Ухвала суду № 57166842, 12.04.2016, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

12.04.2016 р. Справа№ 914/831/16

Господарський суд Львівської області у складі

Суддя Фартушок Т.Б. при секретарі Полюхович Х.М.

за позовом: Служби автомобільних доріг У Львівській області, м.Львів

до відповідача: Львівської філії «Західдіпрошлях» Державного підприємства «Укрдіпродор», м.Львів

про стягнення заборгованості

ціна позову: 160753,10грн.

Представники:

позивача: ОСОБА_1 представник (довіреність від 05.01.2016р. №01н-23/18-05);

відповідача: не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Господарським судом Львівської області розглядається справа за позовом Служби автомобільних доріг У Львівській області до Львівської філії «Західдіпрошлях» Державного підприємства «Укрдіпродор» про стягнення 104636,53грн. суми боргу по відшкодуванню витрат за спожиті комунальні послуги та 56116,57грн. пені. Ціна позову 160753,10грн.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 31.03.2016р. порушено провадження у справі та розгляд справи призначено на 12год. 50хв. 12.04.2016р.

Представнику Позивача по явці оголошено права та обовязки, визначені ст.ст.20, 22, 28, 38 ГПК України. Крім того, в ухвалі суду по даній справі, яка скерована Сторонам (підтвердженням чого є дані реєстрів вихідної кореспонденції Господарського суду Львівської області) зазначено, що права та обовязки Сторін визначені ст.ст. 20, 22, 28, 38, 59 ГПК України.

Заяв про відвід судді не надійшло.

Представник Позивача в судове засідання зявилась, на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 31.03.2016р. в частині: «письмово пояснити кого саме зазначено Відповідачем у поданому позові» подала пояснення (вх. №16026/16), у яких зазначає про те, що Відповідачем у справі є Львівська філія «Західдіпрошлях» Державного підприємства «Укрдіпродор», позовні вимоги підтримала повністю, надала усні пояснення, аналогічні до викладених у позовній заяві та поясненнях.

Представник Відповідача в судове засідання не зявився, подав клопотання (вх.№15969/16), у якому повідомляє суд про ненадходження на адресу Відповідача копії позовної заяви із доданими до неї матеріалами, з підстав чого просить суд надати копію позовних матеріалів та відкласти розгляд справи на 06.05.2016р.

Викладені Відповідачем у своєму клопотанні (від. 12.04.2016р. вх.№15969/16) доводи спростовуються долученим Позивачем до позовної заяви описом вкладення цінного листа від 28.03.2016р. №07338244 та фіскальним поштовим чеком про прийняття поштового відправлення до пересилання від 28.03.2016р. №7905307338244, з яких вбачається, що 28.03.2016р. на адресу Відповідача було скеровано копію позовної заяви та долучених до неї документів.

Окрім того, суд зазначає, що, відповідно до приписів статті 22 ГПК України, Сторона, зокрема і Відповідач, наділені правом знайомитися з матеріалами справи, а також робити з них витяги, знімати копії.

З підстав наведеного суд дійшов висновків про необґрунтованість доводів, на які Відповідач посилається, як на підставу своїх доводів в обґрунтування підстав для відкладення розгляду справи і, як наслідок, необхідності відмовлення в задоволенні клопотання Відповідача.

Суд зазначає, що відповідно до ч.3 ст.4-3 ГПК України, господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

На виконання зазначених вимог Кодексу в ухвалі Господарського суду Львівської області про порушення провадження у справі, окрім подання відзиву на позовну заяву, Сторін зобовязувалось надати всі докази в обґрунтування правової позиції по суті спору.

Крім того, відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 4-3 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності; сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ч.ч.1,3 ст.38 (витребування доказів) ГПК України, сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів; у разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує необхідні докази. Зі змісту наведеної статті вбачається, що протягом розгляду справи суд позбавлений можливості самостійно збирати докази, і вправі витребовувати такі виключно за клопотання сторони або прокурора.

Враховуючи вищенаведене, суд зазначає, що судом, згідно вимог Господарського процесуального кодексу України, надавалась в повному обсязі можливість Учасникам процесу щодо обґрунтування їх правової позиції по суті спору та подання доказів, чим забезпечено принцип змагальності.

Відповідно до вимог ст.4-7 ГПК України судові рішення приймаються за результатами обговорення усіх обставин справи.

В судовому засіданні суд оглянув оригінали документів, долучених до матеріалів справи.

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Відповідно до ч.ч.1,3 ст.95 ЦК України, філією є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює всі або частину її функцій; філії та представництва не є юридичними особами.

За приписами ч.3 ст.22 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», згідно з якими місцеві господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають з господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені процесуальним законом до їх підсудності, та на вимоги статей 1, 41, 12 ГПК України господарські суди розглядають справи в порядку позовного провадження, коли склад учасників спору відповідає приписам ст.1 ГПК України, а правовідносини, з яких виник спір, мають господарський характер. Аналогічна правова позиція викладена у пункті 2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 24.10.2011р. №10 «Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам».

Згідно ч.ч.1, 2 ст.1 ГПК України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням; у випадках, передбачених законодавчими актами України, до господарського суду мають право також звертатися державні та інші органи, фізичні особи, що не є суб'єктами підприємницької діяльності.

Відповідно до ч.1 ст.21 ГПК України, сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути підприємства та організації, зазначені у статті 1 цього Кодексу.

Згідно п.1 ч.1 ст.80 ГПК України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в господарських судах України.

Пунктом 4.2.5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» (у чинній редакції) встановлено, що припинення провадження у справі - це форма закінчення розгляду господарської справи без прийняття судового рішення у зв'язку з виявленням після порушення провадження у справі обставин, з якими закон пов'язує неможливість судового розгляду справи.

Провадження у справі підлягає припиненню з посиланням на п.1 ч.1 ст.80 ГПК України, якщо при розгляді справи буде встановлено, що позов подано позивачем або до відповідача, який не має статусу юридичної особи або громадянина - суб'єкта підприємницької діяльності і не є учасником корпоративних відносин.

Враховуючи вищенаведене, в тому числі те, що позов подано до Відповідача, який не є стороною судового процесу в розумінні ст.1, ч.1 ст.21 ГПК України, суд приходить до висновку про необхідність припинення провадження у справі на підставі п.1 ч.1 ст.80 ГПК України у звязку із тим, що спір не підлягає вирішенню в господарських судах України.

Судом розяснено представнику Позивача правові наслідки припинення провадження у справі, передбачені статтями 22, 78 та 80 ГПК України.

Згідно платіжного доручення від 24.03.2016р. №7061 Позивачем сплачено 2411,30грн. судового збору.

При цьому суд зазначає, що відповідно до п.5 ч.1 ст.7 Закону України «Про судовий збір», сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях. Проте, враховуючи, що згідно вищезазначеної норми Закону сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила, а на момент винесення даної ухвали таке клопотання суду не подано, суд зазначає про відсутність правових підстав до вирішення питання щодо повернення судового збору. При цьому суд зазначає, що наведене не позбавляє особу, яка сплатила судовий збір, права звернутись з відповідним клопотанням у порядку, визначено законодавством.

Виходячи з наведеного та керуючись нормами ст. 20, 22, 33, 34, 44, п.1 ч.1 ст.80, ст.ст.86,87 ГПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Припинити провадження у справі.

Суддя Фартушок Т. Б.