Окрема ухвала № 57167329, 12.04.2016, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ОКРЕМА УХВАЛА

12 квітня 2016 р. Справа № 922/6007/15

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Крестьянінов О.О., суддя Тарасова І. В. , суддя Шевель О. В.

при секретарі Курченко В.А.

за участю представників:

позивача ОСОБА_1 (дов. від 10.12.2015р.)

відповідача ОСОБА_2 (дов. від 04.01.2016р.), ОСОБА_3 (дов. від 26.10.2015р.)

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Сбербанк " (вх.№545 Х/2) на рішення господарського суду Харківської області від 27.01.2016р. у справі № 922/6007/15

за позовом Публічного акціонерного товариства "ОСОБА_4 Сбербанку Росії", м. Київ

до Приватного акціонерного товариства "Харківський коксовий завод", м. Харків

про визнання недійсним рішень

ВСТАНОВИЛА:

12.04.2016р. Харківським апеляційним господарським судом прийнято постанову, якою залишено апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Сбербанк" без задоволення, а рішення господарського суду Харківської області від 27.01.2016р. у справі № 922/6007/15 без змін.

Під час апеляційного провадження судом встановлено наступне.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 22.03.2016р., зокрема, відкладено розгляд справи на 12.04.2016р., задоволено клопотання ПАТ "Сбербанк" про витребування у ПрАТ "Харківський коксовий завод" рішення від 12.10.2015р. загальних зборів акціонерів ПрАТ "Харківський коксовий завод" та розподільчого балансу, затвердженого рішенням від 12.10.2015р. загальних зборів акціонерів ПрАТ "Харківський коксовий завод", зобов'язано ПрАТ "Харківський коксовий завод" не пізніше ніж за три дні до судового засідання надати суду рішення від 12.10.2015р. загальних зборів акціонерів ПрАТ "Харківський коксовий завод" та розподільчий баланс, затверджений рішенням від 12.10.2015р. загальних зборів акціонерів ПрАТ "Харківський коксовий завод".

12.04.2016 від представника відповідача надійшло клопотання про долучення в якості доказів копій постанов Київського апеляційного господарського суду від 13.01.2016 та Вищого господарського суду України від 29.03.2016 у справі №910/24808/15 (вх. №3929), в якому він повідомив про неможливість надання вказаних доказів посилаючись на те, що, на його думку, вони не відповідають ознакам належності та допустимості. Відповідач також вважав, що обставини, які на підставі цих доказів можуть бути встановлені, не підлягають доказуванню відповідно ст. 35 Господарського процесуального кодексу України, оскільки вони встановлені судовими рішеннями господарських судів у справі №910/24808/15.

У судовому засіданні представники відповідача повідомили про невиконання вимог ухвали Харківського апеляційного господарського суду від 22.03.2016р., однак не навели обєктивних обставин, які б унеможливлювали надання витребуваних судом доказів.

Статтею 4-5 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарські суди здійснюють правосуддя шляхом прийняття обов'язкових до виконання на усій території України рішень, ухвал, постанов. Рішення і постанови господарських судів приймаються іменем України.

Статтею 8 Конституції України передбачено, що Конституція України має найвищу юридичну силу, а її норми є нормами прямої дії. У відповідності до ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обовязковими до виконання на всій території України.

Крім того, обов'язковість судових рішень визначена частиною 3 статті 129 Конституції України як одна з основних засад судочинства.

Відповідно до ст. 115 Господарського процесуального кодексу України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обовязковими на всій території України.

Принцип обов'язковості виконання судових рішень також, передбачає Закон України "Про судоустрій і статус суддів", згідно ч.2 ст.13 якого судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.

Таким чином, у відповідності до зазначених правових норм, зокрема, Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, ухвала Харківського апеляційного господарського суду від 22.03.2016р. є обовязковою до виконання на всій території України.

Окрім того, частиною 3 статті 22 Господарського процесуального кодексу України встановлено обовязок для сторін щодо добросовісного користування своїми процесуальними правами та вжиття необхідних заходів для всебічного, повного та обєктивного розгляду справи.

Ненадання без поважних причин витребуваних судом доказів свідчить про неналежне виконання відповідачем своїх процесуальних обовязків, що є істотним недоліком в організаційно-правовому забезпеченні участі даного підприємства у господарському процесі, що не може бути залишено поза увагою суду.

Колегія суддів зазначає, що не може вважати поважними причинами ненадання витребуваних судом доказів посилання відповідача на встановлені (на його думку) рішеннями господарських судів у справі №910/24808/15 обставини як такі, що не потребують доказуванню враховуючи наступне.

По-перше, відповідач, зокрема, вказує, що постановою Київського апеляційного господарського суду від 13.01.2016 у справі №910/24808/15 встановлено таке: «Посилання позивача на те, що 04.08.2015 р. загальними зборами акціонерів ПрАТ «Харківський коксовий завод» було прийнято рішення про виділ товариства без його припинення, не може вважатися доказом вчинення відповідачами дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язань, оскільки рішення про виділ було прийнято 04.08.2015 р., тобто ще до звернення позивача з даним позовом до відповідачів. Крім того, положеннями договору про відкриття кредитної лінії № 27-В/12/66/ЮО від 04.09.2012 р. не передбачено жодних обмежень щодо процедур виділу. Відтак, прийняття рішення про виділ не порушує умов укладеного договору про відкриття кредитної лінії».

Відповідно ч. 3 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

В даному випадку, хоча у спорі (у справі №910/24808/15) і приймали участь ті самі сторони, однак Київським апеляційним господарським судом висловлена правова оцінка обставин у конкретній справі, яка не може мати преюдиціального значення.

Так, відповідно положень пункту 2.6. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме обставинам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом.

По-друге, вказана постанова Київського апеляційного господарського суду від 13.01.2016 існувала станом на час розгляду даної справи судом першої інстанції. Однак, відповідачем всупереч положенням ст. 101 Господарського процесуального кодексу України не обґрунтовано неможливість подання цього доказу суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

По-третє, не надається преюдиціального значення обставинам, зазначеним у судових рішеннях касаційної інстанції, оскільки останню не наділено правом, зокрема, встановлювати або вважати доведеними обставини і вирішувати питання, пов'язані з доказуванням (частина друга статті 111-7 ГПК), - за винятком випадків, коли касаційна інстанція, скасувавши рішення попередніх судових інстанцій, прийняла нове рішення на підставі встановлених ними обставин (пункт 2.6. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18).

Тому, посилання відповідача на зміст постанови Вищого господарського суду України від 29.03.2016 в цьому сенсі взагалі є недоречними.

По-четверте, правова оцінка обставин, зроблених господарським судом у справі №910/24808/15 та на яку посилається відповідач, не має прямого значення для розгляду даної справи (тобто в силу положень ст. 34 Господарського процесуального кодексу України не є належним доказом), зокрема, при вирішенні питання щодо поважності причин невиконання ували суду, а тому не може бути прийнята судом.

Згідно положень ст. 90 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, виявивши при вирішенні господарського спору порушення законності або недоліки в діяльності підприємства, установи, організації, державного чи іншого органу, виносить окрему ухвалу. Окрема ухвала надсилається відповідним підприємствам, установам, організаціям, державним та іншим органам, посадовим особам, які несуть відповідальність за ухилення від виконання вказівок, що містяться в окремій ухвалі, в порядку та розмірі, передбачених частиною першою статті 119 цього Кодексу.

Керуючись статтями 86, 90, 99 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду,

УХВАЛИЛА:

Направити дану окрему ухвалу Приватному акціонерному товариству "Харківський коксовий завод".

Зобовязати Приватне акціонерне товариство "Харківський коксовий завод" вжити відповідних заходів реагування щодо усунення причин і умов, які сприяли вчиненню правопорушення.

Про прийняті заходи повідомити Харківський апеляційний господарський суд у місячний строк з дня отримання даної ухвали.

Головуючий суддяКрестьянінов О.О.

СуддяТарасова І. В.

Суддя Шевель О. В.