Рішення № 57167052, 07.04.2016, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан ОСОБА_1, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" квітня 2016 р.Справа № 922/4323/15

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Присяжнюка О.О.

при секретарі судового засідання Косма К.І.

розглянувши справу

за позовом Заступника прокурора Харківської області м. Харків 3-я особа , яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Державна інспекція сільського господарства в Харківській області, м. Харків до 1-ого відповідача ОСОБА_2 міської ради, м. Харків , 2-ого ОК "ЖБК "Віртус", м. Харків , 3-ого відповідача ОСОБА_3 служби ОСОБА_2 міського управління юстиції, м. Харків про скасування рішення, визнання недійсним рішення за участю представників:

прокуратури - ОСОБА_1 (посв.№036251 від 12.11.2015р);

1 відповідача (ХМР) - ОСОБА_4 (дов.№08-11/7787/2-15 від 30.12.15).

2 відповідача (ОК "ЖБК "Віртус") - ОСОБА_5 (дов.б/н від 01.09.15);

3 відповідача (ОСОБА_3 служба ОСОБА_2 міського управління юстиції, м. Харків) - не з'явився.

3-ї особи - не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Заступник прокурора Харківської області звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до ОСОБА_2 міської ради, ОК «ЖБК «Віртус» та ОСОБА_3 служби ОСОБА_2 міського управління юстиції про визнання незаконним та скасування п. 5 додатку до рішення ОСОБА_2 міської ради «Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою для будівництва, експлуатації та обслуговування обєктів» від 17.04.2013 № 1094/13; визнання незаконним та скасування п.п.14, 14.1 додатку 1 до рішення ОСОБА_2 міської ради «Про надання земельних ділянок для будівництва обєктів» від 03.07.2013 № 1195/13; визнання недійсним та скасування рішення державного реєстратора ОСОБА_3 служби ОСОБА_2 міського управління юстиції Харківської області ОСОБА_6 про державну реєстрацію прав власності на земельну ділянку, площею 0,1998 га з кадастровим номером 6310136600:10:001:0354 від 25.10.2013 № 7201825; визнання недійсним та скасування рішення державного реєстратора ОСОБА_3 служби ОСОБА_2 міського управління юстиції Харківської області ОСОБА_6 про державну реєстрацію прав власності на земельну ділянку, площею 0,8384 га з кадастровим номером 6310136600:10:001:0355 від 25.10.2013 № 7205493; зобовязання ОСОБА_3 служби ОСОБА_2 міського управління юстиції Харківської області внести запис в Державний реєстр речових прав на нерухоме майно про скасування записів про право власності № 3057615 та № 3059043 від 25.10.2013; зобовязання ОК «ЖБК «Віртус» повернути земельні ділянки площею 0,1998 га з кадастровим номером 6310136600:10:001:0354 та площею 0,8384 га з кадастровим номером 6310136600:10:001:0355 у власність територіальної громади м. Харкова.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 27.07.2015р. у справі №922/4323/15 повернуто позовну заяву Заступника прокурора Харківської області м. Харків без розгляду.

Постановою ОСОБА_2 апеляційного господарського суду від 31.08.2015 року апеляційну скаргу задоволено. Ухвалу господарського суду Харківської області від 27.07.2015 р. у справі № 922/4323/15 скасовано. Справу направлено на розгляд до господарського суду Харківської області.

На підставі Розпорядження керівника апарату господарського суду у зв'язку із відрядженням судді Суярко Т.Д. проведено повторний розподіл справи №922/4323/15, відповідно Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.09.2015 року справу № 922/4323/15 передано на розгляд судді Присяжнюк О.О.

Ухвалою господарського суду від 17.09.2015року призначено розгляд справи №922/4323/15, в судовому засіданні на 22.09.2015року.

Ухвалою господарського суду від 22.09.2015року , у зв'язку із неявкою в судове засідання представників сторін розгляд справи відкладено до 13.10.2015року.

25.09.2015р. на адресу господарського суду Харківської області надійшов запит справи 922/4323/15 до ОСОБА_2 апеляційного господарського суду для подальшого направлення до Вищого господарського суду України у зв'язку із надходженням касаційної скарги ОК "ЖБК "Віртус" на постанову ОСОБА_2 апеляційного господарського суду від 31.08.2015року .

Ухвалою господарського суду від 28.09.2015 року, провадження по даній справі зупинено до повернення матеріалів справи №922/4323/15 до господарського суду Харківської області.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 18.11.2015 р. касаційну скаргу ОСОБА_2 міської ради повернуто скаржнику, а справу до господарського суду Харківської області.

08.12.15 р. справа надійшла на адресу господарського суду Харківської області.

Ухвалою господарського суду від 09.12.2015року провадження у справі № 922/4323/15 поновлено. Призначено справу до розгляду в судовому засіданні на "17" грудня 2015 р. о 15:00.

Ухвалою господарського суду від 17.12.2015 року клопотання прокурора про продовження строку розгляду спору задоволено. Продовжено строк розгляду спору на п'ятнадцять днів до 10.01.2016року. Розгляд справи відкладено на "11" січня 2016 р. о 11:00.

18.12.2015р. на адресу господарського суду Харківської області надійшов запит справи №922/4323/15 до ОСОБА_2 апеляційного господарського суду для подальшого направлення до Вищого господарського суду України у зв'язку із надходженням касаційної скарги ОК "ЖБК "Віртус" на постанову ОСОБА_2 апеляційного господарського суду від 31.08.2015року .

У зв'язку з надходженням касаційної скарги ОК "ЖБК "Віртус" провадження по справі №922/4323/15 було зупинено на підставі частини 1 статті 79 Господарського процесуального кодексу України до її розгляду Вищим господарським судом України.

21.03.16 р. справа надійшла на адресу господарського суду Харківської області.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 22.03.2016 року провадження по справі № 922/4323/15 було поновлено та призначено справу до розгляду у судовому засіданні на 31.03.2016 року о 11:00.

Ухвалою господарського суду від 31.03.2016року, розгляд справи відкладено до 07.04.2016року, з метою надання прокурором та сторонами доказів в підтвердження заявлених вимог та заперечень.

Представник прокуратури 1-ого відповідача (ОСОБА_2 міської ради), 2-го відповідача (ОК "ЖБК "Віртус") , в судове засідання, призначене на 07.04.2016 року, з'явились, надали усні пояснення по суті спору.

31.03.2016 року до суду від 2-го відповідача (ОК "ЖБК "Віртус") надійшли заперечення на позовну заяву, в яких він просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, вважає позов прокурора про скасування рішення ОСОБА_2 міської ради, визнання недійсним рішення державного реєстратора та повернення земельної ділянки неправомірним з підстав викладених у запереченнях.

Представники Державної інспекції сільського господарства в Харківській області, правом на участь у судовому засіданні не скористалися, в матеріалах справи міститься клопотання від представника Державної інспекції сільського господарства в Харківській області (вх.№51583 від 29.ю12.2015року), в якому остання просить розглядати справу без його участі, вказане клопотання долучено та задоволене судом на підставі ст.22 ГПК України.

Як визначено у п. п. 3.9. та 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26 грудня 2011 року, розпочинаючи судовий розгляд суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не зявилися у засідання. Необхідно мати на увазі, що розгляд справи за відсутності будь-якої із сторін, не повідомленої належним чином про час і місце засідання суду, є безумовною підставою для скасування рішення місцевого або постанови апеляційного господарського суду. Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомлення суду стороною, а у разі ненадання суду відповідної інформації адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб підприємців), і не повернуто підприємством звязку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважаються, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Так, процесуальні документи у даній справі (ухвали суду) направлялися всім учасникам судового процесу, що підтверджуються штампом канцелярії на зворотній стороні відповідних документів.

Таким чином, суд вважає, що усі учасники судового процесу повідомлені належним чином про час і місце розгляду справи, але не всі з'явилися в засідання суду, водночас судом вжито всі заходи для належного повідомлення усіх учасників судового процесу про час та місце розгляду справи.

Згідно з частиною другою статті 4-3 ГПК та статтею 33 ГПК України сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Якщо подані сторонами та іншими учасниками судового процесу докази є недостатніми, господарський суд може за їх клопотанням чи за власною ініціативою витребувати в порядку підготовки справи до розгляду необхідні для цього письмові і речові докази, інші матеріали ( пункт 3, 4, 6, 8 і 11 статті 65 ГПК України), притому не лише від учасників судового процесу, а й від інших підприємств, установ, організацій, державних органів.

При цьому, суд має створити належні умови всім учасникам судового процесу для виконання ними вказаного обовязку по доведенню своєї правової позиції.

Згідно ч. 3 ст. 22 ГПК України сторони зобовязані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та обєктивного дослідження всіх обставин справи

Так, наявні в матеріалах справи ухвали суду свідчать, що судом було створено всім учасникам судового процесу належні умови для доведення останніми своїх правових позицій, надання ними доказів, які, на їх думку, є достатніми для обґрунтування своїх вимог та заперечень. Окрім того, судом було вжито всіх заходів, в межах визначених чинним законодавством повноважень, щодо всебічного, повного та обєктивного дослідження всіх обставин справи, витребувано в порядку підготовки справи до розгляду необхідні для цього докази.

В судовому засіданні 07 квітня 2016 року прокурор, представник першого відповідача другого та третього відповідачів, не виявили наміру подавати додаткові докази чи пояснення по справі в обґрунтування своїх позовних вимог та заперечень, а матеріали справи свідчать про достатність наявних в ній доказів для встановлення в повному обсязі фактичних обставин справи.

16.02.2009 року (номер запису 14801020000043437) було зареєстровано обслуговуючий кооператив "Житлово - будівельний кооператив "Віртус".

03 липня 2013 року25 сесія ОСОБА_2 міської ради 6 скликання (перший відповідач) прийняла рішення № 1195/13 "Про надання земельних ділянок для будівництва об'єктів" (арк. спр. 59).

Як зазначає прокурор, в ході вивчення правомірності передачі у приватну власність земельних розташованих на території м. Харкова, прокуратурою області встановлено, що п.5 додатку до рішення 23 сесії ОСОБА_2 міської ради 6 скликання «Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою для будівництва, експлуатації та обслуговування об'єктів» від 13 №1094/13 надано дозвіл ОК «ЖБК «ВІРТУС» (код ЄДРПОУ 36374025) на розроблення проекту землеустрою щодо відведення додаткових земельних ділянок, площею орієнтовно 0,1993 га (ділянка №1), площею, орієнтовано 0,8415 га (ділянка №2), які належать територіальній громаді м. Харкова (категорія земельної ділянки - житлова та громадська забудова, класифікація видів цільового призначення земель для колективного житлового будівництва (02.02.) для будівництва житлової забудови по Білгородському шосе, 34 та подальшої експлуатації об'єкту.

В подальшому, п.п.14, 14.1. додатку 1 до рішення 25 сесії 6 скликання "Про надання земельних ділянок для будівництва об'єктів» від 03.07.2013 №1195/13 надано у власність ОК «ЖБК «ВІРТУС» (код ЄДРПОУ 36374025) земельні ділянки, які належить територіальній громаді м. Харкова, за рахунок житлової та громадської забудови площею 0,1998 га (кадастровий номер 6310136600:10:001:0354); площею 0,8384 га (кадастровий номер 600:10:001:0355) для будівництва і подальшої експлуатації житлової забудови по Білгородському шосе, 34. Відповідно до податкової декларації з і землю ОК «ЖБК «ВІРТУС» нормативно-грошова оцінка 1 кв. м. земельної ділянки складає 254 грн. 82 коп., тобто при площі 1998 кв.м. та 8384 кв. м. нормативно-грошова оцінка земельних ділянок складає загалом 2 645 541 грн. 24 коп.

На підставі вказаного рішення державним реєстратором ОСОБА_3 ОСОБА_2 міського управління юстиції Харківської області ОСОБА_6 видано свідоцтво про право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 6310136600:10:001:0354 від 25.10.2013 №11567166. Згідно вказаного свідоцтва ОСОБА_6 прийнято рішення про державну реєстрацію прав від 25.10.2013 №7205493, на підставі якого в Державний

Крім цього, державним реєстратором ОСОБА_3 служби ОСОБА_2 міського управління юстиції Харківської області ОСОБА_6 видано свідоцтво про право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 6310136600:10:001:0355 від 25.10.2013 №11561786. Згідно вказаного свідоцтва ОСОБА_6 прийнято рішення про державну реєстрацію прав від 25.10.2013 №7201825, на підставі якого в Державний реєстр речових прав на нерухоме майно внесено запис про право власності від 25.10.2013 №3057615.

За наслідками проведеної перевірки прокурор звернувся з даним позовом до суду в обґрунтуванні якого (позову) посилався на невідповідність спірного рішення (предмет провадження у даній справі) нормам ст. 41 Земельного кодексу, ст. ст. ст.. 133, 135, 137 Житлового кодексу УРСР та Примірному статуту. Прокурор вказав, що під час прийняття спірного рішення ОСОБА_2 міська рада зобов'язана була з'ясувати правовий статус, мету та підстави створення цього кооперативу відповідно до ЖК України та Примірного статуту; що ОСОБА_2 міська рада мала можливість з'ясувати вказані обставини, в зв'язку з тим, що рішення про створення ОК "ЖБК "Віртус" та список його членів, у разі створення саме ЖБК, повинен був бути затверджений виконавчим комітетом ОСОБА_2 міської ради; відповідно до абз. 1 п. 8 Правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм житлових приміщень в Українській РСР, затверджених постановою Ради Міністрів УРСР і Укрпрофради від 11.12.1984 року № 470, облік таких громадян здійснює виконавчий комітет саме ОСОБА_2 міської ради; Статут ОК "ЖБК "Віртус" зареєстрований саме в цьому виконавчому комітеті. Крім того прокурор вказує на те, що ОК "ЖБК "Віртус" не є житлово-будівельним кооперативом, в розумінні вимог глави 5 ЖК та ст. 41 ЗК України. Вказаний кооператив, на думку прокурора, є фактично обслуговуючим, його мета створення, порядок створення, організації та діяльності не відповідають вимогам до житлово-будівельного кооперативу.

У зв`язку з викладеним, прокурор просить суд:

-визнати незаконним та скасувати п. 5 додатку до рішення ОСОБА_2 міської ради «Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою для будівництва, експлуатації та обслуговування обєктів» від 17.04.2013 № 1094/13;

- визнати незаконним та скасувати п.п.14, 14.1 додатку 1 до рішення ОСОБА_2 міської ради «Про надання земельних ділянок для будівництва обєктів» від 03.07.2013 № 1195/13;

- визнати недійсним та скасувати рішення державного реєстратора ОСОБА_3 служби ОСОБА_2 міського управління юстиції Харківської області ОСОБА_6 про державну реєстрацію прав власності на земельну ділянку, площею 0,1998 га з кадастровим номером 6310136600:10:001:0354 від 25.10.2013 № 7201825;

-визнати недійсним та скасувати рішення державного реєстратора ОСОБА_3 служби ОСОБА_2 міського управління юстиції Харківської області ОСОБА_6 про державну реєстрацію прав власності на земельну ділянку, площею 0,8384 га з кадастровим номером 6310136600:10:001:0355 від 25.10.2013 № 7205493;

-зобовязати ОСОБА_3 службу ОСОБА_2 міського управління юстиції Харківської області внести запис в Державний реєстр речових прав на нерухоме майно про скасування записів про право власності № 3057615 та № 3059043 від 25.10.2013;

-зобовязати ОК «ЖБК «Віртус» повернути земельні ділянки площею 0,1998 га з кадастровим номером 6310136600:10:001:0354 та площею 0,8384 га з кадастровим номером 6310136600:10:001:0355 у власність територіальної громади м. Харкова.

Суд, дослідивши матеріали справи та подані учасниками судового процесу докази, дійшов висновку про відмову в задоволенні позову, з огляду на наступне.

Відповідно до статті 1 Земельного кодексу України - земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності, право власності на землю - це право володіти, користуватися, розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, Земельного кодексу України.

Частиною 1 статті 116 Земельного кодексу України встановлено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування та державних органів приватизації щодо земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації, в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначено, що виключною компетенцією міських рад є вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування наділені повноваженнями розпоряджатися землями, які перебувають відповідно у державній та комунальній власності. Таке розпорядження вони здійснюють шляхом продажу земель, безоплатної передачі у приватну власність громадянам, надання їх в оренду чи передачі їх у постійне користування (статті 118, 122, 123 Земельного кодексу України). Реалізовуючи зазначені повноваження, органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування мають право змінювати цільове призначення земельних ділянок, які відчужуються або передаються в оренду чи постійне користування.

Відповідно до ст. 41 ЗК України, житлово-будівельним (житловим) та гаражно-будівельним кооперативам за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування земельні ділянки для житлового і гаражного будівництва передаються безоплатно у власність або надаються в оренду у розмірі, який встановлюється відповідно до затвердженої містобудівної документації.

Згідно до статті 12 Земельного кодексу України, до повноважень ОСОБА_2 міської ради у галузі земельних відносин на її території належить, в тому числі, розпорядження землями територіальної громади міста; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до ст. 4 закону України "Про кооперацію", кооперація базується на таких основних принципах: добровільності вступу та безперешкодного виходу з кооперативної організації; соціальної справедливості, взаємодопомоги та співробітництва; рівного права голосу під час прийняття рішень (один член кооперативу - один голос); вільного вибору напрямів і видів діяльності; демократичного контролю за діяльністю кооперативних організацій та їх посадових осіб з боку членів кооперативних організацій; безпосередньої участі членів кооперативної організації у її діяльності.

Згідно ст. 8 Закону України "Про кооперацію" - статут кооперативу є правовим документом, що регулює його діяльність. Статут кооперативу повинен містити такі відомості: найменування кооперативу, його тип та місцезнаходження; мета створення кооперативу і вичерпний перелік видів його діяльності; склад його засновників; умови і порядок вступу до кооперативу та виходу чи виключення з нього; права і обов'язки членів та асоційованих членів кооперативу; порядок внесення змін до статуту кооперативу; порядок встановлення розмірів і сплати внесків та паїв членами кооперативу та відповідальність за порушення зобов'язань щодо їх сплати; форми участі членів кооперативу в його діяльності; порядок формування, склад і компетенція органів управління та органів контролю кооперативу, а також порядок прийняття ними рішень, у тому числі з питань, рішення з яких приймається одноголосно чи кваліфікованою більшістю голосів членів кооперативу, які беруть участь у загальних зборах; порядок формування, використання та розпорядження майном кооперативу; порядок розподілу його доходу та покриття збитків; порядок обліку і звітності у кооперативі; порядок реорганізації і ліквідації кооперативу та вирішення пов'язаних з цим майнових питань; порядок скликання загальних зборів; умови і порядок повернення паю. Статут може містити інші пов'язані з особливостями діяльності кооперативу положення, що не суперечать законодавству. Членами кооперативу можуть бути громадяни України, іноземці та особи без громадянства, юридичні особи України та іноземних держав, що діють через своїх представників, які внесли вступний внесок та пай у розмірах, визначених статутом кооперативу, додержуються вимог статуту і користуються правом ухвального голосу (ст. 10 вказаного закону).

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про правонаступництво України", - закони Української РСР та інші акти, ухвалені Верховною Радою Української РСР, діють на території України, оскільки вони не суперечать законам України, ухваленим після проголошення незалежності України.

Відповідно до постанови Верховної Ради України "Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства Союзу РСР" акти законодавства Союзу РСР застосовуються на території республіки до прийняття відповідних актів законодавства України, лише з питань, які не врегульовані законодавством України, за умови, що вони не суперечать Конституції і законам України.

Відповідно до ст. 4 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) основу цивільного законодавства України становить Конституція України. Основним актом цивільного законодавства України є Цивільний кодекс України. Актами цивільного законодавства є також інші закони України, які приймаються відповідно до Конституції України та цього Кодексу. Цивільні відносини можуть регулюватись актами Президента України у випадках, встановлених Конституцією України. Актами цивільного законодавства є також постанови Кабінету Міністрів України. Якщо постанова Кабінету Міністрів України суперечить положенням цього Кодексу або іншому закону, застосовуються відповідні положення цього Кодексу або іншого закону. Інші органи державної влади України, органи влади Автономної Республіки Крим можуть видавати нормативно-правові акти, що регулюють цивільні відносини, лише у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом. Цивільні відносини регулюються однаково на всій території України.

Враховуючи викладене, положення Примірного статуту та ЖК УРСР (в частині, що стосується створення та діяльності житлово-будівельних кооперативів) підлягають застосуванню виключно в тій частині, що не суперечить приписам Закону України "Про кооперацію" від 10 липня 2003 року № 1087-IV, який набрав чинності 27 серпня 2003 року.

Зазначене підтверджується також і приписами пунктів 2, 3, 4 ст. 41 Закону України "Про кооперацію", відповідно до яких кооперативи та кооперативні об'єднання, які створено до набрання чинності цим Законом, зобов'язані протягом року з дня набрання чинності цим Законом привести свої статути у відповідність із цим Законом. До приведення статутів у відповідність із цим Законом кооперативи та кооперативні об'єднання керуються положеннями діючих статутів у частині, що не суперечить цьому Закон, Кабінету Міністрів України протягом року з дня набрання чинності цим Законом: підготувати та подати на розгляд Верховної Ради України пропозиції щодо приведення законодавчих актів у відповідність із цим Законом; привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом; забезпечити приведення міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів у відповідність із цим Законом.

Як вказано судоми вище в даному рішенні, статут "ЖБК "Віртус" було затверджено загальними зборами від 12 лютого 2009 року і проведено його державну реєстрацію 16 лютого 2009 року, тобто у відповідності до Закону України "Про кооперацію", який був чинним на момент створення вказаного ЖБК, оскільки вказаний Закон є спеціальною нормою, а Житловий кодекс УРСР та Примірний статут (затверджений постановою Ради Міністрів УРСР від 30.04.1985) - загальною нормою. Тобто, положення Примірного статуту та ЖК УРСР в частині створення та діяльності житлово-будівельного кооперативу підлягають застосуванню виключно в тій частині, що не суперечать приписам Закону України Про кооперацію. Положеннями ч. 1 ст. 27 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців передбачено підстави та порядок відмови у проведенні державної реєстрації юридичної особи, серед яких, зокрема, вказано невідповідність установчих документів вимогам частини третьої статті 8 цього Закону (установчі документи (установчий акт, статут або засновницький договір, положення) юридичної особи повинні містити відомості, передбачені законом).

Оскільки державна реєстрація ОК "ЖБК "Віртус" на час розгляду справи не визнана недійсною у встановленому законом порядку, суд не приймає посилання прокурора про незаконність створення ОК "ЖБК "Віртус" та вважає, що установчі документи ОК "ЖБК "Віртус" відповідали вимогам законодавства, чинного на момент його (ЖБК) створення.

Посилання прокурора на обов'язок ОСОБА_2 міської ради з'ясувати мету та підставу створення ЖБК, порядок організації його діяльності, правовий статус відповідно до вимог Житлового кодексу УРСР та Примірного статуту при наданні земельної ділянки ЖБК, як спеціальному суб'єкту, передбаченому статтею 41 ЗК України (постанова Верховного суду України від 17.04.2014 року у справі № 21-195а14) не знайшли свого документального підтвердження, оскільки у наведеній постанові підставами позову були інші відносини, а саме - надання земельних ділянок з перевищенням встановлених повноважень щодо права розпорядження землями комунальної власності територіальних громад. В свою чергу, оскільки ОСОБА_2 міська рада не є органом державної реєстрації юридичних осіб, вона не наділена повноваженнями контролю за дотриманням порядку створення юридичних осіб.

Посилання прокурора на те, що ОК "ЖБК "Віртус" фактично не є житлово-будівельним кооперативом, а є обслуговуючим кооперативом, не ґрунтується на жодних правових нормах.

Відповідно до умов п. 3.1. Примірного статуту житлово-будівельного кооперативу, кооператив організується з метою

задоволення житлових, побутових, соціальних, культурних , освітніх та інших потреб членів кооперативу , забезпечення житлом членів кооперативу і членів їх сімей шляхом будівництва багатоквартирного жилого будинку (будинків), житлових і не житлових приміщень (вбудованих та/або прибудованих) у житловому будинку (будинків), одно - чи багатоквартирних жилих будинків садибного типу, багатоквартирного жилого будинку (будинків) з надвірними будівлями, створення і розвитку інфрастуркутри, необхідної для зростання добробуту членів кооперативу та задоволення потреб у товарах і послугах за власні кошти кооперативу з допомогою банківського кредиту , а також для наступної експлуатації та управління збудування нерухомим майном.

Статтею 2 Закону України "Про кооперацію" визначено термін обслуговуючий кооператив, як кооператив, який утворюється шляхом об'єднання фізичних та/або юридичних осіб для надання послуг переважно членам кооперативу, а також іншим особам з метою провадження їх господарської діяльності.

Згідно із ст. 6 Закону України "Про кооперацію" передбачено, що відповідно до завдань та характеру діяльності кооперативи поділяються на такі типи: виробничі, обслуговуючі та споживчі. За напрямами діяльності кооперативи можуть бути сільськогосподарськими, житлово-будівельними, садово-городніми, гаражними, торгівельно-закупівельними, транспортними, освітніми, туристичними, медичними тощо.

Відповідно до п. 3.3.1 "Державного класифікатору України класифікація організаційно-правових форм господарювання" затвердженого Наказом Державного комітету з питань технічного регулювання та споживчої політики, від 28.05.2004 р. № 97 визначено, термін Кооператив - юридична особа, утворена фізичними та (або) юридичними особами, які добровільно об'єдналися на основі членства для ведення спільної господарської та іншої діяльності з метою задоволення своїх економічних, соціальних та інших потреб на засадах самоврядування.

Відповідно до завдань та характеру діяльності кооперативи поділяються на такі типи: виробничі, обслуговуючі та споживчі. За напрямами діяльності кооперативи можуть бути житлово-будівельними, садово-городніми, гаражними, торговельно-закупівельними, транспортними, освітніми, туристичними, медичними тощо.

Таким чином, твердження прокурора про те, що "ЖБК "Віртус" не є житлово-будівельним кооперативом, а є обслуговуючим кооперативом є помилковим, оскільки поняття обслуговуючий кооператив та житлово-будівельний кооператив характеризують тип і напрям діяльності кооперативу та не є тотожними.

Отже, найменування обслуговуючий кооператив "Житлово-будівельний кооператив "Віртус" визначає його тип та напрям діяльності, відповідно до різновидностей юридичних осіб організаційно-правових форм кооперативів, що узгоджується із п. 1.2. "Вимоги щодо написання найменування юридичної особи або її відокремленого підрозділу", затверджених Наказом Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва від 09.06.2004 р. № 65, відповідно до якого, назва юридичної особи може складатися з власної назви юридичної особи, а також містити інформацію щодо мети діяльності, виду, способу утворення, залежності юридичної особи та інших відомостей згідно з вимогами до найменування окремих організаційно-правових форм суб'єктів господарювання, установлених Цивільним та Господарським кодексами України та законами України. Юридична особа, крім повного найменування, може мати скорочене найменування.

Правові підстави скасування правового акту індивідуальної дії, виданого органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування визначені положеннями ст. 21 ЦК України, згідно якої суд визнає незаконним та скасовує нормативно-правовий акт або правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Відповідно до роз'яснень президії Вищого арбітражного суду України № 02-5/35 від 26.01.2000 р. "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів" підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт.

Таким чином, правові підстави для скасування рішення органу місцевого самоврядування можуть мати місце виключно за наявності двох умов:

1) невідповідність актам цивільного законодавства;

2) порушення цивільних прав або інтересів.

Невідповідність у даному позові спірного рішення ОСОБА_2 міської ради актам цивільного законодавства зводиться до недотримання ОК "ЖБК "Віртус", під час здійснення державної реєстрації, вимог законодавства - ЖК УРСР в частині передбачення можливості юридичних осіб бути членами кооперативу, передбачення можливості членів кооперативу бути членами кількох кооперативів, відсутність членів ЖБК на обліку осіб, які потребують поліпшення житлових умов.

Проте, як вбачається з матеріалів справи та викладених норм законодавства, створення ОК "ЖБК "Віртус" відбулося не лише на підставі норм ЖК УРСР та Примірного статуту, а й відповідно до положень - Закону України "Про кооперацію", який є спеціальною нормою, і нормами якого визначена іншу процедуру організації діяльності і створення житлово-будівельних кооперативів.

У Рішенні Конституційного суду України у справі за конституційним поданням 51 народного депутата України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статті 92, пункту 6 розділу Х "Перехідні положення" Земельного кодексу України (справа про постійне користування земельними ділянками) у справа № 1-17/2005 від 22 вересня 2005 року № 5-рп/2005 Конституційним судом, зокрема, зазначено:

"Конституційний принцип правової держави передбачає встановлення правопорядку, який повинен гарантувати кожному утвердження і забезпечення прав і свобод. Конституція України закріпила рівність суб`єктів права власності перед законом, гарантії права власності та обовязки власників, положення про те, що сама власність не повинна використовуватися на шкоду людині і суспільству (статті 13, 41 Конституції України).

Із конституційних принципів рівності і справедливості випливає вимога визначеності, ясності і недвозначності правової норми, оскільки інше не може забезпечити її однакове застосування, не виключає необмеженості трактування у правозастосовній практиці і неминуче призводить до сваволі.

Порівняльний аналіз змісту положень пункту 6 Постанови Верховної Ради України "Про земельну реформу" від 18 грудня 1990 року і пункту 6 Перехідних положень Кодексу свідчить, що в першому акті йдеться про оформлення права на земельну ділянку громадянами, підприємствами, установами та організаціями, які мають у користуванні земельні ділянки, надані їм до введення в дію Земельного кодексу Української РСР (грудень 1990 р.), а в другому про переоформлення права постійного користування земельними ділянками. Ні в Кодексі, ні в інших нормативно-правових актах не розкривається юридичний зміст термінів "оформлення" і "переоформлення", не визначається їх співвідношення. Невизначеність суті цих термінів негативно впливає на практику здійснення суб`єктивних прав на земельні ділянки громадянами та юридичними особами. Від правильного визначення сутності "оформлення" і "переоформлення" прав на землю залежить можливість здійснення громадянами та юридичними особами гарантованого Конституцією України права власності на землю і права користування нею, довіра громадян до держави.

Закони, інші нормативно-правові акти, які визначають порядок реалізації встановлених Конституцією України та міжнародними договорами прав і свобод людини і громадянина, в тому числі порядок набуття права власності, не повинні звужувати, заперечувати чи в будь-який інший спосіб обмежувати ці права і свободи. Порядок безоплатної передачі у приватну власність земельних ділянок державної та комунальної власності не повинен встановлювати обмеження щодо виникнення цього права у громадян.

Отже, порядок переоформлення права користування земельною ділянкою має бути врегульований у чинному Кодексі або інших законах шляхом визначення обєктів, субєктів та основних стадій набуття прав на земельні ділянки".

Тобто, в даному випадку, законодавча невизначеність застосування норм законодавства негативно впливає на практику здійснення суб`єктивних прав на земельні ділянки громадянами та юридичними особами. Водночас саме від правильного визначення - залежить можливість здійснення громадянами та юридичними особами гарантованого Конституцією України права власності на землю і права користування нею, довіра громадян до держави.

Виходячи з викладеного вище, зокрема ст. 3 Закону України "Про правонаступництво України", постанови Верховної Ради України "Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства Союзу РСР", Рішення Конституційного суду України у справа № 1-17/2005 від 22 вересня 2005 року № 5-рп/2005, саме Закон України "Про кооперацію", який був чинним на момент створення вказаного ЖБК (ЖБК створено в лютому 2010 року), є спеціальною нормою, якою слід керуватись при створенні ЖБК, Житловий кодекс УРСР з врахуванням Примірного статуту, який затверджено постановою Ради Міністрів УРСР від 30.04.1985, є загальною нормою, і які підлягають застосуванню саме в тій частині, де вони не суперечать названому Закону.

Таким чином, посилання прокурора щодо недотримання першим відповідачем законодавства України під час прийняття спірного рішення ґрунтуються на припущеннях та не підтвердженні нормами закону, оскільки позиція прокурора ґрунтується на довільному тлумаченні норм, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

Посилання прокурора на постанову Верховного Суду України від 17.06.2014 р. у справі №21-195а14,господарський суд вважає безпідставним, оскільки підставами позову у справі №21-195а14 були інші обставини, а саме: надання земельних ділянок з перевищенням встановлених повноважень щодо права розпорядження землями комунальної власності територіальних громад. Так, зі змісту даної постанови вбачається, що під час перегляду Верховним Судом України вищевказаної справи №21-195а14 колегія суддів Судових палат в адміністративних, господарських та цивільних справах Верховного Суду України на підставі аналізу пункту 12 Перехідних положень, статті 41 ЗК, статей 133, 135, 137 ЖК, Примірного статуту дійшли висновку про те, що сільські, селищні та міські ради мають право розпоряджатися землями комунальної власності територіальних громад виключно в межах населеного пункту.

Згідно зі ст. 12 Земельного кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить, зокрема, розпорядження землями територіальних громад; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; здійснення контролю за використанням та охороною земель комунальної власності, додержанням земельного та екологічного законодавства; вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.

Статтею 41 Земельного кодексу України та гаражно-будівельним кооперативам за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування земельні ділянки для житлового і гаражного будівництва передаються безоплатно у власність або надаються в оренду у розмірі, який встановлюється відповідно до затвердженої містобудівної документації. Житлово-будівельні (житлові) та гаражно-будівельні кооперативи можуть набувати земельні ділянки у власність за цивільно-правовими угодами.

Статтею 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено, що виключною компетенцією міських рад є вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування наділені повноваженнями розпоряджатися землями, які перебувають відповідно у державній та комунальній власності. Таке розпорядження вони здійснюють шляхом продажу земель, безоплатної передачі у приватну власність громадянам, надання їх в оренду чи передачі їх у постійне користування (статті 118, 122, 123 Земельного кодексу України). Реалізовуючи зазначені повноваження, органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування мають право змінювати цільове призначення земельних ділянок, які відчужуються або передаються в оренду чи постійне користування.

Відповідно до ст. 83 Земельного кодексу України, землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають: а) усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності; б) земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об'єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування. Земельні ділянки державної власності, які передбачається використати для розміщення об'єктів, призначених для обслуговування потреб територіальної громади (комунальних підприємств, установ, організацій, громадських пасовищ, кладовищ, місць знешкодження та утилізації відходів, рекреаційних об'єктів тощо), а також земельні ділянки, які відповідно до затвердженої містобудівної документації передбачається включити у межі населених пунктів, за рішеннями органів виконавчої влади передаються у комунальну власність.

Як вбачається з матеріалів справи земельні ділянки з кадастровими номерами 6310136600:10:001:0354 та 6310136600:10:001:0355 знаходиться за адресою вул. Білгородське шосе, 34 у м. Харкові, що підтверджується рішенням реєстратором ОСОБА_3 служби ОСОБА_2 МУЮ Харківської області.

Тобто, спірні земельні ділянки знаходиться в межах населеного пункту та перебувають у власності територіальної громади міста Харкова та саме їй належить право щодо розпорядження даною земельною ділянкою.

Враховуючи недоведеність з боку прокурора порушень відповідачами норм чинного законодавства, діючого на момент виникнення спірних правовідносин, прийняття органом місцевого самоврядування (як суб'єктом владних повноважень) ненормативного акту, що застосовується одноразово, який після реалізації вичерпує свою дію фактом його виконання і з прийняттям якого виникають правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів (зокрема, рішення про передачу земельних ділянок у власність, укладання договору оренди), суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги прокурора про визнання незаконним та скасування п. 5 додатку до рішення ОСОБА_2 міської ради «Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою для будівництва, експлуатації та обслуговування обєктів» від 17.04.2013 № 1094/13; визнання незаконним та скасування п.п.14, 14.1 додатку 1 до рішення ОСОБА_2 міської ради «Про надання земельних ділянок для будівництва обєктів» від 03.07.2013 № 1195/13 є неправомірними, необґрунтованими і такими, що не підлягають задоволенню.

Щодо вимог прокурора про визнання недійсним та скасування рішення державного реєстратора ОСОБА_3 служби ОСОБА_2 міського управління юстиції Харківської області ОСОБА_6 про державну реєстрацію прав власності на земельну ділянку, площею 0,1998 га з кадастровим номером 6310136600:10:001:0354 від 25.10.2013 № 7201825; визнання недійсним та скасування рішення державного реєстратора ОСОБА_3 служби ОСОБА_2 міського управління юстиції Харківської області ОСОБА_6 про державну реєстрацію прав власності на земельну ділянку, площею 0,8384 га з кадастровим номером 6310136600:10:001:0355 від 25.10.2013 № 7205493, зобовязання ОК «ЖБК «Віртус» повернути земельні ділянки площею 0,1998 га з кадастровим номером 6310136600:10:001:0354 та площею 0,8384га з кадастровим номером 6310136600:10:001:0355 у власність територіальної громади м. Харкова, суд відмовляє у їх задоволенні, оскільки вони є похідними вимогами від вимоги прокурора про визнання незаконним та скасування оспорюваного рішення.

До того ж, прокурором не надано жодного доказу на підтвердження факту його звернення до 3-го відповідача з вимогою скасувати державну реєстрацію права власності на спірну земельну ділянку та отримання відмови або ухилення від вчинення таких дій. За таких обставин суд вважає позовні вимоги прокурора до 3-го відповідача передчасними і такими, що суперечать приписам ст. 1 ГПК України.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується статтею 49 Господарського процесуального кодексу України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав державне мито покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Відповідно до п. 4.6 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" від 21.02.2013 № 7, приймаючи рішення зі справи, провадження в якій порушено за заявою прокурора, господарський суд у разі повного або часткового задоволення позову (скарги) стягує судовий збір з відповідача (повністю або пропорційно задоволеним вимогам), якщо він не звільнений від сплати судового збору; у разі ж повної або часткової відмови в позові судовий збір стягується з визначеного прокурором позивача (так само повністю або пропорційно задоволеним вимогам), за винятком випадків, коли останнього звільнено від сплати судового збору, та коли позивачем у справі є сам прокурор. Таким чином, в даному випадку судовий збір покладається на прокурора, проте оскільки п. 11 ч. 1 ст. 5 Закону України Про судовий збір (в редакції Закону, що була діючою станом на момент звернення прокурора з позовом до суду) органи прокуратури звільнено від сплати судового збору, судовий збір не стягується.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 6, 8, 19, 44, 124, 129 Конституції України, статтями 1, 4, 4-2, 4-3, 12, 22, 29, 33, 34, 43, 44, 49, 69, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити.

На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, а прокурор апеляційне подання протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) рішення через місцевий господарський суд.

Повне рішення складено 12.04.2016 р.

Суддя ОСОБА_7