Постанова № 57167185, 11.04.2016, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

11.04.2016 справа №908/5142/14

ОСОБА_1 апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого:ОСОБА_2суддівОСОБА_3, ОСОБА_4При секретарі: Халявіній Ю.В.від позивача:ОСОБА_5 представник за довіреністю №30-12/286-Д від 30.12.2015 р.від відповідача:ОСОБА_6 представник за довіреністю №05/11/1 від 05.11.2015 р. Розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Паливна компанія «Індустріал Груп», м. Донецьк на рішення господарського суду Запорізької областівід01.12.2015 рокуу справі№908/5142/14 (Головуючий суддя: С.А.Гончаренко, судді: Т.Г. Алейникова, В.Г.Серкіз)за позовомДержавного підприємства «Вугілля України», м. Київдо відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Паливна компанія «Індустріал Груп», м. Донецькпро стягнення 71 303 090,49 грн.ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство «Вугілля України», м. Київ звернулось до господарського суду Запорізької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Паливна компанія «Індустріал Груп», м. Донецьк про стягнення 71 303 090,49 грн. (том 1, а.с.3-7).

Рішенням господарського суду Запорізької області від 01.12.2015р. (повний текст підписано 07.12.2015р.) у справі №908/5142/14 позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Паливна Компанія «Індустріал Груп» (вул. Майська, буд. 66, м. Донецьк, Донецька область, 83058; код ЄДРПОУ 36810678) на користь Державного підприємства «Вугілля України» (вул. Б.Хмельницького, буд. 4, м. Київ, 01601; код ЄДРПОУ 32709929) 27257613 (двадцять сім мільйонів двісті пятдесят сім тисяч шістсот тринадцять)грн. 82 коп. основного боргу за поставлений вугіль, 2718226 (два мільйони сімсот вісімнадцять тисяч двісті двадцять шість) грн. 07 коп. пені; 652578 (шістсот пятдесят дві тисячі пятсот сімдесят вісім) грн. 87 коп. річних, 4559856 (чотири мільйони пятсот пятдесят девять тисяч сімсот пятдесят шість) грн. 16 коп. втрат від інфляції та 72859 (сімдесят дві тисячі вісімсот пятдесят девять) грн. 52 коп. судового збору. В частині погашення відповідачем суми боргу після звернення позивача в суд в розмірі 37488924,70грн. провадження по справі припинено у звязку з відсутністю предмету спору. В іншій частині позову відмовлено (том 6, а.с.46-50).

Стягнуто з Державного підприємства «Вугілля України» (вул.Б.Хмельницького, буд. 4, м. Київ, 01601; код ЄДРПОУ 32709929) на користь судового експерта приватної аудиторської фірми «Лінара-аудит» ОСОБА_7 на розрахунковий рахунок Приватної аудиторської фірми «Лінара-аудит» (вул. Нижньодніпровська, буд. 14, офіс 24, м. Запоріжжя, Запорізька область, 69091, р/р 26003073501 в АБ «МетаБанк», МФО 313518, ЄДРПОУ 22162298) 46 (сорок шість) грн. 27коп. винагороди за проведену судово-економічну експертизу.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Паливна Компанія «Індустріал Груп» (вул. Майська, буд. 66, м. Донецьк, Донецька область, 83058; код ЄДРПОУ 36810678) на користь судового експерта приватної аудиторської фірми «Лінара-аудит» ОСОБА_7 на розрахунковий рахунок Приватної аудиторської фірми «Лінара-аудит» (вул. Нижньодніпровська, буд. 14, офіс 24, м. Запоріжжя, Запорізька область, 69091, р/р 26003073501 в АБ «МетаБанк», МФО 313518, ЄДРПОУ 22162298) 15288 (пятнадцять тисяч двісті вісімдесят вісім) грн. 73коп. винагороди за проведену судово-економічну експертизу.

16.04.2015р. позивачем було заявлено клопотання про збільшення позовних вимог в частині стягнення пені і інфляційних нарахувань, в якому останній просить стягнути з відповідача відповідно 2798625,37грн. пені і 4678152,55грн. втрат від інфляції. Збільшення позовних вимог заявлено з дотриманням вимог Господарського процесуального кодексу України і були прийняті судом першої інстанції до розгляду.

Із матеріалів справи вбачається, що суд першої інстанції неодноразово зобовязував позивача надати докладний розрахунок нарахування пені, річних і інфляційних нарахувань, так як вибірковою перевіркою встановлені арифметичні помилки в підрахунках, віднесення дат оплати поставленого вугілля до періоду прострочення, не визначення періодів прострочення (з якої по яку дату) тощо. Однак, вимога суду позивачем виконана не була.

У звязку з цим, а також за клопотанням відповідача, ухвалою від 21.04.2015 по справі призначено судову економічну експертизу, висновок якої з матеріалами справи надійшов до господарського суду Запорізької області 11.11.2015.

01.12.2015р. в судовому засіданні від представника позивача надійшов уточнений розрахунок суми заявленої до стягнення. Позивач просив стягнути з відповідача 27257613,82грн. заборгованості за договором №ПК 14/03/1 від 14.03.2014, пені в розмірі 2798625,37грн., 3% річних в розмірі 673811,73грн., втрат від інфляції в розмірі 4678152,55грн.

Крім того, з 26.07.2014 почав діяти фарс-мажор внаслідок подій та прийняття рішення щодо проведення антитерористичної операції на території ОСОБА_1 та Луганської областей, у звязку з чим застосування позивачем санкцій за несвоєчасне виконання грошових зобовязань є необґрунтованим.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Запорізької області від 01.12.2015 р. по справі №908/5142/14 скасувати та прийняти нове, яким в задоволенні позову відмовити повністю.

В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що рішення господарського суду Запорізької області від 01.12.2015 р. є незаконним, необґрунтованим, винесеним з порушенням норм матеріального права та з неповним зясуванням обставин справи.

Скаржник зазначає, що по-перше для правильного вирішення спору щодо стягнення заборгованості за договором постачання продукції суд мав встановити дві обставини, які мають значення 1) сума заборгованості та 2) строк виникнення зобовязання щодо сплати цієї заборгованості (у разі її наявності). І тільки у випадку наявності цих двох обставин та прострочення такої заборгованості у позивача виникає право на застосування санкцій за прострочення виконання грошового зобовязання у вигляді стягнення пені за період прострочення у відповідності до умов п.6.2 договору №ПК 14/03/1.

Також, апелянт посилається на те, що постачальником не були виконані умови п.2.5 договору, а доказів їх виконання він не надав, строк оплати основного зобовязання не настав, а отже і підстави для стягнення пені на його думку відсутні.

Скаржник вказує, що судом першої інстанції протиправно не взято до уваги наявність форс-мажорних обставин відповідача, які підтверджені належним чином. Відповідно до п.7.1 договору жодна з сторін не несе відповідальність за невиконання зобовязань, якщо це зумовлене причинами, що знаходяться поза контролем даної сторони, які не можливо було передбачити або уникнути, включаючи оголошену або фактичну війну та інше. Також, судом взагалі не зазначено, борг за який період, за якими поставками та в яких сумах стягується судом (неповне зясування обставин справи), а отже неможливо встановити і за який період та за якими поставками була стягнута пеня.

За результатами автоматизованого розподілу справи сформовано колегію суддів у наступному складі: головуючий (головуючий суддя) Чернота Л.Ф., Бойченко К.І., Стойка О.В.

Ухвалою ОСОБА_1 апеляційного господарського суду від 01.03.2016р., відновлено строк на апеляційне оскарження та порушене апеляційне провадження із призначенням розгляду скарги на 11.04.2016р. о 10:15.

Судове засідання апеляційної інстанції здійснювалось за допомогою звукозаписувального технічного засобу у порядку розгляду апеляційної скарги, встановленому ст.ст. 4-4, 81-1, 99, 101 Господарського процесуального кодексу України.

Позивач, ДП «Вугілля України», м. Київ в судовому засіданні заперечував проти апеляційної скарги та просив залишити рішення господарського суду Запорізької області від 01.12.2015 р. без змін.

Відповідач, ТОВ «Паливна компанія «Індустріал Груп», м. Донецьк в судовому засіданні підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі та просив рішення господарського суду Запорізької області від 01.12.2015 р. по справі №908/5142/14 скасувати, в задоволенні позову відмовити повністю.

В матеріалах справи міститься ОСОБА_1 апеляційного господарського суду від 01.03.2016 про те що, ухвала про порушення провадження у справі від 01.03.2016 №908/5142/14 не приймається до пересилання відповідачу за адресою: 83058, м. Донецьк, вул. Майська, 66, на підставі листа Харківської дирекції Поштампт-ЦПЗ №1 від 01.02.2016 № 7-14-40 (том 6, а.с. 111).

Ухвала суду про порушення провадження у справі від 01.03.2016 № 908/5142/14 була розміщена на сторінці ОСОБА_1 апеляційного господарського суду офіційного веб-сайту Судова влада України в мережі Інтернет (том 6, а.с.112).

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду відповідно до ст.101 Господарського процесуального кодексу України, на підставі встановлених фактичних обставин, переглядає матеріали господарської справи та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи. Апеляційний господарський суд не звязаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Заслухавши представників сторін, розглянувши матеріали господарської справи, апеляційну скаргу, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції погоджується із висновками господарського суду першої інстанції з наступних підстав.

14.03.2014 між Державним підприємством «Вугілля України» (постачальник) в особі генерального директора ОСОБА_8, який діє на підставі Статуту з однієї сторони та Товариством з обмеженою відповідальністю «Паливна компанія «Індустріал Груп» (покупець) в особі директора ОСОБА_9, який діє на підставі Статуту з другої сторони був укладений договір №ПК 14/03/1 на поставку вугільної продукції.

Пунктом 1.1 договору сторони обумовили, що постачальник зобовязується поставити, а покупець прийняти та оплатити у відповідності до умов договору вугільну продукцію (продукція). Найменування, ціна, кількість, якість, строк та умови поставки, строк оплати продукції та інші відомості, необхідні для виконання договору, можуть бути зазначені у договорі або у специфікаціях, які є невідємною частиною договору.

Із матеріалів справи вбачається, що сторонами за договором були складені та підписані специфікації від 14.03.2014, 19.03.2014, 31.03.2014 (пять специфікацій), 30.04.2014 (сім специфікацій), 07.05.2014, 30.05.2014 (пять специфікацій).

Договір вступає в силу з моменту його підписання та діє до 31.12.2014, але у будь-якому випадку до повного виконання зобовязань. Закінчення строку дії договору не звільняє сторін від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору, відповідно до п. 9.9 договору.

За своєю правовою природою договір, укладений між позивачем та відповідачем, є договором поставки.

Приписами ст. 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобовязується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не повязаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобовязується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

Статтею 655 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобовязується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобовязується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Продукція за договором поставляється на умовах «FCA станція відправлення» та/або «EXW узгоджене місце поставки» відповідно міжнародним правилам тлумачення торгових термінів «Incoterms» в редакції 2010р., відповідно до п. 2.1 договору.

Пунктом.2.2 договору передбачено, що при поставці продукції на умовах «FCA станція відправлення», датою поставки (передачі) продукції (відповідної партії) від постачальника до покупця вважається дата, зазначена в графі 56 залізничної накладної, які свідчить про прийняття вантажу до перевезення, а при умовах поставки продукції на умовах «EXW узгоджене місце поставки», датою поставки (передачі) продукції (відповідної партії) від Постачальника до покупця вважається дата підписання сторонами ОСОБА_1 приймання-передачі вугільної продукції.

Сторони обумовили, що право власності, а також усі ризики втрати або пошкодження продукції (її частини), що поставляється за договором, переходить від постачальника до покупця з моменту (дати) поставки продукції (її частини). Оплата вартості перевезення продукції покладається на покупця.

Пунктом 2.5 договору передбачено, що по кожній партії продукції, впродовж 7 робочих днів від дати поставки, постачальник зобовязаний передати покупцю товаросупроводжувальні документи:

2.5.1. При поставки на умовах «FCA станція відправлення»: залізнична накладна копія, засвідчена печаткою вантажовідправника; посвідчення про якість оригінал; рахунок-фактура один екземпляр; листи про власність оригінал; акт приймання-передачі вугільної продукції із зазначенням дати відвантаження, ваги, номерів залізничних накладних, вагонів два екземпляри.

2.5.2. При поставці на умовах «EXW узгоджене місце поставки»: посвідчення про якість оригінал; рахунок-фактуру один екземпляр; листи про власність (починаючи з вантажовідправника) оригінали; акти приймання-передачі вугільної продукції два екземпляри.

2.5.3. Постачальник зобовязаний надати покупцю належним чином оформлену податкову накладну протягом 5 днів з моменту виникнення у Постачальника податкового зобовязання з ПДВ та у випадку передбаченому законодавством зареєструвати її у електронному Єдиному реєстрі податкових накладних у відповідному порядку.

Отримання відповідачем продукції підтверджується актами приймання-передачі за період з 31.03.2014 по 31.07.2014, які підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені печатками підприємств (т.2, а.с. 1-227). Відповідач не оспорює факт підписання вказаних актів та не відмовився від отримання товару на підставі ст.666 Цивільного кодексу України.

Статтею 692 Цивільного кодексу України визначено обовязок покупця оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Покупець зобовязаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін), відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України.

Пунктом 3.3 договору передбачено, що розрахунок за поставлену продукцію здійснюється грошовими коштами на поточний рахунок постачальника в продовж 30 (тридцяти) банківських днів з дати поставки продукції та при умовах виконання постачальником умов п.2.5. договору.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач отримав продукцію на загальну суму 167885867,31грн.

Відповідач частково оплатив поставлену продукцію, внаслідок чого на дату звернення позивача із позовом до суду першої інстанції заборгованість відповідача складала 64746538,52грн.

Станом на 01.12.2015 р., відповідно до розрахунку позивача, ретельно перевіреного судом, з урахуванням наданих відповідачем доказів часткового погашення боргу (в тому числі за договорами відступлення права вимоги №11-15/Ц від 07.05.2015 та №11-15/Ц/1 від 11.06.2015), заборгованість відповідача складає 27257613,82грн.

Відповідач взяті на себе зобовязання за договором в частині повної та своєчасної оплати вартості отриманого товару належним чином не виконав, внаслідок чого, станом на 01.12.2015, за ним утворилася заборгованість в сумі 27257613,82грн., яка і підлягає стягненню.

В частині погашення основного боргу в розмірі 37488924,70грн. провадження по справі припинено у звязку з відсутністю предмету спору.

Приписами ст. 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

У випадку порушення строків оплати покупець зобовязується оплатити постачальнику пеню в розмірі облікової ставки НБУ, що діяла у період прострочення від суми заборгованості за кожний день прострочення зобовязання, відповідно до умов п. 6.2. договору.

За порушення строків оплати позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 2798625,37грн. пені за період з 29.05.2015 по11.11.2014.

В матеріалах справи міститься висновок №120/11.2 судово-економічної експертизи від 04.11.2015, в якому зазначено, що у позові має місце завищення показника пені в розмірі облікової процентної ставки НБУ на суму 80399,30грн., фактично розмір пені за період з 29.05.2015 по 11.11.2014 складає 2718226,07грн.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про стягнення розміру пені на підставі вищезазначеного висновку №120/11.2.

Частиною 2 ст.625 Цивільного кодексу України передбачено, що божник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інше не передбачено договором.

За порушення строків оплати позивачем нараховані та заявлені до стягнення з відповідача річні в сумі 673811,73грн. та 4678152,55грн. втрат від інфляції за період з 29.05.2014 по 11.11.2014.

В матеріалах справи міститься висновок №120/11.2 судово-економічної експертизи від 04.11.2015, в якому зазначено, що у позові має місце завищення показника нарахування річних на суму 21232,86грн. та інфляції на суму 118296,39грн.

Отже, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції на підставі вищевказаного висновку обґрунтовано прийняв рішення щодо правомірного розрахунку за період з 29.05.2015 по 11.11.2014 розмір річних складає 652578,87 грн., а втрат від інфляції 4559856,16 грн.

Заперечення відповідача проти стягнення пені внаслідок факту непереборної сили не прийняті судом першої інстанції, тому що відповідно 7.2. договору сторонами обумовлено, що сторона, для якої створилася неможливість виконання зобовязання за договором, зобовязана сповістити в письмовій формі іншу сторону про настання форс-мажорних обставин, передбачуваний термін їх дії і припинення протягом 10 днів з моменту їх виникнення, представивши як доказ документ, виданий Торгово-промисловою палатою України.

Але, з матеріалів справи вбачається, що позивач не був проінформований в передбачений договором строк про настання форс-мажорних обставин, був обізнаний про ці обставини лише після порушення провадження по цій справі.

Відповідно до п.1.10. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобовязань», за загальним правилом, закріпленим ч.1 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання через відсутність у нього необхідних коштів, оскільки згадане правило обумовлено замінністю грошей як їх юридичною властивістю. Тому у випадках порушення грошового зобовязання суди не повинні приймати доводи боржника з посиланням на неможливість виконання грошового зобовязання через відсутність необхідних коштів (ст. 607 Цивільного кодексу України) або на відсутність вини (ст.ст. 614, 617 Цивільного кодексу України чи ст. 218 Господарського кодексу України).

Після настання форс-мажорних обставин з 26.07.2014 позивач передавав, а відповідач отримав без будь-яких перешкод, вугільну продукцію (акти приймання-передачі від 27.07.2014, 28.07.2014, 29.07.2014, 31.07.2014), а також відповідач здійснив оплату за отриману продукцію.

Колегія суддів вважає, що відповідачем не доведено, що порушення зобовязання (несвоєчасна оплата отриманої продукції) сталося внаслідок непереборної сили.

Щодо заперечень відповідача, то судова колегія зазначає, що позивачем було передано відповідачу всі необхідні документи при отриманні і підписанні ним актів прийому-передачі вугільної продукції, що підтверджується залізничними накладними. Однак, відповідач протягом строку дії договору, при отриманні і оплаті вугільної продукції, не заявляв позивачу жодної претензії щодо ненадання необхідних документів, підтверджуючих факт відвантаження цієї продукції, її якість тощо.

Доводи апеляційної скарги не прийняті судовою колегією до уваги, не підтверджені матеріалами справи та не впливають на правомірність прийнятого господарським судом рішення.

Отже, відповідно до статті 47 Господарського процесуального кодексу України, судове рішення прийняте за результатами дослідження усіх обставин справи.

З урахуванням вищевикладеного, судова колегія ОСОБА_1 апеляційного господарського суду дійшла висновку, що відповідно до вимог статті 43 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду Запорізької області від 01.12.2015 року у справі №908/5142/14 ґрунтується на всебічному, повному та обєктивному розгляді всіх обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права України, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду.

Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Паливна компанія «Індустріал Груп", м. Донецьк на рішення господарського суду Запорізької області від 01.12.2015р. (повний текст підписано 07.12.2015р.) у справі №908/5142/14 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Запорізької області від 01.12.2015р. (повний текст підписано 07.12.2015р.) у справі №908/5142/14 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, направляється сторонам у справі в триденний строк та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України через ОСОБА_1 апеляційний господарський суд у двадцятиденний строк.

Головуючий суддя Л.Ф.Чернота

Судді К.І.Бойченко

ОСОБА_4

Надруковано 5 прим.:

1 - позивачу;

1 відповідачу (на сайті);

1 до справи;

1 ГСЗО;

1 - ДАГС