Рішення № 57166714, 08.04.2016, Господарський суд Херсонської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Горького, 18

тел. /0552/ 49-31-78

Веб сторінка : ks.arbitr.gov.ua/sud5024/

____________________________

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 квітня 2016 р. Справа № 923/108/16

Господарський суд Херсонської області у складі судді Пінтеліної Т.Г. при секретарі Івлєвій В.О. , розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , місцезнаходження м.Херсон , 73000, код платника податків НОМЕР_1

до Херсонської міської ради місцезнаходження м.Херсон,73000, код ЄДРПОУ 26347681

Про визнання договору оренди земельної ділянки таким, що припинив дію

за участю представників сторін:

від позивача - ОСОБА_2 дов. № 156 від 17.02.2016р.

від відповідача - ОСОБА_3 дов. № 9-1983-9/21 від 29.12.2015р.

в с т а н о в и в:

09 лютого 2016р. фізична особа-підприємець ОСОБА_1 ( в подальшому Позивач) звернувся до господарського суду Херсонської області з позовом до Херсонської міської ради (в подальшому-Відповідач) та просить прийняти рішення, яким визнати таким, що припинив свою дію з 29.06.2015 року Договір оренди земельної ділянки від 17.12.2010р. року, який укладений між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (далі - Позивач) та Херсонською міською радою.

Ухвалою від 10.02.2016р. (а.с.1) суд прийняв позовну заяву та порушив провадження у справі, призначив справу до розгляду, явку в засідання представників сторін з доказами про повноваження, визначеними ст. 28 ГПК України, визнав обов'язковою, зобов'язав Позивача надати копії статутних та реєстраційних документів, оригінали доданих до позовної заяви документів для огляду у судовому засіданні, належні докази припинення права власності Позивача на нерухоме майно, що розташоване на спірній земельній ділянці, Відповідача - надати письмовий відзив на позов з документальним обґрунтуванням викладених в ньому обставин.

На виконання ухвали від 10.02.2016р. Позивач надав копію свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, доказів припинення права власності Позивача на нерухоме майно, що розташоване на спірній земельній ділянці, Позивач до суду не надав.

У зв'язку з неявкою представника Відповідача, ухвалою від 04.03.2016р. (а.с.39) розгляд справи відкладено на 18.03.2016р.

У зв'язку з хворобою судді ухвалою від 21.03.2016р. (а.с.41) розгляд справи призначено на 29.03.2016р.

На підставі мотивованого клопотання Відповідача, ухвалою від 29.03.2016р. (а..с.46) розгляд справи відкладено на 08.04.2016р.

Відповідач надав письмовий відзив на позов, проти позову повністю заперечує, з наступних підстав.

Відповідно до ст. 33 Закону України «Про оренду землі» по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі).

У разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Останій строк надання заперечень щодо поновлення договору оренди сплинув 29.05.2015, міською радою не надавалося жодних заперечень щодо пролонгації дії договору оренди, позивач також не надав заперечень до 29.05.2015р., відповідно Відповідач вважає поновленим договір оренди земельної ділянки

Відповідно до підпункту 2.17 пункту 2 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 17.05.2011 р. "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" у вирішенні спорів, пов'язаних з поновленням (пролонгацією) договорів оренди земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, судам слід враховувати положення статті 33 Закону України "Про оренду землі" (в редакції Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", який набрав чинності з 12.03.2011).

Частиною шостою зазначеної статті передбачено, що договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором, у разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою і за відсутності протягом місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі.

Відтак господарським судам у вирішенні відповідних спорів необхідно з'ясовувати, зокрема, чи повідомляв орендар орендодавця у встановленому порядку про свій намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, визначений законом, проти поновлення договору.

Окрім того, статтею 33 Закону України "Про оренду землі" визначено, що прийняття органом місцевого самоврядування рішення зі спірного питання не вимагається , а надання заперечень щодо поновлення договору оренди землі підлягало оформленню у вигляді листа-повідомлення орендодавця, оскільки міська рада у вказаних правовідносинах є суб'єктом цивільних правовідносин і має такий самий статус, що і інші учасники цих відносин, тобто при здійсненні повноважень власника землі міська рада є рівноправним суб'єктом земельних відносин, дії якого спрямовані на реалізацію права розпоряджатися землею, рішення останньої є волевиявленням власника землі (орендодавця).

Тобто зазначена норма закону передбачає обов'язковість пролонгації договору оренди земельної ділянки (відновлення на той самий строк і на тих самих умовах) за відсутності заперечень орендодавця протягом одного місяця після закінчення строку договору і не вимагає наявності рішення орендодавця на поновлення договору оренди землі в якості обов'язкової підстави для його продовження.

Необхідна згода орендодавця як сторони за договором вважається отриманою за відсутності його письмових заперечень протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору, тобто шляхом вчинення ним дій - бездіяльності (мовчазна згода) відповідно до ч. З ст. 205 ЦК України. Вказана норма права кореспондується і не суперечить загальній нормі цивільного законодавства України, що регулює відносини зміни договорів - ст. 651 ЦК України, згідно якої зміна або розірвання договору допускається за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до п.2 договору оренди орендарю надано земельну ділянку площею 0,3362 га, по вул. Доброхотова. Позивачем не заперечується наявність у нього прав власності на нерухому майно на зазначеній земельній ділянці, таким чином Позивач користується вищезазначеною земельною ділянкою.

В судовому засіданні 08.04.2016р. Позивач підтримує заявлений позов, Відповідач повністю заперечує проти позову.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд встановив наступне.

17.12.2010р. між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (Позивач) та Херсонською міською радою ( Відповідач) укладено Договір оренди земельної ділянки (а.с.9 - 14), яким Відповідач надав Позивачу в строкове платне користування земельну ділянку несільськогосподарського призначення під адміністративно - виробничою будівлею (друкарнею), яка знаходиться у м. Херсоні, по вул. Доброхотова, 19-а, на якій розміщені об'єкти нерухомого майна, що належать Позивачу (далі - Договір).

Пунктом 8 Договору визначено, що Договір укладено на 5 (п'ять) років, строком до 29.06.2015 року. Після закінчення строку дії договору Орендар має переважне право на поновлення його на новий строк. У цьому разі Орендар повинен не пізніше ніж за 60 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово Орендодавця про намір продовжити його дію.

В червні 2015 року Позивач отримав лист з пропозицією продовжити термін дії Договору.

05.06.2015 року Позивач листом повідомив Відповідача про небажання укладати (продовжувати) термін дії Договору, а також висловив прохання до Відповідача направити уповноваженого представника для оформлення факту повернення орендованої земельної ділянки Відповідачу(лист додається до позовної заяви).

Позивач наполягає, що він припинив користуватися земельною ділянкою після закінчення строку Договору.

Позивач вважає дії Відповідача ( відсутність згоди на прийняття орендованої земельної ділянки ) грубим порушенням норм чинного законодавства та законних прав та інтересів Позивача.

Суд керується приписами ст.ст. 13, 19 Конституції України про те, земля є об'єктом права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 93 Земельного кодексу України та ст. 1 Закону України «Про оренду землі», право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Пунктом 35 Договору передбачені підстави припинення договору, а саме: закінчення строку на який його було укладено; придбання орендарем земельної ділянки у власність; викуп земельної ділянки для суспільних потреб або примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності в порядку, встановленому законом; ліквідація юридичної особи-орендаря. Договір припиняється також в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 31 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі припиняється в разі закінчення строку, на який його було укладено.

Пунктом «а» ч. 1 ст. 141 Земельного кодексу України однією із підстав припинення права користування земельною ділянкою є добровільна відмова від права користування земельною ділянкою.

У зв'язку з вищезазначеним Позивач повідомив Відповідача про небажання продовжувати Договір.

Суд вважає, що Позивач не довів свого твердження, що він не користується земельною ділянкою. В судовому засіданні Позивач підтвердив, що володів і наразі продовжує володіти нерухомим майном. Відомості про це зазначені в п.п.2 , 3 Договору, де зазначено, що на земельній ділянці загальною площею 0.3362 га (у тому числі ділянка площею 0.0894 га - під капітальною забудовою , ділянка площею 0.0029 га - під спорудами, ділянка площею 0.2439 га - під проїздами, проходами, площадками).

Окрім цього, на земельній ділянці розміщені об'єкти нерухомого майна, які належать Орендарю (Позивачу) на підставі договору купівлі-продажу від 09.01.2008р.

Отже, суд вважає доведеним факт знаходження на день розгляду справи нерухомого майна, яке належать Орендарю (Позивачу) на підставі договору купівлі-продажу від 09.01.2008р. Цей факт Позивачем підтверджено і не оспорюється. Отже, з цього випливає, що Позивач продовжує користуватися земельною ділянкою, наданою йому в оренду на підставі Договору оренди земельної ділянки від 17.12.2010р.

Статтею 120 Земельного кодексу України (ЗК України) встановлено перехід права на земельну ділянку у разі набуття права на жилий будинок, будівлю, споруду. Отже, на підставі договору купівлі-продажу від 09.01.2008р. нерухомого майна Позивач набув невід'ємне право користування і визначеною земельною ділянкою, на якій це нерухоме майно знаходиться.

Отже, Херсонська міська рада як власник земельної ділянки комунальної власності не має права укласти договору користування спірною земельної ділянки з іншою особою. Проте згідно ст.206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Херсонська міська рада як власник земельної ділянки, якою користується Позивач, має право на очікувану орендну плату.

Суд погоджується з доводами Відповідача проте, що останій строк надання заперечень щодо поновлення договору оренди сплинув 29.05.2015, міською радою не надавалося жодних заперечень щодо пролонгації дії договору оренди, Позивач також не надав заперечень до 29.05.2015р., відповідно Відповідач обгрунтовано вважає поновленим договір оренди земельної ділянки від 17.12.2-10р.

Згідно ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст.13 Закону України «Про оренду землі» за договором оренди землі орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Частиною 1 ст.19 Закону України «Про оренду землі» встановлено, що строк дії договору оренди землі визначається за згодою сторін, але не може перевищувати 50 років.

Статтею 631 Цивільного кодексу України ( ЦК України ) передбачено, зокрема, що строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.

Відповідно до ч.І ст.598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Статтею 15 ЦК України встановлено , що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути:

1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої - п'ятої статті 13 цього Кодексу.

Відповідно до п. 2. ст. 13 ЦК України при здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. При здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства.

Не допускаються використання цивільних прав з метою неправомірного обмеження конкуренції, зловживання монопольним становищем на ринку, а також недобросовісна конкуренція.

У разі недодержання особою при здійсненні своїх прав вимог, які встановлені частинами другою - п'ятою цієї статті, суд може зобов'язати її припинити зловживання своїми правами, а також застосувати інші наслідки, встановлені законом.

Суд зазначає, що вимога Позивача встановити факт припинення укладеного договору оренди земельної ділянки комунальної форми власності, на якій знаходиться належне Позивачеві нерухоме майно, може мати на меті користування земельною ділянкою безоплатно, що може порушити право органу місцевого самоврядування Херсонської міської ради як власника земельної ділянки на отримання відповідної очікуваної орендної плати.

Відповідно до ст. ст. 1, 2 Господарського процесуального кодексу України (ГПК України) юридичні та фізичні особи-підприємці звертаються до господарського суду за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів. Проте Позивач ні у позовній заяві, ні особисто у судовому засіданні не навів суду, яке саме його право порушено, не визнається або оспорюється Відповідачем.

Позовна вимога визначена Позивачем як визнання таким, що припинив свою дію з 29.06.2015 року Договір оренди земельної ділянки від 17.12.2010 року, який укладений між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (далі - Позивач) та Херсонською міською радою, що за своєю правовою природою є позовом про визнання (встановлення) судом факту.

Перелік справ, підвідомчих господарським судам визначено ст. 12 ГПК України. та не містить таких спорів як встановлення фактів (справи особливого провадження за аналогією Цивільного процесуального кодексу України).

Отже, частиною 2 статті 16 ЦК України, частиною 2 статті 20 ГК України визначено способи захисту цивільних прав та інтересів. Згідно частини 3 статті 16 ЦК України визначено, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлено договором або законом.

Належним способом захисту слід вважати спосіб, який прямо передбачений законом або спеціальною нормою, аналіз якої дає змогу обрати такий спосіб захисту, що забезпечує виконання її приписів та спрямований на поновлення порушеного цивільного права чи законного інтересу позивача.

Статтею 15 ЦК України також передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Під захистом слід розуміти дії уповноваженої особи, а також діяльність органів та осіб, які у передбаченому законом порядку зобов'язані вжити заходів до поновлення порушеного, оспорюваного чи невизнаного цивільного права Позивача.

Статтею 1 ГПК України встановлено, що підприємства, установи, організації, інші юридичні особи мають право звернутися до господарського суду згідно із встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав або охоронюваних законом інтересів.

Під порушенням слід розуміти такий стан суб'єктивного права, при якому воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок якого суб'єктивне право уповноваженої особи (Позивача) зазнало зменшення або ліквідації як такого. Порушення прав пов'язане з позбавленням його носія можливості здійснити, реалізувати своє прав повністю або частково.

Зазначені вище чинні норми права передбачають необхідність визначення способу захисту, який грунтується на законі або погоджений за договором та який спрямований на поновлення законних прав і інтересів Позивача при його звернені з позовом до господарського суду.

З урахуванням наведеного суд дійшов до висновку, що обраний Позивачем спосіб захисту - визнання таким, що припинив свою дію з 29.06.2015 року Договір оренди земельної ділянки від 17.12.2010р., який укладений між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (далі - Позивач) та Херсонською міською радою - не забезпечить поновлення прав позивача. Крім того обраний Позивачем спосіб захисту не грунтується на законі або договорі, Позивач в позовній заяві, обираючи такий спосіб захисту не послався на чинне законодавство або пункт договору.

За таких обставин суд прийняв рішення, яким повністю відмовляє у задоволенні позову.

Вступна та резолютивна частини рішення, порядок отримання примірника та оскарження рішення проголошені у присутності представників сторін у судовому засіданні 08.04.2016р.

Керуючись ст. 13 -16 Цивільного кодексу України, ст. ст. 120, 206 Земельного кодексу ст.ст. 1, 2, 12, 44, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд

в и р і ш и в:

У позові відмовити повністю.

(Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом).

Повне рішення складено

12.04.2016р.

Суддя Т.Г. Пінтеліна