Рішення № 57166522, 04.04.2016, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.04.2016Справа №910/3233/16Господарський суд міста Києва у складі судді Чебикіної С.О. розглянувши справу за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ПРОВІДНА" до Приватного акціонерного товариства "ПРОСТО-страхування" про стягнення 44 273,16 грн., за участю представників позивача - не з'явився, відповідача - Брусники А.М., довіреність № 521/2015, від 23.12.2015р.

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2016 року позивач звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до відповідача про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди у розмірі 44 273,16 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 06.03.2015 року на нерегульованому перехресті нерівномірних доріг вулиць Конзелевича-Ковельська, сталась дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «Шкода» д. н. НОМЕР_2 (застрахований позивачем транспортний засіб) та автомобіля «Пежо» д. н. НОМЕР_1, яким керував ОСОБА_2.

Позивачем було виплачено страхове відшкодування в розмірі 44 783,16 грн.

Цивільну відповідальність винної особи у ДТП - гр. ОСОБА_2 було застраховано в Приватному акціонерному товаристві "ПРОСТО-страхування"

Ухвалою господарського суду міста Києва від 26.02.2016 року порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 21.03.2016 року.

21.03.2016 року в судовому засіданні оголошено перерву на 04.04.2016 року.

21.03.2016р. відповідачем через канцелярію суду подано відзив на позовну заяву, в якому він заперечував проти позовних вимог.

04.04.2016р. представник позивача у судове засідання не з'явився, про час і місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

Враховуючи те, що матеріали справи є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, суд вважає за можливе розглянути позов за відсутності представника позивача.

Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з довідки ВДАІ Луцького МВ УМВС України у Волинській області та постанови Луцького міськрайонного суду Волинської області, 06.03.2015р., о 11.15 год., ОСОБА_2 керуючи транспортним засобом марки «Пежо» д.н. НОМЕР_1 на нерегульованому перехресті нерівномірних доріг вулиць Конзелевича-Ковельська, виїжджаючи з другорядної дороги, не дав дорогу автомобілю марки «Шкода» д. н. НОМЕР_2, що рухався по головні дорозі, внаслідок чого сталася дорожньо-транспортна пригода.

Постановою Луцького міськрайонного суду Волинської області ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КпАП України та накладено на нього штраф.

Внаслідок вказаної ДТП було пошкоджено автомобіль «Шкода» д.н. НОМЕР_2.

Пошкоджений автомобіль був застрахований у позивача на підставі договору добровільного страхування наземних транспортних засобів №06/0669538/0302/14 від 06.08.2014 року.

Відповідно до акту виконаних робіт №ПТС0047303 від 27.04.2015 року та рахунку-фактури №ПТС0048992 від 30.03.2015 року, вартість матеріального збитку, завданого власникові автомобіля «Шкода» д.н. НОМЕР_2, в результаті його пошкодження при ДТП склала 44 783,16грн.

Як вбачається з страхового акту №2300072307 від 18.05.2015 року позивачем встановлено факт настання страхового випадку та вирішено виплати страхове відшкодування на загальну суму 44 783, 16 грн.

Зазначені кошти в розмірі 44 783, 16 грн. позивачем було виплачено страхувальнику, що підтверджується платіжним дорученням №0020886 від 22.05.2015 року.

Статтею 27 Закону України «Про страхування» та статтею 993 ЦК України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Як вбачається з матеріалів справи, транспортним засобом - автомобілем «Пежо» д. н. НОМЕР_1, який спричинив ДТП та заподіяв збитки автомобілю «Шкода» д. н. НОМЕР_2, керував ОСОБА_2.

Частинами першою та другою статті 1187 Цивільного кодексу України встановлено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Таким чином, за змістом вказаної норми, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципу вини.

Вина особи, яка керувала автомобілем «Пежо» д. н. НОМЕР_1 ОСОБА_2 встановлена у судовому порядку.

Тому, ОСОБА_2 є особою, відповідальною за збиток, заподіяний автомобілю «Шкода» д. н. НОМЕР_2, у результаті пошкодження цього автомобіля при ДТП.

Відповідно до статті 1166 ЦК України шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з статтею 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Судом встановлено, що між відповідачем та страхувальником було укладено договір (поліс) ОСЦПВВНТЗ № АІ/3715456 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, відповідно до якого відповідач взяв на себе зобов'язання відшкодувати шкоду заподіяну, зокрема, майну третім особам під час ДТП, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу «Пежо» д. н. НОМЕР_1, і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність заподіювача шкоди. Вказаним договором передбачено ліміт відповідальності за шкоду завдану майну у розмірі 50 000 та франшизу у розмірі 510,00 грн.

Статтею 22 ЦК України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Згідно з статтею 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Розглядаючи спір по суті суд також зазначає, що частиною п'ятою статті 1187 ЦК України передбачено, що особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Оскільки, відповідач не довів факт того, що шкоду автомобілю «Шкода» д. н. НОМЕР_2, було завдано внаслідок непереборної сили або умислу його водія, та не надав доказів сплати відшкодування заподіяної шкоди на користь власника зазначеного автомобіля та беручи до уваги те, що розмір збитків розраховується, виходячи із вартості матеріального збитку та ліміту відповідальності та за вирахуванням суми франшизи 510,00 грн. передбаченої договором (полісом) № АІ/3715456 позов підлягає задоволенню у розмірі 44 273,16 грн. (44 783,16грн. (розмір виплаченого страхового відшкодування) мінус 510, 00 грн. (франшиза).

Судом було надано належну оцінку відзиву відповідача на позовну заяву, проте доводи відповідача про те, що з наданих позивачем документів не можливо встановити обсяг пошкоджень отриманих транспортним засобом в ДТП повністю спростовуються актом огляду транспортного засобу «Шкода» д. н. НОМЕР_2, актом виконаних робіт №ПТС0047303 від 27.04.2015 року та рахунком-фактурою №ПТС0048992 від 30.03.2015 року, які містяться в матеріалах справи.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Судові витрати відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України підлягають стягненню з відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 33, 49, 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "ПРОСТО-страхування" (04050, м. Київ, вул. Герцена,10; код 24745673) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Провідна" (03049, м. Київ, пр. Повітрофлотський, буд. 25; код 23510137) 44 273 (сорок чотири тисячі двісті сімдесят три) грн. 16 коп. страхового відшкодування та 1 378 (одна тисяча триста сімдесят вісім) грн. 00 коп. судового збору.

Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

Рішення набирає законної сили відповідно до вимог ст. 85 ГПК України.

Повне рішення складено 11.04.2016р.

Суддя С.О. Чебикіна