Постанова № 57166876, 13.04.2016, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

11.04.2016 р. справа №908/6340/15

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: суддівОСОБА_1 ОСОБА_2, ОСОБА_3за участю представників сторін: від позивача: від відповідача: не зявився; не зявився; розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Запорізький металургійний комбінат "Запоріжсталь", м. Запоріжжяна рішення господарського судуЗапорізької областівід11.03.2016 р.у справі№ 908/6340/15 (суддя Проскуряков К.В.)за позовомПублічного акціонерного товариства "Запорізький завод феросплавів", м. Запоріжжядо Публічного акціонерного товариства "Запорізький металургійний комбінат "Запоріжсталь", м. Запоріжжяпростягнення 203 700, 75 грн.В С Т А Н О В И В:

Публічне акціонерне товариство "Запорізький завод феросплавів" (далі ПАТ "Запорізький завод феросплавів", позивач) звернулось до господарського суду Запорізької області з позовною заявою про стягнення на його користь з Публічного акціонерного товариства "Запорізький металургійний комбінат "Запоріжсталь" (далі - ПАТ "ЗМК "Запоріжсталь", відповідач) пені у сумі 203 700 грн. 75 коп. за договором № 11-15/9420/2015/1256 від 26.05.2015 р.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 11.03.2016 р. у справі № 908/6340/15 позов задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача пеню в сумі 137 900 грн. 90 коп., а також судовий збір у сумі 2 068 грн. 51 коп.

У частині задоволення позову рішення суду мотивоване доведеністю та обґрунтованістю вимог.

Не погоджуючись з рішенням господарського суду, ПАТ "ЗМК "Запоріжсталь" подало апеляційну скаргу, в якій просить дане рішення суду скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову ПАТ "Запорізький завод феросплавів" до ПАТ "ЗМК "Запоріжсталь" відмовити в повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги заявник посилається на те, що рішення суду першої інстанції винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права України, при неповному зясуванні обставин, що мають значення для справи.

Зокрема, апелянт посилається на порушення позивачем умов договору щодо передачі відповідачу повного пакету товаросупровідних документів, безпідставність нарахування пені та відсутність доказів своєчасного надання зазначених документів останньому жодним із способів, встановлених договором № 11-15/9420/2015/1256 від 26.05.2015 р., а тому, на його думку, перебіг строку виконання грошового зобовязання за вказаним договором повинен починатися з моменту отримання відповідачем документів відповідно до п. 3.8. даного договору, а не з моменту підписання накладних особами, без довіреностей на підтвердження повноважень цих осіб на отримання товарно-матеріальних цінностей.

Скаржник стверджує, що місцевим господарським судом необґрунтовано відмовлено у задоволенні клопотань відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій та про надання відстрочки виконання оскаржуваного рішення.

Позивач письмовий відзив на апеляційну скаргу не надав.

Представники сторін у судове засідання не зявились, про причини неявки суд не повідомили, про час та місце розгляду справи сторони були повідомлені належним чином.

Судовий процес в апеляційній інстанції фіксувався за допомогою технічних засобів фіксації в порядку, передбаченому ст. 811 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з ч. 2 ст. 99 ГПК України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи і встановлено місцевим господарським судом, 26.05.2015 р. Публічне акціонерне товариство "Запорізький завод феросплавів", як постачальник, та Відкрите акціонерне товариство "Запорізький металургійний комбінат "Запоріжсталь", як покупець, уклали договір поставки 11-15/9420/2015/1256 (далі договір), відповідно до п. 1.1. якого постачальник зобовязується поставити та передати у власність покупця, а покупець прийняти та оплатити відповідно до п. 3.3. цього договору феросплави (далі - товар), протягом строку з 01.07.2015 р. по 31.12.2015 р., на умовах, у кількості та строки, вказані у специфікаціях до договору, які є його невідємною частиною.

Пунктом 2.1.1. договору передбачено, що датою поставки товару та моментом переходу права власності вважається дата оформлення постачальником накладної перевізника (ПАТ "ЗФЗ"), під час спільного приймання, та визначення ваги на ПАТ "ЗФЗ", що підтверджується сертифікатом якості постачальника.

Постачальник приймає на себе всі зобовязання з організації та оплати транспортування товару на шляху його руху.

Згідно з п. 3.3. договору покупець здійснює оплату товару, що поставляється, шляхом перерахування грошових коштів на рахунок постачальника протягом 30 банківських днів від дати поставки товару. Вартість відвантаженого товару в специфікації визначається у національні валюті України з урахуванням податків та зборів, передбачених діючим законодавством України. Оплата товару здійснюється у національній валюті України.

Пунктом 3.5. договору сторони погодили, що датою платежу вважається дата зарахування коштів на рахунок постачальника.

Відповідно до п. 3.7. договору покупець гарантує постачальнику своєчасність здійснення оплати згідно із графіком оплати. У разі прострочки оплати, постачальник залишає за собою право призупинити відвантаження на адресу покупця до повного погашення заборгованості. При цьому штрафні санкції відповідно до п. 7.7. по відношенню до постачальника прийматися не будуть.

Згідно з п. 3.8. договору постачальник шляхом факсимільного або електронного звязку, передає покупцю протягом 2 робочих днів з дати поставки товару, рахунок на відвантажувальний товар, з наступним наданням оригіналів протягом 5 календарних днів з дати поставки товару та за наявності підписаної обома сторонами специфікації, наступні документи: рахунок постачальника, оформлений відповідно до п. 2.4. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку від 24.05.1995 № 88; сертифікат якості.

У день виникнення у нього податкових зобовязань з ПДВ по операціям, що здійснюються на виконання цього договору: виписати покупцю податкову накладну відповідно до вимог ст.ст. 187, 201 Податкового кодексу України; податкову накладну оформити на державній мові відповідно до вимог Податкового кодексу України, порядку заповнення податкової накладної, затвердженого відповідним державним органом; у день виникнення у постачальника податкових зобовязань виписати податкову накладну та протягом 15 календарних днів зареєструвати у єдиному реєстрі податкових накладних, надати її покупцю в електронному вигляді через систему M.E.DOC у день реєстрації.

Пунктом 3.10. договору сторонами погоджено, що загальна вартість за договором визначається загальною сумою вартостей всіх специфікацій (додатків) до даного договору.

Відповідно до п. 7.6. договору у разі порушення покупцем строків оплати за поставлений товар, передбачених договором поставки пунктом 3.3., покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у відповідному періоді, за кожен день прострочення.

Згідно з п. 8.6. договору даний договір набирає чинності з 01 липня 2015 року та діє до 31 грудня 2015 року, або до його розірвання у встановленому законом порядку. В частині взаєморозрахунків договір діє до повного виконання зобовязань сторонами.

Згідно з п. 8.12. договору специфікації (додатки) до даного договору набирають чинності з моменту їх підписання сторонами та скріплення печатками.

Додатковою угодою № 1 від 13.08.2015 р. до договору Відкрите акціонерне товариство "Запорізький металургійний комбінат "Запоріжсталь" змінено на Публічне акціонерне товариство "Запорізький металургійний комбінат "Запоріжсталь".

Встановлено, сторонами підписані специфікації до договору: - № 1 від 02.07.2015 р. на суму 24 796 761 грн. 36 коп.; - № 2 від 03.08.2015 р. на суму 31 266 621 грн. 60 коп.; - 3 від 06.08.2015 р. на суму 795 780 грн. 36 коп.; - № 4 від 02.09.2015 р. на суму 30 613 233 грн. 20 коп.; - № 5 від 02.10.2015 р. на суму 30 246 782 грн. 76 коп.; - № 6 від 03.11.2015 р. на суму 31 761 001 грн. 92 коп.

19.06.2015 р. сторонами складено та підписано протокол розбіжностей до договору.

На виконання умов договору позивач здійснив поставку товару за найменуванням, кількістю і ціною у відповідності з вимогами специфікацій №№ 1, 2, 3, 4, 5, 6, що підтверджується накладними: - № 191 від 05.08.2015 р.; - № 192 від 05.08.2015 р.; - № 193 від 06.08.2015 р.; - № 194 від 07.08.2015 р.; - 199 від 07.08.2015 р.; - № 200 від 10.08.2015 р.; № 202 від 11.08.2015 р.; - № 203 від 12.08.2015 р.; - № 204 від 13.08.2015 р.; - № 205 від 14.08.2015 р.; - № 206 від 14.08.2015 р.; - № 209 від 19.08.2015 р.; - № 211 від 21.08.2015 р.; - № 212 від 25.08.2015 р.; - № 214 від 26.08.2015 р.; № 216 від 27.08.2015 р.;- № 217 від 27.08.2015 р.; - № 218 від 28.08.2015 р.; - № 219 від 31.08.2015 р.; - № 221 від 31.08.2015 р.; - № 222 від 31.08.2015 р.; - № 223 від 31.08.2015 р.; - № 224 від 04.09.2015 р.; - № 225 від 05.09.2015 р.; - № 228 від 08.09.2015 р.; - № 227 від 07.09.2015 р.; - № 232 від 12.09.2015 р.; - № 231 від 11.09.2015 р.; - № 230 від 11.09.2015 р.; - № 237 від 17.09.2015 р.; - № 238 від 21.09.2015 р.; - № 237 від 21.09.2015 р.; - № 242 від 24.09.2015 р., а також виставлені позивачем відповідачу рахунки, які містяться в матеріалах справи (т. 1, а.с. 28 39, 41 50, 52 59, 61, 62, 64 67, 69 72, 74 77, 79 82, 84 87, 89 92, 94 - 95).

Як свідчать наявні в матеріалах справи платіжні доручення (т. 1, а.с. 29, 40, 51, 60, 63, 68, 73, 78, 83, 88, 93), відповідачем було здійснено оплату за поставлений позивачем товар в повному обсязі, проте, відповідач взяті на себе договірні зобовязання виконав з порушенням умов договору щодо проведення розрахунків.

Оскільки при прийманні продукції відповідачем жодних актів про некомплектність продукції та відсутність супровідних документів не складалося, в подальшому відповідач із відповідними претензіями на адресу позивача не звертався і іншого відповідачем не доведено, а тому, це свідчить про передання відповідачу останніх у повному обсязі.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити:

- назву документа (форми);

- дату і місце складання;

- назву підприємства, від імені якого складено документ;

- зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції;

- посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення;

- особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з ч. 2 ст. 666 Цивільного кодексу України якщо продавець не передає покупцеві документи, що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром, покупець має право встановити розумний строк для їх передання. Якщо приналежності товару або документи, що стосуються товару, не передані продавцем у встановлений строк, покупець має право відмовитись від договору купівлі-продажу та повернути товар продавцеві.

Як вбачається з накладних, які покладено в підставу позову, позивачем, відповідно до п. 2.2.1. договору складалися накладні перевізника, в яких зазначалися відправник, одержувач, визначалася вага товару (брутто, нетто, тара), номер вагону, а також вказувався номер сертифікату. У всіх накладних зазначено їх дату оформлення (складення) та номер накладної.

Договором не встановлена обовязковість наявності довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей, складених відповідачем, при складанні позивачем накладної перевізника. Накладні з боку відповідача підписані його представниками: ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, доказів про те, що дані особи не мали відповідних повноважень відповідачем не надано.

Крім того, в матеріалах справи відсутні відомості про те, що товар, отриманий вказаними представниками від імені відповідача, був повернутий останнім позивачу або залишився на відповідальному зберіганні без використання у подальшому.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно із ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 691 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Приписами ст. 692 Цивільного кодексу України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно з ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 43 ГПК України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Відповідно до ст. 611 ЦК України, одним з наслідків порушення зобовязання є оплата неустойки (штрафу, пені) - визначеної законом чи договором грошової суми, що боржник зобовязаний сплатити кредитору у випадку невиконання чи неналежного виконання зобовязання, зокрема у випадку прострочення виконання.

Згідно з ч. 1 ст. 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбаченому у ГК України, іншими законами та договором.

Статтею 230 ГК України визначено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до абз. 1 п. 2.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобовязань" № 14 від 17.12.2013 р. пеня, за визначенням частини третьої статті 549 ЦК України, - це вид неустойки, що забезпечує виконання грошового зобов'язання і обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання.

Відповідно до п. 7.6. договору позивачем нарахована пеня за загальний період з 17.09.2015 р. по 09.11.2015 р. включно, розмір якої склав 203 700 грн. 75 коп.

Судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що розмір обґрунтовано заявленої до стягнення пені складає 137 900 грн. 90 коп. та, що у стягненні пені в сумі 65 799 грн. 85 коп. слід відмовити за необґрунтованістю нарахування.

З урахуванням приписів ст. ст. 611, 254 ЦК України, постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 р. "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобовязань" відповідальність за невиконання грошового зобовязання підлягає застосуванню, починаючи з дня, наступного за днем, у який зобовязання мало бути виконане. Чинним законодавством не передбачена заборона нарахування пені у вихідні дні, а тому, твердження відповідача щодо неправомірності нарахування судом першої інстанції пені за прострочення оплати товару за поставками: - від 27.08.2015 р. на суму 790 608 грн. 24 коп.; - від 27.08.2015 р. на суму 1 243 299 грн. 30 коп.; - від 28.08.2015 р. на суму 1 240 724 грн. 62 коп. є безпідставними.

В процесі розгляду місцевим господарським судом даної справи відповідачем заявлені клопотання: - про зменшення розміру пені; - про надання відстрочки виконання рішення строком на 6 місяців.

Пунктом 3 частини 1 статті 83 Господарського процесуального кодексу України передбачено право господарського суду при прийнятті рішення зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Відповідно до п. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Згідно з п. 1 ст. 233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником, майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Відповідно до п. 2 ст. 233 Господарського кодексу України, якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Згідно з підпунктом 3.17.4 підпункту 3.17 пункту 3 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Пунктом 7.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" № 9 від 17.10.2012 р. підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом. Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Скрутний фінансовий стан боржника не може бути підставою для звільнення його від обов'язку належного виконання зобов'язань перед позивачем та не робить неможливим виконання рішення суду. Тому, посилання заявника на важкий фінансовий стан підприємства та належним чином засвідчену копію довідки про дебіторську заборгованість перед відповідачем в розмірі 8 331 863 213 грн. 98 коп., суд першої інстанції обґрунтовано не визнав достатніми для надання відстрочки виконання судового рішення строком на 6 місяців.

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відсутності підстав для зменшення розміру стягуваємої пені та надання відстрочки виконання рішення суду у даній справі строком на 6 місяців.

З огляду на викладене, судова колегія дійшла висновку, що оскаржуване рішення суду ґрунтується на повному і всебічному дослідженні всіх обставин справи, прийнято з дотриманням норм матеріального та процесуального права, є законним та обґрунтованим, а тому, підлягає залишенню в силі.

Судові витрати за апеляційною скаргою покладаються на заявника скарги.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 49, 83, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Запорізький металургійний комбінат "Запоріжсталь" на рішення господарського суду Запорізької області від 11.03.2016 р. у справі № 908/6340/15 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Запорізької області від 11.03.2016 року у справі № 908/6340/15 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через Донецький апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів.

Головуючий К.І. Бойченко

СуддіЛ.Ф. Чернота

ОСОБА_3

Надр. 5 прим

1 позивачу

2 відповідачу

3 до справи

4 ДАГС

5 ГСЗО