Постанова № 57167069, 11.04.2016, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" квітня 2016 р. Справа№ 910/5718/15-г

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Пономаренка Є.Ю.

суддів: Руденко М.А.

Дідиченко М.А.

за участю представників:

від позивача - Бондаренко О.М., представник за довіреністю № 10/00-64 від 16.06.2015;

від відповідача - Нестеришин Т.С., представник за довіреністю № б/н від 14.03.2016;

від третьої особи - представник не прибув,

розглянувши апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "БАНК ФОРУМ" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "БАНК ФОРУМ" на рішення господарського суду міста Києва від 02.12.2015 у справі №910/5718/15-г (суддя Нечай О.В.) за позовом публічного акціонерного товариства "БАНК ФОРУМ" до товариства з обмеженою відповідальністю "Будинок тканин", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_4 про стягнення заборгованості.

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Банк Форум" звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Будинок тканин" про стягнення простроченої заборгованості по поверненню кредитних коштів в сумі 519 019 дол. США 27 центів; поточної заборгованості по поверненню кредитних коштів в сумі 349 214 дол. США 60 центів; простроченої заборгованості по нарахованим процентам в сумі 101 661 дол. США 67 центів; поточної заборгованості по нарахованим процентам в сумі 7 838 дол. США 22 центи та пені за прострочення сплати кредиту та процентів в сумі 6 226 803,22 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 02.12.2015 у справі №910/5718/15-г позов задоволено частково; вирішено стягнути з відповідача на користь позивача прострочену заборгованість по поверненню кредитних коштів в сумі 519 019 дол. США 27 центів; поточну заборгованість по поверненню кредитних коштів в сумі 349 214 дол. США 60 центів; прострочену заборгованість по нарахованим процентам в сумі 101 661 дол. США 67 центів; поточну заборгованість по нарахованим процентам в сумі 7 838 дол. США 22 центи; у задоволенні вимоги про стягнення пені за прострочення сплати кредиту та процентів в сумі 6 226 803,22 грн. відмовлено.

При ухваленні рішення по даній справі суд першої інстанції дійшовши висновку про невиконання відповідачем зобов'язань за кредитним договором, задовольнив позовні вимоги про стягнення простроченої заборгованості по поверненню кредитних коштів; поточної заборгованості по поверненню кредитних коштів; простроченої заборгованості по нарахованим процентам та поточної заборгованості по нарахованим процентам.

Відмова у задоволенні вимоги про стягнення пені мотивована тим, що оскільки чинне законодавство не передбачає встановлення Національним банком України облікової ставки для іноземної валюти, пеня має обчислюватися та стягуватися за судовими рішеннями лише у національній валюті України - гривні.

У зв'язку з тим, що позивачем було здійснено нарахування пені на валюту - долари США, судом було відмовлено у задоволенні позову в цій частині.

Не погодившись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду міста Києва від 02.12.2015 у справі №910/5718/15-г скасувати в частині відмови у задоволенні вимоги про стягнення пені та прийняти нове, яким позов у вказаній частині задовольнити повністю.

Представник апелянта - позивача у справі в судовому засіданні 11.04.2016 підтримав вимоги за апеляційною скаргою.

Представник відповідача в судовому засіданні 11.04.2016 проти апеляційної скарги заперечив.

Третя особа правом на участь представника в даному судовому засіданні не скористалася, хоча про дату, час та місце судового засідання була повідомлена належним чином; про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення.

Будь - яких заяв, клопотань щодо неможливості бути присутньою в даному судовому засіданні від третьої особи до суду не надійшло.

Слід також зазначити, що явка третьої особи не визнавалася обов'язковою, певних пояснень суд не витребував.

Враховуючи належне повідомлення третьої особи, апеляційна скарга розглянута судом у даному судовому засіданні по суті з винесенням постанови.

Згідно зі ст. 99 Господарського процесуального кодексу України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.

Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково наданими доказами, якщо заявник обґрунтував неможливість їх надання суду в першій інстанції з причин, що не залежали від нього, повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення або ухвали місцевого суду у повному обсязі.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню з наступних підстав.

Між публічним акціонерним товариством "Банк Форум", як кредитором та ОСОБА_4, як позичальником 20.08.2008 року укладено Кредитний договір № 0435/08/01- CLNv.

Згідно з пунктами 1.1, 1.2 та 1.3 Кредитного договору (в редакції додаткового договору від 28.12.2009) банк відриває позичальнику невідновлювальну кредитну лінію на споживчі цілі з лімітом кредитування 2 843 614 дол. США 60 центів. Кредитні кошти надаються строком по 20.08.2015. За користування кредитними коштами встановлюється плата в розмірі 13,5 процентів річних.

Пунктом 2.3 Кредитного договору (в редакції додаткової угоди від 10.11.2010) передбачено, що ліміт кредитування за кредитною лінією зменшується згідно з графіком (додаток № 1 до Додаткової угоди №3), який є невід'ємною частиною цієї Додаткової угоди. Позичальник здійснює повернення кредитних коштів на відкритий йому рахунок для погашення кредиту та процентів НОМЕР_2 в ПАТ "Банк Форум", МФО 322948, ідентифікаційний номер позичальника НОМЕР_1 (ОСОБА_4). Датою повернення кредиту вважається дата зарахування коштів на рахунок НОМЕР_2, якщо зарахування відбулося протягом операційного часу та дата наступного робочого дня, якщо зарахування відбулося у післяопераційний час.

Відповідно до п. 2.4 Кредитного договору проценти за користування кредитним коштами сплачуються позичальником згідно з п. 2.6 Кредитного договору. Несплата позичальником процентів в терміни, встановлені в п. 2.6 цього Договору дати, є підставою для вимоги банку про дострокове повернення кредитних коштів, стягнення процентів за користування кредитними коштами, неустойки та є підставою для звернення банком стягнення на заставлене майно.

Пунктом 2.6 Кредитного договору встановлено, що проценти за користування кредитними коштами позичальник сплачує самостійно в валюті кредиту на рахунок НОМЕР_3 в ПКФ АКБ "Форум", МФО 300948, щомісячно, не пізніше 20-го числа місяця, наступного за місяцем користування кредитними коштами, якщо цей день випадає на вихідні або святкові дні, проценти за користування кредитом позичальник сплачує у перший робочий банківський день після вихідних або святкових днів.

Згідно п. 3.3.2 Кредитного договору позичальник зобов'язаний повертати кредитні кошти, згідно з п. 2.3 цього Договору. Не пізніше строку, визначеного п. 1.2 цього Договору, повернути банку всю суму наданих кредитних коштів, сплачувати проценти за користування кредитними коштами.

Відповідно до п. 5.3 Кредитного договору невиконання або неналежне виконання позичальником зобов'язань по поверненню суми кредиту, сплаті процентів та інших зобов'язань, передбачених п. 3.3 цього Договору є умовами, при настанні яких припиняється кредитування банком позичальника, а позичальник здійснює повернення отриманих кредитних коштів банку, сплачує банку проценти за користування кредитними коштами. Для цього банк надає під розписку уповноваженій особі, або надсилає рекомендованим листом позичальнику письмову вимогу про повернення позичальником кредитних коштів, сплату ним процентів за користування кредитними коштами з можливим нарахуванням штрафних санкцій та пені. У випадку непогашення зазначеної у вимозі суми банк по закінченню 15-ти денного строку з дати надіслання такої вимоги, звертає стягнення на заставлене майно у розмірі наданих кредитних коштів, заборгованості по сплаті процентів, неустойки, збитків та інших витрат банку, у порядку визначеному цим Договором, Договором застави та чинним законодавством України.

З метою забезпечення виконання зобов'язань позичальника за Кредитними договором, між публічним акціонерним товариством "Банк Форум", як кредитором та товариством з обмеженою відповідальністю "Будинок тканин", як поручителем 20.08.2008 було укладено Договір поруки.

Крім цього, 10.11.2010 між сторонами було укладено Додаткову угоду до Договору поруки, відповідно до умов якої сторони дійшли згоди викласти пункт 1.1 Договору поруки в новій редакції.

Згідно п. 1.1 договору поруки (в редакції додаткової угоди від 10.11.2010) поручитель поручається перед кредитором за виконання ОСОБА_4 зобов'язань за Кредитним договором, який було укладено між кредитором та боржником, Додатковим договором від 28.12.2009, Додатковим договором № 2 від 19.05.2010, Додатковою угодою № 3 від 10.11.2010 та Додатковими угодами, які можуть бути укладені в майбутньому, у повному обсязі, за умовами якого боржник зобов'язаний повернути кредиторові кредитні кошти у вигляді не відновлювальної кредитної лінії в розмірі 2 843 614 доларів США 60 центів, з кінцевим терміном повернення 20 серпня 2015 року, сплачувати нараховані проценти за користування кредитними коштами з розрахунку 13.5 процентів річних і можливі неустойки у розмірах та у випадках, передбачених Кредитним договором.

Відповідно до п. 2.1 договору поруки поручитель зобов'язується в разі невиконання та/або порушення боржником своїх зобов'язань перед кредитором погасити заборгованість по Кредитному договору, а саме: суму кредиту, нараховані проценти по кредиту, відсотки по простроченій позиці (штраф, пеню) та інші платежі, передбачені Кредитним договором.

Кредитор зобов'язується письмово повідомити поручителя про невиконання боржником своїх зобов'язань не пізніше одного банківського дня (п. 2.3 Договору).

Позичальник звертався до позивача із заявами про надання кредитних коштів (а.с. 28,30,32, 34,36).

На виконання умов кредитного договору банк перерахував позичальнику кредитні кошти, що підтверджується заявами на видачу готівки (а.с. 27,29,31,33,35).

Позичальником зобов'язання з повернення зазначених коштів не виконувалось належним чином, у зв'язку з чим утворилась заборгованість.

Враховуючи наведене, позивач звернувся до ОСОБА_4 з вимогою про дострокове виконання зобов'язань від 08.08.2014 № 5376/4.1.

Так, у вказаному листі позивач вимагав повернути всю суму заборгованості за кредитом (поточну та прострочену), а також сплатити проценти та штрафні санкції.

Вказана вимога була отримана позичальником 14.08.2014, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.

Вказані документи були надані позивачем на вимогу апеляційного суду.

Дана вимога позивача була залишена позичальником без задоволення.

У зв'язку з невиконанням вказаної вимоги позичальником банк звернувся також із вимогою від 08.08.2014 №5380/4.1 про дострокове виконання зобов'язань до поручителя - товариства з обмеженою відповідальністю "Будинок тканин".

Вказана вимога була направлена поручителю 11.08.2014, що підтверджується списком згрупованих поштових відправлень (а.с.41-42).

Товариством з обмеженою відповідальністю "Будинок тканин" вказана вимога позивача також залишена без задоволення.

У зв'язку з невиконанням ані позичальником, ані поручителем своїх грошових зобов'язань, позивач звернувся з даним позовом до суду про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Будинок тканин" простроченої заборгованості по поверненню кредитних коштів в сумі 519 019 дол. США 27 центів; поточної заборгованості по поверненню кредитних коштів в сумі 349 214 дол. США 60 центів; простроченої заборгованості по нарахованим процентам в сумі 101 661 дол. США 67 центів; поточної заборгованості по нарахованим процентам в сумі 7 838 дол. США 22 центи та пені за прострочення сплати кредиту та процентів в сумі 6 226 803,22 грн.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення прав та обов'язків, є, зокрема, договори та інші правочини.

Частиною 1 ст. 626 Цивільного кодексу України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За своєю правовою природою договір №0435/08/01- CLNv є кредитним договором.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 Цивільного кодексу України, якщо інше не встановлено параграфом 2 і не випливає із суті кредитного договору (ст. 1054 Цивільного кодексу України).

Так, за приписами ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором (ч. 1 ст. 1048 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 1049 Цивільного кодексу України передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Позика вважається повернутою в момент зарахування грошової суми, що позичалася, на банківський рахунок позикодавця (ч. 3 ст. 1049 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч. 2. ст. 1050 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Статтею 553 Цивільного кодексу України визначено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку.

Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.

Положеннями ст. 554 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Відповідно до п. 2.1 договору поруки поручитель зобов'язується в разі невиконання та/або порушення боржником своїх зобов'язань перед кредитором погасити заборгованість по Кредитному договору, а саме: суму кредиту, нараховані проценти по кредиту, відсотки по простроченій позиці (штраф, пеню) та інші платежі, передбачені Кредитним договором.

Враховуючи невиконання позичальником своїх зобов'язань за кредитним договором, банк набув права вимоги до поручителя - ТОВ "Будинок тканин".

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно п. 3.3.2 Кредитного договору позичальник зобов'язаний повертати кредитні кошти, згідно з п. 2.3 цього Договору. Не пізніше строку, визначеного п. 1.2 цього Договору, повернути банку всю суму наданих кредитних коштів, сплачувати проценти за користування кредитними коштами.

Пунктом 2.3 Кредитного договору (в редакції додаткової угоди від 10.11.2010) передбачено, що ліміт кредитування за кредитною лінією зменшується згідно з графіком (додаток № 1 до Додаткової угоди №3), який є невід'ємною частиною цієї Додаткової угоди. Позичальник здійснює повернення кредитних коштів на відкритий йому рахунок для погашення кредиту та процентів.

Відповідно до п. 2.4 Кредитного договору проценти за користування кредитним коштами сплачуються позичальником згідно з п. 2.6 Кредитного договору. Несплата позичальником процентів в терміни, встановлені в п. 2.6 цього Договору дати, є підставою для вимоги банку про дострокове повернення кредитних коштів, стягнення процентів за користування кредитними коштами, неустойки та є підставою для звернення банком стягнення на заставлене майно.

Пунктом 2.6 Кредитного договору встановлено, що проценти за користування кредитними коштами позичальник сплачує самостійно в валюті кредиту, щомісячно, не пізніше 20-го числа місяця, наступного за місяцем користування кредитними коштами, якщо цей день випадає на вихідні або святкові дні, проценти за користування кредитом позичальник сплачує у перший робочий банківський день після вихідних або святкових днів.

Разом з тим, положеннями п. 5.3 Кредитного договору передбачено право банку на дострокове стягнення суми кредитних коштів у випадку невиконання позичальником своїх зобов'язань за договором.

Жодних доказів виконання зобов'язань щодо сплати кредитних коштів та процентів за користування цими коштами у передбачені договором строки ані позичальником, ані поручителем не надано.

Банк, враховуючи невиконання зобов'язань щодо своєчасної сплати кредитних коштів та процентів за користування цими коштами скористався наданим йому правом на дострокове стягнення кредиту та надіслав позичальнику та поручителю відповідні листи - вимоги.

Вказана вимога була отримана позичальником 14.08.2014, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.

У зв'язку з невиконанням вказаної вимоги позичальником банк звернувся також із вимогою від 08.08.2014 №5380/4.1 про дострокове виконання зобов'язань до поручителя - товариства з обмеженою відповідальністю "Будинок тканин".

Зазначена вимога була направлена поручителю 11.08.2014, що підтверджується списком згрупованих поштових відправлень (а.с.41-42), проте залишена без задоволення.

Враховуючи наведене, позивач набув право на дострокове стягнення з відповідача кредитних коштів.

З огляду на викладене, доводи відповідача про ненастання строку виконання грошового зобов'язання з повернення кредитних коштів відхиляються колегією суддів.

Частиною 1 ст. 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 2 ст. 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.

Матеріалами справи підтверджено, що відповідачем зобов'язання щодо своєчасного повернення сум кредиту за кредитним договором, а також сплати відсотків не виконано.

З огляду на викладене, враховуючи те, що наявність простроченої заборгованості по поверненню кредитних коштів в сумі 519 019 дол. США 27 центів, поточної заборгованості по поверненню кредитних коштів в сумі 349 214 дол. США 60 центів, простроченої заборгованості по нарахованим процентам в сумі 101 661 дол. США 67 центів та поточної заборгованості по нарахованим процентам в сумі 7 838 дол. США 22 центи підтверджується матеріалами справи та не спростовується відповідачем, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про задоволення позову в наведеній частині.

Позивачем також заявлено до стягнення пеню за прострочення сплати кредиту та процентів в сумі 6 226 803,22 грн. (на зобов'язання у валюті).

Судом першої інстанції у задоволенні вказаної вимоги відмовлено.

Колегія суддів вважає таку відмову обґрунтованою, з огляду на наступне.

Відповідно до статті 192 Цивільного кодексу України законним платіжним засобом, обов`язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України - гривня. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно із частиною 1 статті 533 Цивільного кодексу України грошове зобов`язання має бути виконане у гривнях.

Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов`язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом (частина 3 статті 533 Цивільного кодексу України).

Такий порядок визначено Декретом Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" від 19 лютого 1993 року N 15-93, дія якого не поширюється на правовідносини щодо нарахування та стягнення штрафних санкцій за внутрішніми угодами, укладеними між резидентами на території України.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

За ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином, максимальний розмір пені пов`язаний із розміром облікової ставки Національного банку України, оскільки чинне законодавство не передбачає встановлення Національним банком України облікової ставки для іноземної валюти, пеня має обчислюватися та стягуватися за судовими рішеннями лише у національній валюті України - гривні.

Такої позиції дотримується Верховний Суд України у постанові від 01.04.2015 у справі №3-29гс15.

За статтею 111-28 Господарського процесуального кодексу України у редакції Закону України від 12.02.2015 №192-VIII, висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 111-16 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Отже, колегією суддів враховується вказана правова позиція Верховного Суду України.

Таким чином, як вже було вказано, пеня має обчислюватися та стягуватися за судовими рішеннями лише у національній валюті України - гривні.

Разом з тим, позивачем було здійснено нарахування пені на долари США (що підтверджується відповідним розрахунком, доданим до позовної заяви), та отримана сума у валюті конвертована у гривню.

Відповідно до стягнення позивачем було заявлено гривневий еквівалент отриманої суми за розрахунком у доларах.

Враховуючи, що здійснення нарахування пені у такий спосіб суперечить наведеним вище положенням, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволені вказаної вимоги.

З наведених обставин, доводи апелянта про можливість здійснення нарахування пені у зазначений спосіб відхиляються за необґрунтованістю та не можуть бути підставою для зміни чи скасування оскаржуваного рішення.

З урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення місцевого господарського суду прийнято з повним, всебічним та об'єктивним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим, правові підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Оскільки, в задоволенні апеляційної скарги відмовлено, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на позивача (апелянта).

Керуючись ст. ст. 32-34, 43, 49, 99, 101-103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "БАНК ФОРУМ" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "БАНК ФОРУМ" залишити без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 02.12.2015 у справі №910/5718/15-г - без змін.

2. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на її заявника - позивача у справі.

3. Матеріали справи №910/5718/15-г повернути до господарського суду міста Києва.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у встановленому Господарським процесуальним кодексом України порядку та строки.

Головуючий суддя Є.Ю. Пономаренко

Судді М.А. Руденко

М.А. Дідиченко