Постанова № 57167249, 12.04.2016, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" квітня 2016 р. Справа№ 910/32195/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Верховця А.А.

суддів: Остапенка О.М.

Гарник Л.Л.

за участі представників:

від Головного управління ДФС у місті Києві - Мельник А.А. діє на підставі довіреності № 49/26-15-10-03-08 від 30.07.2015;

ліквідатор Коротка А.В. діє на підставі посвідчення арбітражного керуючого № 1016 від 01.08.2013.

розглянувши матеріали апеляційної скарги Головного управління ДФС у місті Києві

на постанову Господарського суду міста Києва від 26.01.2016

у справі № 910/32195/15 (суддя Пасько М.В.)

за заявою товариства з обмеженою відповідальністю "Концерн АПФ"

про банкрутство

ВСТАНОВИВ:

Постановою Господарського суду міста Києва від 26.01.2016 у справі № 910/32195/15 визнано Товариство з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) "Концерн АПФ" банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, призначено ліквідатором банкрута арбітражного керуючого Коротку А.В., вирішено інші процесуальні питання, пов'язані з подальшим розглядом справи.

Згадана постанова мотивована наявністю підстав для визнання боржника банкрутом та введення процедури ліквідації, оскільки в ході судового розгляду в суді першої інстанції встановлено обставини та матеріали справи містять докази щодо недостатності майна боржника для задоволення вимог його кредиторів. При цьому, господарським судом міста Києва враховано та перевірено дані бухгалтерського балансу боржника, з якого слідує, що його пасиви перевищують активи, що свідчить про його неплатоспроможність.

Не погоджуючись із прийнятою постановою господарського суду першої інстанції, Головне управління ДФС у місті Києві звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Господарського суду міста Києва від 26.01.2016 у справі № 910/32195/15 та провадження у справі припинити.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, Головне управління ДФС у місті Києві зазначає, що постанова Господарського суду міста Києва від 26.01.2016 у справі № 910/32195/15 прийнята із порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

В підтвердження доводів апелянт посилається на те, що оскаржувана постанова прийнята з порушенням норм ст. ст. 104, 105, 110, 111 Цивільного Кодексу (далі - ЦК) України, ст. 95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закону про банкрутство).

Апелянт наголошує на тому, що провадження у справі про банкрутство ТОВ "Концерн АПФ" підлягає припиненню на підставі ч.1 п.1-1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу (далі - ГПК) України та відповідно до п. 36 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про банкрутство» № 15 від 18.12.2009.

Відповідно до автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.03.2016 апеляційну скаргу Головного управління ДФС у місті Києві передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді: Верховця А.А., суддів: Остапенка О.М., Гарник Л.Л.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 04.02.2016 у справі № 910/32195/15 апеляційну скаргу Головного управлінням ДФС у місті Києві було прийнято до провадження зазначеною колегією суддів та призначено до розгляду на 12.04.2016.

04.04.2016 через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від ліквідатора боржника арбітражного керуючого Короткої А.В. надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому викладено письмові заперечення проти вимог апеляційної скарги.

В судовому засіданні 12.04.2016 присутній представник скаржника підтримав апеляційну скаргу, обґрунтовував власну позицію не проведенням Головним управлінням ДФС у місті Києві перевірки ТОВ «Концерн АПФ», згідно АІС «Податковий блок» та в зв`язку з даною обставиною просив скасувати постанову Господарського суду міста Києва від 26.01.2016 у справі № 910/32195/15 та припинити провадження у даній справі, а також в судовому засіданні надав додаткові письмові пояснення.

Ліквідатор ТОВ «Концерн АПФ» Коротка А.В. в судовому засіданні заперечувала проти доводів апеляційної скарги з підстав, наведених в письмовому відзиві на апеляційну скаргу, просила суд в задоволенні скарги відмовити та припинити апеляційне провадження у справі № 910/32195/15 на підставі п.1 ч.1 ст. 80 ГПК України, оскільки скаржник не є учасником провадження справи про банкрутство ТОВ «Концерн АПФ».

По закінченні судового засідання, оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши представника заявника, дослідивши матеріали справи та перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженої постанови норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Статтею 55 Конституції України кожному гарантується право на судовий захист, апеляційне та касаційне оскарження.

Згідно з частиною 1 статті 2 Закону про банкрутство провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, ГПК України, іншими законодавчими актами України.

Частиною 2 статті 4-1 ГПК України встановлено, що господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом.

Згідно ст.ст. 4, 43 ГПК України судове рішення є законним та обґрунтованим лише у випадку всебічного повного та об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності у відповідності з нормами матеріального та процесуального права.

Відповідно до ч. 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Дана справа порушена судом за процедурою, передбаченою ст. 95 Закону про банкрутство.

Відтак, незаконна ліквідація боржника за процедурою перебаченою ст. 95 Закону про банкрутство унеможливлює встановлення податковим органом зобов'язань по сплаті податків відповідно до податкових повідомлень-рішень, прийнятих після перевірки суб'єкта господарювання, оскільки з моменту внесення до державного реєстру рішення суду про визнання боржника банкрутом, в останнього не можуть виникати податкові зобов'язання.

Наведене дозволяє зробити висновок про право податкового органу на оскарження судових актів про ліквідацію боржника у процедурі банкрутства в порядку ст. 91 ГПК України, як судових актів, за наслідком прийняття яких змінюється правовий статус юридичної особи і вона втрачає статус суб'єкта щодо якого можуть виникати податкові зобо'язання.

Вказане обґрунтовує право податкового органу на апеляційне оскарження у даному випадку.

З матеріалів даної справи вбачається, що 19.09.2014 загальними зборами учасників заявника прийнято рішення про припинення діяльності підприємства шляхом ліквідації та створено ліквідаційну комісію у складі голови ліквідаційної комісії Астахова А.Л., якого згодом замінено на Слободяна В.С. та члена ліквідаційної комісії ОСОБА_6

22.12.2015 голова ліквідаційної комісії ТОВ "Концерн АПФ" В.С. Слободян звернувся до суду першої інстанції із заявою про порушення справи про банкрутство на підставі ст. 95 Закону про банкрутство.

Вказане рішення оформлене протоколом Загальних зборів учасників ТОВ «Концерн АПФ» б/н від 07.07.2015.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 95 Закону про банкрутство, якщо вартості майна боржника - юридичної особи, щодо якого прийнято рішення про ліквідацію, недостатньо для задоволення вимог кредиторів, така юридична особа ліквідується в порядку, передбаченому цим Законом. У разі виявлення зазначених обставин ліквідатор (ліквідаційна комісія) зобов'язані звернутися в господарський суд із заявою про порушення справи про банкрутство такої юридичної особи.

Обов'язковою умовою звернення до господарського суду із заявою про порушення справи про банкрутство є дотримання боржником порядку ліквідації юридичної особи відповідно до законодавства України.

Частиною 1 статті 104 ЦК України встановлено, що юридична особа припиняється в результаті передання всього свого майна, прав та обов'язків іншим юридичним особам - правонаступникам (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або в результаті ліквідації.

За ч. 4 ст. 105 ЦК України комісія з припинення юридичної особи поміщає в друкованих засобах масової інформації, в яких публікуються відомості про державну реєстрацію юридичної особи, що припиняється, повідомлення про припинення юридичної особи та про порядок і строк заявлення кредиторами вимог до неї. Цей строк не може становити менше двох місяців з дня публікації повідомлення про припинення юридичної особи.

Відповідно до ч.ч. 1,3 ст. 110 ЦК України юридична особа ліквідується, зокрема, за рішенням її учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, в тому числі у зв'язку із закінченням строку, на який було створено юридичну особу, досягненням мети, для якої її створено, а також в інших випадках, передбачених установчими документами.

Якщо вартість майна юридичної особи є недостатньою для задоволення вимог кредиторів, юридична особа ліквідується в порядку, встановленому Законом про банкрутство.

За ч. 1 ст. 111 ЦК України передбачено, що ліквідаційна комісія після закінчення строку для пред'явлення вимог кредиторами складає проміжний ліквідаційний баланс, який містить відомості про склад майна юридичної особи, що ліквідується, перелік пред'явлених кредиторами вимог, а також про результати їх розгляду. Проміжний ліквідаційний баланс затверджується учасниками юридичної особи або органом, який прийняв рішення про ліквідацію юридичної особи.

Частиною 1 статті 59 Господарського кодексу України (далі - ГК України) зазначено, що припинення діяльності суб'єкта господарювання здійснюється шляхом його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації - за рішенням власника (власників) чи уповноважених ним органів, за рішенням інших осіб - засновників суб'єкта господарювання чи їх правонаступників, а у випадках, передбачених законами, - за рішенням суду.

Відповідно до ч. 8 ст. 59 ГК України оголошення про реорганізацію чи ліквідацію господарської організації або припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця протягом десяти робочих днів з дня внесення відповідного запису до зазначеного реєстру підлягає опублікуванню у виданні спеціально уповноваженого органу з питань державної реєстрації, в якому зазначаються відомості з єдиного державного реєстру.

Відповідно до ст. 60 ГК України, ліквідація суб'єкта господарювання здійснюється ліквідаційною комісією, яка утворюється власником (власниками) майна суб'єкта господарювання чи його (їх) представниками (органами), або іншим органом, визначеним законом, якщо інший порядок її утворення не передбачений цим Кодексом. Ліквідацію суб'єкта господарювання може бути також покладено на орган управління суб'єкта, що ліквідується. Орган (особа), який прийняв рішення про ліквідацію суб'єкта господарювання, встановлює порядок та визначає строки проведення ліквідації, а також строк для заяви претензій кредиторами, що не може бути меншим, ніж два місяці з дня оголошення про ліквідацію. Ліквідаційна комісія або інший орган, який проводить ліквідацію суб'єкта господарювання, вміщує в друкованих органах відповідно до закону повідомлення про його ліквідацію та про порядок і строки заяви кредиторами претензій, а наявних (відомих) кредиторів повідомляє персонально у письмовій формі у встановлені цим Кодексом чи спеціальним законом строки. Одночасно ліквідаційна комісія вживає необхідних заходів щодо стягнення дебіторської заборгованості суб'єкта господарювання, який ліквідується, та виявлення вимог кредиторів, з письмовим повідомленням кожного з них про ліквідацію суб'єкта господарювання. Ліквідаційна комісія оцінює наявне майно суб'єкта господарювання, який ліквідується, і розраховується з кредиторами, складає ліквідаційний баланс та подає його власнику або органу, який призначив ліквідаційну комісію. Достовірність та повнота ліквідаційного балансу повинні бути перевірені у встановленому законодавством порядку з обов'язковою перевіркою органом державної податкової служби, у якому перебуває на обліку суб'єкт господарювання.

Отже, враховуючи вищезазначені вимоги закону, необхідними передумовами для звернення із заявою про порушення провадження у справі про банкрутство боржника у порядку статті 95 Закону про банкрутство є: оцінка вартості наявного майна боржника, публікація оголошення згідно з вимогами статті 105 ЦК України з метою виявлення кредиторів та встановлення повного обсягу кредиторської заборгованості, повідомлення органу державної податкової служби про ліквідацію підприємства та складання проміжного ліквідаційного балансу. Крім того, звернення до суду з такою заявою можливо лише після закінчення строку, передбаченого статтею 105 ЦК України.

На виконання вимог ч. 1 ст. 105 Цивільного кодексу України та ч. 1 ст. 34 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" державним реєстратором відділу державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців Деснянського району реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві було внесено запис до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців про припинення юридичної особи за рішенням засновників.

Відповідно до вимог ст. 105 Цивільного кодексу України в Бюлетені державної реєстрації № 296 (26) від 29.09.2014 опубліковано оголошення про припинення даної юридичної особи.

25.09.2014 на адресу Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління Міндоходів міста Києва було направлено заяву про ліквідацію або реорганізацію платника податків за формою № 8-ОПП, яка відповідно до відмітки ДПІ у Деснянському районі Головного управління Міндоходів міста Києва отримана 06.10.2014.

Підприємство не має заборгованості зі сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування до Фонду соціального страхування на випадок безробіття, Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, а також до Пенсійного фонду України, що підтверджується матеріалами справи.

За даними ліквідаційної комісії у підприємства відсутня заборгованість із відшкодування шкоди, заподіяної життю та здоров'ю, виплати заробітної плати та вихідної допомоги працівникам, виплати авторської винагороди (відповідні відомості в матеріалах справи).

Даними статуту підприємства та витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців підтверджується, що у статутному капіталі ТОВ "Концерн АПФ" частка державної власності відсутня.

Після закінчення строку, встановленого законом, для виявлення кредиторів, ліквідаційною комісією ТОВ "Концерн АПФ" був складений проміжний ліквідаційний баланс станом на 30.11.2015, який був затверджений протоколом Загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Концерн АПФ" б/н від 02.12.2015.

З вказаного балансу, а також Акту інвентаризації основних засобів, малоцінних необоротних матеріальних активів та нематеріальних активів Товариства з обмеженою відповідальністю "Концерн АПФ" від 30.11.2015 вбачається, що розмір загальної суми кредиторської заборгованості складає 42031658,88грн, тоді як активи боржника та дебіторська заборгованість становлять 110800, 00 грн.

Визнаючи ТОВ "Концерн АПФ" банкрутом в порядку ст. 95 Закону про банкрутство, суд першої інстанції в своїй постанові вірно виходив з того, що пасиви боржника перевищують його активи, що свідчить про його неплатоспроможність та відповідно кредиторська заборгованість не може бути погашена внаслідок недостатності майнових активів боржника.

Як вбачається з матеріалів справи, 25.12.2015 ухвалою Господарського суду міста Києва, заяву боржника ТОВ "Концерн АПФ" про порушення провадження у справі про його банкрутство прийнято до провадження та призначено підготовче судове засідання на 12.01.2016. Зазначену ухвалу, в якості повідомлення, було направлено на адресу Головного управлінням ДФС у місті Києві, про що свідчить відмітка на її зворотному боці від 30.12.2015.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.01.2016 порушено провадження по справі про банкрутство боржника із застосуванням судових процедур, визначених ст. 95 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» та призначено судове засідання на 26.01.2016. Зазначену ухвалу, в якості повідомлення, було направлено на адресу управлінням ДФС у місті Києві, про що свідчить відмітка на її зворотному боці від 15.01.2016.

Як зазначено вище, постановою Господарського суду міста Києва від 26.01.2016 визнано банкрутом Товариство з обмеженою відповідальністю "Концерн АПФ"; відкрито ліквідаційну процедуру, тощо.

Відомості про прийняття Господарським судом міста Києва оскаржуваної постанови були оприлюдненні шляхом публікування повідомлення на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України 27.01.2016, а тому стали загальновідомими.

При цьому, колегія суддів відзначає, що орган податкової служби був вправі звернутися до ліквідатора боржника та провести позапланову перевірку його господарської діяльності, а у випадку відмови ліквідатора, як керівника боржника, надати можливість перевірки суб'єкта господарювання, орган податкової служби був вправі оскаржити дії ліквідатора до суду у справі про банкрутство.

В матеріалах справи не міститься доказів звернення податкового органу до суду першої інстанції з заявою про визнання кредиторських вимог у даній справі, а також відсутня наявність порушення прав апелянта на здійснення податкової перевірки боржника, як платника податків.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ч. 114 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" кандидатура арбітражного керуючого для виконання повноважень керуючого санацією або ліквідатора визначається судом за клопотанням комітету кредиторів, а у разі відсутності такого клопотання - за ініціативою суду, крім випадків, передбачених цим Законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", обов'язки ліквідатора можуть бути покладені на голову ліквідаційної комісії (ліквідатора) незалежно від наявності у нього статусу арбітражного керуючого.

Суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про відхилення клопотання заявника (боржника), щодо призначення ліквідатором останнього, Слободяна В.С. з огляду на те, що активи боржника та дебіторська заборгованість становлять 110800,00 грн, що є достатнім для оплати послуг арбітражного керуючого.

Колегія суддів Київського апеляційного господарського суду враховує відсутність заперечень з боку учасників провадження у справі та зокрема апелянта щодо призначення ліквідатором боржника арбітражного керуючого Коротку А.В., яку було визначено автоматизованою системою з відбору кандидатів на призначення арбітражного керуючого у справах про банкрутство та заява про участь якої надійшла до господарського суду міста Києва 12.01.2016.

Згідно з ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу свої вимог і заперечень.

У відповідності до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Доводи, наведені Головним управління ДФС у місті Києві в апеляційній скарзі, колегією суддів відхиляються, оскільки не спростовують обставин, що на підставі належних та допустимих доказів встановлені судом першої інстанції, підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що місцевий суд дійшов правильного висновку про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури.

Перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваної постанови господарського суду м. Києва від 26.01.2016 у повному обсязі, судова колегія дійшла висновку про відсутність правових підстав для зміни чи скасування постанови господарського суду м. Києва від 26.01.2016 у справі № 910/32195/15. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування даної постанови, судовою колегією не встановлено.

Керуючись ст. ст. 99, 101- 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у місті Києві залишити без задоволення.

2. Постанову господарського суду м. Києва у справі № 910/32195/15 від 26.01.2016. залишити без змін.

3. Матеріали справи № 910/32195/15 повернути до господарського суду м. Києва.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя А.А. Верховець

Судді О.М. Остапенко

Л.Л. Гарник