводи апеляційної скарги підтримує.

Представник позивача у судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечує, просить її відхилити.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла переконання, що подана апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних мотивів.

Як встановлено з матеріалів справи Луцькою ОДПІ в період з 20.01.2015 року по 31.01.2015 року проводилась документальна виїзна перевірка ТзОВ "Волинська електротехнічна компанія" з питань здійснення фінансово-господарських операцій із ТзОВ "ТБК "Професіонал" за період з 01.09.2014 року по 31.09.2014 року.

За результатами проведеної перевірки контролюючим органом складено акт. Зі змісту вказаного акту встановлено , що Луцькою ОДПІ зафіксовано порушення позивачем пп.14.1.231 п.14.1 ст.14, п.185.1 ст.185, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, ст.201 ПК України, в результаті чого ТзОВ "Волинська електротехнічна компанія" занижено податок на додану вартість, який підлягає сплаті за вересень 2014 року на суму 274335 грн. Луцька ОДПІ виходила з того, що позивачем не підтверджено факту здійснення позивачем господарських операцій із придбання комплектуючих до електрообладнання в ТзОВ "ТБК "Професіонал".

ТзОВ «Волинська електротехнічна компанія» 13.02.2015 року подала до Луцької ОДПІ заперечення, в якому висловила незгоду із висновками контролюючого органу. За результатами розгляду заперечення Луцька ОДПІ прийняла рішення №2794/10/03-18-22-02 від 24.12.2014 року, яким результати перевірки залишила без змін.

На підставі складеного акта перевірки №350/22-02/21738520 від 06.02.2015 року Луцькою ОДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення від 25.02.2015 року №0001022202, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем на 274335,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями на 68583,75 грн.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що позивачем надано первинні документи, які підтверджують реальність господарських операцій, а тому підстав у Луцької ОДПІ для винесення оскарженого податкового повідомлення-рішення не було.

Суд погоджується із такими висновками, виходячи з наступного.

Згідно пункту 185.1 ст.185 ПК України об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; ґ) виключено; д) виключено; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

З метою оподаткування цим податком до операцій з ввезення товарів на митну територію України та вивезення товарів за межі митної території України прирівнюється поміщення товарів у будь-який митний режим, визначений Митним кодексом України.

Пунктом 187.1 статті 187 ПК України встановлено, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Пунктами 198.1, 198.2 статті 198 розділу V ПК України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно із пунктом 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (пункт 201.10 статті 201 ПК України).

Згідно з пунктами 200.1, 200.3 - 200.4 статті 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду. Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України -сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Таким чином, будь-які документи (у тому числі, договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з ПДВ навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Зі матеріалів справи судом встановлено, що ТзОВ «Волинська електротехнічна компанія» у вересні 2014 року перебувало у фінансово-господарських відносинах із ТзОВ «ТБК «Професіонал» по придбанню металоконструкцій та інших комплектуючих до електрообладнання на загальну суму 1646008 грн. в т.ч. ПДВ 274334,66 грн., про що між контрагентами було укладено договір поставки №10/02-2014-1.

Відповідно до умов договору, зокрема пунктів 9.1-9.3 визначено, що постачальник на протязі терміну дії зазначеного договору здійснює поставку товару частинами (партіями) згідно письмових заявок покупця, на протязі строку, зазначеного в п.6.1 договору. Поставка здійснюється до місця розвантаження, яке визначається покупцем, при купівлі кожної окремої партії товару. Поставку товару може здійснюватися транспортом покупця, так і транспортом постачальника, або за згодою сторін підприємством перевізником. Порядок доставки товару визначається при поставці кожної окремої партії. Передачу товару здійснюється шляхом оформлення видаткової накладної та інших відповідних документів згідно встановленого покупцем порядку. Крім того, пунктом 9.4 договору передбачено, що перехід права власності на товар та перехід ризику випадкового знищення, випадкового пошкодження (псування) товару від постачальника до покупця відбувається в момент передачі-прийняття товару та оформлення відповідних документів згідно чинного законодавства. Передання товару постачальником та приймання товару покупцем здійснюється в місці здійснення поставки, визначеному в п.10.1 цього договору, згідно якого місцем поставки так і передачі товару постачальником покупцю за цим договором є місце, яке визначається покупцем при відвантаженні кожної окремої партії товару. Поставка товару здійснювалася транспортом ТзОВ "Волинська електротехнічна компанія", тобто за рахунок покупця з юридичної адреси ТзОВ "ТБК "Професіонал", а саме: 46400, вул. Д. Лук'яновича, буд.8, м. Тернопіль, Тернопільська область.

На підтвердження даної господарської операції позивач надав наступні первинні документи: договір поставки №10/02-2014-1 від 10.02.2014 року; податкові накладні №134 від 29.09.2014 року, №135, №136 від 30.09.2014 року ; видаткові накладні №РН-0000613 від 29.09.2014 року, №РН-0000614, №РН-0000612 від 30.09.2014 року ; платіжні доручення №№1580-1583 від 30.09.2014 року; товарно-транспортні накладні №77 від 29.09.2014 року, №78, №79 від 30.09.2014 року.

Досліджуючи взаємовідносин ТзОВ "Волинська електротехнічна компанія" з ТзОВ "ТБК "Професіонал", Луцька ОДПІ використала акт Тернопільської ОДПІ ГУ ДФС у Тернопільській області від 29.01.2015 року №348/22-01/38989673 "Про результати позапланової перевірки ТОВ "Торгівельно-будівельна компанія "Професіонал" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства по взаєморозрахунках із ТОВ "Екзітос" за період з 01.05.2014 року по 30.06.2014 року, ТОВ "Феміда-Інтер" за період з 01.07.2014 року по 31.07.2014 року, ТОВ "Волинська електротехнічна компанія"……за період з 01.09.2014 року по 30.09.2014 року". Згідно цього акта контролюючий орган не підтвердив реальність вчинення господарських операцій між ТзОВ "Євромагістраль" та підприємствами-постачальниками, а тому в ТзОВ "ТБК "Професіонал" не було підстав для податкового обліку з ТзОВ "Євромагістраль". Оскільки придбані позивачем товарно-матеріальні цінності в ТзОВ "ТБК "Професіонал" попередньо були придбані цим підприємством в ТзОВ "Євромагістраль", тому відповідач вважає, що ці господарські операції реально не відбулися.

Разом з тим, відповідно до статті 48 Закону України від 05 квітня 2001 року №2344-III "Про автомобільний транспорт", пункту 11.1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Мінтрансу України від 14 жовтня 1997 року №363, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998 року за №128/2568, товарно-транспортна накладна визначена як обов'язковий документ, що повинен оформлюватися при перевезенні вантажів автомобільним транспортом та зберігатися як у вантажовідправника, так і у вантажоодержувача. Як встановлено судом з господарського договору укладеного між ТзОВ "ТБК "Професіонал" до ТзОВ "Волинська електротехнічна компанія", поставка товарів від ТзОВ "ТБК "Професіонал" до ТзОВ "Волинська електротехнічна компанія" здійснювалася за рахунок позивача власним транспортом. Факт транспортування вантажів підтверджується товарно-транспортними накладними від №77 від 29.09.2014 року, №78, №79 від 30.09.2014 року. Згідно зазначених первинних документів товарно-матеріальні цінності отримував головний механік ТзОВ "Волинська електротехнічна компанія" ОСОБА_3 згідно довіреності №380 від 29.09.2014 року, про що зазначено в журналі довіреностей позивача.

Стосовно довіреності №380 від 29.09.2014 року у своїй апеляційній скарзі Луцька ОДПІ зазначає, що не було взято до уваги та проігноровано те що журнал довіреностей заповнений без хронологічної послідовності, а саме: спочатку стоїть №379 довіреності від 09 жовтня, а потім №380 довіреності від 29 вересня, і №381 від 13 жовтня, що відповідно вказує на те, що дана довіреність була просто вписана є незаповнений рядок або така довіреність взагалі була відсутня. Суд відхиляє такі доводи апелянта так як такі, що базуються на припущеннях. В той же час у згаданому вище акті перевірки зазначено, що згідно поданих для перевірки ТТН товар отримувався за довіреністю №380 від 29.09.2014 року головним механіком ОСОБА_3

Товарно-транспортні накладні відображають переміщення товарів від ТзОВ "ТБК "Професіонал" до ТзОВ "Волинська електротехнічна компанія" та містять відомості про вантажовідправника та вантажоодержувача, пункти навантаження та розвантаження товару. Крім того, товарно-транспортні накладні засвідчені печатками вантажовідправника та вантажоодержувача. Відсутність інформації в товарно-транспортних накладних про вантажно-розвантажувальні операції, за наявності інших відомостей та інших первинних документів не може свідчити про нереальність господарської операції з поставки товарів.

Доводи відповідача про економічну доцільність транспортування товару від ТзОВ "Євромагістраль" з м. Луцька до ТзОВ "ТБК "Професіонал" в м. Тернопіль та назад до ТзОВ "Волинська електротехнічна компанія" в м. Луцьк протягом 3-ьох днів та не фіксування інформаційно-пошуковою системою відеофіксації "Відеоконтроль "Рубіж" про переміщення за маршрутом м. Луцьк - м. Тернопіль - м. Луцьк у періоді із 29.09.2014 року по 30.09.2014 року транспортного засобу КАМАЗ, номерний знак НОМЕР_1, не можуть бути покладені в основу висновку про безтоварність господарських операцій, оскільки поставка товару підтверджується необхідними первинними документами. Також суд зазначає, що позивач, як суб'єкт господарської діяльності, вільний у виборі контрагентів та здійснює свою господарську діяльність на власний ризик, а тому про економічну доцільність транспортування товару вирішує саме він.

Крім, того придбані товари позивач використав в господарській діяльності, про що зазначено в акті перевірки від 06.02.2015 року №350/22-02/21738520 (стор.6). Так, товар було використано при виготовлені щитів, комірок, опор та інших комплектуючих ліній електропередач та розподільчих щитів.

Слід зазначити, що мета отримання доходу як кваліфікуюча ознака господарської діяльності передбачає наявність розумної економічної причини (ділової мети) під час здійснення господарської діяльності в цілому, а відтак і в кожній господарській операції, з яких складається господарська діяльність платника. Тобто господарські операції є такими, що вчинені у межах господарської діяльності, лише за наявності розумних економічних причин (ділової мети). Операція, позбавлена таких економічних причин, не підлягає відображенню в податковому обліку. Платник, плануючи господарську діяльність, повинен прагнути до отримання економічного ефекту за рахунок приросту (збереження) активів, а не від мінімізації податкових платежів та зменшення податкового навантаження.

З матеріалів справи слідує, що придбані в ТзОВ "ТБК "Професіонал" матеріали використані в господарській діяльності у повній мірі, та залишки таких матеріалів відсутні, що підтверджується наданими позивачем актами списання товарно-матеріальних цінностей та актами переробки.

Зазначене свідчить про ділову мету господарської діяльності позивача, а саме про одержання економічного ефекту у результаті господарської діяльності.

Відтак, суд вважає, що надані позивачем первинні документи містять необхідну для цілей оподаткування інформацію про спірні господарські операції та підтверджують факт їх виконання. Крім того, правильність заповнення податкових та видаткових накладних не оспорюється відповідачем.

Під час перевірки контролюючим органом був використаний акт Тернопільської ОДПІ ГУ ДФС у Тернопільській області від 29.01.2015 року №348/22-01/38989673 "Про результати позапланової перевірки ТОВ "Торгівельно-будівельна компанія "Професіонал" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства по взаєморозрахунках із ТОВ "Екзітос" за період з 01.05.2014 року по 30.06.2014 року, ТОВ "Феміда-Інтер" за період з 01.07.2014 року по 31.07.2014 року, ТОВ "Волинська електротехнічна компанія"……за період з 01.09.2014 року по 30.09.2014 року", в якому зазначено, що не підтверджується інформація щодо проведення фінансово-господарських взаємовідносин ТзОВ "ТБК "Професіонал" з контрагентами, а тому немає можливості підтвердити факт здійснення господарських операцій з поставки комплектуючих до ТзОВ "Волинська електротехнічна компанія".

Аналіз норм Податкового кодексу України вказує на той факт, що у його змісті не міститься норм, які б покладали відповідальність на платника податку - покупця товару (послуг), щодо обов'язку здійснювати контроль за дотриманням постачальниками вимог законодавства при здійсненні господарської діяльності, декларуванні ними податкової звітності.

Дана позиція викладена і у ст. 8 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", де зазначено, що питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві належать до компетенції його власника (власників) або уповноваженого органу (посадової особи) відповідно до законодавства та установчих документів. Відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років, несе власник (власники) або уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством відповідно до законодавства та установчих документів.

Підприємницька діяльність здійснюються суб'єктом господарювання на власний ризик, а відтак, у господарських правовідносинах учасники господарського обороту повинні проявляти розумну обачливість.

Суд акцентує увагу на тому, що необхідність застосування підходу належної податкової обачності безпосередньо випливає з рішення Європейського суду з прав людини «Булвес АД проти Болгарії», де зазначено, що платник ПДВ не має нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальником, якщо він не знав про такі зловживання і не міг про них знати. Таким чином, «обачний» платник податку може принаймні, але не тільки надати докази перевірки свого контрагента на предмет податкової «добросовісності» за доступними базами даних, як і навести докази на підтвердження обґрунтованості вибору контрагента тощо.

Тобто негативні наслідки, які виникають при недекларуванні зобов'язань перед бюджетом чи будь-яких інших порушень з боку постачальника, жодним чином не можуть впливати на добросовісного платника податків, який фіксує факти здійснення всіх господарських операцій у належно оформлених первинних документах.

Статтею 61 Конституції України встановлено, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Тому несплата контрагентами до бюджету податків чи наявність інших їхніх порушень не може впливати на результати діяльності платника податків.

Згідно з ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

З огляду на реальний характер господарських операцій, можливі порушення вищезазначеним контрагентом позивача податкової дисципліни та правил здійснення господарської діяльності не можуть бути підставою для позбавлення позивача, як добросовісного платника податків, права на формування податкового кредиту з ПДВ та отримання бюджетного відшкодування.

Таким чином суд вважає, що господарські операції із придбання ТзОВ "Волинська електротехнічна компанія" комплектуючих до електрообладнання від ТзОВ "ТБК "Професіонал " на загальну суму 1646008 грн., в тому числі ПДВ - 274334,66 грн., фактично відбулися та підтверджені первинними документами.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції зазначає, що судом першої інстанції, при вирішенні даного публічно-правового спору, правильно встановлено обставини справи та ухвалено законне рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, постанова суду першої інстанції ґрунтується на повно, об'єктивно і всебічно з'ясованих обставинах, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, тому підстав для скасування постанови суду першої інстанції немає.

Керуючись ст. 160, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч.1 ст. 205, ст.ст. 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

У Х В А Л И В :

апеляційні скарги апеляційну скаргу Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області залишити без задоволення, постанову Волинського окружного адміністративного суду від 15.04.2015р. по справі № 803/412/15-a - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення. На ухвалу протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили може бути подана касаційна скарга безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Довга О.І.

Судді Затолочний В.С.

Запотічний І.І.

Повний текст ухвали складено 14.04.2016 року.