Ухвала суду № 57167119, 14.04.2016, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан ОСОБА_1, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

_____________

УХВАЛА

"14" квітня 2016 р. Справа № 922/341/15

Вх. номер 12244

Суддя господарського суду Аріт К.В.

при секретарі судового засідання Горбачовій О.В.

розглянувши матеріали заяви (вх.№12224) про розстрочку виконання рішення по справі за позовом: Комунального підприємства "Харківські теплові мережі, м.Харків"

до Управління освіти адміністрації Фрунзенського району Харківської міської ради, м.Харків

3-я особа , яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Харківська міська рада, м.Харків

про стягнення 32387747,03 гривень

за участю представників:

стягувача - ОСОБА_2 (довіреність №38-565/19 від 23.02.2015 р.);

боржника - ОСОБА_1 (в.о. начальника, паспорт)

ВСТАНОВИВ:

В провадженні господарського суду Харківської області знаходиться справа №922/341/15.

Рішенням господарського суду Харківської області від 21.03.2015 року позов задоволено частково. Стягнуто з Управління освіти адміністрації Фрунзенського району Харківської міської ради на користь Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" 24988315,94 гривень основної заборгованості, 223019,26 гривень суми нарахованої пені, 731984,82 гривень суми 3% річних, 4437253,58 гривень суми інфляційних втрат та 73080,00 гривень судового збору.

На виконання рішення 17.04.2015 року видано відповідні накази.

12.04.2016 року боржник надав до суду заяву (вх.№12244) про розстрочку виконання рішення від 21.03.2015 року у справі №922/341/15 в частині розстрочення оплати першого платежу в сумі 4000000,00 грн., передбаченого ухвалою господарського суду Харківської області від 19.11.2015 року, в порядку ст.121 ГПК України, за наступним графіком:

- до 01.07.2016 року - 2000000,00 грн.;

- до 01.08.2016 року - 1800000,00 грн.;

- до 01.09.2016 року - 200000,00 грн.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 12.04.2016 р. прийнято до розгляду заяву боржника (вх.№12244) про розстрочку виконання рішення господарського суду Харківської області від 12.04.2016 р. по справі № 922/341/15, розгляд заяви призначено на 14.04.2016 р.

14.04.2016 р. боржник надав до суду за супровідним листом (вх.№12475) витребувані судом документи.

14.04.2016 р. стягувач надав до суду заяву (вх.№12474), в якій не заперечував проти розстрочки виконання рішення.

В судовому засіданні 14.04.2016 р. боржник заяву підтримував, просив суд задовольнити її в повному обсязі.

В судовому засіданні 14.04.2016 р. стягувач не заперечував проти розстрочки виконання рішення.

Вислухавши пояснення присутніх представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд прийшов до висновку про задоволення заяви боржника, виходячи з наступного.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 19.11.2015 р. було задоволено заяву боржника (вх.№44659) про розстрочку виконання рішення від 21.03.2015 р. по справі №922/341/15 та розстрочено виконання рішення господарського суду Харківської області від 21.03.2015 р. по справі №922/341/15 за позовом Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" (61037, м.Харків, вул.Доброхотова, 11, код ЄДРПОУ 31557119, р/р №26031303062313 у ФХОУ ПАТ "Держаний ощадний банк України", МФО 351823; р/р №260093022313 у ФХОУ ПАТ "Держаний ощадний банк України", МФО 351823) до Управління освіти Фрунзенської райради (61091, м.Харків, вул.Танкопія, 15/2, код 02146340, р/р №35414001001828 у ГУДКСУ у Харківській області, МФО 851011) про стягнення 24988315,94 гривень основної заборгованості, 223019,26 гривень суми нарахованої пені, 731984,82 гривень суми 3% річних, 44437253,58 гривень суми інфляційних втрат та 73080,00 гривень судового збору, за наступним графіком:

- з 01.01.2016 р. по 31.12.2016 р. - 4000000,00 грн.;

- з 01.01.2017 р. по 31.12.2017 р. - 4000000,00 грн.;

- з 01.01.2018 р. по 31.12.2018 р. - 4000000,00 грн.;

- з 01.01.2019 р. по 31.12.2019 р. - 8000000,00 грн.;

- з 01.01.2020 р. по 31.12.2020 р. - 10453653,60 грн.

В частині 5 пункту 7.8. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №9 від 17.10.2012р. "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" зазначено, що господарський суд не має права самостійно скасувати надану ним відстрочку чи розстрочку виконання судового рішення, в тому числі з тих мотивів, що такі умови не виконуються відповідачем. Але оскільки відстрочка і розстрочка є складовим способу та порядку виконання судового рішення, то умови їх надання може бути переглянуто.

Заява боржника про надання розстрочки виконання рішення суду (в якій заявник просить суд розстрочити виконання частини несплаченої суми за рішенням суду та ухвалою від 19.11.2015 р., що складає 4000000,00 грн. у строк з 01.01.2016 р. по 31.12.2016 р.), є фактично заявою про зміну порядку виконання рішення суду.

Відповідно до Основного Закону України держава забезпечує захист прав усіх субєктів права власності і господарювання; усі субєкти права власності рівні перед законом; права і свободи людини і громадянина захищаються судом; судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обовязковими до виконання на всій її території; обовязковість рішень суду є однією з основних засад судочинства (частина четверта статті 13, частина перша статті 55, частина пята статті 124, пункт 9 частини третьої статті 129).

Згідно з частиною другою статті 13 Закону України „Про судоустрій і статус суддів від 7 липня 2010 року № 2453-VI судові рішення, що набрали законної сили, є обовязковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх обєднаннями на всій території України.

Право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду (пункт 43).

Згідно зі статтею 115 ГПК України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обовязковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом.

Виконання рішення господарського суду провадиться на підставі виданого ним наказу, який є виконавчим документом (частина перша статті 116 Кодексу).

Системний аналіз статей 84, 116, 117, 119, 120 Кодексу дає можливість дійти висновку, що наказ відтворює резолютивну частину прийнятого господарським судом рішення і залишається незмінним до повного виконання чи втрати ним юридичної сили у випадках, встановлених Кодексом.

Винятки стосовно загального порядку примусового виконання рішень господарського суду закріплено у відповідних статтях Кодексу та Закону.

Відповідно до статті 121 Господарського процесуального кодексу України, при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, за поданням прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Відповідно до п. 2 Роз'яснень Вищого арбітражного суду України від 12.09.1996р. N 02-5/333, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіки держави та інші обставини справи.

Розстрочка виконання рішення суд означає виконання його частинами, встановленими судом, з певним інтервалом у часі. За змістом частини другої статті 84 Кодексу строки виконання рішення частинами (сплата грошових сум частками тощо) визначаються судом.

Розстрочка виконання рішення має базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувачів і боржників. Вирішуючи питання про розстрочку виконання рішення, суд не може змінювати суті винесеного у справі рішення.

Пунктом 2 вказаного Розяснення підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи. які б свідчили про можливість надання відповідачу розстрочки виконання судового рішення.

Підставою для застосування статті 121 ГПК України є наявність обєктивних обставин, що ускладнюють або роблять неможливим застосування загального порядку примусового виконання рішень.

За судовою практикою до обставин, що ускладнюють виконання судового рішення та які є підставою для розстрочки, відстрочки його виконання, належать скрутне матеріальне становище боржника, наявність загрози банкрутства юридичної особи-боржника, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Відповідно до п.п.7.1.1, 7.1.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012р. № 9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" відстрочка - це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом, розстрочка - це виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі. Строки виконання кожної частки також повинні визначатись господарським судом. При цьому слід мати на увазі, що розстрочка можлива при виконанні рішення, яке стосується предметів, що діляться (гроші, майно, не визначене індивідуальними ознаками; декілька індивідуально визначених речей тощо).

Згідно з п. 7.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012р. №9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" підставою для розстрочки можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Отже, виходячи із наведеного, законодавець у будь-якому випадку пов'язує розстрочення виконання судового рішення у судовому порядку з об'єктивними, непереборними, іншими словами - виключними обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення.

Оскільки підставою для розстрочки чи відстрочки виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк встановлений судом, господарський суд приймає до уваги такі обставини:

Відповідно до ЗУ "Про освіту" фінансування державних закладів освіти, установ, організацій, підприємств системи освіти здійснюється за рахунок коштів відповідних бюджетів, коштів галузей народного господарства, державних підприємств і організацій , а також додаткових джерел фінансування.

Відповідно до ст. 32 ЗУ "Про місцеве самоврядування в Україні", ст. 14 ЗУ "Про освіту" місцеві органи державної виконавчої влади та органів місцевого самоврядування здійснюють державну політику в галузі освіти і в межах їх компетенції встановлюють, не нижче визначених мінімальних нормативів, обсяги бюджетного фінансування навчальних закладів, що є комунальною власністю, та забезпечують фінансування витрат на їх утримання.

Судом встановлено, що боржник є некомерційною організацією, отже прибуток не отримує, а відповідно до п.1.10 положення про фінансування відповідача здійснюється за рахунок коштів бюджету міста, виділених на його утримання.

Так згідно з ст.78 Бюджетного кодексу України від 08.07.2010 р. №2456-VI (далі-БКУ) виконання місцевих бюджетів за видатками та кредитуванням здійснюється відповідно до ст.ст. 46-51 цього кодексу.

Відповідно до ст. 47 БКУ розпорядники бюджетних коштів одержують бюджетні асигнування. При цьому, згідно з ч.1 ст. 48 БКУ, розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов'язання та здійснюють платежі тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами, враховуючи необхідність виконання бюджетних зобов'язань минулих років, довгострокових зобовязань за енергосервісом, узятих на облік органами Казначейства України; щодо завдань (проектів) Національної програми інформатизації - після їх погодження з Генеральним державним замовником Національної програми інформатизації.

Згідно з ч.3 ст.48 БКУ, розміщення замовлення, укладення договору, придбання товару, послуги чи здійснення інших аналогічних операцій протягом бюджетного періоду, за якими розпорядником бюджетних коштів взято зобов'язання без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом та законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет), є недійсними. За такими операціями не виникають бюджетні зобов'язання та не утворюється бюджетна заборгованість.

Згідно з ч.4 ст. 48 БКУ, зобов'язання, взяті учасником бюджетного процесу без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом та законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет), не вважаються бюджетними зобов'язаннями (крім витрат, що здійснюються відповідно до частини шостої цієї статті) і не підлягають оплаті за рахунок бюджетних коштів. Взяття таких зобов'язань є порушенням бюджетного законодавства. Витрати бюджету на покриття таких зобов'язань не здійснюються.

Будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України.

Розрахунки за спожиту теплову енергію здійснено у відповідності до асигнувань згідно до лімітованих довідок, які є у справі.

05.04.2016 р. Управління освіти зареєструвало юридичні зобов'язання в УДКСУ у Фрунзенському р-ні м.Харкова на погашення заборгованості згідно з ухвалою господарського суду Харківської області від 19.11.2015 р. по справі №922/341/15.

У кошторисі на 2016 р. по Управлінню освіти передбачені видатки на погашення заборгованості згідно з ухвалою господарського суду Харківської області від 19.11.2015 р. по справі №922/341/15 в сумі 4000000,00 грн. для оплати основної заборгованості по КФК 070101 "Дошкільні заклади освіти" КЕКВ 2271 "Оплата теплопостачання".

Відповідно до плану асигнувань (за винятком надання кредиту з бюджету) загального фонду бюджету на 2016 р. погашення заборгованості буде здійснюватись наступним чином:

- червень 2016 р. - 2 000 000,00 грн.;

- липень 2016 р. - 1 800 000,00 грн.;

- серпень 2016 р. - 200 000,00 грн.

Управління освіти є неприбутковою установою, фінансується за рахунок бюджетних коштів, які виділяються з бюджету м.Харкова на підставі рішення сесії Харківської міської ради.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що боржник як організація, що отримує асигнування з бюджету, не може самостійно вплинути на оплату заборгованості перед стягувачем.

Пунктом 6 ч.1 ст.83 ГПК України господарському суду надано право при прийнятті рішення відстрочити або розстрочити його виконання. При цьому слід враховувати приписи ст.121 ГПК України, згідно з якими, за наявності обставин, які ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, господарський суд за заявою сторони, державного виконавця, прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Конституційний суд України у Рішенні від 26 червня 2013 року у справі №5-рп/2013 за конституційним зверненням акціонерної компанії „Харківобленерго щодо офіційного тлумачення положень пункту 2 частини другої статті 17, пункту 8 частини першої статті 26, частини першої статті 50 Закону України „Про виконавче провадження наголошує, що за судовою практикою до обставин, що ускладнюють виконання судового рішення та які є підставою для розстрочки його виконання, належать хвороба боржника або членів його сім'ї, скрутне матеріальне становище боржника, наявність загрози банкрутства юридичної особи - боржника, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Проаналізувавши вищезазначені положення Господарського процесуального кодексу України, рекомендації Конституційний суду України та Вищого господарського суду України, суд дійшов висновку, що суд має право розстрочити виконання будь-якого рішення суду, яке не виконано, розстрочка виконання рішення має базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувачів і боржників, законодавець у будь-якому випадку пов'язує розстрочку виконання судового рішення у судовому порядку з об'єктивними, непереборними, іншими словами виключними обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення.

Так, заходи по примусовому виконанню рішення суду по даній справі повністю паралізують діяльність боржника, що може призвести останнього до банкрутства, а відтак і невиконання зобовязань покладених на нього державою як освітнього закладу, так й перед позивачем у повному обсязі.

Суд також враховує, що заявник звертається до господарського суду із заявою про надання розстрочки виконання рішення, обумовлюючи її зокрема тим, що у випадку виконання рішення суду сьогодні створена реальна загроза повного припинення діяльності управління освіти, його банкрутства, звільнення працівників, неможливості погашення податкового боргу. Боржник зауважує, що на сьогодні присутня фактична можливість зберегти підприємство, існує реальна можливість його розвитку, що надасть реальну можливість як погасити заборгованість перед стягувачем у грошовому еквіваленті, що не суперечить, а повністю узгоджується із діючим законодавством, так і зберегти робочі місця, тощо, які за умови реалізації всіх основних фондів підприємства, якими є обєкти, на які за рішенням суду у даній справі звернуто стягнення, виконати буде не можливо. Наслідком такої реалізації наразі стане повна неплатоспроможність підприємства. Натомість розстрочення виконання рішення суду надасть можливість продовжити діяльність боржника, сукупність активів якого буде забезпечувати окрему господарську діяльність на постійній основі, забезпечить погашення боргу на користь стягувача.

Суд, розглянувши заяву відповідача про розстрочку виконання рішення суду, враховуючи те, що при наданні розстрочки, суд повинен врахувати можливі негативні наслідки для боржника при виконанні рішення у встановлений строк, але перш за все повинен врахувати такі ж наслідки і для стягувача при затримці виконання рішення суду та не допустити їх настання, приймаючи до уваги те, що установа відповідача має істотну заборгованість перед позивачем, проте не має реальної можливості єдиним платежем погасити наявну заборгованість перед позивачем, що призведе до ліквідації. Крім того, суд бере до уваги згоду стягувача на розстрочку виконання рішення згідно графіку.

Таким чином, враховуючи інтереси сторін, згоду стягувача, суд приходить до висновку про можливість задоволення заяви боржника про розстрочку виконання рішення у повному обсязі. Розстрочка виконання рішення дозволить як зберегти підприємство боржника, так й забезпечити погашення боргу на користь стягувача.

Враховуючи вищевикладене, та беручи до уваги той факт, що комунальний заклад Управління освіти адміністрації Фрунзенського району Харківської міської ради просить змінити порядок виконання рішення суду по справі №922/341/15, визначений ухвалою господарського суду Харківської області від 19.11.2015, маючи на меті добровільне погашення заборгованості перед позивачем, за для уникнення накладення арештів на розрахункові рахунки та майно боржника з боку виконавчої служби, що в подальшому може перешкоджати швидкому виконанню рішення, суд вважає за можливе змінити порядок виконання рішення суду, а саме розстрочити виконання частини несплаченої суми платежу у розмірі 4000000,00 гривень, що мав бути здійснений з 01.01.2016 р. по 31.12.2016 р. за ухвалою господарського суду Харківської області від 19.11.2015 у справі №922/341/15, за вказаним у заяві графіком.

Керуючись ст.ст. 86, 121 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

Задовольнити заяву боржника (вх.№12244 від 12.04.2016 р.) про розстрочку виконання рішення від 21.03.2015 р. по справі №922/341/15.

Змінити порядок виконання рішення господарського суду Харківської області від 21.03.2015 р. по справі №922/341/15, визначений ухвалою господарського суду Харківської області від 19.11.2015 р. по справі №922/341/15.

Розстрочити виконання рішення господарського суду Харківської області від 21.03.2015р. по справі №922/341/15 за позовом Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" (61037, м.Харків, вул.Доброхотова, 11, код ЄДРПОУ 31557119, р/р №26031303062313 у ФХОУ ПАТ "Держаний ощадний банк України", МФО 351823; р/р №260093022313 у ФХОУ ПАТ "Держаний ощадний банк України", МФО 351823) до Управління освіти Фрунзенської райради (61091, м.Харків, вул.Танкопія, 15/2, код 02146340, р/р №35414001001828 у ГУДКСУ у Харківській області, МФО 851011) про стягнення 24988315,94 гривень основної заборгованості, 223019,26 гривень суми нарахованої пені, 731984,82 гривень суми 3% річних, 44437253,58 гривень суми інфляційних втрат та 73080,00 гривень судового збору, в частині розстрочення оплати першого платежу в сумі 4000000,00 грн., що мав бути здійснений з 01.01.2016 р. по 31.12.2016 р., передбаченого ухвалою господарського суду Харківської області від 19.11.2015 року, за наступним графіком:

- до 01.07.2016 року - 2000000,00 грн.;

- до 01.08.2016 року - 1800000,00 грн.;

- до 01.09.2016 року - 200000,00 грн.

Суддя Аріт К.В.

Справа №922/341/15