Ухвала суду № 57166361, 14.04.2016, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

0,2

УХВАЛА

про повернення позовної заяви

14.04.2016

Справа № 910/6654/16

Суддя Гумега О.В., розглянувши

позовну заяву Публічного акціонерного товариства "Київський вітамінний завод"

до відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю "ІРІДА-УКРАЇНА", відповідача-2: Державної фіскальної служби України

про припинення порушення прав інтелектуальної власності на торговельні марки

ВСТАНОВИВ:

Вивчивши подані матеріали, суд дійшов висновку, що позовна заява № 17/581 від 08.04.2016 (вх. № 6654/16 від 11.04.2016) і додані до неї документи підлягають поверненню без розгляду з таких підстав.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо не подано доказів сплати судового збору у встановлених порядку та розмірі.

Відповідно до п. 3 ч. ст. 57 ГПК України до позовної заяви додаються документи, які підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.

Частиною 2 статті 44 ГПК України передбачено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Відповідно до частини 1 статті 3 Закону України "Про судовий збір" за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством, передбачено справляння судового збору.

Згідно з частиною 1 статті 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до статті 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2016 рік" установлено у 2016 році мінімальну заробітну плату у місячному розмірі: з 1 січня - 1378 гривень.

Відповідно до прохальної частини позовної заяви № 17/581 від 08.04.2016 позивач заявив такі позовні вимоги:

1. Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю «ІРІДА-УКРАЇНА» (ідентифікаційний код: 37109147) припинити порушення прав інтелектуальної власності позивача на торговельні марки: «АЕВИТ», «АЄВІТ», «АЕVІТ» та «АЕВІТ», які зареєстровано за свідоцтвами України на знак № 22690 від 15.01.2002 р., № 39569 від 15.04.2004 р., № 53767 від 15.09.2005 р. та № 101616 від 12.01.2009 р., шляхом припинення їх використання всіма доступними способами (експорт, імпорт, зберігання, пропонування до продажу, реалізацію, рекламування) для контрафактної продукції у вигляді лікувальних косметичних засобів, які містять вітаміні А та Е.

2. Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю «ІРІДА-УКРАЇНА» (04112, м. Київ, вул. Оранжерейна, 3, ЄДРПОУ: 37109147) вилучити з цивільного обороту контрафактну продукцію, у вигляді лікувальних косметичних засобів, які містять вітаміні А та Е, та на яку нанесено знак «АЕВИТ».

3. Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю «ІРІДА-УКРАЇНА» (Ідентифікаційний код: 37109147) знищити за власний рахунок контрафактну продукцію, у вигляді лікувальних косметичних засобів, які містять вітаміні А та Е, та на яку нанесено знак «АЕВИТ».

4. Зобов'язати Державну фіскальну службу та її територіальні підрозділи (код ЄДРПОУ: 39292197), які здійснюють митне оформлення товарів через кордон, зупинити пропуск через митний кордон України та митне оформлення контрафактної продукції, у вигляді лікувальних косметичних засобів, які містять вітаміні А та Е, та на яку нанесено знак «АЕВИТ», яка ввозиться (імпортуються) на територію України.

Враховуючи, що пункт 1 прохальної частини позовної заяви № 17/581 від 08.04.2016 фактично містить чотири вимоги немайнового характеру (про припинення порушення відповідачем прав інтелектуальної власності позивача на чотири торговельні марки, які зареєстровано за чотирма свідоцтвами України на знак для товарів і послуг), то фактично позивачем у пунктах 1-4 резолютивної частини вказаної позовної заяви заявлено сім вимог немайнового характеру.

Згідно з п.п. 2 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір", за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру ставка судового збору становить 1 розмір мінімальної заробітної плати, т.т. 1378,00 грн.

Відповідно до абзацу 2 частини 3 статті 6 Закону України "Про судовий збір", у разі коли в позовній заяві об’єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

Враховуючи викладене, при зверненні до Господарського суду міста Києва з позовною заявою № 17/581 від 08.04.2016 , яка містить сім вимог немайнового характеру, позивач повинен був сплатити судовий збір в сумі 9646,00 грн., тоді як фактично сплатив судовий збір в розмірі 5512,00 грн. (платіжне доручення № 38466 від 24.03.2016), тобто тільки за чотири вимоги немайнового характеру, а отже в меншому розмірі, ніж встановлено законодавством.

Зважаючи на викладене, позивач не дотримався приписів абз. 2 ч. 3 ст. 6 Закону України "Про судовий збір", п. 3 ч. 1 ст. 57 Господарського процесуального кодексу України, що в свою чергу, є підставою для повернення позовної заяви без розгляду згідно з п. 4 ч. 1 ст. 63 ГПК України.

Як роз`яснено господарським судам у п. 2.22. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України", якщо заявником не подано належних доказів сплати судового збору у встановленому порядку та розмірі, заява повертається господарським судом з підстав передбачених ГПК, зокрема пунктом 4 частини першої статті 63. При цьому якщо таке повернення здійснюється у зв’язку з недодержанням заявником вимог закону щодо порядку та/або розміру сплати судового збору, то у відповідній ухвалі господарського суду має бути зазначено правильний порядок сплати та/або розмір судового збору.

Судом також враховано правову позицію, викладену в абз. 1 п.п. 3.5 п. 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", згідно якої недодержання вимог статей 54, 56 та пунктів 2 і 3 частини першої статті 57 ГПК щодо форми, змісту і додатків до позовної заяви тягне за собою наслідки, передбачені статтею 63 ГПК.

За таких обставин, позовна заява № 17/581 від 08.04.2016 підлягає поверненню позивачеві без розгляду.

Відповідно до ч. 3 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України, повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку після усунення допущеного порушення.

Крім того, при можливому повторному зверненні до господарського суду з відповідною позовною заявою слід також врахувати наступне.

Відповідно до пункту 5.27 Національного стандарту України "Державна уніфікована система організаційно-розпорядчої документації. Вимоги до оформлення документів. ДСТУ 4163-2003" відмітку про засвідчення копії документа складають зі слів "Згідно з оригіналом", назви посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів та прізвища, дати засвідчення копії проставляють нижче реквізиту "підпис". Така відмітка проставляється на кожному аркуші засвідченої копії документа.

Натомість, додані до позовної заяви № 17/581 від 08.04.2016 в якості додатків №№ 7-17 копії документів не є "належним чином засвідченими копіями", як про це вказує позивач у позовній заяві, оскільки фактично вказані копії містять лише відтиск штампа "Згідно з оригіналом 08 кві 2016" та не містять підпису особи про засвідчення копій, із зазначення прізвища та ініціалів, назви посади цієї особи. Копії інших документів, доданих до вказаної позовної заяви, не місять зазначення назви посади особи, що засвідчувала копії.

Також слід врахувати, що згідно з п. 2 ч. 2 ст. 54 ГПК України позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження (для юридичних осіб) сторін.

Як визначено ст. 93 Цивільного кодексу України, місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку.

Відповідно до ч. 4 ст. 89 Цивільного кодексу України, дані про місцезнаходження юридичної особи вносяться до єдиного державного реєстру.

У позовній заяві № 17/581 від 08.04.2016 в якості місцезнаходження відповідача-1 (Товариства з обмеженою відповідальністю "ІРІДА-УКРАЇНА") вказано адресу: 04112, м. Київ, вул. Оранжерейна, 3, проте належність цієї адреси відповідачу-1 в якості місцезнаходження - фактично не підтверджується позивачем належними доказами.

Водночас, здійснивши перевірку даних юридичної особи відповідача-1 в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за критерієм пошуку – "за ідентифікаційним кодом юридичної особи", через інформаційно-ресурсний центр Міністерства юстиції України (https://usr.minjust.gov.ua/ ua), судом встановлено, що місцезнаходженням відповідача-1 є така адреса: 91045, Луганська обл., місто Луганськ, вул. Оборонна, буд. 103.

При цьому суд зазначає, що згідно абз. 6 п.п. 3.1 п. 3 постанови Пленуму ВГСУ від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадках, передбачених статтею 56 ГПК України, місцезнаходження (місце проживання) відповідача визначається за даними його державної реєстрації як суб"єкта господарювання.

Керуючись п. 4 ч. 1 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Позовні матеріали повернути позивачеві без розгляду.

Суддя О.В. Гумега