Ухвала суду № 57167465, 10.03.2016, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

10 березня 2016 рокусправа № 174/543/15-а (2-а/174/16/2015)

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Туркіної Л.П.

суддів: Дурасової Ю.В. Коршуна А.О.

за участю секретаря судового засідання: Комар Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Управління архітектури, капітального будівництва і житлово-комунального господарства Вільногірської міської ради Дніпропетровської області на постанову Вільногірського міського суду Дніпропетровської області від 28 жовтня 2015 року у справі № 174/543/15-а (2-а/174/16/2015) за позовом ОСОБА_1 до Вільногірської міської ради Дніпропетровської області, Управління архітектури, капітального будівництва і житлово-комунального господарства Вільногірської міської ради Дніпропетровської області, т.в.о. міського голови Дроздіної Людмили Григорівни, за участю третьої особи - Виконавчого комітету Вільногірської міської ради Дніпропетровської області про визнання протиправним та скасування рішення Вільногірської міської ради Дніпропетровської області, про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за вимушений прогул,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Вільногірської міської ради Дніпропетровської області,Управління архітектури, капітального будівництва і житлово-комунального господарства Вільногірської міської ради Дніпропетровської області, т.в.о. міського голови Дроздіної Людмили Григорівни, в якому просив:

- визнати протиправним та скасувати рішення Вільногірської міської ради Дніпропетровської області від 21 травня 2015 року № 2153-92/VI «Про висловлення недовіри заступнику міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради - начальнику Управління архітектури, капітального будівництва і житлово-комунального господарства Вільногірської міської ради Дніпропетровської області ОСОБА_1 та звільнення його з займаної посади»;

- визнати протиправним та скасувати розпорядження т.в.о. міського голови м.Вільногірськ Дніпропетровської області Дроздіної Людмили Григорівни від 21 травня 2015року № р-133/0/3-15 «Про припинення трудового договору та звільнення ОСОБА_1.»;

- поновити на посаді заступника міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради - начальника Управління архітектури, капітального будівництва і житлово-комунального господарства Вільногірської міської ради Дніпропетровської області з 22 травня 2015 року;

- стягнути з Управління архітектури, капітального будівництва і житлово-комунального господарства Вільногірської міської ради Дніпропетровської області на його користь середню заробітну плату за період вимушеного прогулу з 22 травня 2015 року по день фактичного поновлення на посаді.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав про протиправність спірного рішення щодо звільнення з посади, з огляду на те, що звільнення є крайнім заходом відповідальності посадової особи місцевого самоврядування. Крім того, службового розслідування щодо можливих фактів допущення ним дисциплінарних порушень не проводилось, письмових пояснень не подавалось. Також, у спірному рішенні відсутня інформація про конкретні порушення ОСОБА_1 посадових обов'язків або присяги посадової особи органу місцевого самоврядування.

Вказав, що рішення про звільнення з посади прийнято органом місцевого самоврядування з порушенням порядку внесення питань до порядку денного, а також порядку підготовки проекту рішення, тобто з порушенням статей 18-24 Регламенту роботи Вільногірської міської ради Дніпропетровської області.

Зазначав, що при розірванні з позивачем трудових відносин, відповідачами не були враховані позитивні результати його атестації, проведеної 22 грудня 2014 року, а також факти заохочення.

Постановою Вільногірського міського суду Дніпропетровської області від 28 жовтня 2015 року адміністративний позов задоволено в повному обсязі. Визнано протиправним та скасовано рішення Вільногірської міської ради Дніпропетровської області від 21 травня 2015 року № 2153-92/VI «Про висловлення недовіри заступнику міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради - начальнику управління архітектури, капітального будівництва та житлово-комунального господарства Вільногірської міської ради Дніпропетровської області ОСОБА_1 та звільнення його з займаної посади». Визнано протиправним та скасовано розпорядження тимчасово виконуючого обов'язки міського голови секретаря Вільногірської міської ради Дніпроптеровської області Дроздіної Людмили Григорівни від 21 травня 2015 року № р-133/0/3-15 «Про припинення трудового договору та звільнення ОСОБА_1.».

Поновлено ОСОБА_1, на посаді заступника міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради - начальника управління архітектури, капітального будівництва та житлово-комунального господарства Вільногірської міської ради Дніпропетровської області з 22 травня 2015 року. Стягнуто з управління архітектури, капітального будівництва та житлово-комунального господарства Вільногірської міської ради Дніпропетровської області середню заробітну плату за період вимушеного прогулу з 22 травня 2015 року по 28 жовтня 2015 року на користь ОСОБА_1 в сумі 33629,20 грн. без утримання податків та інших обов'язкових платежів.

Постанова суду першої інстанції обґрунтована протиправністю спірних рішень про звільнення ОСОБА_1 з посади з огляду на відсутність належних доказів вини позивача та порушення ним присяги, а також недодержанням відповідачем процедури прийняття такого рішення.

Суд також вказав, що у справах з приводу прийняття на публічну службу, її проходження та звільнення з неї, обов'язок щодо доказування правомірності своїх рішень, дій чи бездіяльності покладається на суб'єкта владних повноважень, тоді як відповідачем не доведено обґрунтованості підстав для припинення публічної служби ОСОБА_1

Управління архітектури, капітального будівництва і житлово-комунального господарства Вільногірської міської ради Дніпропетровської області, не погодившись з постановою суду першої інстанції, подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Вільногірського міського суду Дніпропетровської області від 28 жовтня 2015 року, у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

В обґрунтування апеляційних вимог відповідач зазначає про помилковість висновків суду першої інстанції щодо застосування до спірних правовідносин положення статті 147 Кодексу законів про працю України, тоді як підстави та умови припинення проходження служби визначені частиною 1 статті 20 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування».

Посилання суду першої інстанції на протиправність дій відповідача по непроведенню службового розслідування апелянт вважає необґрунтованими з огляду на те, що чинне законодавство не зобов'язує роботодавця проводити таке розслідування, а лише надає право керівнику органу державної влади за власної ініціативи або на вимогу самої посадової особи проводити службове розслідування за фактом порушення присяги державного службовця. Між тим, позивач не звертався до керівника органу державної влади за проведенням службового розслідування.

Посилання позивача на відсутність порушень трудової дисципліни відповідач вважає такими, що не відповідають дійсним обставинам справи, оскільки у 2014 році до ОСОБА_1 було застосовано заходи дисциплінарного впливу - затримка до одного року у присвоєнні чергового рангу.

Крім того відповідач зазначає, що на період з моменту звільнення, ОСОБА_1 став на облік до Вільногірського міського центру зайнятості та отримав грошову допомогу у розмірі 17214,68 грн. З урахуванням отриманих коштів, суми отриманої допомоги мають буди вирахувані із сум належних до виплату позивача за час вимушеного прогулу (33629,20 грн. - 17214,68 грн. = 16414,52 грн.).

В запереченнях на апеляційну скаргу ОСОБА_1 просив рішення суду першої інстанції залишити без змін як законне та обґрунтоване та відмовити в задоволенні апеляційної скарги.

Зокрема зазначив, що доводи відповідача щодо вирахування із належних до виплати сум, що виникли за час вимушеного прогулу, отриманої грошової допомоги по безробіттю у розмірі 17214,68 грн. суперечать нормам Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», який не поширюється на трудові правовідносини, що регулюються Кодексом законів про працю, а визначає засади загальнообов'язкового державного соціального страхування.

При цьому, саме з роботодавця утримуються суми виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітному в разі поновлення його на роботі за рішенням суду.

У судовому засіданні представник відповідача доводи, викладені у апеляційній скарзі, підтримав в повному обсязі.

Позивач та його представник проти апеляційної скарги заперечували.

Інші учасники по справі про дату, час і місце розгляду справи повідомлялись у встановленому порядку, своїх представників для участі у її розгляді не направили.

Заслухавши пояснення та доводи представників сторін, дослідивши рішення суду та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Вільногірської міської ради Дніпропетровської області від 25 вересня 2012 року № 925-41/VI ОСОБА_1 затверджено на посаду заступника міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради - начальника Управління архітектури, капітального будівництва і житлово-комунального господарства Вільногірської міської ради Дніпропетровської області з 25 вересня 2012 року.

З копії трудової книжки позивача вбачається, що з 25 вересня 2012 року до 21 травня 2015 року він працював на посаді заступника міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради - начальника Управління архітектури, капітального будівництва і житлово-комунального господарства Вільногірської міської ради Дніпропетровської області та звільнений з посади за на підставі рішення Вільногірської міської ради Дніпропетровської області від 21 травня 2015 року № 2153-92/VI.

У трудовій книжці міститься запис про прийняття позивачем присяги посадової особи місцевого самоврядування.

Рішенням Вільногірської міської ради створено тимчасову контрольну депутатську комісію для перевірки кредиторської заборгованості станом на 01 січня 2015 року по міській цільовій Програмі «Реформування і розвитку житлово-комунального господарства міста Вільногірська на 2011-2015 роки, затвердженої рішенням міської ради від 21 грудня 2012 року № 1076-46/VI.

Рішенням Вільногірської міської ради Дніпропетровської області від 21.05.2015 року за № 2152-92/ VI звіт тимчасової комісії прийнято до відома, роботу тимчасової депутатської комісії завершено, доручено голові тимчасової комісії направити звіт до правоохоронних органів для проведення слідчих дій, кредиторську заборгованість по розробленню проектів щодо будівництва розвідувально-експлуатаційних свердловин для господарчо-питного постачання на територіях м. Вільногірська не фінансувати до отримання висновків правоохоронних органів (а.с. 110).

Згідно рішення Вільногірської міської ради Дніпропетровської області від 21.05.2015 року за № 2153-92/VI «Про висловлення недовіри заступнику міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради - начальнику УАКБ ЖКГ ОСОБА_1 та звільнення його з займаної посади», заслухавши інформацію депутатів, виходячи виключно з інтересів територіальної громади м. Вільногірська, діючи в законних інтересах всієї громади в цей складний для суспільства час, керуючись ч. 1 ст. 20 ЗУ «Про службу в органах місцевого самоврядування», ст.ст. 25, 26, 59 ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні», рада вирішила виразити недовіру заступнику міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради - начальнику УАКБ ЖКГ ОСОБА_1, звільнити його з 21.05.2015 року (а.с. 19, 111).

Згідно Розпорядження за підписом т.в.о. міського голови Дроздіної Л.Г. від 21.05.2015 року р-133/0/3-15 про припинення трудового договору та звільнення, керуючись ч. 1 ст. 20 ЗУ «Про службу в органах місцевого самоврядування», ст.ст. 25, 26, 59 ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні» на підставі рішення Вільногірської міської ради Дніпропетровської області від 21.05.2015 року за № 2153-92/VI, звільнено заступника міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради - начальника УАКБ ЖКГ ОСОБА_1 з 21.05.2015 року, керуючись ч. 1 ст. 20 ЗУ «Про службу в органах місцевого самоврядування» (а.с. 20).

Рішення Вільногірської міської ради Дніпропетровської області від 21 травня 2015 року № 2153-92/VI та розпорядження т.в.о. міського голови м.Вільногірськ Дніпропетровської області Дроздіної Людмили Григорівни від 21 травня 2015року № р-133/0/3-15 не можна визнати такими, що відповідають чинному законодавству, виходячи з наступного.

Повноваження сільських, селищних, міських рад визначено Законом України «Про місцеве самоврядування» (далі Закон № 280/97).

Відповідно до статті 25 Закону № 280/97, сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.

Згідно з пунктами 10, 14, 16 частини 1 статті 26 Закону № 280/97, виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання щодо прийняття рішення про недовіру сільському, селищному, міському голові; прийняття рішень щодо дострокового припинення повноважень депутата ради в порядку, встановленому законом; прийняття рішення щодо дострокового припинення повноважень сільського, селищного, міського голови у випадках, передбачених цим Законом.

Про повноваження ради стосовно вирішення питань щодо недовіри чи дострокового припинення повноважень заступника міського голови у зазначеному Законі не йдеться.

Загальні підстави припинення служби в органах місцевого самоврядування визначено Законом України «Про службу в органах місцевого самоврядування» (далі Закон № 2493-ІІІ).

Згідно зі статтею 20 Закону № 2493-ІІІ, служба в органах місцевого самоврядування припиняється на підставі та у випадках, визначених Законом України «Про місцеве самоврядування», а також у випадках, передбачених названою статтею.

В той же час, як свідчить зміст зазначеної статті, такої підстави для звільнення як «висловлення недовіри», зокрема, органом місцевого самоврядування, вона не містить.

Отже, рішення Вільногірської міської ради Дніпропетровської області від 21 травня 2015 року № 2153-92/VI щодо звільнення ОСОБА_1 внаслідок висловлення недовіри не можна вважати таким, що відповідає нормам статей 25, 26 Закону України «Про місцеве самоврядування» та статті 20 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування».

Слід також зазначити наступне.

Як свідчить зміст рішення Вільногірської міської ради Дніпропетровської області від 21 травня 2015 року № 2153-92/VI та розпорядження т.в.о. міського голови м.Вільногірськ Дніпропетровської області Дроздіної Людмили Григорівни від 21 травня 2015року № р-133/0/3-15 ОСОБА_1 звільнено з посиланням на норми частини 1 статті 20 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування».

Разом з тим, частина 1 статті 20 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» містить чотири підстави припинення служби в органах місцевого самоврядування, а також посилання на норми Закону України «Про місцеве самоврядування».

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Виходячи з тієї обставини, що конкретні підстави для звільнення позивача згідно з статтею 20 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» в рішеннях відповідачів не визначено, суд дійшов висновку, що названі рішення не можна вважати розсудливими та зрозумілими.

Виходячи з зазначеного, а також дослідивши зміст рішень Вільногірської міської ради Дніпропетровської області від 17 квітня 2015 року № 2123-91/VI та від 21 травня 2015 року № 2153-92/VI «Про висловлення недовіри заступнику міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради - начальнику Управління архітектури, капітального будівництва і житлово-комунального господарства Вільногірської міської ради Дніпропетровської області ОСОБА_1 та звільнення його з займаної посади» та розпорядження т.в.о. міського голови м.Вільногірськ Дніпропетровської області Дроздіної Людмили Григорівни від 21 травня 2015року № р-133/0/3-15 «Про припинення трудового договору та звільнення ОСОБА_1.», в яких не зазначено такої підстави для звільнення ОСОБА_1 як порушення присяги, суд апеляційної інстанції відхиляє доводи особи, що подала апеляційну скаргу стосовно того, що рішення та розпорядження відповідачів є обґрунтованими, а позивача звільнено саме за порушення присяги.

Згідно з частиною 10 статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування» акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Зазначеними вище нормами статті10 Закону № 280/97 спростовуються доводи особи, що подала апеляційну скаргу, стосовно того, що рішення суду першої інстанції, яким скасовано акти відповідачів, є протиправним втручанням у діяльність органів місцевого самоврядування.

Отже, рішення суду першої інстанції щодо визнання протиправними та скасування оскаржуваних рішення і розпорядження, відповідає чинному законодавству, матеріалам справи.

Щодо решти задоволених позовних вимог (поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу), то вони є похідними та задоволені внаслідок скасування зазначених вище актів індивідуальної дії.

Доводи Управління архітектури, капітального будівництва і житлово-комунального господарства Вільногірської міської ради Дніпропетровської області щодо невірного визначення суми середнього заробітку, що підлягає стягненню на користь позивача за час вимушеного прогулу, не приймаються судом апеляційної інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до абз.2 ст. 235 Кодексу Законі про працю у редакції від 28.12.2014 року при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Про зменшення зазначеної суми у зв'язку з отриманням страхових коштів у названому Кодексі не йдеться.

В той же час , згідно преамбули, Закон України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» (Закон №1533-ІІІ) визначає правові, фінансові та організаційні засади загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття.

Наслідки поновлення особи на роботі визначено ч.1 ст.31 та ч.4 ст.35 названого Закону.

Так, згідно з ч. 1 ст. 31 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» виплата допомоги по безробіттю припиняється у разі поновлення безробітного на роботі за рішенням суду.

Частиною 4 ст. 35 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» передбачено, що з роботодавця утримуються сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітному в разі поновлення його на роботі за рішенням суду.

Відповідно до підп. 9 п. 6 Положення про Державну службу зайнятості України, затвердженого Указом Президента України від 16.01.2013 № 19/2013, Державна служба зайнятості України для виконання покладених на неї завдань має право стягувати з роботодавця суму страхових коштів та вартість соціальних послуг, наданих безробітному, у разі поновлення його на роботі за рішенням суду.

Отже, інших наслідків поновлення особи на роботі, пов'язаних з допомогою по безробіттю, Закон № 1533-ІІІ не передбачає.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, правові підстави для зменшення суми, що підлягає виплаті позивачу , відсутні.

Відповідно до частини 1 статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

Оскільки інших, крім зазначених вище посилань та доводів, стосовно невідповідності рішення суду першої інстанції діючому законодавству та обставинам справи, апеляційна скарга не містить, керуючись частиною 1 статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги відповідача та скасування рішення суду першої інстанції

На підставі викладеного, керуючись ст.195,196,198,200,205,206,212 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Управління архітектури, капітального будівництва і житлово-комунального господарства Вільногірської міської ради Дніпропетровської області - залишити без задоволення.

Постанову Вільногірського міського суду Дніпропетровської області від 28 жовтня 2015 року у справі № 174/543/15-а (2-а/174/16/2015) - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення.

Касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення судового рішення в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення судового рішення в повному обсязі.

Ухвалу в повному обсязі складено 11.04.2016 року.

Головуючий: Л.П. Туркіна

Суддя: Ю.В. Дурасова

Суддя: А.О. Коршун