Постанова № 57167019, 04.04.2016, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" квітня 2016 р. Справа№ 910/31188/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Мартюк А.І.

суддів: Шевченка Е.О.

Зубець Л.П.

при секретарі Єременко К.Л.

за участю представників

від позивача: Івахненко Ю.М., дов. б/н від 01.04.2016р.

від відповідача: Павлюк С.В., дов. б/н від 01.07.2015р.

розглянувши у відкритому

судовому засіданні

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "М.С.Л."

на рішення Господарського суду міста Києва

від 04.02.2016 року

у справі № 910/31188/15 (суддя Привалова А.І.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "М.С.Л."

до Публічного акціонерного товариства "Альфа Банк"

про стягнення 82 040,47 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариства з обмеженою відповідальністю "М.С.Л." звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до публічного акціонерного товариства "Альфа Банк" про стягнення 82 040,47 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідач в порушення умов укладеного між сторонами Договору № 107669 банківського рахунку від 27.11.2008р., відповідач обмежив право позивача на вільне розпорядження грошовими коштами, не виконавши платіжні доручення на загальну суму 82 040,47 грн., які були отримані банком з використанням системи дистанційного обслуговування "клієнт-банк".

Спір виник у зв'язку з тим, що Банк не виконує взяті на себе зобов'язання за договором щодо розрахунково-касового обслуговування відповідача за допомогою програмно-технічного комплексу електронних платежів "Клієнт-Банк" (iFOBS) за відкритим відповідачу поточним рахунком щодо перерахування грошових коштів на суму 82 040,47 грн., які позивач просить стягнути з відповідача в судовому порядку.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 04.02.2016р. у справі № 910/31188/15 у задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись з зазначеним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "М.С.Л." звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 04.02.2016р. у справі № 910/31188/15 та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що судом першої інстанції було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норми матеріального та процесуального права, що призвело до прийняття невірного рішення.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справ між суддями від 10.03.2016р. апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "М.С.Л." у справі № 910/31188/15 було передано на розгляд колегії суддів Київського апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Мартюк А.І., судді: Зубець Л.П., Шевченко Е.О.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 14.03.2016р. у справі № 910/31188/15 апеляційну скаргу прийнято до провадження та розгляд справи призначено на 04.04.2016р..

31.03.2016р. через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від відповідача надійшло заперечення на апеляційну скаргу, в якій він зазначає, що оскаржуване рішення прийнято з дотриманням норм чинного законодавства, тому просить суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Господарського суду м. Києва від 04.02.2016р. у справі № 910/31188/15 без змін.

В обґрунтування заперечень на апеляційну скаргу відповідач зазначив, що невиконання платіжних доручень відповідача ґрунтується на Законі України "Про санкції", рішенні Ради національної безпеки і оборони України від 02.09.2015р., яке 22.09.2015р. введено в дію Указом Президента України № 549/2015 від 16.09.2015р. "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 2 вересня 2015 року "Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)", на підставі яких товариство позивача внесено до переліку осіб, щодо яких застосовані спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи.

На виконання рішення Ради національної безпеки і оборони України від 02.09.2015р. Національний банк України прийняв постанову № 654 від 01.10.2015р. "Про забезпечення реалізації і моніторингу ефективності персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)", якою було заборонено банкам у виконанні розрахункових документів на переказ коштів осіб, щодо яких застосовані спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи. З огляду на викладене, обмеження прав позивача розпоряджатися рахунками відбувається внаслідок застосування до клієнта санкцій у формі "блокування активів", а не з вини відповідача.

Представник позивача підтримав доводи апеляційної скарги та просив суд апеляційну скаргу задовольнити, а рішення Господарського суду м. Києва від 04.02.2016р. у справі № 910/31188/15 скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги повністю.

Представник відповідача проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Господарського суду м. Києва від 04.02.2016р. у справі № 910/31188/15 без змін.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

27.11.2008 року між позивачем (Клієнт) та відповідачем (Банк) було укладено договір банківського рахунку № 107669, відповідно до п.1.1 якого Банк відповідно до чинного законодавства України відкриває Клієнту поточний рахунок, і після отримання від податкового органу про взяття рахунку на облік здійснює розрахунково-касове обслуговування клієнта.

Відповідно до п.2.2.1 договору клієнт має право самостійно розпоряджатися коштами на рахунку за умови дотримання вимог чинного законодавства України, крім випадків примусового списання (стягнення). Операції по рахунку можуть бути обмежені лише у випадках, передбачених законодавством України.

За умовами п.2.3.2 договору, банк зобов'язаний своєчасно протягом операційного часу та з урахуванням сум, що надходитимуть на рахунок протягом операційного дня (поточні надходження), здійснювати розрахункові операції відповідно до вимог чинного законодавства України, що регламентують порядок здійснення безготівкових розрахунків в національній та іноземних валютах.

Відповідно до статті 55 Закону України "Про банки і банківську діяльність" відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.

Згідно статті 1074 Цивільного кодексу України, обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму чи фінансуванням розповсюдження зброї масового знищення, передбачених законом.

Верховна Рада України прийняла Закон України "Про санкції", виходячи з положень Конституції України, Декларації про державний суверенітет України та загальновизнаних міжнародних норм і правил, констатуючи, що пріоритетами національних інтересів України є, зокрема, гарантування конституційних прав і свобод людини і громадянина, захист державного суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності державних кордонів, недопущення втручання у внутрішні справи України, розвиток рівноправних взаємовигідних відносин з іншими державами світу в інтересах України, заявляючи, що пряме або опосередковане втручання у внутрішні і зовнішні справи України під будь-яким приводом є неприпустимим, усвідомлюючи потребу невідкладного та ефективного реагування на наявні і потенційні загрози національним інтересам і національній безпеці України, включаючи ворожі дії, збройний напад інших держав чи недержавних утворень, завдання шкоди життю та здоров'ю населення, захоплення заручників, експропріацію власності держави, фізичних та юридичних осіб, завдання майнових втрат та створення перешкод для сталого економічного розвитку, повноцінного здійснення громадянами України належних їм прав і свобод.

Частиною 1 ст. 1 Закону України "Про санкції" встановлено, що з метою захисту національних інтересів, національної безпеки, суверенітету і територіальної цілісності України, протидії терористичній діяльності, а також запобігання порушенню, відновлення порушених прав, свобод та законних інтересів громадян України, суспільства та держави можуть застосовуватися спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 3 ст. 106 Конституції України встановлено, що Президент України на основі та на виконання Конституції і законів України видає укази і розпорядження, які є обов'язковими до виконання на території України.

Відповідно до ч. 3 та 4 ст. 10 Закону України "Про Раду національної безпеки і оборони України" (далі - РНБО) прийняті рішення вводяться в дію указами Президента України. Рішення Ради національної безпеки і оборони України, введені в дію указами Президента України, є обов'язковими до виконання органами виконавчої влади.

Обгрунтовуючи апеляційну скаргу, скаржник зазначає, що рішення РНБО "Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)» від 02.09.2015 року та Указ Президента України №549/2015 від 16.09.2015 «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 2 вересня 2015 року «Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)» від 22 вересня 2015 року, яким було введено в дію зазначене рішення РНБО, не є обов'язковим до виконання Банком. Також позивача зазначає, відповідно до ст.10 ЗУ «Про Раду Національної безпеки і оборони України» рішення Ради Національної безпеки і оборони України введені в дію указами Президента України, є обов'язковими до виконання органами виконавчої влади, і оскільки Банк не відноситься до жодної з гілок влади, відповідно дія Рішення РНБО на Банк не розповсюджуються.

З таким твердження колегія суддів не погоджується, виходячи з наступного.

Згідно з ч. 3 ст. 5 Закону України "Про санкції" рішення щодо застосування, скасування та внесення змін до санкцій щодо окремих іноземних юридичних осіб, юридичних осіб, які знаходяться під контролем іноземної юридичної особи чи фізичної особи - нерезидента, іноземців, осіб без громадянства, а також суб'єктів, які здійснюють терористичну діяльність (персональні санкції), передбачених пунктами 1 - 21, 23 - 25 частини першої статті 4 цього Закону, приймається Радою національної безпеки та оборони України та вводиться в дію указом Президента України. Відповідне рішення набирає чинності з моменту видання указу Президента України і є обов'язковим до виконання.

РНБО прийняла рішення "Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)", яке введено в дію Указом Президента України від 16.09.2015р. № 549/2015 "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 2 вересня 2015 року "Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)".

Згідно з п. 3 рішення РНБО, Кабінету Міністрів України разом зі Службою безпеки України, за участю Національного банку України та Генеральної прокуратури України доручено забезпечити реалізацію і моніторинг ефективності персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій), передбачених пунктом 2 цього рішення.

Згідно з п. 8 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про Національний банк України", Національний банк здійснює банківське регулювання та нагляд на індивідуальній та консолідованій основі.

Частиною 1 ст. 40 названого Закону передбачено, що Національний банк встановлює правила, форми і стандарти розрахунків банків та інших юридичних і фізичних осіб в економічному обігу України із застосуванням як паперових, так і електронних документів, а також платіжних інструментів та готівки, координує організацію розрахунків, дає дозволи на здійснення клірингових операцій та розрахунків.

Згідно з ч. 2 ст. 56 Закону України "Про Національний банк України", Національний банк видає нормативно-правові акти з питань, віднесених до його повноважень, які є обов'язковими для органів державної влади і органів місцевого самоврядування, банків, підприємств, організацій та установ незалежно від форм власності, а також для фізичних осіб.

01.10.2015р. Національний банк України, керуючись Законами України "Про санкції" та "Про Національний банк України", Указом Президента України від 16.09.2015р. №549/2015 "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 2 вересня 2015 року "Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)", прийняв постанову № 654 "Про забезпечення реалізації і моніторингу ефективності персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)".

Відповідно до підпунктів 5, 6 пункту 1, абз. 2, 4, 5, 7, 8, 10 підпункту 7 пункту 1, відповідно до якої банкам України:

- вжити заходів щодо запобігання виведенню за межі України капіталу особами, зазначеними в санкційному списку, до яких застосовано санкцію "запобігання виведенню капіталів за межі України";

- зупинити виконання фінансових зобов'язань на користь осіб, зазначених у санкційному списку, до яких застосовано санкцію "зупинення виконання економічних та фінансових зобов'язань", - у повному обсязі, а на користь осіб, до яких застосовано санкцію "зупинення виконання економічних та фінансових зобов'язань (заборона надавати кредити, позики, фінансову допомогу, гарантії; заборона здійснювати кредитування через купівлю цінних паперів; заборона придбання цінних паперів)", - в частині переліку заходів, визначених санкцією: надання кредитів, у тому числі через купівлю цінних паперів, позик, фінансової допомоги, гарантій; придбання цінних паперів;

- заблокувати кошти/зупинити фінансові операції осіб, зазначених у санкційному списку, зокрема, банк зобов'язаний відмовити у виконанні розрахункового документа клієнту, зазначеному в санкційному списку, що є ініціатором переказу та до якого застосовані санкції "блокування активів", "зупинення фінансових операцій" та/або "запобігання виведенню капіталів за межі України";

- банк зобов'язаний відмовити особі, зазначеній у санкційному списку, до якої застосовані санкції "блокування активів" та/або "зупинення фінансових операцій", у здійсненні операції за її банківським рахунком з використанням електронного платіжного засобу;

- банк зобов'язаний відмовити клієнту у виконанні будь-якого розрахункового документа на користь особи, зазначеної в санкційному списку, до якої застосовано санкцію "зупинення виконання економічних та фінансових зобов'язань";

- банк повертає клієнту розрахунковий документ без виконання і проставляє напис про причину його повернення (із зазначенням дати повернення та посиланням на Закон України "Про санкції" та Указ Президента України від 16.09.2015 № 549/2015), що засвідчується підписами відповідального виконавця і працівника, який виконує функції контролера.

Вказана постанова набрала чинності 02.10.2015р.

Як вбачається зі змісту зазначеної постанови, положення останньої стосуються, серед інших, діяльності банків, і встановлення певних правил в економічному обігу України із застосуванням відповідних інструментів для таких суб'єктів відноситься саме до повноважень НБУ.

В матеріалах справи міститься лист Заступника секретаря РНБО вих. № 192/23-7-3 від 29.01.2016р. (арк. с. 19 том 2), в якому зазначено, що пунктом 98 додатка 2 до рішення Ради національної безпеки і охорони України від 2 вересня 2015 року "Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)" до товариства з обмеженою відповідальністю "М.С.Л." передбачено застосування таких обмежувальних заходів:

- блокування активів - тимчасове обмеження права особи користуватися та розпоряджатися належним їй майном;

- запобігання виведенню активів за межі України;

- зупинення виконання економічних та фінансових зобов'язань;

- припинення видачі дозволів, ліцензій на ввезення в Україну з іноземної держави чи вивезення з України валютних цінностей та обмеження видачі готівки за платіжними картками, емітованими резидентами іноземної держави;

- заборона здійснення Національним банком України реєстрації учасника міжнародної платіжної системи, платіжною організацією якої є резидент іноземної держави.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правомірного висновку щодо відмови в задоволенні позовних вимог, оскільки постанова Національного банку України від 01.10.2015 № 654 "Про забезпечення реалізації і моніторингу ефективності персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)", яка є чинною на час розгляду даної справи, прийнята в межах Конституції України і Закону України "Про Національний банк України" та на виконання Закону України "Про санкції" і рішення РНБО "Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)", а отже є обов'язковою для публічного акціонерного товариства "Альфа Банк".

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Приписами статей 33, 34 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обставини, викладені скаржником в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження під час розгляду даної справи.

Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що рішення Господарського суду м. Києва від 04.02.2016р. у справі № 910/31188/15 прийнято з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга скаржника задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 32-34, 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "М.С.Л." залишити без задоволення, а рішення Господарського суду м. Києва від 04.02.2016р. у справі № 910/31188/15 - без змін.

2. Матеріали справи № 910/31188/15 повернути до Господарського суду м. Києва.

3. Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до касаційного суду протягом двадцяти днів у встановленому законом порядку.

Головуючий суддя А.І. Мартюк

Судді Е.О. Шевченко

Л.П. Зубець