Постанова № 57167678, 12.04.2016, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" квітня 2016 р. Справа № 922/6007/15

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Крестьянінов О.О., суддя Тарасова І. В. , суддя Шевель О. В.

при секретарі Курченко В.А.

за участю представників:

позивача ОСОБА_1 (дов. від 10.12.2015р.)

відповідача ОСОБА_2 (дов. від 04.01.2016р.), ОСОБА_3 (дов. від 26.10.2015р.)

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Сбербанк " (вх.№545 Х/2) на рішення господарського суду Харківської області від 27.01.2016р. у справі № 922/6007/15

за позовом Публічного акціонерного товариства "ОСОБА_4 Сбербанку Росії", м. Київ

до Приватного акціонерного товариства "Харківський коксовий завод", м. Харків

про визнання недійсним рішень

ВСТАНОВИЛА:

ПАТ "ОСОБА_4 Сбербанку Росії" звернулось до господарського суду Харківської області із позовом до ПАТ "Харківський коксовий завод", в якому просило визнати недійсним та скасувати рішення загальних зборів акціонерів ПАТ "Харківський коксовий завод" від 04.08.2015 року про виділ з товариства та від 12.10.2015 року.

Рішенням господарського суду Харківської області від 27.01.2016р. (суддя Ємельянова О.О.) у задоволенні позову відмовлено. Стягнуто з ПАТ Харківський коксовий завод" в доход Державного бюджету України штраф у розмірі 1700,00 грн. за ухилення від вчинення дій, покладених господарським судом на сторону.

ПАТ "Сбербанк" (як правонаступник ПАТ "ОСОБА_4 Сбербанку Росії") з рішенням місцевого господарського суду не погодилося та звернулося до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 27.01.2016р. у справі № 922/6007/15; визнати недійсним та скасувати рішення від 04.08.2015 року загальних зборів акціонерів ПАТ "Харківський коксовий завод" про виділ з товариства; визнати недійсним та скасувати рішення від 12.10.2015 року загальних зборів акціонерів ПАТ "Харківський коксовий завод". Також заявило клопотання про витребування у ПАТ "Харківський коксовий завод" рішення від 12.10.2015 року загальних зборів акціонерів ПАТ "Харківський коксовий завод" та розподільчого балансу, затвердженого рішенням від 12.10.2015р. загальних зборів акціонерів ПАТ "Харківський коксовий завод".

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 25.02.2016р. прийнято апеляційну скаргу до провадження та призначено розгляд скарги на 22.03.2016р.

21.03.2016р. від позивача надійшли пояснення по справі (вх. №3080) та клопотання про витребування у Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, Реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції наступних документів: рішення від 12.10.2015 року загальних зборів акціонерів ПрАТ "Харківський коксовий завод"; розподільчого балансу, затвердженого рішенням від 12.10.2015р. загальних зборів акціонерів ПрАТ "Харківський коксовий завод" (вх.№3081).

Також, 21.03.2016р. від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх. №3119), в якому він заперечує проти її задоволення та просить залишити рішення господарського суду Харківської області від 27.01.2016р. у справі №922/6007/15 без змін.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 22.03.2016р. відкладався розгляд справи на 12.04.2016р., відмовлено у задоволенні клопотання ПАТ "Сбербанк" про витребування у Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, Реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції рішення від 12.10.2015 року загальних зборів акціонерів ПрАТ "Харківський коксовий завод" та розподільчого балансу, затвердженого рішенням від 12.10.2015р. загальних зборів акціонерів ПрАТ "Харківський коксовий завод", задоволено клопотання ПАТ "Сбербанк" про витребування у ПАТ "Харківський коксовий завод" рішення від 12.10.2015 року загальних зборів акціонерів ПрАТ "Харківський коксовий завод" та розподільчого балансу, затвердженого рішенням від 12.10.2015р. загальних зборів акціонерів ПрАТ "Харківський коксовий завод", зобов'язано ПАТ "Харківський коксовий завод" не пізніше ніж за три дні до судового засідання надати суду рішення від 12.10.2015 року загальних зборів акціонерів ПрАТ "Харківський коксовий завод" та розподільчий баланс, затверджений рішенням від 12.10.2015р. загальних зборів акціонерів ПрАТ "Харківський коксовий завод".

11.04.2016 від відповідача надійшли додаткові пояснення (вх. №3899), в яких він заперечує проти задоволення апеляційної скарги.

У відповідності до протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 11.04.2016 у звязку з хворобою судді Фоміної В.О. для розгляду даної справи було сформовано новий склад колегії суддів: головуючий суддя Крестьянінов О.О., суддя Тарасова І.В., суддя Шевель О.В.

12.04.2016 від представника відповідача надійшло клопотання про долучення в якості доказів копій постанов Київського апеляційного господарського суду від 13.01.2016 та Вищого господарського суду України від 29.03.2016 у справі №910/24808/15 (вх. №3929), в якому він повідомив про неможливість надання вказаних доказів посилаючись на те, що, на його думку, вони не відповідають ознакам належності та допустимості. Відповідач також вважав, що обставини, які на підставі цих доказів можуть бути встановлені, не підлягають доказуванню відповідно ст. 35 Господарського процесуального кодексу України, оскільки вони встановлені судовими рішеннями господарських судів у справі №910/24808/15.

У судовому засіданні 12.04.2016 представник позивача заперечував проти клопотання відповідача про долучення нових доказів, посилаючись на положення ст.. 101 Господарського процесуального кодексу України, підтримав вимоги апеляційної скарги та просив її задовольнити, а рішення господарського суду Харківської області від 27.01.2016 у справі № 922/6007/15 скасувати.

Представники відповідача проти апеляційної скарги заперечували та просили залишити рішення господарського суду Харківської області від 27.01.2016р. у справі № 922/6007/15 без змін.

Вимоги ухвали Харківського апеляційного господарського суду від 22.03.2016р. щодо надання витребуваних докуменів відповідач не виконав, посилаючись на те, що витребувані судом докази не відповідають ознакам належності та допустимості. Обставини, які на підставі цих доказів можуть бути встановлені, не підлягають доказуванню відповідно ст. 35 Господарського процессуального кодексу України, так як вони встановлені судовими рішеннями господарських судів у справі №910/24808/15, долучити які до матеріалів справи і просить відповідач.

Колегія суддів зазначає, що не може вважати поважними причинами ненадання витребуваних судом доказів посилання відповідача на встановлені (на його думку) рішеннями господарських судів у справі №910/24808/15 обставини як такі, що не потребують доказуванню враховуючи наступне.

По-перше, відповідач, зокрема, вказує, що постановою Київського апеляційного господарського суду від 13.01.2016 у справі №910/24808/15 встановлено таке: «Посилання позивача на те, що 04.08.2015 р. загальними зборами акціонерів ПрАТ «Харківський коксовий завод» було прийнято рішення про виділ товариства без його припинення, не може вважатися доказом вчинення відповідачами дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язань, оскільки рішення про виділ було прийнято 04.08.2015 р., тобто ще до звернення позивача з даним позовом до відповідачів. Крім того, положеннями договору про відкриття кредитної лінії № 27-В/12/66/ЮО від 04.09.2012 р. не передбачено жодних обмежень щодо процедур виділу. Відтак, прийняття рішення про виділ не порушує умов укладеного договору про відкриття кредитної лінії».

Відповідно ч. 3 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

В даному випадку, хоча у спорі (у справі №910/24808/15) і приймали участь ті самі сторони, однак Київським апеляційним господарським судом висловлена правова оцінка обставин у конкретній справі, яка не може мати преюдиціального значення.

Так, відповідно положень пункту 2.6. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме обставинам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом.

По-друге, вказана постанова Київського апеляційного господарського суду від 13.01.2016 існувала станом на час розгляду даної справи судом першої інстанції. Однак, відповідачем всупереч положенням ст. 101 Господарського процесуального кодексу України не обґрунтовано неможливість подання цього доказу суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

По-третє, не надається преюдиціального значення обставинам, зазначеним у судових рішеннях касаційної інстанції, оскільки останню не наділено правом, зокрема, встановлювати або вважати доведеними обставини і вирішувати питання, пов'язані з доказуванням (частина друга статті 111-7 ГПК), - за винятком випадків, коли касаційна інстанція, скасувавши рішення попередніх судових інстанцій, прийняла нове рішення на підставі встановлених ними обставин (пункт 2.6. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18).

Тому, посилання відповідача на зміст постанови Вищого господарського суду України від 29.03.2016 в цьому сенсі взагалі є недоречними.

По-четверте, правова оцінка обставин, зроблених господарським судом у справі №910/24808/15 та на яку посилається відповідач, не має прямого значення для розгляду даної справи (тобто в силу положень ст. 34 Господарського процесуального кодексу України не є належним доказом), зокрема, при вирішенні питання щодо поважності причин невиконання ували суду, а тому не може бути прийнята судом.

Враховуючи ненадання відповідачем витребуваних судом документів, апеляційний господарський суд розглядає справу на підставі ст.ст. 75, 99, 101 Господарського процессуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі доводи, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.

В обгрунтування позовних вимог позивач посилався на наявність у нього з відповідачем договірних правовідносин, які виникли, зокрема, з договору про відкриття кредитної лінії №26-B/12/66/ЮО від 04.09.2012 року з наступними змінами та доповненнями (далі - кредитний договір 1), за умовами якого відповідачу було відкрито кредитну лінію та надано кредит у сумі 7280000,00 доларів США (надалі - Кредит). Як зазначає банк, станом на 26.10.2015 року за кредитним договором 1 обліковується загальна заборгованість ПАТ Харківський коксовий завод у сумі 7199353,94 дол. США та 9088810,61 грн., яка складається з: заборгованості за кредитом - 6425384,22 дол. США; процентів за користування кредитом - 773969,72 дол. США; пені за прострочення повернення заборгованості за кредитом - 5154103,60 грн.; пені за прострочення сплати процентів за користування кредитом - 3934707,01 грн.

Також, 04.09.2012 року між стронами було укладено договір про відкриття кредитної лінії №27-В/12/66/ЮО з наступними змінами та доповненнями (далі - кредитний договір 2), за умовами якого відповідачу було відкрито кредитну лінію та надано кредит у сумі 10873999,99 доларів США. Як зазначає позивач, станом на 26.10.2015 року за кредитним договором 2 обліковується загальна заборгованість відповідача у сумі 12317523,54 дол. США та 33696592,86 грн., яка складається з: заборгованості за кредитом - 10873999,99 дол.США; процентів за користування кредитом -1443523,55 дол. США; пені за прострочення повернення заборгованості за кредитом - 26579376,35 грн.; пені за прострочення сплати процентів за користування кредитом - 7117216,51 грн.

З метою забезпечення виконання зобов'язань за кредитними договорами 1 та 2 було укладено:

- 12.09.2012 року між позивачем та відповідачем договір застави №1, предметом якого є: обладнання, в кількості 690 одиниць, що знаходиться за адресою: Харківська обл., м. Харків, Карачівське шосе, 44;

- 12.09.2012 року між позивачем та відповідачем договір застави №2, предметом якого є: основні засоби - споруди з передавальними пристроями, в кількості 105 одиниць, що знаходиться за адресою: Харківська обл.. м Харків, Карачівське шосе, 44;

- 12.09.2012 року між позивачем та відповідачем договір застави № 3, предметом якого є: товари в обігу, готова продукція, виробничі запаси (вугіпьний концентрат), що знаходиться за адресою: Харківська обл., м. Харків, вул. Карачівське шосе, 44;

- 13.09.2012 року між позивачем та відповідачем іпотечний договір, зареєстрований в реєстрі за №5139, предметом якого є: нежитлові будівлі, що знаходяться за адресою: м. Харків, Карачівське шосе, 44;

- 13.09.2012 року між позивачем та ТОВ Аромасервіс договір застави цінних паперів, предметом якого є: прості іменні акції в кількості 1647 штук, бездокументарна форма, емітент приватне акціонерне товариство Харківський коксовий завод (відповідач), частка в статутному капіталі Емітента, що відповідає кількості цінних паперів становить 50,52147%;

- 13.09.2012 року між позивачем та Акціонерним товариством з обмеженою відповідальністю CARBO TRADING LIMITED (Кіпр) договір застави застави цінних паперів, предметом якого є: прості іменні акції в кількості 1613 штук, бездокументарна форма, емітент - приватне акціонерне товариство Харківський коксовий завод (відповідач), частка в статутному капіталі Емітента, що відповідає кількості цінних паперів становить 49,47853;

- 13.09.2012 року між позивачем та відповідачем договір застави, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_5 та зареєстрований в реєстрі за № 5158, предметом якого є: основні засоби - транспорт, в кількості 48 одиниць, що знаходиться за адресою: Харківська обл., м. Харків, Карачівське шосе, 44;

- 13.09.2012 року між позивачем та відповідачем договір застави, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_5 та зареєстрований в реєстрі за № 5138, предметом якого є: основні засоби, в кількості 18 одиниць, що знаходиться за адресою: Харківська обл., м. Харків, Карачівське шосе, 44.

Окрім того, 04.09.2012 року між позивачем та відповідачем було укладено договір поруки, відповідно до якого відповідач поручився за зобовязаннями ПАТ Термолайф та ТОВ Коксотрейд по договору про відкриття кредитної лінії №28-В/12/66/ЮО від 04.09.2012 (загальна сума заборгованості станом на 01.09.2015 року складає 930 000,00 дол. США та 4758 882,61 грн.), договору про відкриття кредитної лінії №29-В/12/66/ЮО від 04.09.2012 року (загальна сума заборгованості станом на 01.09.2015 складає 204736,12 дол. США та 4758882,61 грн.); договору про відкриття кредитної лінії №30-В/12/66/ЮО від 04.09.2012 року (загальна сума заборгованості станом на 01.09.2015 року складає 5585802,08 дол. США та 20273046,89 грн.).

З повідомлення, розміщеного в Бюлетені ЦПУ №162 від 03.09.2015р., позивач дізнався, що 04.08.2015 загальними зборами акціонерів ПАТ Харківський коксовий завод прийнято рішення про виділ з товариства, без його припинення, юридичних осіб відповідно до чинного законодавства України.

Також, згідно оголошення в Бюлетені ЦПУ №168 від 11.09.2015, ПАТ Харківський коксовий завод повідомило про проведення позачергових загальних зборів акціонерів, які призначені на 12.10.2015 р. з порядком денним (перелік питань, що виносяться на голосування), зокрема: прийняття рішення про затвердження розподільного балансу; прийняття рішення про затвердження плану виділу; прийняття рішення про випуск акцій Товариства з метою конвертації частини акцій Товариства в акції створюваних товариств і про порядок такої конвертації; внесення змін до статуту Товариства; визначення уповноваженого(них) органу(ів) Товариства, якому(им) надаються повноваження щодо випуску акцій, в тому числі щодо затвердження результатів розміщення (обміну) акцій».

Вважаючи вказані рішення від 04.08.2015 та 12.10.2015 загальних зборів акціонерів ПАТ «Харківський коксовий завод» про виділ з товариства, без його припинення, такими, що прийняті з порушенням норм чинного законодавства, а також прав та інтересів позивача, він звернувся з позовом про визнання їх недійсними.

Суд першої інстанції, встановивши, що позивач, станом на час прийняття оскаржуваних рішень від 04.08.2015 року та 12.10.2015 року не входив до складу акціонерів відповідача, прийшов до висновку про відсутність порушення відповідачем прав та інтересів позивача. Окрім того, місцевий господарський суд врахував, що станом на час розгляду справи, відповідно ч.ч. 1-7 статті 24 Закону Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців процедура виділу не є завершеною, оскільки не зареєстрований жоден із правонаступників відповідача. На цих підставах у задоволенні позову було відмовлено.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу позивач, вважає невірними висновки суду першої інстанції, що його права не були порушені у звязку з тим, що він не є акціонером ПАТ "Харківський коксовий завод". При цьому, зазначає, що справи у спорах про визнання недійсними рішень органів управління господарського товариства за позовом особи, яка не є акціонером або учасником товариства, не належать до спорів, що виникають із корпоративних відносин, а його право на звернення до суду передбачено ст. 16 ЦК України, ст 20 ГК України та ст. 1 ГПК України.

Окрім того, апелянт зазначає, що місцевим господарським судом не враховано його доводи, що відповідач, приймаючи рішення про виділ, фактично передає свої права та обов'язки перед позивачем новоствореним підприємствам, що фактично є заміною боржника у зобов'язанні, на яке всупереч положенням ст. 520 ЦК України свою згоду позивач (як кредитор) не надавав.

ПАТ "Сбербанк" також вказує, що в процесі виділу без його згоди новим підприємствам передається майно, що знаходиться у нього в заставі (іпотеці), що суперечить ч. 3 ст. 9 Закону України «Про іпотеку» та ч.2 ст. 17 Закону України «Про заставу». Окрім того, відповідачем не дотримано процедури виділу, передбаченої ст. 82 Закону України «Про акціонерні товариства», зокрема, щодо письмового повідомлення кредитора про прийняте рішення про виділ.

Враховуючи викладене, а також вважаючи спірні рішення відповідача правочинами, на підставі ст.ст. 11, 202, 203, 215 ЦК України, позивач просить визнати їх недійсними.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів не може погодитися з висновками місцевого господарського суду про відмову у задоволенні позову з тих підстав, що позивач не будучи акціонером (учасником) товариства, не має права на звернення до суду з позовом про визнання недійсними рішень загальніх зборів акціонерів цього товариства, оскільки даний господарський спір хоча і не відноситься до категорії корпоративних, однак за своїм субєктним складом підпадає під юрисдикцію господарських судів.

Так, статтею 1 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно пункту 17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2008 №13 Про практику розгляду судами корпоративних спорів вирішуючи питання про те, чи є корпоративним спір, пов'язаний із визнанням недійсними рішень загальних зборів товариства, судам необхідно враховувати суб'єктний склад учасників спору та підстави, якими обґрунтовується відповідна вимога. Справи у спорах про визнання недійсними рішень органів управління господарського товариства за позовом особи, яка не є акціонером або учасником товариства, у тому числі таким, що вибув, не належить до спорів, що виникають з корпоративних відносин.

Згідно п. 1.7. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 25.02.2016 року №4 Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з корпоративних правовідносин до корпоративних спорів не належать та вирішуються загальними або господарськими судами залежно від суб'єктного складу сторін, зокрема, спори про визнання недійсними рішень органів управління юридичної особи за позовом особи, яка не є учасником (акціонером, членом, засновником), у тому числі таким, що вибув, у разі оспорювання рішень органів управління юридичної особи, прийнятих після його вибуття.

Пунктом 1.5. рекомендацій Президії Вищого господарського суду України від 28.12.2007 N 04-5/14 Про практику застосування законодавства у розгляді справ, що виникають з корпоративних відносин (які були чинними на час прийняття оскаржуваного рішення та втратили чинність на підставі постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 25.02.2016 року №4) було передбачено, що спори за позовами осіб, що не є учасниками (акціонерами) господарського товариства, до господарського товариства за своїм суб'єктним складом не належать до корпоративних. Зокрема, це стосується спорів про визнання недійсними рішень органів управління господарських товариств за позовами кредиторів, заставодержателів, орендарів майна або інших осіб, що не є учасниками (акціонерами) відповідних товариств.

В той же час, апеляційний господарський суд не вбачає підстав для скасування оскаржуваного рішення місцевого господарського суду, вважаючи його висновки про відсутність підстав для задоволення позову правомірними та враховуючи наступне.

Так, позивач вважає спірні рішення відповідача правочинами, і просить визнати їх недійсними на підставі ст. ст. 11, 202, 203, 215, 520 Цивільного кодексу України, а також ч. 3 ст. 9 Закону України «Про іпотеку» та ч.2 ст. 17 Закону України «Про заставу».

Проте, колегія суддів звертає увагу, що рiшення загальних зборiв учасникiв (акцiонерiв) та iнших органiв господарського товариства не можуть визнаватися правочинами у розумiннi ст. 202 Цивільного кодексу України, оскільки вони є актами ненормативного характеру (iндивiдуальними актами).

Положення пункту 17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2008 №13 Про практику розгляду судами корпоративних спорів передбачають, що судам необхідно враховувати, що рішення загальних зборів учасників (акціонерів) та інших органів господарського товариства є актами, оскільки ці рішення зумовлюють настання правових наслідків, спрямованих на регулювання господарських відносин, і мають обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин. (До аналогічних висновків дійшов і Вищий господарський суд України у пункті 2.12. постанови пленуму від 25.02.2016 року №4.) Тому, до цих рiшень не можуть застосовуватися положення статей 203 та 215 ЦК України, якi визначають пiдстави недiйсностi правочину, та, вiдповiдно, в даному випадку не можуть бути застосованi правовi наслiдки недiйсностi правочину за ст. 216 ЦК України.

Окрім того, статтею 109 Цивільного кодексу України передбачено, що виділом є перехід за розподільчим балансом частини майна, прав та обов'язків юридичної особи до однієї або кількох створюваних нових юридичних осіб.

За змістом ст. 520 Цивільного кодексу України заміна боржника у зобов'язанні передбачає переведення боргу у зобов'язанні на іншу особу.

Отже, "виділ" та "заміна боржника у зобов'язанні" є самостійними та різними за змістом поняттями, що регулюються різними правовими нормами. Поняття виділу є більш широким за змістом, ніж поняття заміни боржника у зобов'язанні, оскільки при виділі може відбуватися перехід від юридичної особи частини майна, прав та обов'язків у речових та/або зобов'язальних правовідносинах та/або інших правовідносинах, а при заміні боржника відбувається лише переведення боргу виключно у існуючих зобов'язальних правовідносинах. Таким чином, виділ не може розглядатися як одна з форм заміни боржника у зобовязанні.

Рішення загальних зборів учасників будь-якого господарського товариства є актом органу управління юридичної особи, а не одностороннім правочином, оскільки приймається загальними зборами учасників (засновників, акціонерів), які не є ні суб'єктом права, ні органом, який здійснює представництво товариства.

Не є рішення загальних зборів учасників господарського товариства і договором, тому що приймається не за домовленістю всіх учасників (засновників, акціонерів) товариства, а більшістю їх голосів.

У зв'язку із цим, при вирішенні спорів щодо визнання недійсним рішення загальних зборів учасників господарського товариства не можуть застосовуватися норми, які регламентують недійсність правочинів.

З огляду на це, помилковим є посилання ПАТ «Сбербанк» на те, що рішення загальних зборів акціонерів ПАТ «Харківський коксовий завод» про виділ є за своєю юридичною природою багатостороннім правочином, а також на норми що визначають підстави недійсності правочинів.

Пункт 17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2008 №13 та пункт 2.12. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 25.02.2016 року №4 визначають, що підставами для визнання недійсними рішень загальних зборів акціонерів (учасників) господарського товариства можуть бути:

- порушення вимог закону та/або установчих документів під час скликання та проведення загальних зборів товариства;

- позбавлення акціонера (учасника) товариства можливості взяти участь у загальних зборах;

- порушення прав чи законних інтересів акціонера (учасника) товариства рішенням загальних зборів;

- невідповідність рішень загальних зборів нормам законодавства.

Колегія суддів також не може вважати обґрунтованими доводи позивача, що процес виділу з відповідача нових юридичних осіб є завершеним (якщо його було розпочато), оскільки в матеріалах справи відсутні відповідні належні та допустимі докази цього.

Так, відповідно ч. 4 ст. 87 Цивільного кодексу України юридична особа вважається створеною з дня її державної реєстрації. Юридична особа підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом. Дані державної реєстрації включаються до єдиного державного реєстру, відкритого для загального ознайомлення (ст. 89 Цивільного кодексу України).

За положеннями ч. 4 ст. 25 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців» (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) дата внесення до Єдиного державного реєстру запису про проведення державної реєстрації юридичної особи є датою державної реєстрації юридичної особи.

Однак, в матеріалах справи відсутні докази того, що в Єдиному державному реєстрі проведено державну реєстрацію нових юридичних осіб, які були виділені з відповідача на підставі оспорюваних рішень.

Окрім того, позивачем не доведено, що 12.10.2015 року відповідачем було прийнято будь-яке рішення, яке б стосувалося виділу з нього нових юридичних осіб, зокрема, про затвердження розподільчого балансу, плану виділу, випуску акцій з метою їх конвертації в акції створюваних товариств і про порядок такої конвертації. Повідомлення в Бюлетені ЦПУ №168 від 11.09.2015 про (намір) проведення позачергових загальних зборів акціонерів ПАТ Харківський коксовий завод, які призначені на 12.10.2015 р., не є доказом того, що такі збори відбулися та на них були прийняті відповідні рішення.

Суд також звертає увагу, що в матеріалах справи міститься лист відділу державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, легалізації громадських формувань Харківського міського управління юстиції від 25.01.2016 №101/04-18 (т. 2 а.с.144, 145), згідно якого в матеріалах реєстраційної справи ПАТ "Харківський коксовий завод" не міститься відомостей про рішення загальних зборів акціонерів від 12.10.2015р.

Колегія суддів враховує, що укладені між сторонами угоди (кредитні договори, договори застави, іпотеки, поруки) не містять заборони на проведення відповідачем виділу нових юридичних осіб, який не передбачає його припинення.

Крім того, як вірно стверджує відповідач, чинне законодавство України (зокрема, ч. ч. 5, 6 ст. 109 ЦК України) встановлює ряд гарантій для кредиторів при виділі. Так, юридична особа - правонаступник, що утворилася внаслідок поділу, несе субсидіарну відповідальність за зобов'язаннями юридичної особи, що припинилася, які згідно з розподільчим балансом перейшли до іншої юридичної особи - правонаступника. Якщо юридичних осіб - правонаступників, що утворилися внаслідок поділу, більше двох, таку субсидіарну відповідальність вони несуть солідарно. Якщо правонаступниками юридичної особи є декілька юридичних осіб і точно визначити правонаступника щодо конкретних обов'язків юридичної особи, що припинилася, неможливо, юридичні особи - правонаступники несуть солідарну відповідальність перед кредиторами юридичної особи, що припинилася.

За положеннями абз.3 ч.2 ст. 82 Закону України Про акціонерні товариства, якщо розподільний баланс або передавальний акт не дає можливості визначити до кого з правонаступників перейшло зобов'язання або чи залишилося за ним зобов'язаним товариство, з якого був здійснений виділ, правонаступники та товариство, з якого був здійснений виділ, несуть солідарну відповідальність за таким зобов'язанням.

Таким чином, у випадку виділу з ПАТ Харківський коксовий завод юридичних осіб, ПАТ «Сбербанк» не позбавлено у подальшому можливості пред'явити вимоги до новостворених юридичних осіб на підставі положень ст. 109 ЦК України та абз. 3 ч. 2 ст. 82 Закону України Про акціонерні товариства.

Доводи ПАТ «Сбербанк» про недотримання відповідачем положень ст. 82 Закону України «Про акціонерні товариства» щодо неповідомлення його як кредитора про прийняте рішення про виділ також не можуть бути прийняті до уваги судом, оскільки такі можливі порушення повязані із неналежним виконанням оскаржуваного рішення, але не можуть свідчити про недійсність самого рішення. Окрім того, як зазначає сам позивач, він був обізнаний про прийняте відповідачем рішення з оголошення в бюлетені ЦПУ і мав можливість скористатися своїм правом на предявлення вимог (при цьому, така можливість банком, як забезпеченим кредитором, не втрачена і тепер).

Посилання позивача на порушення положень ч. 3 ст. 9 Закону України «Про іпотеку» та ч.2 ст. 17 Закону України «Про заставу» апеляційний господарський суд також не може вважати обгрунтованим, оскільки заявником не доведено, що в процесі виділу було відчужено належне відповідачу майно, що перебуває у заставі (іпотеці) банку, без його згоди.

Окрім того, відповідно ст. 27 Закону України Про заставу застава зберігає силу, якщо за однією з підстав, зазначених в законі, майно або майнові права, що складають предмет застави, переходять у власність іншої особи. Застава зберігає силу і у випадках, коли у встановленому законом порядку відбувається уступка заставодержателем забезпеченої заставою вимоги іншій особі або переведення боржником боргу, який виник із забезпеченої заставою вимоги, на іншу особу.

Стаття 23 Закону України Про іпотеку передбачає, що у разі переходу права власності (права господарського відання) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою. Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця і має всі його права і несе всі його обов'язки за іпотечним договором у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки.

Виходячи зі змісту ст. ст. 34, 43, 82 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює обставини справи у відповідності до свого внутрішнього переконання, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності та приймає рішення за результатами оцінки всіх доказів, які були визнані судом як належні та допустимі.

На підставі викладеного, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції.

Керуючись статтями 85, 91, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Сбербанк" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 27.01.2016р. у справі №922/6007/15 залишити без змін.

Повний текст постанови складено 14.04.16р.

Головуючий суддя Крестьянінов О.О.

Суддя Тарасова І. В.

Суддя Шевель О. В.